Рішення

від 18.06.2018 по справі 922/921/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2018 р.м. Харків Справа № 922/921/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Семенова О.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕІЛТРАНС", м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Ківшарівка про стягнення 135728,71 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕІЛТРАНС" (позивач) звернулось з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення заборгованості за договором про транспортно-експедиторське обслуговування перевезень вантажів залізничним транспортом № 36/ПВ від 18.07.2016 року в розмірі 135 728, 71 грн., яка складається з суми основного боргу - 108466 грн. та інфляційних втрат в сумі 27262,71 грн., які розраховані за період з 12.09.2016 по 15.03.2018, а також до стягнення заявлені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2035,94 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про транспортно-експедиторське обслуговування перевезень вантажів залізничним транспортом № 36/ПВ від 18.07.2016 року в частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 квітня 2018 року залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕІЛТРАНС" без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до господарського суду Харківської області відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

26 квітня 2018 року до господарського суду від позивача надійшла заява (вх. № 10895) щодо усунення недоліків, в якій останній надає до суду примірник позовної заяви приведений у відповідність згідно рекомендацій викладених в ухвалі від 11.04.2018 року, а саме із зазначенням відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 квітня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/921/18. Зазначено, що справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та судове засідання з розгляду справи по суті призначено 22 травня 2018 р. о 11:00 год.

В судовому засіданні 22 травня 2018 р. судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи на 05.06.2018 о 14:20.

В судовому засіданні 05 червня 2018 р. судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про оголошення перерви в судовому засіданні до 18.06.2018 о 11:00 год.

07.06.2018 до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції (вх. № 16537), у якому він просив суд забезпечити проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції, визначити відповідальним за проведення відеоконференції під час проведення наступного судового засідання - господарський суд Чернігівської області (14000, м. Чернігів, пр. Миру, 20).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 червня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕІЛТРАНС" про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судовому засіданні 05.06.2018, згідно діючого законодавства.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не надав, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Копія ухвали від 05.06.2018 про повідомлення відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні до 18.06.2018 о 11:00 год. була направлена на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та інформація про яку міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 63736, Харківська область, м. Куп'янськ, смт. Ківшарівка, 61 Б, кв.20, проте була повернута підприємством зв'язку до господарського суду з посиланням "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення".

Відповідно до п.4 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Також, у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року містяться роз'яснення, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника позивача та представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕІЛТРАНС" (надалі - Експедитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі -Замовник) було укладено договір про транспортно - експедиторське обслуговування перевезень вантажів залізничним транспортном №36/ПВ (надалі -Договір).

Розділом 1 Договору визначено, що цей договір укладено в цілях організації Експедитором транспортно-експедиторського обслуговування вантажів Замовника при перевезенні внутрішніх вантажів по території України, відповідно до Правил перевезень вантажів.

Відповідно до п.2.1.7. Договору перелік послуг, що надаються Експедитором, конкретизується і визначається в Додатках до цього Договору, що є його невід'ємною частиною.

У Додатку №1 від 18.07.2016 до Договору сторони визначили, що Замовник доручає, а Експедитор приймає на себе повноваження за рахунок Замовника організувати транспортно - експедеційне обслуговування перевезень вантажів Замовника, що прямують по залізницях України та перевозяться в універсальних напіввагонах з ознакою УТЛЦ при умові відсутності повернення порожнього напіввагона УТЛЦ, за цінами, що вказані у розрахункових ставках даного Додатку №1 до Договору.

Згідно з п.2.2.6. Договору Замовник зобов'язується оплачувати вартість послуг Експедитора, погоджених в Додатках до даного Договору, а також відшкодовувати усі непередбачені платежі і збори, які виникли в процесі виконання перевезення вантажів Замовника і списані з рахунків Експедитора РЦП УЗ, ЕТехПД доріг, УТЛЦ та іншими транспортними організаціями, виключно у випадках попереднього погодження таких витрат з Замовником.

Відповідно до п.3.3. Договору сума коштів, пов'язана з організацією перевезення вантажів Замовника і перерахована на поточний рахунок Експедитора, є власністю Замовника і використовується Експедитором для проведення взаєморозрахунків з транспортними і іншими організаціями за перевезення вантажів Замовника (за вирахуванням винагороди Експедитора). Замовник здійснює 100% передплату за послуги Експедитора, вказані в пункті 3.2., шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Експедитора протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення Експедитором рахунку. За згодою сторін можливий інший порядок розрахунків, який додатково уточнюється в додатку до Договору.

Згідно з п.3.4. Договору за підсумками місяця Сторони, на підставі відвантажувальної інформації, підписують ОСОБА_2 звіряння і ОСОБА_2 прийому - передачі робіт (зроблених послуг). При цьому фактична вага вантажу у вагоні округляється згідно з правилами Збірки тарифів.

Відповідно до п.3.7. Договору станційні витрати і витрати, пов'язані з переадресацією по окремо узгоджених заявках Експедитором Замовник зобов'язаний сплатити Експедиторові протягом 10 календарних днів на підставі виставленого Замовником рахунку.

Валютою Договору і платежу є гривна (п.3.8. Договору).

Згідно з п.3.9. Договору датою платежу є дата зарахування грошових коштів на рахунок Експедитора.

Відповідно до п.4.8. Договору у разі не вступу передоплати (авансових платежів) згідно п.3.3. Експедитор має право не приступати до виконання послуг з експедиції заявленого Замовником перевезення. В цьому випадку Експедитор не несе відповідальності за простій транспортних засобів на станції вантаження.

Термін дії цього Договору встановлюється з дня підписання і діє до 31 грудня 2016 р. (п.7.1. Договору).

Так, на виконання умов Договору позивачем були надані послуги з транспотрно - експедиторського обслуговування на загальну суму 108466,00 грн., що підтверджується актом наданих послуг №205 від 31.08.2016, який підписаний сторонами без заперечень та зауважень, а також скріплений їх печатками (арк.15).

Факт надання послуг з транспотрно - експедиторського обслуговування також підтверджується залізничними накладними доданими до матеріалів справи (арк.17-41).

Втім, відповідач за надані послуги не розрахувався.

Таким чином, заборгованість відповідача за наданні послуги з транспотрно - експедиторського обслуговування на час розгляду справи становить 108466,00 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір №36/ПВ від 18.07.2016 укладений між сторонами у справі є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором транспортного експедирування і відносини сторін за ним регулюються ст. 316 ГК України та ст. 929 ЦК України.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Також, згідно ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 930 Цивільного кодексу України передбачено, що договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Згідно з ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Таким чином, замовник (відповідач у даному випадку) отримавши надані послуги за вищевказаним договором зобов'язаний був здійснити їх оплату в сумі 108466,00 грн. негайно, тобто 31.08.2016.

Отже, прострочення відповідача виникло з 01.09.2016.

Враховуючи вищевказані обставини та приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів на спростування наявної перед позивачем заборгованості, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 108466,00 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню повністю.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 27262,71 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат, розрахованих за період з 12.09.2016 по 15.03.2018 за допомогою системи "Ліга Закон" та встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 27262,71 грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, керуючись ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2035,93 грн. слід покласти на відповідача, оскільки позов задоволено повністю.

Також, судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн., суд покладає на відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 1798-VIII від 21.12.2016 адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На обґрунтування понесених судових витрат позивач надав суду - договір про надання правової допомоги б/н від 31 січня 2018 року; акт наданих послуг з правової допомоги від 05.04.2018; виписку по рахунку з 01.06.2018 по 04.06.2018; рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 663 від 31.08.2012 на ім`я ОСОБА_2 та ордер на надання правоввої допомоги серії ЧН №007842 від 31.08.2018. У п.4.1. договору про надання правової допомоги від 31.01.2018 зазначено, що вартість правової допомоги, яка надається за умовами п.1.1., цього договору за попередньою домовленістю та узгодженістю між Виконавцем та Замовником, орієнтовно становить 15000,00 грн., але за згодою сторін може бути змінена, шляхом укладання відповідної додаткової угоди. Виконавець є платником єдиного податку за ставкою 5% і не є платником ПДВ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, а тому покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 538, 549, 611, 612, 623-629, 693 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (63736, Харківська область, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕІЛТРАНС" (02160, м. Київ, пр. Воз'єднання, буд. 7 А, офіс 310, ідентифікаційний код 39486852) суму основного боргу в розмірі 108466 грн., інфляційних втрат в сумі 27262,71 грн., а також судовий збір в сумі 2035,93 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено 21.06.2018 р.

Суддя ОСОБА_3