Рішення

від 20.06.2018 по справі 910/4304/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 20.06.2018Справа №  910/4304/18 Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Князьков В.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Науково-виробничого підприємства “ЛЮКС-Х” (Товариство з обмеженою відповідальністю), м. Харків до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ясіона”, м.  Київ про стягнення  59  840,11 грн. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Науково-виробниче підприємство “ЛЮКС-Х” (Товариство з обмеженою відповідальністю) (надалі – позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ясіона” (надалі – відповідач) про стягнення 59  840,11 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав своє зобов'язання щодо оплати поставленого Науково-виробничим підприємством “ЛЮКС-Х” (Товариство з обмеженою відповідальністю) товару за видатковою накладною ВН-21/07-9 від 21.07.2017 на суму 54  604,00 грн., у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю “Ясіона” виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 54  604,00 грн., що стало підставою для нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини 1 статті  250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив. Відповідач у визначений судом строк відзив на позовну заяву не надав. При цьому, за висновками суду, відповідач вважається належним чином повідомленим судом про відкриття провадження у справі №910/4304/18, виходячи з наступного. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч.  6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, з метою повідомлення відповідача   про відкриття провадження у справі №910/4304/18 та необхідність подання відзиву на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.04.2018 була направлена судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04136, м.Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок 3. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вказана ухвала отримана відповідачем 19.04.2018. Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше  наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для  доступу  до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний  державний  реєстр судових рішень - автоматизована  система  збирання,  зберігання,  захисту,  обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові  рішення,  внесені  до  Реєстру,  є  відкритими для безоплатного  цілодобового  доступу  на   офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 12.04.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва - ВСТАНОВИВ: У період з жовтня 2016 року по липень 2017 року за видатковими накладними №ВН-11/10-16 від 11.10.2016 на суму 5  956,80 грн., №ВН-03/11-7 від 03.11.2016 на суму 29 568,00 грн., №ВН-09/11-18 від 09.11.2016 на суму 28 976,64 грн., №ВН-06/12-8 від 06.12.2016 на суму 58 307,04 грн., №ВН-24/03-10 від 24.03.2017 на суму 7 541,04 грн., №ВН-24/03-11 від 24.03.2017 на суму 13 046,40 грн., №ВН-02/06-12 від 02.06.2017 на суму 6 044,40 грн., №ВН-21/07-9 від 21.07.2017 на суму 59 604,00 грн. позивачем передано, а відповідачем отримано продукцію на загальну суму 209 044,32 грн., що підтверджується підписами та печатками сторін у видаткових накладних. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав своє зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару за видатковою накладною №ВН-21/07-9 від 21.07.2017 на суму 59 604,00 грн., у зв'язку з чим у ТОВ “Ясіона” виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 59 604,00 грн. Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного: Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного України є обов'язковим для виконання сторонами. Як вище встановлено господарським судом, фактично укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки тому спірні відносини, регулюються згідно з п.7 ст.179 Господарського кодексу України. Відповідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України). Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Виходячи з наведеного, строк виконання зобов'язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов'язання купівлі-продажу. Якщо строк оплати товарів, послуг не визначений договором або законодавчими актами, такий строк наступає з моменту виникнення у кредитора права на вимогу. Підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання за загальним правилом є передача продавцем майна. Отже, видаткова накладна є документом, що підтверджує виникнення у відповідача грошового зобов'язання. Дії позивача та відповідача по справі свідчать про волевиявлення сторін до вчинення правочину поставки продукції на суму 209 044,32 грн. Згідно видаткових накладних №ВН-11/10-16 від 11.10.2016, №ВН-03/11-7 від 03.11.2016, №ВН-09/11-18 від 09.11.2016, №ВН-06/12-8 від 06.12.2016, №ВН-24/03-10 від 24.03.2017, №ВН-24/03-11 від 24.03.2017, №ВН-02/06-12 від 02.06.2017, №ВН-21/07-9 від 21.07.2017 на загальну суму 209 044,32 грн. (належним чином засвідчені позивачем копії яких знаходяться в матеріалах справи), які підписані представниками позивача та відповідача, підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем партії товару загальною вартістю 209 044,32 грн. Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України. Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. За змістом п.1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Оскільки інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних встановлено не було, то відповідач повинен був розрахуватись з позивачем після отримання товару. Як встановлено, відповідачем було здійснено часткову оплату отриманого товару у розмірі 154 440,32 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку НВП Люкс-Х ТОВ №26008036028701 за період з 01.09.2016 по 02.04.2018, яка наявна в матеріалах справи. Позивач листом №11/01-01 від 11.01.2018 звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за видатковою накладною №ВН-21/07-9 від 21.07.2017 у розмірі 59 604,00 грн. Проте, вказані вимоги відповідачем не виконано та борг перед позивачем у розмірі 59 604,00 грн. не сплачено. Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). З урахуванням вищевикладеного, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару в частині 59 604,00 грн. та не спростував заявлених позовних вимог в цій частині, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення 59 604,00 грн. підлягають задоволенню. Факт наявності прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань судом встановлено та по суті не оспорено відповідачем. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 086,21 грн. 3 % річних за період з 01.08.2017 по 30.03.2018 та 4  149,90 грн. інфляційних втрат за період з 01.08.2017 по 01.03.2018. Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як зазначено вище, строк оплати товару настав після фактичного отримання відповідачем товару, а саме: за видатковою накладною №ВН-21/07-9 від 21.07.2017 – з 22.07.2017. Однак, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних з 01.08.2017 по 30.03.2018 та інфляційних втрат з 01.08.2017 по 01.03.2018. Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою: сума санкцій = С х 3 х Д : 365 : 100, (де С – сума заборгованості, Д – кількість днів прострочення). Таким чином, враховуючи період нарахування встановлений позивачем, судом встановлено, що розмір 3% річних за видатковою накладною №ВН-21/07-9 від 21.07.2017 за період з 01.08.2017 по 30.03.2018 становить 1 086,10 грн. У зв'язку з цим, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 086,10 грн. Одночасно, сукупний індекс інфляції розраховується за формулою: ИИс = (ИИ1:100) х (ИИ2:100) х (ИИ3:100) х ... (ИИZ:100), (де ИИ-1 - індекс інфляції за первий місяць прострочення, ИИ-2 - індекс інфляції за другий місяць прострочення, ......, ИИ-Z - індекс інфляції за останній місяць прострочення). Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, судом встановлено, що фактичний розмір суми інфляційних витрат, що підлягає стягненню з відповідача за період з 01.08.2017 по 01.03.2018, становить 4  163,93 грн. Проте, в позовній заяві позивачем заявлені вимоги про стягнення суми інфляційних втрат за період з 01.08.2017 по 01.03.2018 в розмірі 4 149,90 грн. За висновками суду, заявляти вимоги про стягнення суми інфляційних втрат у меньшому розмері ніж передбачено законодавством, що за думкою позивача відповідає фактичним обставинам та правовідносинам сторін, є правом Науково-виробничого підприємства “ЛЮКС-Х” (Товариство з обмеженою відповідальністю), як особи інтереси якої порушені. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Науково-виробничого підприємства “ЛЮКС-Х” (Товариство з обмеженою відповідальністю) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ясіона” підлягають частковому задоволенню у розмірі 59  840,00 грн., а саме: 54  604,00 грн. – основна заборгованість, 1  086,10 грн. – 3% річних, 4  149,90 грн. – інфляційні втрати. У відповідності до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Однак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 1  762,00 грн. Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Науково-виробничого підприємства “ЛЮКС-Х” (Товариство з обмеженою відповідальністю) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ясіона” про стягнення 59  840,11 грн. задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ясіона” (04136, м.Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок 3; ідентифікаційний код 40327589) на користь Науково-виробничого підприємства “ЛЮКС-Х” (Товариство з обмеженою відповідальністю) (61053, м.Харків, провулок Новожанівський, будинок 11; ідентифікаційний код 31635720) заборгованість у розмірі 59 604 (п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот чотири) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 1 086 (одна тисяча вісімдесят шість) грн. 10 коп., інфляційні втрати в сумі 4 149 (чотири тисячі сто сорок дев'ять) грн. 90 коп.; судовий збір в сумі 1  762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Згідно з пунктом    17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                                       В.В. Князьков