Рішення

від 25.05.2018 по справі 757/110/17

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/110/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

"25" травня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарях - Томіленку В.В., Чуб Н.С., Сіренко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СОУЛ-УКРАЇНА про стягнення грошових коштів за договором доручення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СОУЛ-УКРАЇНА грошові кошти в розмірі 45 200,00 гривень в рахунок виконання умов договору доручення від 15 червня 2016 року № 0053.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю СОУЛ-УКРАЇНА і нею було укладено договір доручення № 0053. За змістом п. 1.2. договору, повірений, діючи від імені або за участі та за рахунок довірителя, зобов'язаний укласти договір поставки або будь-який інший договір, за яким довіритель в подальшому отримує у власність транспортний засіб Ford Kuga (се ребристий металік) Trend 2,0. Пунктом 1.3. договору визначалася вартість транспортного засобу на рівні 452 000,00 гривень з можливим підвищенням ціни, але не більше ніж на 20 відсотків від погодженої вартості. Повірений був зобов'язаний в інтересах довірителя укласти договір, за яким довіритель в подальшому отримує у власність транспортний засіб. На виконання вимог договору, довіритель перерахував на ім'я повіреного грошові кошти в сумі 45 200,00 гривень, що підтверджується повідомленням та квитанцією про оплату та квитанцією Приватбанку від 15 червня 2016 року. З листа Товариства з обмеженою відповідальністю СОУЛ-УКРАЇНА від 08 серпня 2016 року № 259 на її ім'я вбачається, що договір доручення № 0053 від 15 червня 2016 року припинено на підставі заяви довірителя від 04 липня 2016 року. В листі зазначено, що повернення сплачених коштів відбувається у відповідності до положень п. 4.2.2. ст. 4 договору. До даного часу грошові кошти відповідачем не повернуто.

Ухвалою суду від 11 липня 2017 року у вказаній справі було відкрито провадження.

Ухвалою суду від 05 лютого 2018 року у вказаній справі було закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутності та відсутності представника, позовні вимоги задовольнити, в разі наявності підстав, ухвалити заочне рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, суд про причини неявки не повідомив, правом подання відзиву не скористався.

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача та представника відповідача, та за згодою позивача ухвалити заочне рішення.

Згідно ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю СОУЛ-УКРАЇНА в особі представника Чернової С.О. та ОСОБА_1 було укладено договір доручення № 0053, за умовами якого повірений ТОВ СОУЛ-УКРАЇНА , діючи від імені або за участю та за рахунок довірителя ОСОБА_1, зобов'язаний укласти договір поставки або будь-який інший договір, за яким довіритель в подальшому отримує у власність транспортний засіб Ford Kuga (се ребристий металік) Trend 2,0 (повний привід).

Згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 1.3. Розділу 1 даного договору, вартість транспортного засобу визначається довірителем на рівні 452 000,00 гривень, але відповідно до даного договору довіритель визначає, що вартість транспортного засобу, яка зазначається у договорі поставки або будь-якому іншому договорі, за яким довіритель отримує у власність транспортний засіб, може бути більшою, але не більше ніж на 20 відсотків від вартості транспортного засобу, яка вказана у даному договорі.

Згідно п. 3.3. Розділу 3 договору, протягом п'яти днів, після підписання даного договору, довіритель перераховує на розрахунковий рахунок повіреного кошти, які вказані у п. 1.3. даного договору, які необхідні для виконання договору.

Відповідно до квитанції № 0.0.568341393.1 від 15 червня 2016 року позивачем в рахунок оплати по укладеному договору було перераховано платіж у розмірі 45 200,00 гривень на рахунок ТОВ СОУЛ-УКРАЇНА (а.с. 8).

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно п. 4.2. Розділу 4 договору, довіритель має право відмовитись від договору в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє повіреного, шляхом направлення, рекомендованою поштою, на адресу повіреного, відповідного листа з чітким волевиявленням щодо відмови від договору та зазначенням власних банківських реквізитів.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 липня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про припинення договору доручення № 0053 від 15 червня 2016 року та повернення грошових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно листа-відповіді ТОВ СОУЛ-УКРАЇНА від 08 серпня 2016 року, позивачу було повідомлено, що договір доручення № 0053 від 15 червня 2016 року припинено на підставі її заяви від 04 липня 2016 року. Повернення сплачених коштів відбувається у відповідності до положень п. 4.2.2. ст. 4 договору доручення.

Відповідно до п.п. 4.2.2. п. 4.2. Розділу 4 договору, у випадку відмовити довірителя від договору до моменту укладання правочину щодо купівлі транспортного засобу, повірений повертає довірителю сплачену ним суму, яка вказана у п. 1.3. даного договору протягом 30 банківських днів з дня надання повіреним відповіді на заяву довірителя про відмову від договору.

Таким чином, з викладеного вбачається, що строк повернення коштів за даним договором, сплачених позивачем, вже сплинув, при цьому грошові кошти повернуті позивачу не було, а відповідачем визнано факт припинення договору доручення, у зв'язку з чим позивач

правомірно вимагає повернення коштів, сплачених в рахунок виконання договору доручення, який був розірвано.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СОУЛ-УКРАЇНА про стягнення грошових коштів за договором доручення.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 626, 632, 651, 653 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2, виданий Бердянським МС УМВС України в Запорізькій області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю СОУЛ-УКРАЇНА (ідентифікаційний код: 40099841, адреса: м. Київ, проспект Соборності, буд. 15, кімната 610) про стягнення грошових коштів за договором доручення- задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СОУЛ-УКРАЇНА на користь ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок виконання умов договору доручення № 0053 від 15 червня 2016 року у розмірі 45 200 (сорок п'ять тисяч двісті) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: