Постанова

від 14.06.2018 по справі 809/318/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3394/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р.В., Сеника Р. П.;

за участю секретаря судового засідання - Джула В. М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року в справі № 809/318/18 (головуючий суддя - Микитюк Р. В., м. Івано-Франківськ, повний текст рішення виготовлений 26 березня 2018 року) за позовом публічного акціонерного товариства Укрспецтрансгаз до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2017 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву публічного акціонерного товариства Укрспецтрансгаз до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування частково податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02.02.2018 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 673717,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскільки в уточненій податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік позивачем правильно визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі -416135 грн. , а в уточненій податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік позивачем правильно визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі -257582 грн. . прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення №0008701205 від 02.02.2018 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 673717 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0008701205 від 02.02.2018 з податку на прибуток в сумі 673717 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Головним управління ДФС в Івано-Франківській області подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції, проведення зменшення податкового зобов'язання на -637717 грн. було розцінено як виключно технічну помилку, допущену контролюючим органом, натомість, такий висновок суду не відповідає дійсності, та не ґрунтується на жодному із доказів по справі. Адже, в КОР платника податків з податку на прибуток як в 2013 році, так і в 2014 році було відображено виключно всі самостійно задекларовані платником показники декларації з додатками, які відповідно до пп. 56.11 статті 56 ПК України не підлягають оскарженню, що виключає будь-яку помилку контролюючого органу.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №10031338981 станом на 15.02.2018 публічне акціонерне товариство Укрспецтрансгаз зареєстроване як юридична особа.

Як вбачається з матеріалів справи ГУ ДФС України в Івано-Франківській області у період з 05.10.2017 по 05.10.2017 проведено камеральну перевірку податкової звітності ПАТ "Укрспецтрансгаз" з податку на прибуток за 2015 рік. В ході камеральної перевірки відповідачем перевірено уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток за такі податкові періоди: звітна декларація за 2013 рік №9090667348 від 26.02.2014, уточнена декларація за 2013 рік №9091630654 від 23.11.2016, звітна декларація за 2014 рік №9081165544 від 27.02.2015, уточнююча декларація за 2014 рік №9082268450 від 17.08.2016, уточнена декларація за 2014 рік №9082283893 від 24.11.2016, за результатами якої складено акт від 05.10.2017 №9222/09-19-12-05/00157842.

В Акті перевірки зазначено, що ПАТ "Укрспецтрансгаз" завищено (занижено) від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, порушено терміни подання податкової звітності з податку на прибуток протягом строків, визначених підпунктом 49.18.1 (49.18.2, 49.18.3) пункту 49.18. статті 49, глави 2, розділу II Податкового кодексу України, порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 30.10.2017 №0045261205, в якому зазначено про встановлення порушення п.п. 57.1 -1 .2 п. 57.1 -1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п.123.1 ст.123 ПКУ. На підставі зазначеного позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1010575,50 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 673717 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 336858,50 грн.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 30.10.2017 №0045261205 в адміністративному порядку.

Рішенням ДФС України від 27.12.2017 №31652/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення-рішення від 30.10.2017 №0045261205 скасоване частково в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій за 2015 рік у розмірі 336858,50 грн., а в іншій частині залишено без змін.

Підставою для часткового задоволення скарги було неправомірне накладення на позивача штрафної санкції за 2015 рік у розмірі 336858,50 грн., оскільки оскаржуване рішення в цій частині суперечило п. 31 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" ПКУ, яким встановлено, що за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються.

В рішенні ДФС України від 27.12.2017 №31652/6/99-99-11-01-01-25 зазначено, що відповідачем правомірно донараховано позивачу податок на прибуток у сумі 673717,00 грн.

Позивач оскаржив в судовому порядку податкове повідомлення-рішення від 30.10.2017 №0045261205.

У період його судового оскарження відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 02.02.2018 №0008701205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за 2015 рік в сумі 673717,00 грн. та відкликано (скасовано) податкове повідомлення-рішення від 30.10.2017 №0045261205.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.02.2018 по справі №809/50/18 провадження у справі за позовом ПАТ "Укрспецтрансгаз" до ГУ ДФС в Івано-Франківській області про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2017 №0045261205 закрито.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 02.02.2018 №0008701205 протиправним, позивач звернувся із позовом до суду.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлений законом.

Підпунктами 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п.16.3 ст.16 Податкового Кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (п.п. 36.1, 36.2 ст.36 Податкового Кодексу України).

Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.49.1, п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Згідно п.50.1. ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно з ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було подано уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток підприємств за 2013, 2014, та 2015 роки.

Щодо уточнюючої декларації за 2013 рік, колегія суддів приходить до переконання що не відповідає дійсності сума авансового внеску, яка була врахована в 2013 році з податку на прибуток у розмірі 416135 грн., сплаченого при виплаті дивідендів, оскільки протягом 2013-2014 років порядок врахування сплаченої суми авансових внесків з податку на прибуток було врегульовано нормами пп.153.3.4 п.153.3 ст.153 ПКУ, положеннями якого передбачалось: "у разі, якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов`язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов`язань наступного податкового періоду, а при отриманні від`ємного значення об`єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов`язань майбутніх податкових періодів".

В уточнюючій декларації за 2013 рік задекларовано від`ємне значення об`єкта оподаткування (рядок 4 декларації). Відповідно в 2013 році не було податку на прибуток, суму якого можна було б зменшити на суму сплачених авансових внесків з цього податку, що були сплачені при виплаті дивідендів, а згідно з правилами ПКУ, а тому сума неврахованого авансового внеску в поточному році переноситься на зменшення суми податку у наступних роках.

Тобто у формі додатку до рядка 16 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства "Зменшення нарахованої суми податку" сума авансових внесків в розмірі 416135 грн. відображена у рядку 16.4.2, як сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку (далі - ЗП) в наступних звітних (податкових) періодах переноситься до рядка 16.3 додатка ЗП до рядка 16 податкової декларації з податку на прибуток підприємств за наступний звітний (податковий) період.

При цьому рядок 16.4.1 "сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку в поточному звітному (податковому) періоді" покреслено, тобто в поточному 2013 році сума цих авансових внесків не зменшувала податок на прибуток.

З вище наведеного виходить, що сума авансових внесків в розмірі 416135 грн. в 2013 році не була використана, а використання цієї суми перенесено на наступні роки.

Щодо тверджень, відповідача викладених в акті перевірки, що сума авансового внеску з податку на прибуток в загальному розмірі 673717 грн., сплаченого при виплаті дивідендів протягом 2013-2014 років, була врахована в 2014, суд апеляційної інстанції зазначає, що в уточнюючій декларації за 2014 рік позивачем задекларовано від`ємне значення об`єкта оподаткування (рядок 4 декларації).

Відповідно у 2014 також не було податку на прибуток, суму якого можна було б зменшити на суму сплачених авансових внесків з цього податку, що були сплачені при виплаті дивідендів. Згідно з правилами згаданого вище пп. 153.3.4 п.153.3 ст.153 ПКУ, сума неврахованого авансового внеску в поточному році переноситься на зменшення суми податку на прибуток у наступних роках. Тобто у формі додатку ЗП до декларації сума авансових внесків в загальному розмірі 673717 грн. (сума сплаченого протягом 2014 авансового внеску 257582 грн. та сума 416135 грн., що перенесена з 2013) відображена в рядку 16.4.2, як сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку в наступних звітних (податкових) періодах (переноситься до рядка 16.3 додатка ЗП до рядка 16 податкової декларації з податку на прибуток підприємств на наступний звітний (податковий) період). При цьому рядок 16.4.1 "сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку в поточному звітному (податковому) періоді" покреслено, тобто в поточному 2014 сума цих авансових внесків не зменшувала податок на прибуток.

Відтак, сума цих авансових внесків в загальному розмірі 673717 грн. в поточному 2014 не була використана, а використання цієї суми перенесено на наступний 2015.

Колегія суддів зауважує, що в уточнюючій декларації за 2015 позивачем задекларовано позитивне значення об`єкту оподаткування (рядок 4 декларації). Відповідно в 2015 виник податок на прибуток в розмірі 1533902 грн. (рядок 06 декларації), сума якого зменшується на суму сплачених авансових внесків з цього податку, що сплачувалась при виплаті дивідендів.

З наведених норм ПК України видно, що сума неврахованих авансових внесків попередніх років зменшує суму податку на прибуток у наступних роках, що також підтверджено листом ДФС України від 04.01.2016 №102/7/99-99-19-02-01/17 (з урахуванням змін згідно з листом від 28.01.2016 №2799/7/99-99-19-02-01-17), в якому зазначено: "при цьому на зараховані у зменшення податкового зобов`язання суми сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів станом на 01.01.2015 повинні враховуватися у зменшення податкового зобов`язання з податку на прибуток у податковій декларації за 2015 та наступних звітних (податкових) періодах до повного їх погашення. Враховуючи зазначене, рекомендуємо при розрахунку зменшення нарахованої суми податку в рядку 16.3.1 додатка ЗП до рядка 16 ЗП декларації №897 за 2015 також врахувати залишок суми сплачених авансових внесків з податку на прибуток підприємств при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов`язання з цього податку станом на 01.01.2015, що відображена у рядку 13.5.2 додатка ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства, поданої за 2014".

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що у формі додатку ЗП до декларації за 2015 сума авансових внесків в розмірі 673717 грн. відображена в рядку 16.4.1 як сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку в поточному звітному (податковому) періоді, а зазначені суми авансового внеску зменшили податок на прибуток лише в 2015, що видно з додатку ЗП за 2015, оскільки саме в 2015 виникла сума нарахованого податку на прибуток.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушення позивачем норм податкового законодавства, описаних в акті перевірки від 05.10.2017 №9222/09-19-12-05/00157842, а отже винесене на підставі нього податкове повідомлення-рішення від 02.02.2018 №0008701205 є протиправним.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області - залишити без задоволення, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року у справі № 807/1236/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_1 судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повне судове рішення складено 19 червня 2018 року.