Постанова

від 19.06.2018 по справі 812/1365/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року справа №812/1365/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ястребової Л.В.,

суддів: Гайдар А.В., Сіваченка І.В.,

секретар Терзі Д.А.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року у справі № 812/1365/17 (головуючий І інстанції - Кисельова Є.О.), складену в повному обсязі 09 лютого 2018 року в м. Сєвєродонецьку Луганської області за позовом Приватного підприємства Лис-Авто-Транс до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Лис-Авто-Транс (далі - позивач) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.08.2017 № 00008811409, яким застосовано до позивача суму штрафних(фінансових) санкцій (штрафів) або пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 3185,27 грн. та № НОМЕР_1, яким до ПП Лис-Авто-Транс застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) або пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 1285979,11 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що висновки, зроблені відповідачем за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічним договорам , результати якої оформлені актом перевірки від 06.07.2017 № 182/12-32-14-09-07-35389266, не відповідають фактичним даним, є суперечливими та не підтвердженими документально.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року у справі № 812/1365/17 позовні вимоги було задоволено, внаслідок чого скасовані податкові повідомлення-рішення від 01.08.2017, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Луганській області, № 00008811409, яким до ПП Лис-Авто-Транс застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) або пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 3185,27 грн. ; № НОМЕР_1, яким до ПП Лис-Авто-Транс застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) або пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 1285979,11 грн. та стягнуто з відповідача на користь ПП Лим-Авто-Транс за рахунок бюджетних асигнувань с судовий збір у сумі 19337,48 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, посилаючись на ст.. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті та п. 4 ст. 3 Закону України Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності , зазначив, що оскільки за умовами агентських договорів оплата послуг агента за надання послуг з продажу квитків та інших послуг здійснюється шляхом утримання агентом своєї винагороди із грошових коштів отриманих від реалізації перевізних документів, вказані договори відповідають ознакам договорів із змішаною формою оплати, отже ці операції мають ознаки товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності на ту частину, в якій часткова оплата експортних послуг передбачена в натуральній формі, зокрема, агентськими послугами і послугами авто вокзального збору. Звертає увагу суду, що залік зустрічних однорідних вимог на суму пред'явлених до позивача штрафних санкцій неможливо провести у зв'язку з забороною проведення таких операцій визначеною постановою Правління НБУ Про врегулювання ситуації на валютному ринку України від 20.08.2014 № 515 та Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України від 01.12.2014 № 758, № 160 від 03.03.2015.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Приватне підприємство Лис-Авто-Транс , ідентифікаційний код юридичної особи 35389266, є юридичною особою; місцезнаходження юридичної особи: 93120, АДРЕСА_1; основний вид діяльності є 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення.

Перебуває на обліку в ДПІ у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області, як платник податків. (т. 1 а. с. 17-18).

10.02.2017 на адресу ПП Лис-Авто-Транс Головним управлінням ДФС у Луганській області направлено запит за вих. № 84/10/12-32-14-01-09 про надання інформації та її документального підтвердження (копії первинних, бухгалтерських та інших документів), необхідних для здійснення контролю за своєчасністю рахунків за експортними, імпортними операціями станом на 31.12.2015, у зв'язку із отриманими повідомленнями уповноважених банків про порушення законодавчо встановлених строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями (т. 1 а. с. 208-209, т. 2 а. с. 79-81), та 13.06.2017 за вих. № 1161/10/12-32-14-09-01 щодо забезпечення надання всіх необхідних документів, що належать або пов'язані з предметом, призначеної документальної перевірки у відповідності до наказу ГУ ДФС у Луганській області від 12.06.2017 № 354 (т. 1 а. с. 214).

На запити, позивачем надано відповіді та пояснення від 17.03.2017 за вих. № 20/03 (т. 1 а. с. 210-213).

З 22.06.2017 по 29.06.2017, на підставі наказу від 12.06.2017 за №354, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП Лис-Авто-Транс з питань дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічним договорам від 15.01.2014 № НВ-Н-16/14 за період з 01.01.2014 по 30.06.2015, від 01.04.2014 № КР-50/0414 за період з 01.01.2014 по 30.06.2015, від 28.11.2014 № НВ-Н-16/14 за період з 01.11.2014 по 30.06.2015, за наслідками якої складено акт перевірки від 06.07.2017 № 182/12-32-14-09-07-35389266.

За висновками Акту перевірки встановлені порушення ПП Лис-Авто-Транс вимог статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 № 185/94-ВР, пункту 4 статті 3 Закону України Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності від 23.12.1998 № 351-ХІУ (т. 1 а. с. 187-200, 205).

На підставі Акту перевірки від 06.07.2017 року прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.08.2017 № НОМЕР_2, яким визначено пеню за порушення термінів у сфері зовнішньоекономічній діяльності у сумі 3185,27 грн. та № НОМЕР_1, яким визначено пеню за порушення термінів у сфері зовнішньоекономічній діяльності у сумі 1285979,11 грн. (т. 1 а. с. 240-243).

Позивачем надані заперечення на Акт перевірки та за результатами розгляду заперечень Головне управління ДФС у Луганській області листом від 31.07.2017 № 2002/10/12-32-14-02-12 повідомило позивача, що висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 06.07.2017 № 182/12-32-14-09-07-353489266 залишено без змін. (т.1 а. с. 222-236).

Матеріали справи свідчать про те, що 15 січня 2014 року, 01.04.2014 та 28 листопада 2014 року між позивачем та ООО Русские автобусные линии укладено договори № КР-50/0114, № КР-50/0414 та № НВ-Н-16/14, згідно умов яких ПП Лис-Авто-Транс ( Принципал) надає для перевезень пасажирів та багажу автобуси, а ООО Русские автобусные линии ( Агент) зобов'язується виконувати попередній та поточний продаж у касах автовокзалу, через інтернет, пасажирам перевізних документів (білетів та багажних квитанцій) на проїзд та перевезення багажу в автобусах ПП Лис-Авто-Транс по затвердженим тарифам та надати інфраструктуру автостанції Новоясенівська , розташованої за адресою: вул. Новоясенівський тупік, волод. 4, для посадки та висадки пасажирів, надання їм залу очікування та інших послуг (т. 1 а. с. 19-34, 54-69).

Із змісту договорів, вбачається, що сума винагороди Агента за диспетчерсько-касове обслуговування Принципала визначається із розрахунку 20 (двадцять) % від грошових коштів, отриманих від реалізації квитків пасажирам та 50 (п'ятдесят) % грошових коштів, отриманих від реалізації пасажирами багажних квитанцій на перевезення багажу, у т.ч. ПДВ 18 (вісімнадцять) відсотків.

Оплата послуг здійснюється шляхом отримання Агентом своєї винагороди із грошових коштів, отриманих від реалізації перевізних документів. Умови оплати: після утримання своєї винагороди Агент перераховує на розрахунковий рахунок Принципала 80 (вісімдесят) % грошових коштів, отриманих від реалізації квитків пасажирам та 50 (п'ятдесят) % грошових коштів, отриманих від реалізації пасажирами багажних квитанцій на перевезення багажу. У разі застосування до Принципалу штрафних санкцій згідно вказаних договорів, сума штрафних санкцій також утримується із грошових коштів, що підлягають перерахуванню Принципалу. При продажу квитків Принципалом або за його дорученням третіми особами за межами автовокзалу, Принципал сплачує Агенту автовокзальний збір у розмірі 50 (п'ятдесят) % рублів з кожного проданого білету пасажирам, перевезеним Принципалом за звітний період. Автовокзальний збір утримується Агентом (у тому числі за перевезення пасажирів, які мають право на пільговий проїзд) із грошових коштів, що підлягають перерахуванню Принципалу у звітному періоді.

Розрахунки сторін проводяться у наступному порядку: 20 числа поточного місяця Агент виконує платіж за першу половину місяця, остаточний розрахунок за місяць проводиться впродовж 15 днів після повернення підписаного Принципалом акту виконання послуг.

Договори вступають в силу з моменту отримання Принципалом у встановленому законом порядку дозвільної документації на право експлуатації Принципалом маршруту з відправленням від вокзалу та діє до 31.12.2015.

На виконання умов, вказаних договорів, за період з квітня по листопад 2014 року, позивач виконував перевезення пасажирів на загальну суму 2 676 500,00 російських рублів, а ООО Русские автобусные линии виконував диспетчерсько-касове обслуговування вищезазначених перевезень на загальну суму 824 380,00 російських рублів.

Факт виконання умов договору підтверджується долученими до матеріалів справи актами здачі-приймання послуг від: 30.04.2014, 31.05.2014, 30.06.2014, 31.07.2014, 31.08.2014, 30.09.2014, 31.10.2014, 30.11.2014 (т. 1 а. с. 35-36, 39, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 107, 115, 118, 121, 124, 127, 130, 133).

Розрахунки між Принципалом та Агентом проводились у безготівковій формі на валютний поточний рахунок ПП Лис-Авто-Транс - 26000300310079 у ПАТ Державний ощадний банк , що підтверджується банківськими виписками та меморіальними ордерами на комерційний переказ (т. 1 а. с. 37, 38, 40, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83,111, 114, 117, 120, 123, 129).

При наданні правової оцінки висновкам суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідальність за спірними податковими повідомленнями-рішеннями застосована відповідачем на підставі статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті та п. 4 ст. 3 Закону України Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності .

Податковий орган обґрунтовує апеляційну скаргу , виходячи з того, що в рамках наданих до перевірки агентських договорів здійснювалися саме бартерні операції зі змішаною формою оплати , оскільки розрахунки між суб'єктами господарювання за виконані послуги проводились у змішаній формі, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на рахунки позивача та шляхом проведення заліку зустрічних однорідних взаємних вимог, а саме часткова оплата експортних послуг передбачена в натуральній формі (агентськими послугами і послугами авто вокзального збору) та передбачає збалансований за вартістю обмін послугами, на що колегія суддів зазначає наступне.

За змістом п.п. 14.1.10 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бартерна (товарообмінна) операція - це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у не грошовій формі в рамках одного договору.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері товарообмінних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності, є Закон України Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності від 23.12.1998 № 351-XIV.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов в цій частині ототожнив поняття міна і бартер .

Відповідно до ст. 1 цього Закону, товарообмінна (бартерна) операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності - це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором із змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі.

Отже, бартерна операція - це господарська операція, яка оформлена бартерним договором; при укладенні бартерного договору та проведенні бартерної операції сторони розглядають обмін товарами, як одну угоду (умови такої угоди передбачають виконання зустрічних зобов'язань, взятих на себе сторонами саме за цією угодою); предметом бартерного договору є обмін товарами (роботами, послугами) між суб'єктами господарювання; однією з істотних умов бартерного договору є загальна вартість товарів (робіт, послуг), яка зазначається в договорі.

У відповідності до статті 293 Господарського кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар. Сторона договору вважається продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін.

Відносини за договором міни регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ) (глава 54, §6) та Господарським кодексом України (далі - ГКУ) (ст. 293). Відповідно до ЦКУ, за договором міни (бартеру) кожна зі сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар (ст. 715 ЦКУ). При цьому кожна зі сторін договору міни є продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який одержує натомість.

Положення ГКУ в основному збігаються з відповідними положеннями ЦКУ, з урахуванням таких особливостей:

- ГКУ передбачає можливість передачі за договором міни майна не лише у власність, а й у повне господарське відання чи оперативне управління;

- згідно з ч. 4 ст. 293 ГКУ, якщо предметом міни є державне або комунальне майно, віднесене законодавством до основних фондів, сторонами договору міни можуть виступати відповідно тільки державні або комунальні підприємства.

Відповідно до ст.. 716 ЦКУ, до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договори поставки, контрактації або інші договори, елементи яких містяться у договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Предметом договору міни можуть бути не лише товари, а й роботи і послуги. Отже, договір міни відповідно до ЦКУ вважається змішаним. Згідно зі ст. 628 ЦКУ до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає зі суті змішаного договору. Саме тому до договору міни можуть застосовуватися положення не лише договорів купівлі-продажу, поставки, контрактації, а й договорів про виконання робіт (підряду) та договорів про надання послуг (перевезення, зберігання, довірче управління майном тощо).

Статтею 178 ЦКУ передбачено, що предметом договору міни можуть бути всі речі, крім вилучених із цивільного обороту або обмежених у цивільному обороті.

Договір міни є двостороннім, оскільки кожна із сторін міни має певні зобов'язання на користь іншої і вважається боржником та кредитором одночасно. Цей договір консенсуальний, оскільки вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами, та оплатним, бо при передачі товару кожна із сторін має отримати від другої зустрічне надання у вигляді товару. Сторони зобов'язуються передати одна одній відповідний товар, у принципі економічно еквівалентний. Цей договір можна вважати каузальним, тому що мета укладення договору міни чітко визначена-набуття права власності на річ.

Отже, бартерний договір - це договір, відповідно до умов якого суб'єктами господарювання здійснюється господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у не грошовій формі в рамках одного договору.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що за своєю юридичною природою бартерний договір - є договором міни.

Договір із змішаною формою оплати - це договір, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, тобто у даному випадку специфіка полягає саме у предметі та формах здійснення платежу, що виявляється у наданні товару, виконанні робіт або наданні послуг.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16.04.1991 №959-ХІІ та ч. 1 ст. 382 Господарського кодексу України, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно з абз.2 ч. 1 ст.14 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Відповідно до матеріалів справи, оплата квитків за проїзд транспортом та багаж проводиться виключно в касах автовокзалу або через інтернет, як передбачено умовами договорів від 15.01.2014 № НВ-Н-16, від 01.04.2014 № КР-50/0414, від 28.11.2014 № НВ-Н-61/14, шляхом внесення готівки чи/або карткою, тобто перерахування або внесення коштів. Отже, формою оплати відповідно до умов договорів від 15.01.2014 № НВ-Н-16, від 01.04.2014 № КР-50/0414, від 28.11.2014 № НВ-Н-61/14 є внесення грошових коштів та як вірно зазначив суд першої інстанції, внесення готівки або оплата карткою - це не різні форми оплати, а різні способи внесення грошових коштів, яке є єдиною формою оплати за вказаними агентськими договорами.

За змістом п. 4 ст. 3 Закону України Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України, які здійснили експорт або імпорт робіт, послуг за бартерним договором, зобов'язані протягом п'яти робочих днів з дня підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт чи надання послуг, повідомити орган доходів і зборів - митницю (якщо імпортуються або експортуються за таким договором товари) або державну податкову інспекцію (якщо імпортуються або експортуються за таким договором роботи чи послуги) про факт здійснення експорту товарів (робіт, послуг). Неподання або несвоєчасне подання такої інформації тягне за собою нарахування пені у розмірі одного відсотка вартості експортованих товарів (робіт, послуг) за кожний день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати вартості експортованих товарів (робіт, послуг).

Досліджені агентські договори не є бартерними або договорами зі змішаною формою оплати, а в даному випадку між позивачем та ООО Русские автобусные линии мало місце припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, як то передбачено ст.. 601 ЦКУ,відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої не зазначений чи зазначений моментом витребування. Отже, до даних правовідносин не застосовується п. 4 ст. 3 Закону України Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності .

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.08.2017 № НОМЕР_1, прийнятого на підставі п. 4 ст. 3 Закону України Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності.

Що стосується доводів апеляційної скарги в частині неможливості заліку зустрічних однорідних вимог на суму пред'явлених до позивача штрафних санкцій у зв'язку з забороною на проведення таких операцій, визначеною постановами Правління НБУ Про врегулювання ситуації на валютному ринку України від 20.08.2014 № 515 та Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України від 01.12.2014 № 758, № 160 від 03.03.2015 слід зазначити.

Відповідно до п. 1.10. Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою правління НБУ від 24.03.1999 року №136, експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Законодавство допускає випадки припинення валютного контролю без зарахування валютної виручки на банківський рахунок експортера.

Це не суперечить статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , оскільки за предметом правового регулювання останній застосовується, коли контрактом передбачене зарахування коштів від операції саме на валютний рахунок експортера. У випадках, коли контрактом передбачений інший порядок чи форма розрахунків, при здійсненні контролю за відповідними операціями підлягають застосуванню інші нормативно-правові акти - Закон України Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності , Інструкція 136, тощо.

Як вже зазначалося, підставою для припинення валютного контролю відповідно до пункту 1.10 Інструкції 136 є надання документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням.

Водночас, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми Постанови Правління Національного банку України Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України від 20.08.2014 року 2014 № 515, яка була чинною на момент припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Пунктом 4 даної Постанови визначено, що у зв'язку із запровадженням вимоги щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Згідно з пунктом 7 цієї Постанови, на час її дії інші нормативно-правові акти Національного банку України діють у частині, що не суперечить вимогам цієї постанови. З урахуванням цього, а також прийняття її пізніш у часі, спеціального характеру за предметом правового регулювання, дана Постанова підлягає переважному застосуванню у порівнянні з положеннями пункту 1.10 Інструкції 136.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з доводами податного органу, що припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог впродовж строку дії Постанови Правління Національного банку України Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України від 20.08.2014 року № 515 не вважається підставою для зняття експортної операції з контролю.

Відтак, встановлений статтею 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті строк зарахування валютної виручки не переривається зарахуванням.

При цьому слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.4 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті із змінами та доповненнями (в редакції з 02.09.2014) порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості непоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Закон № 185/94 є спеціальним для порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті і ч.1 ст.4 встановлює єдину підставу для звільнення від відповідальності за порушення строків розрахунків в іноземній валюті - це здійснення діяльності суб'єкта господарювання на території проведення антитерористичної операції.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної операції на території Донецької та Луганської областей та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02.09.2014 року № 1669-VII (далі за текстом - Закон №1669).

Матеріали справи свідчать, що місцезнаходження юридичної особи ПП Лис-Авто-Транс зареєстроване за адресою: 93120, Луганська область, м. Лисичанськ, пр. Леніна, б. 115 кв. 184.

В статті 1 зазначеного Закону визначається, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи шодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України - Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 №405 2014.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669-VIІ. вбачається, шо цей Закон набирає чинності з дня наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Розпорядженням від 30.10.2014 № 1053-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктом 23 пункту 2 цього розпорядження місто Лисичанськ віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася АТО.

02.12.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, та визнання такими, то втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України .

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014, №1053 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079 Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053.

Вищевказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Так, згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 до зазначених населених пунктів, зокрема, належить м. Лисичанськ Луганської області.

Антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 № 405/2014 не закінчилась.

Отже, ПП Лис-Авто-Транс є суб'єктом господарювання, який звільняється від відповідальності за порушення вимог валютного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки для такого звільнення достатньо лише факту здійснення діяльності на території проведення антитерористичної операції.

Зважаючи наведене, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції по суті прийнято правильне рішення. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Повний текст складений 19 червня 2018 року.

Керуючись ст..ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року у справі № 812/1365/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді А.В. Гайдар

ОСОБА_3