Рішення

від 25.05.2018 по справі 760/27797/17

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/27797/17

провадження №2/760/1522/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2018 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді КІЗЮН Л.І.

при секретарі: Швидченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та малолітньої ОСОБА_2, до Комунального підприємства По утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва , третя особа: Солом'янський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про зняття арешту з майна, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та малолітньої ОСОБА_2, 13 грудня 2017 року звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства По утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва , третя особа: Солом'янський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про зняття арешту з майна, в якому просить зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, накладений постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Онищенко З.М. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17 грудня 2002 року, зареєстрований 20 жовтня 2004 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 1394113.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 13 листопада 1990 року, посвідченого державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори Півоваровим О.К. Право власності за вищевказаним договором було зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації 19 лютого 1991 року, що підтверджується реєстраційним посвідченням № 2932В.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 11 квітня 2002 року було вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва заборгованість по квартирній платі та платі за комунальні послуги в сумі 3 420,37 гривень, судові витрати 54,33 гривні, а всього 3 474 гривні 70 копійок.

Для звернення вищевказаного судового рішення до виконання Солом'янським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист №2-728 від 12 травня 2002 року. На підставі виконавчого листа № 2-728 державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Онищенко 3.М. було відкрито виконавче провадження та винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17 грудня 2002 року, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_5.

Дана заборгованість в повному розмірі була погашена ОСОБА_5 протягом 2002-2005 років, що вбачається з її заяви від 24 січня 2006 року.

Постановою державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Скочинської А.М. про закінчення виконавчого провадження від 01 лютого 2006 року було встановлено, що рішення фактично повно виконано згідно з виконавчого документа, а тому постановлено закінчити виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа 2-728. При цьому, всупереч вимогам ст. 50 Закону України Про виконавче провадження арешт з квартири знято не було.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. За життя ОСОБА_5 заповіт не складала. Єдиним спадкоємцем першої черги, яка прийняла спадщину залишену після неї, була її дочка ОСОБА_8, оскільки постійно проживала з матір'ю на час відкриття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 померла. За життя вона також заповіт не складала. Єдиними спадкоємцями першої черги за законом, які прийняли спадщину є позивач - її чоловік та їхня дочка - ОСОБА_2.

Позивач зазначає, що при його зверненні до П'ятої київської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку квартири, йому було повідомлено, що в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявні відомості про обтяження № 1394113 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17 січня 2018 року.

Станом на 01.10.2017 року заборгованість за послугу з утримання будинку та прибудинкової території відсутня, що підтверджується довідкою Комунального концерну Центр комунального сервісу від 06.11.2017 року №02/09-01-5169.

На його звернення до Солом'янського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві про надання копії документів з матеріалів виконавчого провадження та зняття з майна арешту від 17 грудня 2002 року, йому було надано відповідь № 98296 від 13 жовтня 2017 року про те, що виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-728 від 12 травня 2002 року було знищено за закінченням строків зберігання, відповідно до п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008 року. Саме тому йому було відмовлено у наданні будь-яких документів, винесених по даному виконавчому провадженню та відмовив у знятті арешту від 17 грудня 2002 року, мотивуючи це відсутністю матеріалів виконавчого провадження та запропонував звернутися до суду.

Крім того, йому та його дочці, як єдиним спадкоємцям за законом, належить майно спадкодавців з моменту відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України), а тому на сьогоднішній день, як вважає позивач, арешт накладений фактично вже на їхнє майно, а не на майно ОСОБА_5, що в силу ч. 1 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року є підставою для його зняття.

Таким чином, позивач вказує, що на сьогоднішній день вся заборгованість перед третьою особою погашена, а рішення суду фактично виконано в повному обсязі, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року є підставою для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту в порядку застосування наслідків закінчення виконавчого провадження, передбачених ч. 1 ст. 40 цього закону.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п. 9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України (в новій редакції) справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 29 січня 2018 року, прийнято справу за позовом ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та малолітньої ОСОБА_2, до Комунального підприємства По утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва , третя особа: Солом'янський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про зняття арешту з майна, до провадження Солом'янського районного суду м. Києва, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.а.с. 32-33).

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідачу Комунальному підприємству По утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва було надано 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позов, однак відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву, будь-яких заяв чи клопотань, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення.

Третій особі Солом'янському районному відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві було надано 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати пояснення щодо позову, однак третя особа не подала до суду пояснення на позовну заяву, будь-яких заяв чи клопотань.

Вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 13 листопада 1990 року, посвідченого державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори Півоваровим О.К. Право власності за вищевказаним договором було зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації 19 лютого 1991 року, що підтверджується реєстраційним посвідченням № 2932В /а.с.а.с. 10-11/.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 11 квітня 2002 року було вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва заборгованість по квартирній платі та платі за комунальні послуги в сумі 3 420,37 гривень, судові витрати 54,33 гривні, а всього 3 474 гривні 70 копійок. /а.с. 12/.

Для звернення вищевказаного судового рішення до виконання Солом'янським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист №2-728 від 12 травня 2002 року. На підставі виконавчого листа № 2-728 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Онищенко 3.М. було відкрито виконавче провадження та винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17 грудня 2002 року, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_5 /а.с. 13/.

Дана заборгованість в повному розмірі була погашена ОСОБА_5 протягом 2002-2005 років, що вбачається з її заяви від 24 січня 2006 року /а.с. 14/.

Постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Скочинської А.М. про закінчення виконавчого провадження від 01 лютого 2006 року було встановлено, що рішення фактично повно виконано згідно з виконавчого документа, а тому постановлено закінчити виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа 2-728 /а.с. 15/.

З матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 /а.с. 16/. За життя ОСОБА_5 заповіт не складала.

Єдиним спадкоємцем першої черги, яка прийняла спадщину залишену після неї, була її дочка ОСОБА_8, що посвідчується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 /а.с. 17/, оскільки постійно проживала з матір'ю на час відкриття спадщини, що вбачається з довідки Житлово-експлуатаційної дільниці № 905 від 01.02.2017 року № 916 /а.с. 17/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 померла, що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 /а.с. 18/. За життя вона заповіт не складала.

Єдиними спадкоємцями першої черги за законом, які прийняли спадщину є позивач ОСОБА_1 - її чоловік, що посвідчується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 /а.с. 19/ та їхня донька - ОСОБА_2, що встановлено з даних свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 /а.с. 20/.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 92978578 від 27.07.2017 року, в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявні відомості про обтяження № 1394113 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 21/.

Постановою державного нотаріуса П'ятої київської державної нотаріальної контори від 17 січня 2018 року, позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_5, оскільки на вказану квартиру накладений арешт, який не знятий /а.с. 30/.

Станом на 01.10.2017 року заборгованість за послугу з утримання будинку та прибудинкової території відсутня, що підтверджується довідкою Комунального концерну Центр комунального сервісу від 06.11.2017 року №02/09-01-5169 /а.с. 22/.

Як вбачається з листа Солом'янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві №98296 від 13.10.2017 року, позивачу ОСОБА_1 було повідомлено про те, що виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-728 від 12 травня 2002 року знищено за закінченням строків зберігання, відповідно до п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008 року. Саме тому йому було відмовлено у наданні будь-яких документів винесених по даному виконавчому провадженню та відмовлено у знятті арешту від 17 грудня 2002 року, мотивуючи це відсутністю матеріалів виконавчого провадження та запропонувано звернутися до суду /а.с. 23/.

У відповідності до статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження , у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Чинний Закон України Про виконавче провадження містить статтю 59, якою визначено порядок і підстави зняття арешту, в тому числі викладено вичерпний перелік підстав, який надає державному виконавцеві самостійно знімати арешт; також передбачено можливість особи у всіх інших випадках звертатися до суду за зняття арешту.

Отже, згідно статті 59 чинного Закону України Про виконавче провадження : Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

При цьому, ч. 5 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження встановлює, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням того, що постановою державного виконавця виконавче провадження було закінчено в зв'язку з повним виконанням рішення суду, в рамкам якого було накладено арешт на майно позивача, однак під час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем не було вирішено питання щодо знаття арешту з майна позивача, і наявність такого обтяження створює перешкоди у здійсненні позивачем його права власності на майно та реалізації його законних прав та інтересів, суд приходить до висновку, про наявність підстав для зняття арешту з майна позивача, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись Законом України Про виконавче провадження , ст.ст. 15, 321, 386 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-82, 89, 247, 258, 263, 264, 265, 273, 274, 279, 280, 284, 289, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та малолітньої ОСОБА_2, до Комунального підприємства По утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва , третя особа: Солом'янський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, накладений постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Онищенко З.М. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17 грудня 2002 року, зареєстрований 20 жовтня 2004 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 1394113.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_2

Відповідач: Комунальне підприємство По утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва , код ЄДРПОУ 31720192, адреса: м. Київ, вул. Соціалістична, 6.

Третя особа: Солом'янський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, адреса: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 76 А.

Суддя Л.І. Кізюн