Рішення

від 19.06.2018 по справі 918/320/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" червня 2018 р. Справа № 918/320/18

Господарський суд Рівненської області в складі судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Інвестпром"

про стягнення заборгованості в сумі 47 334, 89 грн,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1; ОСОБА_2 (адвокат, свідоцтво №1124 від 27.08.2014 року);

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

У травні 2018 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі Підприємець) звернулася до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Інвестпром" (далі Товариство) про стягнення заборгованості в сумі 47 334, 89 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.03.2017 року, у зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача 40 500,00 грн заборгованості за надані послуги, 1 306,73 грн 3 % річних, 5 528,16 грн інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 22.05.2018 року позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

У зв'язку з усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 30.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/320/18, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 19.06.2018 року.

Відповідач отримав ухвалу суду від 30.05.2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак у строк визначений ухвалою не надав відзив на позовну заяву чи заперечень стосовно розгляду справи у спрощеному позовному провадженні.

У судовому засіданні 19.06.2018 року позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав. наведених у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, уповноваженого представника у судове засідання не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявних у матеріалах справи документів достатньо для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Частиною 1 ст.247 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон-Інвестпром" (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) було укладено Договір на надання транспортно-експедиційних послуг (далі Договір), відповідно до умов якого Замовник замовляє, а Виконавець надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень (п. 1.1 Договору).

Конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці Замовника і узгоджуються з виконавцем. Підтвердженою вважається заявка, підписана представниками сторін і скріплена печатками (штампами) Замовника і Виконавця. Підтверджена заявка обов'язкова для виконання сторонами і є невід'ємною частиною цього Договору (п. п. 1.3, 1.4 Договору).

У заявці зазначаються: точна адреса завантаження/розвантаження, дата і час прибуття на завантаження, назва митного переходу на кордоні України, термін доставки, контактні особи та їх телефони, відомості про вантаж, включаючи вагу брутто, вартість послуг, додаткові умови.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціни на послуги узгоджуються сторонами в Заявках і вказуються у рахунках-фактурах Виконавця.

Договір підписано повноважними представниками Замовника та Виконавця та скріплений відбитками печаток вказаних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги з міжнародного перевезення на загальну суму 40 500,00 грн, що підтверджується належним чином засвідченими копіями заявок-договорів № 17 від 13.04.2017 року та № 13 від 31.03.2017 року, міжнародних товарно-транспортних накладних А №889056 та А №886054 з відмітками вантажоодержувача про отримання вантажу, актами виконаних робіт № 17 від 18.04.2017 року та № 13 від 31.03.2017 року підписаними повноважними представниками Замовника та Виконавця.

За умовами п. 4.1 Договору розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі на умовах 100% оплати послуг на протязі 10-ти банківських днів на підставі оригіналу рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної, з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта наданих послуг та податкової накладної.

Однак, в порушення умов Договору відповідач за надані послуги не розрахувався, відтак сума боргу складає 40 500,00 грн, що підтверджується доказами, долученими до матеріалів справи. Доказів сплати вказаної заборгованості у встановлений Договором строк відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України також передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 307 цього ж Кодексу встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Такі ж норми встановлені ст.ст. 908 , 909 Цивільного кодексу України .

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що Замовник у визначений Договором строк не здійснив повний розрахунок за надані послуги та допустив прострочення, розмір якого склав 40 500,00 грн, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивачем нараховано 1 306,73 грн 3 % річних та 5 528,16 грн інфляційних.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено нарахування 3% річних та інфляційних втрат та визнано розрахунки такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, та оскільки боржник допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 306,73 грн 3 % річних та 5 528,16 грн інфляційних втрат є підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 47 334,89 грн.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено 1 762,00 грн судового збору, які покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Інвестпром" (33027, м. Рівне, вул. Д. Галицького, 25, код ЄДРПОУ 40308346) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (35342, Рівненська область, Рівненський район, с. Біла Криниця, вул. Грушевського, 1а/1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 40 500, 00 грн основного боргу, 1 306,73 грн 3% річних, 5 528,16 грн інфляційних втрат та 1 762,00 грн судового збору.

Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.06.2018 року.

Суддя Церковна Н.Ф.