Рішення

від 12.06.2018 по справі 910/2017/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

12 червня 2018 року Справа № 910/2017/18

Провадження №26/910/2017/18

Суддя Господарського суду Луганської області Масловського С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аратанія" (73011, м. Херсон, вул. Домобудівна, б. 11, оф. 302; ідентифікаційний код 38488581)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС" (93113, м. Лисичанськ, Луганська область, вулиця Першотравнева, буд. 201А, кабінет 5; ідентифікаційний код 39209821)

про стягнення 143965,50 грн.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

В судовому засіданні 12.06.2018 судом у відповідності до статті 233 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Аратанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС" про стягнення 143965,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем п.4.1.4 договору № Е-26/12/16-1 про надання послуг транспортного експедирування від 26.12.2016, щодо несвоєчасної реєстрації податкової накладної у системі електронного адміністрування ПДВ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 залишено без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аратанія", встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2018 справу № 910/2017/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аратанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС" про стягнення 1439650,50 грн передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Луганської області.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 13.03.2018 відбулась державна реєстрація змін в установчих документах Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС" (ідентифікаційний код 39209821), а саме, змінено місцезнаходження відповідача з: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, б. 33 на місцезнаходження: 93113, Луганська обл., місто Лисичанськ, вул. Першотравнева, б. 201А, кабінет 5.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, справа розглядається за правилами загального позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи в підготовчому провадженні призначено на 15.05.2018, ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.05.2018 відкладено підготовче засідання в межах строку підготовчого провадження на 29.05.2018.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 29.05.2018 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 12.06.2018.

24.05.2018 від позивача через канцелярію Господарського суду Луганської області надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, в якій останній позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

29.05.2018 від позивача через канцелярію Господарського суду Луганської області повторно надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, в якій останній позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

12.06.2018 від позивача через канцелярію Господарського суду Луганської області надійшли додаткові пояснення з обґрунтуванням позовних вимог та додаткові документи, в яких позивач зазначає, що до 11.06.2018 у нього не було можливості надати докази відправки відповідачу на електронну пошту вимоги про сплату штрафу в розмірі 20% від суми актів здачі - приймання робіт відповідно до п. 4.1.4. договору.

В обґрунтування пропуску строку для подання доказів позивач посилається на те, що в період з 15.02.2018 по 17.02.2018 не працював сервер на підприємстві позивача та додає скріншот екрану з відсутністю з'єднання до мережі Інтернет, з 19.02.2018 по 23.02.2018 директор був на переговорах згідно наказу №6-к від 16.02.2018, з 24 по 25 лютого - вихідні дні, 26.02.2018 не працював сервер, 27.02.2018 відбулась зміна директора ТОВ "Аратанія", 11.06.2018 попередній директор на лист від 28.02.2018 повідомив логін та пароль від електронної скриньки підприємства.

Відповідності до частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно п. 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ГПК достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене та дослідивши докази позивача, як підстави пропуску строку для подання доказів, суд зазначає, що скріншоти з екрану про відсутність Інтернет з'єднання не є належними та достовірними доказами відсутності Інтернет з'єднання, також суд звертає увагу позивачу, що відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позивач при зверненні з позовом повинен був зазначити докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою, оскільки про їх відсутність йому було відомо під час звернення з позовною заявою до суду.

За таких обставин клопотання про долучення доказів не є обґрунтованим, не доведено належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Представники сторін в судове засідання не прибули, належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

ВСТАНОВИВ:

26.12.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "Аратанія", як замовником, та товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС", як виконавцем, було укладено договір №Е-26/12/16-1 про надання послуг транспортного експедирування, відповідно до якого виконавець зобов'язується організувати та виконати доставку автомобільним транспортом ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення у встановлений договором строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачу), а замовник зобов'язується сплатити за організацію та перевезення вантажу встановлену плату (п.1.1.).

Умовами договору сторони погодили, що плата за перевезення вантажу здійснюється виключно за умовами передоплати, а остаточний розрахунок - після фактичного надання послуг: 1- етап у розмірі, який становить 20 відсотків передоплати від загальної суми згідно заявки на перевезення вантажу у строк протягом одного банківського дня з дати подання такої заявки; 2 - етап у вигляді залишку суми від загальної суми згідно заявки на перевезення вантажу після фактичного надання послуг протягом трьох банківських днів з дати отримання замовником поштою оригіналів документів, а саме: підписаного виконавцем акту прийому - передачі наданих послуг; реєстру товарно - транспортних накладних підписаного виконавцем та третій примірник товарно - транспортної накладної з відмітками, печатками та підписами вантажоотримувача, перевізника та вантажовідправника. Датою підписання акту є дата, що зазначена в акті передачі - приймання наданих послуг. Виконавець зобов'язаний надати замовнику податкову накладну складену в електронній формі та зареєструвати її із дотриманням всіх вимог чинного законодавства у Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна складається у місяці фактичного надання відповідних послуг. Виконавець забезпечує реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у визначений чинним законодавством термін та її надання замовнику. Підтвердженням про реєстрацію податкової накладної виконавця та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є повідомлення про реєстрацію накладної/рахунку коригування з Єдиного реєстру податкових накладних (п.2.3.); виконавець за даним договором несе наступну відповідальність: у разі несвоєчасної реєстрації податкової накладної у системі електронного адміністрування ПДВ виконавець зобов'язаний сплатити замовнику штраф в розмірі 20% від суми акту передачі - приймання наданих послуг протягом 5-ти днів з моменту отримання вимоги від замовника на електронну адресу, зазначену в п.7 цього договору (п.4.1.4.); договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.06.2017, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.6.1).

15.12.2017 позивачем було оформлено заявку №6 на перевезення вантажу.

10.01.2018 позивачем було оформлено заявку №8 на перевезення вантажу.

Позивачем до позовної заяви додано акти здачі - приймання робіт №1848 від 26.12.2017 на загальну суму 774732,00 грн з урахуванням ПДВ в сумі 126122,00 грн та №16 від 13.01.2018 на загальну суму 89061,00 грн з урахуванням ПДВ в сумі 14843,50 грн, які підписані повноважними представниками позивача та відповідача, засвідчені печатками сторін, належним чином завірені копії яких знаходиться в матеріалах справи.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунки на оплату №1718 від 26.12.2017 на суму 774732,00 грн та №17 від 13.01.2018 на суму 89061,00 грн за надані послуги з перевезення, які підписані повноважним представником відповідача, засвідчені печаткою відповідача, належним чином засвідчені копії яких знаходиться в матеріалах справи.

Позивачем до позовної заяви додано витяги з Єдиного реєстру податкових накладних за період з 21.12.2017 по 21.02.2018, в яких відсутні відомості про реєстрацію податкових накладних відповідачем у ЄРПН за актами №1848 від 26.12.2017 на суму 126122,00 грн та №16 від 13.01.2018 на суму 14843,50 грн.

Також позивачем долучені платіжні доручення №2554 від 26.12.2017 на суму 619785,60 грн та №2605 від 12.01.2018 на суму 154946,40 грн, як доказ оплати транспортних послуг згідно рахунку №1727 від 27.12.2017.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України, ч.1 ст.218 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст.231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст.173 ГК України).

Зі змісту ст.ст. 3, 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням (господарським зобов'язанням) є обов'язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто зобов'язанням виконавця є обов'язок виконати роботи (надати послуги), а зобов'язанням замовника - обов'язок оплатити вартість цих робіт (послуг). Штрафні санкції, відповідно до ст.ст.173, 230 ГК України, можуть нараховуватись лише за неналежне виконання саме основних зобов'язань.

Всі інші дії сторін, які вони зобов'язалися виконувати, хоч і є обов'язковими до виконання, однак є лише умовами договору, спрямованими на встановлення порядку виконання основних своїх зобов'язань, тобто не є зобов'язаннями (господарськими зобов'язаннями) в розумінні ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України, за порушення яких можуть бути нараховані штрафні санкції.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Згідно абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Абзацом 8 п. 201.10 ст.201 ПК України покупцю товарів/послуг заборонено відносити суми ПДВ до податкового кредиту в разі відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг, податкових накладних у Реєстрі і зобов'язано покупця включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно абзацу 4 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно вимог ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд позбавлений права самостійно збирати докази.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що на виконання договору №Е-26/12/16-1 про надання послуг транспортного експедирування відповідачем було надано позивачу послуги з перевезення, що підтверджується актами здачі - приймання робіт №1848 від 26.12.2017 та №16 від 13.01.2018. Відповідачем виставлено позивачу рахунки на сплату послуг з перевезення, а саме: №1718 від 26.12.2017 на суму 774732,00 грн та №17 від 13.01.2018 на суму 89061,00 грн.

Суд зазначає, що подані позивачем платіжні доручення №2554 від 16.12.2017 на суму 619785,60 грн та №2605 від 12.01.2018 на суму 154946,40 грн, як докази сплати послуг за рахунками №1718 від 26.12.2017 на суму 774732,00 грн та №17 від 13.01.2018 на суму 89061,00 грн судом не приймаються, оскільки призначенням платежу зазначених платіжних доручень є оплати транспортних послуг згідно рахунку №1727 від 27.12.2017, тобто позивачем до позовної зави не долучено належних та достовірних доказів оплати послуг за актами здачі - приймання робіт №1848 від 26.12.2017 та №16 від 13.01.2018.

Зі змісту статей 3, 173 Господарського кодексу України убачається, що зобов'язанням (господарським зобов'язанням) є обов'язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто, зобов'язанням виконавця є обов'язок виконати роботи (надати послуги), а зобов'язанням замовника - обов'язок оплатити вартість цих робіт (послуг).

За своєю правовою природою зобов'язання щодо своєчасності внесення відповідачем податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних є податковим, яке регулюється нормами податкового законодавства, та за порушення якого нормами Податкового кодексу України передбачена окрема відповідальність у вигляді штрафних санкцій згідно кодексу, також ним врегульований порядок дій сторін внаслідок невиконання однією з них вимог щодо своєчасної реєстрації податкових накладних.

Щодо позиції позивача, що такий вид штрафних санкцій сторони погодили у договорі, то суд зазначає, що відповідно до абз.2 ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Окрім того, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є лише вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України). У цьому випадку позивач вимагає застосувати до відповідача штрафні санкції за порушення, які не є правопорушенням у сфері господарювання.

При цьому, штрафні санкції, відповідно до статей 173, 230 Господарського кодексу України, можуть нараховуватись лише за неналежне виконання саме основних зобов'язань.

Суд зазначає, що виходячи з положень статей 173, 174 Господарського кодексу України, не здійснення реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов'язання, оскільки обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.

Водночас зазначення сторонами у договорі про обов'язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Тому невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної) не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог статті 218, частини 1 статті 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій, навіть, якщо їх сплата передбачена у договорі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №908/3565/16 від 22.05.2018.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної у системі електронного адміністрування ПДВ в розмірі 143965,50 грн не є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову в сумі 2159 грн 48 коп. покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Аратанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС" про стягнення 143965,50 грн - відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору в сумі 2159 грн 48 коп. покласти на позивача.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Згідно пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 21.06.2018

Суддя С.В. Масловський