Рішення

від 07.06.2018 по справі 908/674/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/32/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2018 справа № 908/674/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючий суддя - Горохов І.С.,

при секретарі судового засідання Чернетенко А.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи,

позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Автодистриб'юшн ОСОБА_2 , 02222, м. Київ, вул. Закревського, 16

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ГОЛДЕН-ВОРЛД , 69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 9

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 12.01.2018;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

До господарського суду Запорізької області звернулося ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Автодистриб'юшн ОСОБА_2 , м. Київ до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ГОЛДЕН-ВОРЛД , м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в розмірі 66 602,70 грн. за договором поставки № 11208-08/2017 від 26.04.2017 на постачання товарів, яка складається: основна заборгованість в розмірі 48 106,68 грн., пеня у розмірі 6191,91 грн., 12% річних у розмірі 2407,36 грн., суму інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 1896,75 та виплати на оплату правничої допомоги в розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2018, справу № 908/674/18 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 25.04.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито підготовче провадження у справі № 908/674/18, присвоєно справі номер провадження 15/32/18. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 17.05.2018.

17.05.2018 позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, враховуючи часткове погашення відповідачем заборгованості в розмірі 5000,00 грн. після порушення провадження у справі. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар 43 106,68 грн., пеню в розмірі 6191,91 грн., суму інфляційного збільшення в розмірі 1896,75 грн., 12% річних в розмірі 2407,36 грн., витрати на оплату правничої допомоги та інших дій пов'язаних з підготовкою і розглядом справи в розмірі 8000,00 грн.

Заява позивача про уточнення позовних вимог з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом до розгляду.

Розглядаються позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованість в розмірі 43 106,68 грн., пені в розмірі 6191,91 грн., суми інфляційного збільшення в розмірі 1896,75 грн., 12% річних в розмірі 2407,36 грн., витрати на оплату правничої допомоги та інших дій пов'язаних з підготовкою і розглядом справи в розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою суду від 17.05.2018 відкладено підготовче засідання на 07.06.2018.

Позивачем по справі 07.06.2018 надано до суду заяву про розгляд справи № 908/674/18 на підставі тих документів, що є у матеріалах справи.

Ухвалою суду від 07.06.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/325/18 до судового розгляду по суті.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу Оберіг .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем належним чином не виконано зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого товару на підставі договору поставки, у зв'язку з чим за ТОВ ГОЛДЕН-ВОРЛД , м. Запоріжжя утворилась заборгованість у розмірі 43 106,68 грн. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також нараховані на суму боргу пеню в розмірі 6191,91 грн., суму інфляційного збільшення в розмірі 1896,75 грн., 12% річних в розмірі 2407,36 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на ст. ст. 526, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України та умови договору поставки № 11208-08/2017 від 26.04.2017. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 07.06.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення від 17.05.2018.

Відповідач у призначені судові засідання 17.05.2018, 07.06.2018 не з'явився, при причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідної ухвали. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду скарги на адресу суду не надходило. Вимоги ухвал суду не виконав, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу Оберіг .

В судому засіданні 07.06.2018 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в судових засіданнях, суд встановив.

26.04.2017 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Автодистриб'юшн ОСОБА_2 (позивач, постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ГОЛДЕН-ВОРЛД (відповідач, покупець) укладено договір № 11208-08/2017.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю визначені договором запчастини та експлуатаційні матеріал (надалі - Товар), а також виконувати шиномонтажні послуги, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його.

Пунктом 1.2. договору сторони визначили, що номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальні кількість, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках-фактурах та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід'ємною частиною договору та узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару.

Товар за домовленістю сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу (п. 2.3. договору).

Відповідно до розділу 3 договору сторони встановили, що оплата згідно договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику із зазначенням визначених договором реквізитів .

Пунктом п. 4.2. договору встановлено, що покупець зобов'язаний прийняти товар та здійснити відповідні розрахунки згідно п. 2.3. договору.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017 (п. 8.3. договору). Якщо протягом одного місяця до закінчення терміну дії даного договору жодна із сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком (п. 8.4. договору).

Сторони не надали доказів припинення дії договору, отже, його умови є чинними на момент розгляду даної справи судом.

На виконання договору позивачем на адресу відповідача було поставлено товар на загальну суму 58 202,28 грн., що підтверджується видатковими накладними: № SI0000915259 від 15.11.2017 на суму 2014,80 грн., № SI0000916011 від 15.11.2017 на суму 25 590,30 грн., № SI0000917738 від 16.11.2017 на суму 14 370,84 грн., № SI0000919038 від 17.11.2017 на суму 140,76 грн., № SI0000919509 від 17.11.2017 на суму 13 851,42 грн., № SI0000919561 від 17.11.2017 на суму 2234,16 грн. Видаткові накладні підписані уповноваженим представниками сторін та скріплені печатками товариств без зауважень.

В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором в повному обсязі не виконав.

16.03.2018 позивач звернувся до відповідача з листом - вимогою № 16/03 про оплату поставлених товарів.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 48 106,68 грн. заборгованості по оплаті за поставлений товар в примусовому порядку.

В процесі розгляду справи, відповідачем було здійснено погашення заборгованості з оплати вартості поставленого товару у розмірі 5000,00 грн.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

В порушення умов п. 2.3 договору відповідач свої зобов'язання з оплати вартості товару в строк не виконав.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань підтверджено матеріалами справи. Доказів повної оплати основного боргу відповідачем суду не надано, обґрунтованого відзиву не подано. З огляду на викладене, вимоги, щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 43 106,68 грн. підлягають задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 28.11.2017 по 11.04.2018 в сумі 6191,91 грн.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що у разі прострочення платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок пені суд визнав вірним, а вимогу про стягнення пені в розмірі 6191,91 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 12% річних у розмірі 2 407,36 грн. за період з 28.11.2017 по 11.04.2018 та суму інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 1896,75 грн. за період 28.11.2017 по 11.04.2018.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Умовами пункту 5.3. договору сторони передбачили, що на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12% річних від простроченої суми.

Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 1896,75 грн. та 2407,36 грн. 12% річних, суд приходить до висновку, що такі здійснені правомірно та з врахуванням вищевказаного порядку нарахування, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Щодо витрат на оплату правничої допомоги та інших дій пов'язаних з підготовкою і розглядом справи в розмірі 8 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, положеннями ч. 1 - 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу на суму 8000,00 грн. представником позивача долучено договір про надання правової допомоги № 10 від 10.04.2018 підписаний між юристом Будіянським Олегом Станіславовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю Автодистриб'юшн ОСОБА_2 , диплом спеціаліста серія ЛА ВЕ № 003993 від 02.02.1996.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Частиною 3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до підпункту 11 пункту 16 1 Конституції України, представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131 1 та статті 131 2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Суд погоджується з позицією представника позивача щодо можливості представництва інтересів юридичної особи в господарському суді не лише адвокатом а і юристом також, однак з урахуванням вище наведених вимог чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що витрати, пов'язані з підготовкою до розгляду справи в сумі 8000,00 грн. не можуть бути включені до складу судових витрат у даній справі як витрати на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем сплачено вказані кошти не адвокату, а юристу Будіянському Олегу Станіславовичу та не надано доказів, що представник позивача є адвокатом.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги судом задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ГОЛДЕН-ВОРЛД (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 9; ідентифікаційний номер 40839551) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Автодистриб'юшн ОСОБА_2 (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16; ідентифікаційний номер 37141112) основну заборгованість у розмірі 43 106,68 грн. (сорок три тисячі сто шість гривень 68 коп.), пеню в розмірі 6 191,91 грн. (шість тисяч сто дев'яносто одна гривня 91 коп.), суму інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 1 896,75 (одна тисяча вісімсот дев'яносто шість гривень 75 коп.), 12% річних у розмірі 2 407,36 (дві тисячі чотириста сім гривень 36 коп.), витрат зі сплати судового збору в розмірі 1 762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривень 00 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.06.2018.

Суддя І. С. Горохов