Рішення

від 26.03.2018 по справі 324/1924/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 березня 2018 року Справа № 324/1924/17 ЗП/808/17/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікова Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Пологівського районного центру зайнятості

до Пологівської районної філії Запорізького обласного центру зайнятості

про стягнення шкоди, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Пологівського районного центру зайнятості (надалі - відповідач), в якій позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних (вх. №5225 від 16.02.2018) вимог просить суд:

- стягнути з відповідача шкоду у вигляді недорахованої суми допомоги по безробіттю яка належить позивачу заподіяну незаконним рішенням, діями та бездіяльністю Пологівського районного центру зайнятості як органу державної влади, за наказом від 07.09.2017 № НТ170907 "Про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених Законами України "Про зайнятість населення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та нормативними актами щодо їх застосування", в частині щодо прийняття рішення по особі ОСОБА_1, ПК № 088617083100012, протягом періоду з 07.09.2017 року по 21.02.2018 року в сумі 5644 грн. 78 коп.

- скасувати як протиправний наказ відповідача від 07.09.2017 року № НТ170907 "Про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених Законами України "Про зайнятість населення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та нормативними актами щодо їх застосування", в частині щодо прийняття рішення по особі ОСОБА_1, ПК № 088617083100012;

-зобов'язати відповідача в особі директора Пологівського районного центру зайнятості, його правонаступника директора Пологівської районної філії Запорізького обласного центру зайнятості, призначити позивачу допомогу по безробіттю у відповідності до вимог ч.1 ст.22, ч.1 ст.23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ (із змінами) та розпочати її виплату з дати закінчення підготовчого засідання (з 22.02.2018).

-стягнути на користь позивача судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору, явкою до суду, підготовкою до розгляду справи, судовим розглядом справи, які відповідно до ст.ст. 132, 139 КАС України, підлягають стягненню розміром, згідно поданих доказів (договорів, рахунків тощо).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в Пологівському РЦЗ, 31.08.2017 йому надано статус безробітного. Наказом відповідача від 07.09.2017 №НТ170907 позивачу визначено умови виплати допомоги по безробіттю з посиланням на ч.2 ст. 22, ч. 3 ст. 23 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , як особі яка має страховий стаж менше шести місяців протягом 12 місяців, що передували реєстрації позивача як безробітного. Тобто, позивачу призначено допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу та в мінімальному розмірі, а саме у сумі 544 гривні. Стверджує, що протягом періоду з 15.05.2015 по 31.08.2017 позивач здійснював догляд за своєю дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв'язку з чим посилаючись на відомості про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (довідка форми ОК-7 від 08.09.2017) страховий стаж позивача протягом 12 місяців, що передують реєстрації позивача як безробітного, становить шість і більше місяців. Однак на неодноразові звернення до відповідача із заявою про здійснення перерахунку виплати допомоги по безробіттю позивачу було відмовлено. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 23.01.2018 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №324/1924/17, призначено перше судове засідання без виклику сторін на 21.02.2018, яке було відкладено на 26.03.2018 та повторно запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та докази у його обґрунтування.

Судом залучено в якості другого відповідача Пологівську районну філію Запорізького обласного центру зайнятості як правонаступника Пологівського районного центру зайнятості.

Відповідач належним чином був повідомлений про проведення судових засідань без виклику сторін 21.02.2018 та 26.03.2018, однак станом на день розгляду справи не надано суду відзиву, або будь яких пояснень щодо заявлених позивачем вимог.

За приписами ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В свою чергу неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (ч. 4 ст. 159 КАС України).

Згідно із пунктом 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

ОСОБА_1 наказом Пологівського районного центру зайнятості від 31.08.2018 №НТ170831 надано статус безробітного.

Наказом Пологівського РЦЗ від 07.09.2017 №НТ170907 позивачу призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі без урахування страхового стажу відповідно до чч.2,4 ст. 22, ч.3 ст. 23 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття протягом 360 к.д. з 07.09.2017 по 01.09.2018.

23.10.2017 позивач звернувся до Пологівського РЦЗ із заявою якою просив здійснити перерахунок виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення, з дотриманням вимог ч. 1 ст. 22, ч.1 ст. 23 Закону України Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття №1533-ІІІ. При цьому позивачем було додано до заяви довідку Пенсійного фонду України з персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-7) від 23.10.2017.

Листом від 20.11.2017 №1134/10 відповідач відмовив позивачу у внесенні змін до наказу Пологівського РЦЗ від 07.09.2017 №НТ170907 в частині призначення допомоги по безробіттю ОСОБА_1

Не погоджуючись із не проведенням перерахунку допомоги по безробіттю, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - Закон №1533-ІІІ).

Процедуру, умови надання допомоги по безробіттю визначено Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженої Наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 року № 613.

Відповідно до ч. 1 статті 22 Закону №1533-ІІІ право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 ст. 22 Закону №1533-ІІІ передбачено, що застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Згідно із ч.1 ст. 23 Закону №1533-ІІІ, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; тпонад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

За приписами ч. 1 ст.21 Закону №1533-ІІІ, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій (за винятком пенсії по інвалідності) та виплат за страхуванням на випадок безробіття, включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Як свідчать матеріали справи позивач з 15.05.2015 по 31.08.2017 здійснював догляд за своєю дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримував призначену йому допомогу при народженні дитини відповідно до Закону України Про надання допомоги сім'ям з дітьми №2811.

За приписами пп.4 п.1 Розділу ІІІ Наказу Міністерства соціальної політики України Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності від 15.06.2015 №613 страховий стаж обчислюється центрами зайнятості за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру, а за періоди до його запровадження - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 2011 року, з урахуванням зокрема трудового стажу, що обчислюється в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, і за який до 01 січня 2011 року нараховано та/або сплачено страхові внески до Фонду: періоди трудових відносин, у тому числі проходження альтернативної (невійськової) служби, що підтверджуються трудовою книжкою; періоди виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, що підтверджуються копіями договору та актів виконаних робіт (наданих послуг) за умови сплати страхових внесків; періоди провадження підприємницької діяльності та/або забезпечення себе роботою самостійно за умови сплати страхових внесків.

До страхового стажу також враховуються періоди відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій (за винятком пенсії по інвалідності).

Відповідно до ч.5 ст. 23 Закону №1533-ІІІ у середньомісячну заробітну плату (дохід) для обчислення допомоги по безробіттю включаються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески, які підтверджуються даними Єдиного державного реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України.

Страхові внески це кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", кошти єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом (п.14 ст. 1 Закону №1533)

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є фізичні особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини.

Судом досліджено Довідку Пенсійного фонду України з персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-7) від 23.10.2017, яка свідчить про сплату страхових внесків позивачем протягом періоду 15.05.2015 по 31.08.2017.

За таких обставин суд погоджується з позивачем, що відповідачем1 безпідставно не враховано страховий стаж ОСОБА_1 за період з 15.05.2015 по 31.08.2017 під час здійснення догляду за своєю дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Отже вимога позивача про визнання протиправним наказу відповідача від 07.09.2017 №НТ170907 в частині прийняття рішення по ОСОБА_1 щодо призначення допомоги по безробіттю відповідно до чч.2,4 ст. 22, ч.3 ст. 23 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття є такою, що підлягає задоволенню.

Разом із тим, суд вважає передчасними вимоги позивача щодо стягнення недонарахованої суми допомоги, оскільки належним способом захисту прав позивача в даному випадку буде саме зобов'язання відповідача2 призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу по безробіттю у відповідності до вимог ч. 1 ст.22, ч. 1 ст. 23 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття як особі страховий стаж якої протягом 12 місяців, що передують реєстрації позивача як безробітного, становить шість і більше місяців з 07.09.2017.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд вважає, що відсутні підстави задоволення позову в цій частині, у зв'язку з наступним.

В матеріалах справи містяться документи про понесенні позивачем витрати: товарний чек від 07.12.2017 - за послуги роздруківки та ксерокопіювання на 100 грн.; товарний чек від 19.12.2017 за послуги роздруківки та ксерокопіювання на 38 грн.; товарний чек від 12.02.2018 за послуги роздруківки та ксерокопіювання на суму 35 грн.; фіскальний чек за послуги Укрпошти від 12.02.2018 на суму 27 грн.; банківські квитанції від 07.12.2017 за сплату судового збору у сумі 1280 грн.

Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 138 КАС України, розмір витрат зокрема пов'язаних з підготовкою справи до розгляду встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Судом досліджено надані позивачем товарні чеки з яких неможливо встановити, що саме позивачем було понесено витрати за вказаними чеками.

Отже, вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу (крім судового збору) в цій частині задоволенню не підлягають.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Пологівського районного центру зайнятості, до Пологівської районної філії Запорізького обласного центру зайнятості

про стягнення шкоди, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. ст.2, 9, 139, 241-243, 254-263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Пологівського районного центру зайнятості (місцезнаходження: 70600, Запорізька область, м.Пологи, вул. І.Чеберка, 3а, ідентифікаційний код 20512802) від 07.09.2017 року № НТ170907 в частині щодо прийняття рішення по ОСОБА_1 (місце проживання: 70605,АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1), ПК № 088617083100012.

Зобов'язати Пологівську районну філію Запорізького обласного центру зайнятості (місцезнаходження: 70600, Запорізька область, м.Пологи, вул. І.Чеберка, 3а, ідентифікаційний код 41738740) призначити та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: 70605,АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) допомогу по безробіттю у відповідності до вимог ч. 1 ст.22, ч. 1 ст. 23 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття як особі страховий стаж якої протягом 12 місяців, що передують реєстрації позивача як безробітного, становить шість і більше місяців з 07.09.2017.

В іншій частині вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 70605,АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1280 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень) судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Пологівської районної філії Запорізького обласного центру зайнятості (місцезнаходження: 70600, Запорізька область, м.Пологи, вул. І.Чеберка, 3а, ідентифікаційний код 41738740).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Стрельнікова