Рішення

від 21.06.2018 по справі 922/1236/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2018 р.Справа № 922/1236/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) уповноважених представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідрогазмаш» , м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю ХМК , м. Харків про стягнення 67507,69 грн. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідрогазмаш» , м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ХМК , м. Харків (далі за текстом - відповідач) 67507,69 грн., з яких:

60000,00 грн. основної заборгованості;

1568,00 грн. 3% річних;

5939,69 грн. інфляційних.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 12/01 від 12.01.2017 щодо повного та своєчасного проведення розрахунків за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.05.2018 відкрито провадження у справі № 922/1236/18; справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.

З метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та надання останньому можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв'язку на юридичну адресу останнього, зазначену у позовній заяві, та яка зазначена як юридична адреса підприємства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вищевказаної ухвали від 15.05.2018.

Однак, вона повернулась на адресу суду 01.06.2018 з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» .

Крім того, судом повідомлено відповідача телефонограмою від 07.06.2018, яку прийняв керівник Товариства з обмеженою відповідальністю ХМК ОСОБА_1

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, згідно з п. 9 ст. 120 ГПК України, за наявності відповідної письмової заяви учасника справи та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

За таких обставин, надсилаючи на адресу відповідача копію ухвали від 15.05.2018 та здійснюючи повідомлення телефонограмою судом виконано процесуальний обов'язок щодо його повідомлення про відкриття провадження у справі відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Однак, відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позов та документів в обґрунтування своїх доводів та заперечень. Оскільки неподання відзиву на позов не є перешкодою для розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за наявними в ній документами та матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 12.01.2017 між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 12/01 (далі за текстом - договір), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах даного договору.

Найменування, одиниці виміру та ціну одиниці товару, кількість товару, що підлягає поставці, визначаються специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього договору (п. п. 1.1-1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору продавець здійснює поставку товару покупцю, згідно до замовлення покупця, за умовами та в межах специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Покупець складає замовлення, в якому вказує найменування, кількість товару, що підлягає поставці. Замовлення може бути направлено продавцю в електронному вигляді, або по факсу, або в інший спосіб, який узгоджується сторонами.

В процесі виконання цього договору найменування, ціна та кількість товару, що підлягає поставці, погоджується сторонами, та регулюється іншими специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктами 4.3-4.5 договору встановлено, що покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару, або відмовитись від договору.

Покупець зобов'язується забезпечити своєчасне і належне приймання товару, що відповідає вимогам, порядку та умовам, визначеним щодо нього у ст. 3 Порядок приймання-передачі товару цього договору, та вимогам чинного законодавства.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість поставленого ним товару, згідно специфікаціям, на умовах і в строки, обумовлені ст. 5 Ціна та порядок розрахунків даного договору.

Відповідно до п. 5.1 договору покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, визначеною сторонами та встановленою у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Специфікацією № 2 до договору сторони передбачили найменування та кількість товару, який поставляється в рамках договору та умови здійснення його поставки. Зокрема, даною специфікацією сторонами передбачено постачання товару на загальну суму 222000 грн. (в т.ч. ПДВ)

Відповідно до п. 1 специфікації, товар повинен бути поставлений покупцю протягом 60календарних днів з моменту здійснення передоплати не менше 65% від загальної вартості.

Згідно з п. 4 специфікації, розрахунки за товар здійснюються таким чином: попередня платня в розмірі не менше 65% від загальної вартості, яка складає 222000,00 грн. має бути перерахована продавцю протягом 14 робочих днів з моменту укладення специфікації № 2.

Решта коштів має бути перерахована продавцю перед передачею товару покупцю. Допускається оплата частинами.

На виконання умов договору відповідач перерахував на користь позивача передоплату за товар в загальній сумі 150000 грн., що підтверджується наданої позивачем банківською випискою по рахунку № 26002602348800 в АТ УкрСиббанк .

Згідно з видатковою накладною № РН-0000020 від 12.12.2017 позивач на виконання умов договору поставив відповідачу передбачений договором товар на загальну суму 222000 грн.

Відповідач 19.01.2018 сплатив за отриманий товар частину заборгованості в сумі 12000 грн., що підтверджується наданої позивачем банківською випискою по рахунку № 26002602348800 в АТ УкрСиббанк .

Решту боргу в сумі 60000 грн. відповідач не сплатив.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направляв на адресу відповідача претензію № 2 від 12.03.2018 про сплату заборгованості у розмірі 60000,00 грн. Однак, дана претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Обставини щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 60000,00 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань, позивачем на підставі відповідних вимог чинного законодавства України нарахував відповідачу 5939,69 грн. інфляційних та 1568,00 грн. 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар в сумі 60000,00 грн. підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується. Строк виконання зобов'язань з її оплати визначено умовами договору (специфікацією № 2), та є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 60000,00 грн. заборгованості за поставлений товар.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань з оплати отриманого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування інфляційних та 3% річних за таке прострочення.

Перевіривши відповідний розрахунок інфляційних та річних за прострочення оплати товару, суд приходить до висновку про його невідповідність умовам договору що передбачають порядок проведення розрахунків та часткову арифметичну невірність.

Зокрема, як свідчить даний розрахунок, інфляційні та річні позивачем нараховано за період з 29.07.2017 по 08.05.2018.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач отримав товар за накладною № РН-0000020 тільки 12.12.2017 попередньо виконавши умови договору щодо здійснення передоплати в розмірі 65% від вартості товару, сплативши 30.05.2017 на користь позивача 150000 грн.

Згідно зі специфікацією № 2 остаточний розрахунок за товар відповідач мав здійснити перед передачею товару.

Таким чином, з урахуванням вимог п. 1 ст. 530, ст. 612 ЦК України, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання не сплативши решту отриманого товару при його прийнятті 12.12.2017, тобто з 13.12.2017.

Суд зазначає, що з 13.12.2017 по 18.01.2018 відповідач прострочив оплату боргу на суму 72000 грн., а з 19.01.2018 по 08.05.2018 простроченою вважається сума 6000 грн.

Здійснивши з урахуванням зазначених обставин відповідний розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3506,39 грн. інфляційних та 761,43 грн. річних.

В решті позову про стягнення інфляційних та річних слід відмовити в зв'язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.

Крім того, з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 1677,43 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ХМК (адреса: 61031, Харківська обл., м. Харків, вул. Драгомирівська, буд. 10; код ЄДРПОУ 39090112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідрогазмаш» (адреса: 61052, Харківська обл., місто Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 14; код ЄДРПОУ 40286595):

60000,00 грн. основної заборгованості;

3506,39 грн. інфляційних;

761,43 грн. річних;

1677,43 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення підписано 21.06.2018

Суддя ОСОБА_2