Рішення

від 15.06.2018 по справі 911/335/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-04-26, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2018 р.                     Справа № 911/335/18

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В. за участі секретаря судового засідання Куракси Ю.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтинські теплові мережі»

про стягнення 642 825, 98 грн

за участю представників:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерного товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі – позивач) звернулося з позовом до Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтинські теплові мережі» (далі – відповідач) про стягнення 642 825,98 грн заборгованості, з яких: 586 843,56 грн інфляційних втрат та 55 982,42 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на купівлю-продаж природного газу № 14/2422/11 від 30.09.2011.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.03.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/335/18 та призначено підготовче засідання на 06.04.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.04.2018 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 08.06.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.06.2018 закрито підготовче засідання у справі № 911/335/18 та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 15.06.2018.

У судове засідання 15.06.2018 представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином ухвалою господарського суду Київської області від 08.06.2018.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представників сторін.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Ялтинські теплові мережі» (Покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2422/11 (зі змінами, внесеними додатковими угодами № 1 від 11.10.2011 та № 2 від 30.11.2012), згідно якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

На виконання договору протягом листопада-грудня 2012 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 894, 636 тис. куб. м. на загальну суму 11 471 257, 45 грн, що підтверджується актами приймання передачі природного газу від 25.12.2012 та 31.12.2012 (а.с. 33-34).

Проте, відповідач зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами договору, виконав неналежним чином, поставлений позивачем природний газ оплатив частково та з порушенням строку, встановленого умовами договору.

У зв'язку з цим, позивач звернувся з позовом до господарського суду АР Крим, який було розглянуто в межах справи № 901/3825/13. Під час розгляду та вирішення зазначеної господарської справи судом було встановлено, що відповідач виконав свої зобов'язання з оплати поставленого газу неналежним чином, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 460 527, 00 грн.

Рішенням господарського суду АР Крим від 03.02.2014 у справі № 901/3825/13, яке не оскаржувалось та набрало законної сили, позов ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено частково, присуджено до стягнення з Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтинські теплові мережі» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» заборгованість у розмірі 460 527, 00 грн, пені у розмірі 42 216, 84 грн, 3% річних у розмірі 12 873, 85 грн, штрафу у розмірі 61 637, 62 грн, витрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції у розмірі 450, 00 грн; присуджено до стягнення з Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтинські теплові мережі» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 10 444, 71 судового збору.

Зважаючи на невиконання відповідачем рішення господарського суду АР Крим від 03.02.2014 у справі № 901/3825/13 та несплату заборгованості за природний газ поставлений позивачем за період з 14.12.2012 по 11.11.2013, позивач звернувся до господарського суду Київської області з даним позовом та просив суд стягнути з відповідача 586 843, 56 грн інфляційних втрат за період з 01.12.2013 по 30.11.2017 та 55 982, 42 грн 3 % річних за період з 12.11.2013 по 30.11.2017.

Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з роз'ясненнями, наведеними у п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на заборгованість, присуджену до стягнення рішенням господарського суду АР Крим від 03.02.2014 у справі № 901/3825/13, з огляду на невиконання вказаного рішення відповідачем заявлені позивачем правомірно.

Здійснивши власний розрахунок інфляційної складової боргу за визначений позивачем період з 01.12.2013 по 30.11.2017 та 3% річних за період з 12.11.2013 по 30.11.2017, суд встановив, що він виконаний вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства України та умов укладеного сторонами договору. Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача 586 843, 56 грн інфляційних втрат за період з 01.12.2013 по 30.11.2017 та 55 982, 42 грн 3 % річних за період з 12.11.2013 по 30.11.2017 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 237-239, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтинські теплові мережі» (98612, АР Крим, м. Ялта, вул. Дзержинського, 4; ідентифікаційний код 24406617) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 55 982 (п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві гривні) 42 коп. 3 % річних, 586 843 (п'ятсот вісімдесят шість тисяч вісімсот сорок три гривні) 56 коп. інфляційних втрат за неналежне виконання договору № 14/2422/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 та 9 642 (дев'ять тисяч шістсот сорок дві гривні) 38 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 20.06.2018

Суддя                               П.В.Горбасенко