Рішення

від 20.06.2018 по справі 802/1527/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   м. Вінниця 20 червня 2018 р.                                                                                     Справа № 802/1527/18-а Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фонду соціального захисту інвалідів Вінницьке обласне відділення  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс-Вінниччина» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені    в с т а н о в и в :             25.05.2018 року Фонд соціального захисту інвалідів Вінницьке обласне відділення (далі - Фонд, позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс-Вінниччина» (далі – ТОВ «Агрокомплекс-Вінниччина», відповідач) про    стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені. В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте особою з інвалідністю. Згідно зі звітом відповідача за 2017 рік середньооблікова кількість штатних працівників у 2017 році становила 25 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих осіб з інвалідністю - 0 осіб, а також кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" - 1 особа. Отже, відповідач не забезпечив нормативу одного робочого місця для працевлаштування інвалідів та повинен сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 42820 грн. та нараховану пеню у розмірі 1001,91 грн. Ухвалою суду від 01.06.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 20.06.2018 року. 18.06.2018 року, в межах строку наданого судом, надійшов відзив на позовну заяву (вх. №24906), зі змісту якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог Фонду, оскільки ТОВ «Агрокомплекс-Вінниччина» вживались усі залежні від нього заходи для недопущення правопорушення. Протягом 2017 року відповідач подавав до Барського районного центру зайнятості інформацію про вільні робочі місця за формою №3-ПН для працевлаштування інвалідів, при цьому відмов у прийнятті на роботу осіб з інвалідністю з ініціативи товариства не було. Також наголосили, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком  інвалідів для працевлаштування. В зв'язку з чим, відповідач вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. 20.06.2018 року на адресу суду надійшли заяви від представника позивача (вх. №25223) та представника відповідача (вх. № 25233) про розгляд справи без їх участі, в порядку письмового провадження. Крім того, просили здійснювати розгляд справи по суті 20.06.2018 року, в порядку письмового провадження. В підготовче судове засідання сторони не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до частини 7 статті 181 КАС України, якщо під час підготовчого засідання вирішенні всі питання, зазначені у ч. 2 ст. 180 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання. Ознайомившись з поданими заявами, суд вважає за можливе закрити підготовче провадження та розпочати розгляд справи по суті в порядку письмового провадження, з урахуванням поданих заяв. Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, встановив наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс-Вінничина» подало до Фонду соціального захисту інвалідів  Вінницьке відділення Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік за формою 10-ПІ, затвердженого наказом Мінпраці України від 10.02.2007р. №42. В звіті товариством зазначено, що в 2017 році середньооблікова кількість штатних працівників становила 25 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" становить 1 особа, фонд оплати  праці штатних працівників – 1070,48 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника – 42819,34 грн. Оскільки в даному випадку відповідач не забезпечив встановленого нормативу одного робочого місця для працевлаштування інвалідів  та не сплатив адміністративно-господарські санкції з урахуванням пені в загальній сумі  43821,91 грн. Фонд звернувся до суду з цим позовом. Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд, виходить з наступного. Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-XII від 21.03.1991, встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи,    організації,    у    тому    числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Згідно зі статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 9 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Частиною 3 статті 20 вищевказаного Закону визначено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Згідно статті 18 Закону України №875-ХІІ від 21.03.1991р. забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Так, відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань. Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку,   підвищення     кваліфікації   і  перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до абзацу 3 частини 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 31.01.2007р. №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013р. за № 988/23520, затверджено форму статистичної звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", та порядок її подання (чинний з 31.05.2013р.). Відповідно до п.4 частини 3 статті50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012р. №5067-VІ (далі - Закон №5067-VІ), роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Згідно  Наказу Міністерства соціальної політики України "Про затвердження  форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" №316 від 31.05.2013р., відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків. Як встановлено судом, відповідачем протягом 2017 року до Барського районного центру зайнятості щомісячно подавались звіти про наявність вакансій за формою 3-ПН та інформацію про попит на робочу силу (вакансії) у яких відображено наявність вакансій на посаду підсобного робітника, із зазначенням працевлаштування особи з інвалідністю. Згідно листа Барського районного центру зайнятості вих. №04-18/512 від 10.05.2018 року фактів відмови роботодавця у працевлаштуванні не було, а безробітні особи, які мають інвалідність від запропонованої роботи відмовлялись. У відповідності до п.2.1 Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Відповідно до п.3 частини1 статті 1 Закону №5067-VІ визначено, що вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа. Суд зазначає, що після виконання відповідачем обов'язку щодо створення робочого місця і надання інформації до Барського районного центру зайнятості про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів, саме у державного органу з працевлаштування інвалідів виникає обов'язок забезпечити працевлаштування інвалідів на створені робочі місця, тобто вина у не працевлаштуванні інвалідів покладається на органи працевлаштування. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було виконано всі вимоги, передбачені чинним законодавством України, щодо організації та створення робочих місць для інвалідів. Частиною 10 статті 19 Закону передбачено, що керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку. З аналізу наведених слідує, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, якщо воно вживало необхідних заходів по створенню робочих місць для інвалідів, зокрема, створило робочі місця для інвалідів та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів. Таким чином, посилання Фонду соціального захисту інвалідів в позові на вимоги ст.18,19 Закону України №875 щодо обов'язку відповідача самостійно працевлаштовувати інвалідів, не може трактуватися як обов'язок відповідача самостійно розшукувати інвалідів для працевлаштування. Якщо підприємець створив робоче місце, проінформував державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про наявність вільних робочих місць, які можуть бути зайняті інвалідами, але інваліди на це місце не направлялися, то штрафні санкції до такого підприємця застосовуватися не повинні. Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування. Згідно частини 1 статті  217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. В силу частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи вищенаведене, у зв'язку із виконанням відповідачем передбачених законодавством заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню. Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295  КАС України, суд - в и р і ш и в : В задоволенні адміністративного позову відмовити. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його  проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,  якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Позивач: Фонд соціального захисту інвалідів Вінницьке обласне відділення (вул. Пирогова, 135 А,             м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13308892) Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс-Вінниччина" (вул. Гагаріни, 43, с. Шипинки, Барський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 37869256) Повний текст судового рішення виготовлено 20.06.2018 року. Суддя                                                                                                   Дончик Віталій Володимирович