Рішення

від 18.06.2018 по справі 826/13539/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18 червня 2018 року № 826/13539/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до Ректора Мистецького інституту художнього моделювання та дизайну імені Сальвадора Далі Фурси Оксани Олександрівни про визнання протиправними дій.

Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" звернулась до суду з позовом про визнання дій ректора Мистецького інституту художнього моделювання та дизайну імені Сальвадора Далі Фурси О.О., що полягають у відмові в задоволенні запиту на інформацію позивача та у ненаданні запитаної інформації на запит на інформацію позивача - протиправною; стягнення з відповідача компенсації витрат на правову допомогу, які з вини відповідача поніс позивач, у зв'язку з підготовкою позовної заяви, відповідно до договору про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) від 19.05.2016 у розмірі 3100,00 грн.

Ухвалою суду від 02.09.2016 відкрито провадження та призначено судовий розгляд справи, на підставі розпорядження керівника апарату про повторний автоматичний розподіл справи та відповідного протоколу справу передано судді Донцю В.А., ухвалою від 26.01.2018 постановлено здійснювати судовий розгляд у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмолено в наданні публічної інформації про вищий навчальний заклад. На думку позивача, запитувана інформація про вищий навчальний заклад є публічною в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки відповідачу делеговані повноваження на надання освітніх послуг та становить суспільний інтерес.

Відповідачем подані письмові заперечення, в яких зазначено, що відповідач не є суб'єктом владних повноважень, тому на нього не розповсюджуються вимоги Закону України "Про доступ до публічної інформації", запитувана інформація не становить суспільний інтерес відповідно до Закону України "Про інформацію".

Дослідивши письмові докази, судом встановлено.

Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" звернулась до ректора Мистецького інституту художнього моделювання та дизайну імені Сальвадора Далі із запитом від 13.01.2016 №30/1-16 про надання інформації про вищий навчальний заклад, яка є предметом суспільного інтересу.

Відповідач листом від 25.01.2016 №009 повідомив громадську організацію про те, що запит надіслано до Міністерства освіти і науки України, як до єдиного контролюючого органу вищого навчального закладу, за роз'ясненнями щодо правомірності відповідного запиту, а також повноважень та акредитації Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" та її представників Міністерством освіти і науки України. У листі також зазначено, що після отримання відповіді від Міністерства освіти і науки України буде надано інформацію щодо надання копій документів, які зазначені у запиті.

Листом від 18.04.2016 №047 відповідач повідомив, що запитувана інформація не становить суспільний інтерес, а регламентує діяльність приватного вищого навчального закладу, також відповідна інформація не є публічною, а Мистецький інститут художнього моделювання та дизайну імені Сальвадора Далі не є суб'єктом владних повноважень, проте погодився надати деяку інформацію, однак оскільки обсяг документів становить 94 сторінки, позивачу необхідно сплатити вартість копіювання сторінок.

Позивач, вважаючи таку відмову протиправною та такою, що порушує його права та законні інтереси, звернувся до суду з відповідним позовом.

Розглядаючи спір, суд виходить з такого.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес врегульовані Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011№2939-VI (з наступними змінами та доповненнями).

Як уже зазначалось, позивач звернувся до відповідача з запитом про надання публічної інформації від 12.01.2016 №30/1-16 про вищий навчальний заклад, яка є предметом суспільного інтересу. У запиті позивач просив надати належним чином засвідченні копії документів:

- Статут ВНЗ;

- Свідоцтво про реєстрацію ВНЗ;

- Ліцензія на провадження ВНЗ освітньої діяльності за відповідними спеціальностями та додатки до них;

- Сертифікат про акредитацію освітньої програми ВНЗ;

- Структуру ВНЗ;

- Витяг ВНЗ із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців;

- Перелік структурних підрозділів та робочих органів ВНЗ з вказанням їх адрес, телефонів, прізвищ керівників;

- Правила прийому до ВНЗ у 2016 році;

- Положення про приймальну комісію ВНЗ у 2016 році;

- Наказ про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ у 2016 році;

- Перелік та вартість платних освітніх та інших послуг, які надаються ВНЗ та його структурними підрозділами;

- План роботи ВНЗ у сферах наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Зміст наведеної норми дає підстави для висновку, що володільцем публічної інформації можуть бути не лише суб'єкти владних повноважень, а також інші розпорядники, в тому числі особи приватного права, тому помилковими є доводи відповідача, що оскільки Мистецький інститут художнього моделювання та дизайну імені Сальвадора Далі не є суб'єктом владних повноважень, тому на заклад не поширюються вимоги Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.

Пунктом 7 статті 1 Закону України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 №1556-VII (у редакції, чинній нас отримання запиту на інформацію) встановлено, вищий навчальний заклад - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.

Отже, освітня діяльність закладу вищої освіти Мистецького інституту художнього моделювання та дизайну імені Сальвадора Далі на підставі ліцензії є наданням освітніх послуг в розумінні статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", тому суд погоджується з доводами позивача про поширення на відповідача вимог цього Закону в частині інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків як закладу вищої освіти.

У запиті про надання інформації зазначено, що запитувана інформація становить суспільний інтерес.

Відповідно пункту 4 частини другої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

У запереченнях зазначено, що запитувана позивачем інформація не становить суспільний інтерес, оскільки згідно з частиною другою статті 29 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 №2657-XII (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час отримання запиту на інформацію) предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Зміст наведеної норми свідчить, що в ній зазначено не вичерпний перелік інформації. На думку суду, вирішуючи питання чи становить запитувана інформація суспільний інтерес розпоряднику необхідно оцінити, наприклад, характер, зміст запитуваної інформації, особу запитувача, важливість інформації для запитувача та суспільства.

Як убачається зі змісту запиту про надання інформації від 12.01.2016 №30/1-16, позивач зазначив, що запитувана інформація становить суспільний інтерес, проте обґрунтування в запиті відсутні. В позові зазначається, що запитувана інформація становить суспільний інтерес, оскільки стосується конституційного права особи на освіту, пов'язана зі вступом до закладу вищої освіти. Як убачається зі сторінки у фейсбук Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" серед структурних підрозділів зазначено управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки.

З огляду на наведене, за відсутності інших доводів відповідача, суд погоджується з твердженням позивача, що запитувана інформація становить суспільний інтерес у сфері освіти, в якій відповідач здійснює свою діяльність та надає послуги, позаяк запитувана інформація стосується реалізації особами права на освіту, функціонування вищого закладу освіти в сфері надання освітніх послуг, правил прийому, тощо.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини першої статті 21 Закону України "Про громадські об'єднання" від 22.03.2012 №4572-VI громадські об'єднання, у тому числі громадські об'єднання без статусу юридичної особи, мають право одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Позивач є громадською організацією зі статусом юридичної особи.

Частиною другою статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що на розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

Оскільки суд дійшов висновку, що відповідач є розпорядником інформації, здійснюючи діяльність як заклад вищої освіти на підставі відповідного дозволу в сфері надання освітніх послуг, запитувана інформація становить суспільний інтерес, Мистецький інститут художнього моделювання та дизайну імені Сальвадора Далі зобов'язаний в силу наведених норм Закону України "Про доступ до публічної інформації" оприлюднювати інформацію, що стосується діяльності закладу вищої освіти в сфері освіти та надавати інформацію на запити.

Статтею 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено вичерпний перелік підстав за наявності яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону (пункти 1-4 частини першої).

Судом встановлено, що відповідач: листом від 25.01.2016 №009 повідомив громадську організацію про надіслання запиту до Міністерства освіти і науки України для отримання роз'ясненнями щодо правомірності відповідного запиту повноважень та акредитації Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" та її представників; листом від 18.04.2016 №047 повідомив позивача про надання окремої інформацію, для отримання якої необхідно сплатити вартість копіювання.

Як убачається зі змісту запиту про надання інформації від 12.01.2016 №30/1-16 він відповідає вимогам частини п'ятої статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", позаяк містить необхідні реквізити: найменування запитувача; опис інформації, яка запитувалась; дату та підпис заявника.

У листі від 18.04.2016 №047, де відповідачем зазначено про надання частини документів, крім Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не зазначено, що запитувана інформація належить до категорії інформації з обмеженим доступом, тому суд доходить висновку, що інформація, яку запитував позивач була відкритою.

Крім того, в листі від 18.04.2016 №047 відповідач повідомляв заявника про необхідність компенсації витрат на виготовлення копій документів.

Згідно з частиною четвертою статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" при наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що у відповідача були відсутні підстави, встановлені частиною першою статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" для відмови в наданні інформації, в тому числі з підстав несплати позивачем вартості витрат на виготовлення копій необхідних документів, оскільки мова йде про надання інформації, що становить суспільний інтерес.

Суд вважає за необхідне констатувати, що законами України "Про інформацію" та "Про доступ до публічної інформації" не визначено форму, в якій розпорядник інформації може надати відповідь на інформаційний запит. Позивач просив надати засвідченні копії документів. В свою чергу, відповідач не пропонував позивачеві можливі форми надання запитуваної інформації (на електронному носії, шляхом ознайомлення та зняття копій, тощо), тому, в даному випадку, суд розглядатиме належною формою надання відповіді на запит про надання інформації від 12.01.2016 №30/1-16 шляхом надання копій запитуваних документів.

За змістом статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (частина перша), в окремих випадках розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів (частина четверта). Судом уже зазначалось, що у відповідь на запит про надання інформації від 12.01.2016 №30/1-16 відповідач повідомив заявника листом від 25.01.2016 №009 про направлення запиту до Міністерства освіти і науки України, а листом від 18.04.2016 №047 - про можливість отримання інформації в разі сплати витрат на виготовлення копій документів.

Отже, відповідачем порушено вимоги Закону України "Про доступ до публічної інформації" в частині надання інформації протягом п'яти робочих днів з дня отримання запиту від 12.01.2016 №30/1-16. Судом враховано, що відповідачем не зазначено та не надано доказів повідомлення позивача про продовження строку на розгляд запиту про надання інформації від 12.01.2016 №30/1-16.

Відповідачем у листі від 18.04.2016 №047 зазначено, що витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є платною послугою та може бути отриманий у центрі надання адміністративних послуг.

Однак, частиною другою статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. За такого правового регулювання наведені доводи позивача є необґрунтованими та суперечать зазначеній нормі. Відтак відмова в наданні запитуваної інформації не відповідає проаналізованим судом вимогам Закону

Враховуючи викладене, беручи до уваги висновки суду, що відповідач є розпорядником публічної інформації як заклад вищої освіти стосовно інформації, пов'язаної з виконанням обов'язків у сфері надання освітніх послуг, запитувана інформація становить суспільний інтерес у зазначеній сфері та не є обмеженою в доступі, інформаційний запит відповідає вимогам Закону України "Про доступ до публічної інформації", суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про протиправність відмови в задоволенні запиту на інформацію та ненаданні відповіді на запиту про надання інформації від 12.01.2016 №30/1-16, відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1378,00 грн. (квитанція від 29.08.2016 №ПН1128753). Оскільки, позов задоволено повністю, то на користь позивача слід присудити сплачені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 3100,00 грн.

Відповідно до статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина друга).

Позивачем долучено до матеріалів справи: договір про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) б/н від 19.05.2016; акт передачі-прийому наданих правових послуг, правової допомоги від 30.06.2016; платіжне доручення від 01.07.2016 №46 на суму 3100,00 грн. (призначення платежу: переказ коштів на карту Приватбанку ОСОБА_3 згідно договору про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги від 19.05.2016, сума 3100,00 грн.); виписку позивача з рахунку про операції за 01.07. 2016.

Як вбачається з умов договору від 19.05.2016, вартість послуг становить 3100,00 грн., вартість однієї години роботи становить 310,00 грн. Згідно акту передачі-прийому наданих правових послуг від 30.06.2016, загальна кількість годин обслуговування становить 10 годин. В акті зазначено роботи: аналіз запиту на інформацію на відповідність Закону України "Про доступ до публічної інформації" - 30 хв.; аналіз запиту на інформацію в частині того, що інформація становить суспільний інтерес - 30 хв.; аналіз запиту на інформацію в частині того, чи є запитувана інформація з обмеженим доступом - 1 год.; аналіз відповіді розпорядника інформації щодо відповідності Закону України "Про доступ до публічної інформації" - 1 год.; аналіз відповіді розпорядника інформації щодо відповідності Закону України "Про інформацію" - 1 год.; аналіз судової практики - 1 год.; складання інших процесуальних документів - 1 год.; надання консультацій - 2 год.; підготовка позову - 2 год.

Відповідач заперечила щодо стягнення витрат на правову допомогу, оскільки акт виконаних робіт підписаний до фактичного виконання робіт.

Суд погоджується з доводами відповідача в частині необґрунтованості вимог про компенсацію витрат на правничу допомогу в частині складання інших процесуальних документів, оскільки позивачем під час судового розгляду не надано доказів виконання таких робіт, їх об'єм та вид.

Інші заявлені витрати суд вважає обґрунтованими та співмірними, відтак сума витрат на правову допомогу становить 2790,00 грн.

Розглядаючи питання про компенсацію витрат на правничу допомогу, надану фахівцем у галузі права, судом враховано, що позов було подано в серпні 2016 року, а відповідно до частини четвертої статті 3 КАС України, за якою закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Отже, з Мистецького інституту художнього моделювання та дизайну імені Сальвадора Далі як з юридичної особи, яка є розпорядником публічної інформації та в інтересах якої діяла відповідач слід стягнути 2790,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними відмову Ректора Мистецького інституту художнього моделювання та дизайну імені Сальвадора Далі Фурси Оксани Олександрівни в ненаданні відповіді на запит на інформацію Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" від 12 січня 2016 року №30/1-16 та ненадання інформації на цей запит.

Стягнути на користь Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" сплачений судовий збір у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча сімдесят вісім гривень 00 копійок), витрати на правничу допомогу в розмірі 2790,00 грн. (дві тисячі сімсот дев'яносто грн. 00 коп) за рахунок Мистецького інституту художнього моделювання та дизайну імені Сальвадора Далі.

Позивач - Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" (ідентифікаційний код 35416341, місцезнаходження: 03035, місто Київ, вулиця Петрозаводська, будинок 2-А).

Відповідач - Ректор Мистецького інституту художнього моделювання та дизайну імені Сальвадора Далі Фурса Оксана Олександрівна (АДРЕСА_1).

Мистецький інститут художнього моделювання та дизайну імені Сальвадора Далі (ідентифікаційний код 02214188, місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 1-3/11).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.А. Донець