Ухвала

від 18.06.2018 по справі 914/123/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"18" червня 2018 р.                               Справа №914/123/18

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд, в особі:

головуючого (судді-доповідача):                                                   Бойко С.М.,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Львівспецресурс» за №1 від 04.06.2018,

на рішення господарського суду Львівської області від 19.04.2018, суддя: Матвіїв Р.І., м.Львів, повний текст рішення складено – 02.05.2018

за позовом публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Львів,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Львівспецресурс», м. Львів,

про cтягнення стягнення 810 334,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

12.06.2018 до Львівського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Львівспецресурс» за №1 від 04.06.2018 на рішення господарського суду Львівської області від 19.04.2018 у справі №914/123/18.

Судом встановлено, що оскаржуване апелянтом рішення суду першої інстанції проголошено 19.04.2018, повний текст підписано 02.05.2018, апелянтом отримано 14.05.2018, що підтверджується відбитком на першій сторінці оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Статтею 5 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються.

Згідно з п. “а” ч. 1 ст. 1 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972, ця Конвенція застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, включаючи процедуру стосовно таких справ, якщо такі строки встановлені законом або судовим чи адміністративним органом.

Згідно з ч. 1 ст. 115 ГПК України, строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

За змістом ч. 1, 4, 6, 7 ст. 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Враховуючи, що повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції підписано 02.05.2018, то перебіг строку апеляційного оскарження розпочинається з 03.05.2018 та завершується 22.05.2018. Натомість апеляційна скарга подана 05.06.2018, а тому строк на подання апеляційної скарги пропущено.

Водночас скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Львівської області від 19.04.2018 у справі №914/123/18, в якому зазначає, що оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції отримане ним 14.05.2018, він не мав повноцінної змоги вчасно підготувати та подати апеляційну скаргу в строки, визначені процесуальним законом.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, частини 2 статті 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ГПК України, учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що причини пропуску строку на апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, які наведені у клопотанні про поновлення строку слід визнати поважними, задоволити клопотання скаржника про поновлення строку, а такий строк поновити.

Водночас, за вимогами ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Частиною другою статті 123 ГПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Зокрема, у відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом першим частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України, у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Судом встановлено, що сумою, яка стягується є 810 334,80 грн., а тому позивачем при поданні позовної заяви мало бути сплачено 12 155,02 грн. (810 334,80 грн. * 1,5%), натомість ним згідно платіжного доручення №21 від 16.01.2018 сплачено 13 917,03 грн. судового збору.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Апеляційним господарським судом встановлено, що апелянтом оскаржується рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення 762 181,20 грн.

Таким чином, апелянтом мало бути сплачено 17 149,07 грн. судового збору (762 181,20 грн. *1,5% * 150%), натомість останнім згідно платіжного доручення №35 від 25.05.2018 сплачено 1762,00 грн., що на 15 387,07 грн. менше встановленого законом розміру.

За таких обставин, апеляційна скарга подана з порушенням вимог встановлених статтею 258 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Таким чином, апеляційним судом встановлено недотримання апелянтом положень п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України, що тягне за собою наслідок у вигляді залишення апеляційної скарги без руху в силу застосування ч. 1 ст. 174 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, Львівський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про залишення без руху апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Львівспецресурс» за №1 від 04.06.2018 на рішення господарського суду Львівської області від 19.04.2018 у справі №914/123/18 з підстав визначених в ч. 2 ст. 260 ГПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 260 ГПК України, питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги.

Керуючись статтями 234, 258, 260, Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

поновити товариству з обмеженою відповідальністю «Львівспецресурс» строк апеляційного оскарження на рішення господарського суду Львівської області від 19.04.2018 у справі №914/123/18.

Залишити без руху апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Львівспецресурс» за №1 від 04.06.2018 на рішення господарського суду Львівської області від 19.04.2018 у справі №914/123/18.

Скаржнику, протягом 3 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, усунути недоліки апеляційної скарги шляхом здійснення доплати судового збору в розмірі 15 387,07 грн. за подання апеляційної скарги та подання суду належних доказів доплати й зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору в розмірі 15 387,07 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий (суддя-доповідач)                                                   С.М. Бойко

Дата підписання ухвали 18.06.2018.