Рішення

від 22.05.2018 по справі 168/536/17

СТАРОВИЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 168/536/17

Провадження № 2/168/5/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2018 року смт. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Назарука О.В.,

секретар судових засідань - Островерха Т.С.,

з участю:

позивача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

представника відповідача - ОСОБА_5,

представника Поліської сільської ради - Карпука О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Стара Вижівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Поліської сільської ради Старовижівського району Волинської області про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, Поліської сільської ради Старовижівського району Волинської області про визнання заповіту ОСОБА_7, посвідченого 17 квітня 2015 року секретарем виконавчого комітету Поліської сільської ради Старовижівського району Волинської області Карпуком О.П., зареєстрованого в реєстрі за № 8, недійсним і застосувати наслідки його недійсності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що його батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі та проживали у житловому будинку по АДРЕСА_1. За життя батьки не виготовляли правовстановлюючі документи на житловий будинок і господарські споруди та не оформляли право власності на вказане нерухоме майно. 17 квітня 2015 року ОСОБА_7 склав заповіт на ім'я ОСОБА_4, який був посвідчений Поліською сільською радою Старовижівського району Волинської області. В подальшому через відмову ОСОБА_9 утримувати та здійснювати догляд за батьком 19 травня 2015 року ОСОБА_7 звертався до посадових осіб Поліської сільської ради, зокрема сільського голови ОСОБА_10, із заявою про анулювання вищевказаного заповіту. Заява була написана та підписана за місцем проживання спадкодавця ОСОБА_7 в присутності свідків та сільського голови. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_2 помер. Після смерті батька позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом та дізнався, що заповіт померлого ОСОБА_2 не був скасований. Крім позивача спадщину після смерті спадкодавця прийняла відповідач - ОСОБА_4 за заповітом шляхом подання заяви про прийняття спадщини. Позивач вважає, що внаслідок бездіяльності посадових осіб Поліської сільської ради не було виконано волевиявлення спадкодавця ОСОБА_7 та не здійснено всіх необхідних дій відповідно до вимог чинного законодавства для скасування заповіту від 17 квітня 2015 року на підставі заяви ОСОБА_7

Позивач та його представник позовні вимоги підтримали з наведених підстав, крім того пояснили, що посадовими особами органу місцевого самоврядування не дотримано вимог чинного законодавства та порядку вчинення нотаріальних дій щодо процедури скасування заповіту від 17 квітня 2015 року, а саме: заяву про скасування заповіту посадові особи сільської ради прийняли від спадкодавця, однак не зареєстрували у встановленому законом порядку. Таким чином, через недбале відношення до виконання своїх обов'язків посадових осіб органу місцевого самоврядування не було виконано волевиявлення спадкодавця ОСОБА_7 і в даний час є чинним заповіт, який спадкодавець вважав таким, що скасований. Крім того, в судових дебатах зазначив, що під час складення та посвідчення заповіту від 17 квітня 2015 року не було дотримано форми цього правочину та порушено порядок його вчинення, оскільки спадкодавець був інвалідом та незрячим, і, відповідно, не міг самостійно прочитати та підписати заповіт. Просить з цим підстав позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 у судовому засіданні проти позову заперечували, вказали, що доводи позивача щодо недійсності заповіту не ґрунтуються на вимогах закону. Даний заповіт є дійсним, при його посвідченні дотримані всі вимоги законодавства. Вказаний заповіт відповідав волі спадкодавця ОСОБА_7 Крім того, при поданні заяви про скасування заповіту від 17 квітня 2015 року жодним чином не перевірялась дієздатність, справжнє волевиявлення заповідача, а також не дотримано форми щодо посвідчення даної заяви. Крім того, підпис в заяві від 19 травня 2015 року, який ніким не перевірявся, не співпадає з підписом на заповіті від 17 квітня 2015 року, підпис якого посвідчувався секретарем.

Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши надані суду докази, дійшов до такого висновку.

Статтею 16 ЦК України надано право кожній особі звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа в порядку, встановленому ЦПК України, може звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статті 12, 81 ЦПК України регламентують, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та встановлюють обов'язок кожної сторони довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За вимогами статті 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно з вимогами частин 1 і 7 статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України.

Таким чином, на вимоги щодо форми, складення та посвідчення заяви про скасування заповіту поширюються вимоги, які ставляться законом до заповітів.

Представник Поліської сільської ради - Карпук О.П. за його згодою в судовому засіданні був допитаний як свідок та пояснив, що він працює сільським головою з жовтня 2015 року. У 2015 році він працював секретарем Поліської сільської ради Старовижівського району. 17 квітня 2015 року в другій половині дня до приміщення сільської ради прийшли відповідач по справі ОСОБА_4 та її батько ОСОБА_7 і останній висловив бажання скласти заповіт на ім'я ОСОБА_4 Заповіт був складений, зареєстрований у відповідній книзі та стягнуто державне мито. Свідок зазначив, що з 19 травня 2015 року він перебував у відпустці, про заяву про анулювання заповіту дізнався від позивача у 2017 році, коли останній прийшов до сільської ради з клопотанням про надання йому копії такої заяви. При цьому свідок вказав, що така заява була приєднана до заповіту, однак не зареєстрована. Пояснив, що сільський голова, відповідно до чинного законодавства, у випадку відсутності секретаря сільської ради виконує його обов'язки, а тому у сільського голови були всі повноваження для проведення реєстрації такої заяви. Також свідок вказав, що коли він був на посаді секретаря Польської сільської ради та мав неприязні відносини з сільським головою ОСОБА_11

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та позивач ОСОБА_2, допитаний за його згодою як свідок, пояснили суду, що спадкодавець ОСОБА_7 був людиною похилого віку, у зв'язку з чим мав проблеми зі здоров'ям, в тому числі із зором. За усною домовленістю між сторонами по справі відповідач ОСОБА_4 зобов'язалась забрати до себе батька ОСОБА_7 (спадкодавець), а позивач ОСОБА_2 маму ОСОБА_8 На початку 2015 року відповідач ОСОБА_4 забрала до себе батька, мати на той час уже проживала у позивача. 17 квітня 2015 року відповідач разом з батьком приїхали у с. Поліське та батько склав заповіт на ім'я ОСОБА_4 Того ж дня ОСОБА_4 поїхала з с. Польське у Республіку Білорусь за місцем свого проживання, а спадкодавець залишився у своєму будинку. ОСОБА_7, у зв'язку з похилим віком та проблемами зі здоров'ям, не міг здійснювати за собою догляд. Неодноразово ОСОБА_14 та сільський голова ОСОБА_11, кожен зокрема, приносили покійному ОСОБА_7 продукти харчування. Сільський голова декілька разів повідомляв сторін по справі, як дітей ОСОБА_7, про те, що останньому необхідний догляд. 19 травня 2015 року до будинку ОСОБА_7 приїхала його дружина ОСОБА_15, невістка ОСОБА_12 та внучка ОСОБА_13, а також прибув сільський голова ОСОБА_11 та ОСОБА_14 Тоді ж сільський голова роз'яснив покійному ОСОБА_7 його право скасувати заповіт, написавши відповідну заяву. Спадкодавець висловив бажання скасувати заповіт. На місці була написана заява, її зміст оголошений вголос ОСОБА_7, оскільки останній вже не міг сам читати через вади зору. Спадкодавець особисто її підписав у тому місці де йому вказали, після цього цю заяву підписали свідки. Того ж дня сільський голова ОСОБА_11 забрав заяву із собою, батька, в свою чергу, забрали на постійне місце проживання до позивача, де він проживав до смерті. Крім цього, свідок ОСОБА_2 пояснив суду, що не цікавився тим, чи зареєстрована заява спадкодавця, оскільки був переконаний у тому, що сільський голова зробить усі необхідні дії. Про те, що заповіт не скасований дізнався після смерті батька, коли звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Після цього у 2017 році у сільській раді він отримав копію заяви про анулювання заповіту і звернувся до суду.

Свідок ОСОБА_11 суду підтвердив покази інших свідків в частині складення та підписання заяви про скасування заповіту. Крім цього пояснив, що у квітні 2015 року у другій половині дня відповідач ОСОБА_4 повідомила його про те, що її батько ОСОБА_7 залишився у своєму будинку, віддала паспорт ОСОБА_7 та цікавилась, чи є можливість влаштувати за батьком догляд, на що останній відповів, що дізнається. Через незначний проміжок часу свідок завітав до ОСОБА_7 і побачив, що останній не мав що їсти, в хаті брудно, ОСОБА_7 не міг самостійно пересуватись, оскільки нічого не бачив. Свідок вказав, що повідомив позивача і відповідача про стан їх батька. Крім цього свідок пояснив суду, що 19 травня 2015 року він заяву ОСОБА_7 приніс у сільську раду та залишив на столі секретаря сільської ради і був переконаний, що останній побачить заяву і зареєструє. Також ОСОБА_11 пояснив, що відносини між ним та секретарем сільської ради були неприязними, а тому він не цікавився, чи зареєстрована заява.

Допитана як свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що на початку 2015 року вона забрала до себе ОСОБА_7 у Республіку Білорусь, оскільки останній потребував догляду. 17 квітня 2015 року, за ініціативою ОСОБА_7, вони разом приїхали у с. Поліське та в приміщенні сільської ради спадкодавець склав на її ім'я заповіт. Після цього батько відмовився їхати зі свого будинку, а свідок, в свою чергу, не мала можливості залишитись. Також свідок вказала, що дійсно після цього батька не відвідувала, оскільки останнього забрав позивач. Підтвердила ту обставину, що залишила паспорт ОСОБА_7 у сільського голови та цікавилась, чи можна влаштувати догляд за батьком, у тому числі і в спеціалізованому будинку. Також зазначила, що прийняла спадщину, написавши про це відповідну заяву нотаріусу.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснила суду, що вона працює секретарем Польської сільської ради Старовижівського району. Свідок підтвердила ту обставину, що позивач ОСОБА_2 звертався у 2017 році до сільської ради про отримання заяви ОСОБА_7 і йому була надана копія такої заяви. Про заяву їй стало відомо після звернення ОСОБА_2 Також вказала, що на початку 2016 року вона на прохання ОСОБА_11 вносила до відповідного реєстру заповіти, в тому числі і заповіт ОСОБА_7 від 17 квітня 2015 року. Свідок ОСОБА_11 не дав жодного пояснення цій обставині.

Таким чином судом з пояснень свідків та досліджених письмових доказів встановлено, що 17 квітня 2015 року ОСОБА_7 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті заповів все своє майно ОСОБА_4 (аркуш справи 11). Даний заповіт посвідчений секретарем Поліської сільської ради Старовижівського району Волинської області, зареєстрований за №8. 19 травня 2015 року ОСОБА_7 за місцем свого проживання в присутності свідків та сільського голови підписав заяву про анулювання заповіту від 17 квітня 2015 року, яку особисто сільський голова прийняв (аркуш справи 14, 65). З 19 травня 2015 року до смерті спадкодавець ОСОБА_7 проживав у свого сина позивача ОСОБА_2 Секретар Поліської сільської ради Карпук О.П. перебував у відпустці з 19 травня 2015 року (аркуш справи 63). ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_2 помер (аркуш справи 11 зворот).

З матеріалів справи та наданої в судове засідання нотаріусом для огляду спадкової справи № 36/2017, заведеної після смерті ОСОБА_7, встановлено, що заповіт, складений ОСОБА_7 17 квітня 2015 року, не змінений та не відмінений, спадщину прийняли ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - шляхом подання заяв про прийняття спадщини. А також дружина спадкодавця - ОСОБА_8 - шляхом спільного проживання зі спадкодавцем на момент смерті.

З огляду на викладене, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до переконання, що в судому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що спадкодавець вчинив всі залежні від нього дії, направленні на реалізацію своїх намірів по скасуванню заповіту від 17 квітня 2015 року, тим що подав відповідну заяву посадовій особі сільської ради і такі дії відповідали його волі. Однак посадові особи Поліської сільської ради, всупереч вимогам закону та сподіванням спадкодавця, не вчинили усіх необхідних від них дій для фіксації факту скасування заповіту. Таким чином, намір спадкодавця щодо скасування заповіту, складеного ним раніше, не був реалізований лише внаслідок неналежного виконання посадовими особами сільської ради своїх обов'язків, зокрема, що стосується визначеного чинним законодавством порядку оформлення та державної реєстрації правочину, який спрямований на скасування заповіту.

Суд відхиляє доводи відповідача та її представника про те, що заява про скасування заповіту не містить усіх необхідних для такого виду документів реквізитів, зокрема відсутня відмітка про встановлення особи та перевірку дієздатності, а також порядку її оформлення та прийняття, а тому відсутні підстави для визнання заповіту недійсним, оскільки на глибоке переконання суду, вказані недоліки не є такими, що спростовують факт волевиявлення заповідача на скасування складеного ним раніше заповіту, при цьому суд враховує, що заява про скасування заповіту не оформлена належним чином з підстав, що не залежали від спадкодавця, а в результаті бездіяльності посадових осіб органу місцевого самоврядування.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача та її представника про те, що підпис заповідача в заяві від 19 травня 2015 року не співпадає з підписом в заповіті від 17 квітня 2015 року, що на їх думку викликає сумнів у добровільному підписанні особисто ОСОБА_7 заяви про скасування заповіту, оскільки такі доводи спростовуються показаннями свідків, які були допитані в судовому засіданні.

Суд не приймає до уваги доводи представника позивача про те, що при посвідченні заповіту 17 квітня 2015 року секретарем сільської ради було порушено порядок посвідчення заповітів, визначений чинним законодавством, що також є підставою визнання такого заповіту недійсним, оскільки такі обставини не досліджувались в судовому засіданні, в тому числі і докази на обґрунтування цих обставин, та не заявлялися позивачем в позовній заяві як підстави позову, а зазначались лише представником позивача у судових дебатах.

Таким чином суд приходить до висновку, що волевиявлення заповідача на скасування заповіту було вільним та відповідало його волі і ним були вчиненні всі необхідні дії спрямовані на досягнення результату, а тому заповідач скористався своїм правом, визначеним частиною 1 статті 1254 ЦК України на скасування заповіту, про що подав відповідну заяву, а тому заповіт від 17 квітня 2015 року є таким, що скасований самим же заповідачем, що має своїм наслідком визнання судом такого заповіту недійсним.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем за розгляд даної справи судом сплачено судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп. (аркуш справи 1), а тому дані витрати підлягають стягненню з відповідачів ОСОБА_4, Поліської сільської ради Старовижівського району Волинської області на користь ОСОБА_2 по 320 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 1233, 1247, 1254, 1257 ЦК, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 264, 265 ЦПК, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним заповіт, укладений ОСОБА_7, посвідчений 17 квітня 2015 року секретарем виконавчого комітету Поліської сільської ради Старовижівського району Волинської області, зареєстрований за актовим записом №8.

Роз'яснити сторонам, що на підставі частини 4 статті 1257 ЦК України у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н. НОМЕР_1, та Поліської сільської ради Старовижівського району Волинської області (Код ЄДРПОУ: 04332822, КОАТУУ: НОМЕР_2) в користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень по 320 (триста двадцять) гривень з кожного.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 01 червня 2018 року.

Суддя О.В. Назарук