Рішення

від 14.06.2018 по справі 916/657/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/657/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились;

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська дистрибуційна компанія» (01135, м. Київ, вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 12);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Астрея Юг» (65025, АДРЕСА_1);

про стягнення 33 102,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська дистрибуційна компанія» (надалі - ТОВ „Українська дистрибуційна компанія» ) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №702/18) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Астрея Юг» (надалі - ТОВ „Астрея Юг» ), в якій просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 33 102,31 грн., з яких 29 509,82 грн. - основний борг, 2 542,31 грн. - пеня, 243,40 грн. - 3% річних, 806,78 грн. - інфляційних нарахувань та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами у справі договору поставки №986 від 02.10.2017р., позивачем було вчасно та в повному обсязі виконано свої зобов'язання, між тим відповідач за фактично отриманий товар своєчасно та у повному обсязі не розрахувався, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 1.04.2018 року, за даним позовом відкрито провадження у справі №916/657/18 за правилами спрощеного позовного провадження, із призначенням судового засідання.

У судовому засіданні від 14.05.2018р. судом оголошено перерву, в порядку ст. 216 Господарського процесуального кодексу України до 11.06.2018 року, оскільки спір не може бути вирішено у даному судовому засіданні, про що відповідача було повідомлене ухвалою суду від 14.05.2018 року, в порядку ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 31.05.2018 року, у зв'язку з перебуванням судді Господарського суду Одеської області Невінгловської Ю.М. у відрядженні з 11.06.2018 р. по 13.06.2018 р. включно, згідно наказу голови суду №27-а від 30.05.2018р., було призначено розгляд справи №916/245/18 до розгляду по суті в засіданні суду на "14" червня 2018 р.

У судовому засіданні 14.06.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - ТОВ „Астрея Юг» про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 13.04.2018 року (а.с. 38-44).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Днем вручення судового рішення, відповідно до п. 4, 5 ч. 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою у довідках поштової установи «За закінченням встановленого строку зберігання» , а також відсутність жодних повідомлень від відповідача щодо іншої адреси або причин неявки представника у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні від 14.06.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 19.06.2018 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено матеріалами справи, 02.10.2017 року між ТОВ „Українська дистрибуційна компанія» (надалі - постачальник) та ТОВ „Астрея Юг» (надалі - покупець) укладено договір поставки №986 (надалі - договір), згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобовязався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

У відповідності до п. 1.2 договору, найменування товару: алкогольні та безалкогольні напої.

Положеннями п. 2.1 договору встановлено, що ціна, одиниця виміру кількості товару та загальна кількість товару зазначаються в накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.

За умовами п. 3.3 договору, здача-прийом товару здійснюється уповноваженими представниками постачальника та покупця на складі покупця. Підтвердження здачі-прийому товару є підписи уповноважених представників сторін на екземплярах накладних та довіреність на особу, яка уповноважена покупцем на підписання накладної. Після здачі-прийому товару ніякі претензії стосовно кількості товару постачальником не розглядаються.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що при централізованому перевезені товару покупцям їх відпуск постачальником може здійснюватися без довіреності, якщо покупець за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати товар, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо).

Згідно п. 3.6 договору, право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця після отримання товару, що підтверджується підписами уповноважених осіб у товарних накладних.

Умовами п. 4.1 договору визначено, що підписуючи цей договір сторони дійшли згоди, що загальна сума (ціна) даного договору складається з сум вартості товару, вказаних в накладних, які сторони підписують у продовж строку дії договору.

Згідно п. 4.2 договору, ціни на товар та загальна сума товару, що відпускається є договірною та встановлюється окремо на кожну партію товару та вказується в накладних.

За умовами п. 7.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 02.10.2018 року, а у частині розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків.

Як встановлено матеріалами справи, 14.11.2017 року та 15.12.2017 року на виконання умов договору №986 від 02.10.2017 року ТОВ „Українська дистрибуційна компанія» було передано товар (алкоголні та безалкогольні напої) на загальну суму 30 509,82 грн., зазначене підтверджується накладною №26612 від 14.11.2017 року (а.с. 15-17) та накладною №29347 від 15.12.2017 року (а.с.18-20).

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.2 договору встановлено, що остаточний термін оплати отриманої покупцем партії товару на банківський рахунок постачальника складає 14 календарних днів з моменту одержання товару покупцем за накладною.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як стверджує позивач, ТОВ „Астрея Юг» здійснено часткову проплату вартості поставленого товару за накладною №29347 від 15.12.2017р. у розмірі 1000,00 грн., відповідну позицію ТОВ „Українська дистрибуційна компанія» також підтверджує акт звірки взаєморозрахунків станом на 16.03.2018р.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Як вбачаться із матеріалів справи, відповідач за фактично отриманий товар розрахувався частково, сплативши лише грошові кошти у розмірі 1000,00 грн.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, в порушення вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність факту наявності заборгованості за спірними поставками товару на суму 29 509,82 грн.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ТОВ „Астрея Юг» у встановлений договором строк не здійснило в повному обсязі сплату вартості фактично отриманого товару за договором №986 від 02.10.2017 року, в зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 29 509,82 грн. є цілком обґрунтованими.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами п. 8.1 договору встановлено, що за порушення строків розрахунків, передбачених даним договором, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2 % (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування відповідачу пені за період прострочення з 29.11.2017 року по 29.03.2018 року у розмірі 1004,94 грн. за порушення строків сплати вартості товару за накладною №26612 від 14.11.2017р. та за період прострочення з 30.12.2017 року по 29.03.2018 року у розмірі 1537,37 грн. за порушення строків сплати вартості товару за накладною №29347 від 15.12.2017р. вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 243,40 грн., окремо щодо кожної поставки товару, нарахованих по 29.03.2018 року та інфляційних у розмірі 806,78 грн., нарахованих по березень 2018 року включно, заявлених до стягнення на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, вважає розрахунок позивача вірним та обґрунтованим.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Українська дистрибуційна компанія» та стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 29 509,82 грн., пені у розмірі 2 542,31 грн., 3% річних у розмірі 243,40 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 806,78 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Астрея Юг» (65025, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 39610944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська дистрибуційна компанія» (01135, м. Київ, вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 12; код ЄДРПОУ 37310549) 29 509/двадцять дев'ять тисяч п'ятсот дев'ять/грн. 82 коп. основного боргу, 2 542/дві тисячі п'ятсот сорок дві/грн. 31 коп. пені, 243/двісті сорок три/грн. 40 коп. 3% річних, 806/вісімсот шість/грн. 78 коп. інфляційних нарахувань та 1762/одна тисяча сімсот шістдесят дві/грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19 червня 2018 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська