Ухвала

від 20.06.2018 по справі 910/7901/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.06.2018Справа № 910/7901/18

Суддя Сівакова В.В. розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства Укргазбуд про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

18.06.2018 до Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство Укргазбуд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю Альтвін в межах ціни позову в розмірі 3.810.890,09 грн. та судового збору у розмірі 881,00 грн. на розрахункових рахунках: № 2600540983 в ПАТ ПУМБ , МФО 334851; № 26005013062246 в ПАТ Сбербанк , МФО 320627.

Заява мотивована наступним. Між заявником, Приватним акціонерним товариством Укргазбуд , та Товариством з обмеженою відповідальністю Альтвін укладено договір поставки товару від 16.11.2017 № 21/П (далі - договір), відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах передбачених договором нафтопродукти (далі - товар).

Згідно п. 6.1. договору покупець здійснює оплату за товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця у відповідності з реквізитами, зазначеними в рахунку продавця, на умовах передплати протягом 90 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури, із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати.

На виконання п. 6.1. договору ПАТ Укргазбуд перераховано передплату на рахунок ТОВ Альтвін за поставку товару: 01.12.2017 на суму 446.250,00 грн., 01.12.2017 на суму 262.640,09 грн., 15.12.2017 на суму 302.000,00 грн., 22.01.2018 на суму 1.000.000,00 грн., 24.01.2018 на суму 1.000.000,00 грн.12.02.2018 на суму 800.000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору строк поставки встановлюється сторонами в додаткових угодах до даного договору.

Додатковою угодою № 1 від 17.11.2017 до договору передбачено наступні строки поставки: 21.11.2017 - 45.000,00 л дизельного палива, 24.11.2017 - 45.000,00 л дизельного палива, 27.11.2017 - 45.000,00 л дизельного палива, 28.11.2017 - 45.000,00 л дизельного палива, 29.11.2017 - 11.856,27 л дизельного палива, 30.11.2017 - 45.000,00 л дизельного палива.

Загальна сума передоплати за поставку товару, яку було перераховано на рахунок ТОВ Альтвін згідно договору складає 3.810.890,09 грн.

Однак станом на дату подання цієї заяви жодних поставок товару згідно умов договору не надійшло.

В добровільному порядку врегулювати даний спір не вдалося, будь-які спроби дійти компромісу залишились без розгляду (направлення листа та претензії). Сума заборгованості перед заявником досить значна, що спричиняє складнощі та несприятливі умови перед іншими контрагентами в частині виконання договірних зобов'язань, а також негативний імідж на ринку надання послуг.

Заявник вважає, що накладення арешту на грошові кошти ТОВ Альтвін (в межах суми зобов'язання) є дієвим, адекватним, доцільним та співмірним заходом забезпечення позову. Вжиття заявленого заходу забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав заявника на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позов забезпечить його безперешкодне виконання.

Статтею 140 Господарського кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства Укргазбуд про забезпечення позову суд відзначає наступне

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно із ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Обраний заявником спосіб забезпечення позову щодо накладення арешту на грошові кошти співвідноситься з предметом позову. Суд вважає, що існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжиття судом заходу до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

Таким чином, оскільки метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову, суд, з урахуванням пов'язаності заходів забезпечення позову з його предметом, вважає за необхідне частково задовольнити заяву позивача про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти в межах суми 3.810.890,09 грн.

Заява в частині накладення арешту на 881,00 грн. судового збору не підлягає задоволенню з огляду на те, що ці кошти сплачені за розгляду заяви про забезпечення позову та не є судовими витратами, які в подальшому при задоволені позовних вимог можуть бути покладені на відповідача.

При цьому, суд, з врахуванням приписів статті 141 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про відсутність обставин, з якими законодавець пов'язує необхідність застосування зустрічного забезпечення.

Відповідно частині 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства Укргазбуд про забезпечення позову задовольнити частково.

2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю Альтвін в межах ціни позову в розмірі 3.810.890 (три мільйони вісімсот десять тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 09 коп. на розрахункових рахунках: № 2600540983 в ПАТ ПУМБ , МФО 334851; № 26005013062246 в ПАТ Сбербанк , МФО 320627.

3. В іншій частині в задоволенні заяві відмовити повністю.

4. Стягувачем у виконавчому провадженні за даною ухвалою є: Приватне акціонерне товариство Укргазбуд (07415, Київська область, Броварський район, с. Зазим'є, вул. Деснянська, 141, код ЄДРПОУ 14277604).

5. Боржником у виконавчому провадженні за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю Альтвін (04053, м. Київ, пров. Киянівський, 3-7, офіс 7-П, код ЄДРПОУ 41041436).

6. Зазначена ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження має статус виконавчого документа.

7. Дана ухвала набирає законної сили з 20.06.2018 та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

8. Строк пред'явлення даної ухвали до виконання до 20.06.2021.

9. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

СуддяВікторія Вікторівна Сівакова