Постанова

від 13.06.2018 по справі 910/15932/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2018 р. Справа№ 910/15932/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Скрипки І.М.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 13.06.2018 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укртурінвест"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року у справі №910/15932/14 (суддя: Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства власників квартир "Літа"

до відповідача-1: Київської міської ради

до відповідача-2: Відкритого акціонерного товариства "Укртурінвест"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Державне агентство земельних ресурсів України

про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу недійсними, скасування державної реєстрації державного акта на право власності на землю

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2015 року, провадження у справі №910/15932/14 в частині вимог до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві про зобов'язання внести зміни до державного земельного кадастру та скасування державної реєстрації за № 02-8-00194 від 30.10.2008 державного акта на право власності на землю припинено; у задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.2007 та державного акта серія КВ № 137542 на право власності на земельну ділянку недійсними відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 року рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства власників квартир "Літа" залишено без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2015 року у справі №910/15932/14 в частині відмови в позові скасовано, справу в цій частині направлено до Господарського суду міста Києва на новий розгляд, в решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 року у справі №910/15932/14 в частині припинення провадження у справі залишено без змін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року у справі №910/15932/14, позовні вимоги задоволено повністю, визнано договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 02.04.2007, укладеного Київською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Укртурінвест", засвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Наталією Петрівною та зареєстрованого в реєстрі за № 224, недійсним та визнано недійсним державний акт серія КВ № 137542 на право власності на земельну ділянку розміром 0,1743 га, виданий відкритому акціонерному товариству "Укртурінвест" та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 02-8-00194.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2018 року рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року у справі №910/15932/14 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Верховного суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 03.04.2018 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Скасовуючи Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 у справі № 910/15932/14 Верховного суду у складі колегії Касаційного господарського суду зазначив, що позивач упродовж усього розгляду спору наголошував, що на проданій ВАТ "Укртурінвест" земельній ділянці розташовано житловий будинок по вул. Суворова, 14/12, у м. Києві, квартири в якому приватизовані, а їх власники об'єдналися у товариство власників (ТВК "Літа"-позивач), яким відповідно до законодавства України одночасно із приватизацією квартир передаються у власність і допоміжні приміщення, що становлять житловий будинок у цілому, власники квартир також стають співвласниками прибудинкової території цього будинку, тобто у цьому випадку має місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів мешканців будинку і позивача; що рішення Київської міської ради, на підставі яких було укладено оспорюваний договір, скасовано судом адміністративної юрисдикції, із текстів судових рішень якого, окрім іншого, убачається, що земельна ділянка, щодо якої міською радою прийнято рішення, охоплює прибудинкову територію будинку по вул. Суворова, 14/12, а також сам цей будинок, для здійснення прибудови до якого відповідачеві виділено відповідну земельну ділянку.

Проте вказані доводи, як того вимагали приписи статті 43 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017 року, судом апеляційної інстанції у повному обсязі перевірені не були та не були зазначені доводи, за якими суд відхилив ті чи інші докази та доводи сторін у справі.

Висновок апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову визнається передчасним, а тому ухвалену у справі постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, а касаційна скарга - частковому задоволенню.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 18.04.2018 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Скрипка І.М., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Укртурінвест", розгляд справи призначено на 23.05.2018 року.

Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в судовому засіданні, що відбулось 23.05.2018 року оголошено перерву до 06.06.2018 року.

Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в судовому засіданні, що відбулось 06.06.2018 року оголошено перерву до 13.06.2018 року.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення є несправедливим та таким, що підлягає скасуванню оскільки є необґрунтованим та винесеним на неповно з'ясованих обставин справи та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач, згідно з поданим до апеляційного суду 18.05.2018 року відзивом проти доводів апеляційної скарги заперечив, посилаючись на те, що не існує адреси: 12/14 по вулиці М.Гайцана в місті Києві, за якою відбулося відчуження земельної ділянки на користь ВАТ "Укртурінвест", а є інша реальна адреса - іншого будинку на цьому ж самому місці: існуючої пам'ятки історії та культури, архітектури - житлового будинку № 14/12 по вул. Суворова;

На користь ВАТ "Укртурінвест" була відчужена більша частина прибудинкової території будинку № 14/12 по вул. Суворова, його охоронної зони як пам'ятки історії та культури, архітектури, а також земля під пам'яткою.

Також, судовими рішеннями встановлено, що документи, які передували оформленню недійсних рішень КМР вказували на прибудову до будинку по вул. Гайцана, 12/14, якого взагалі не існує, що підтверджується судовими рішеннями, матеріалами цієї справи, зокрема листами органів державної влади.

Київська міська рада продала ВАТ Укртурінвест земельну ділянку, на якій розташований будинок № 14/12 по вул. Суворова, а також те, що адреси, яка вказана у договорі купівлі-продажу від 02.04.2007 року та державному акті на право власності на земельну ділянку по вул. Микола Гайцана, 12/14 (серія КВ№137542), не існує.

Відповідач-2, згідно з поданим до апеляційного суду 21.05.2018 року клопотанням, просить суд викликати в судове засідання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз М.А. Шишова для надання пояснень стосовно висновку земельно-технічної експертизи від 18.09.2017. № 198684\19869\16-41.

Також, відповідач-2, згідно з поданим до апеляційного суду 04.06.2018 року клопотанням просить апеляційний суд, викликати в судове засідання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз М.А. Шишова для надання пояснень стосовно висновку земельно-технічної експертизи від 18.09.2017 року № 19868\19869\16-41, а саме відповісти в судовому засіданні на наступні питання:

Що включає в себе поняття прибудинкової території?

Чи є обов'язковим оформлення права власності на прибудинкову територію певним правовстановлюючим документом, чи воно є безумовним?

Чи можна хоча б теоретично говорити про межі прибудинкової території за відсутності технічної документації?

Чи існують норми, що закріплюють розміри прибудинкової території?

Чи можна говорити про накладення меж земельної ділянки власника, за відсутності виділення?

З якого моменту земельна ділянка прибудинкової території набуває статусу об'єкту цивільного права?

Чи є об'єктом права прибудинкова територія житлового будинку по вул. Суворова, 14/12 в м. Києві на сьогоднішній день?

Хто є суб'єктом звернення на оформлення права власності на прибудинкову територію?

Чи розташований житловий будинок по вул. Суворова, 14/12 в м. Києві на земельній ділянці, що є власністю ВАТ Укртурінвест ?

З якого моменту виникають права на земельну ділянку і з якого моменту можна говорити про їх порушення?

Чи є у Товариства власників квартир "Літа" право звертатись до Київської міської ради за оформленням права на прибудинкову територію, якщо ТОВ "Літа" не є балансоутримувачем?

Розглянувши вказані клопотання відповідача-2, колегія суддів не вбачає за необхідне викликати в судове засідання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Шишова М.А., оскільки матеріали справи містять висновок земельно-технічної експертизи від 18.09.2017 року № 19868\19869\16-41, який досліджений та зрозумілий суду.

Колегією суддів на підставі ч. 7 ст. 270 ГПК України надано учасника судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке учасниками справи реалізовано.

Відповідач-2, , згідно з поданим до апеляційного суду 13.06.2018 року письмовими пояснення, просить апеляційний суд врахувати, що позивач звернувся із позовною заявою в серпні 2014 року він пропустив трьохрічний строк позовної давності, що є окремою підставою для відмов у задоволенні позову.

Третя особа до судового засідання, що відбулось 13.06.2018 року, не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

12.04.1995 Печерською районною у місті Києві Державною адміністрацією зареєстровано юридичну особу - ТВК "Літа", яке створено за рішенням власників квартир багатоквартирного будинку № 14/12 по вул. Суворова у м. Києві, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

Відповідно до статті 7 статуту позивача ТВК "Літа" організує утримання будинку, забезпечення його опаленням, газом водою, електроенергією, а також участь усіх власників квартир у роботах і витратах пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території (зони охорони пам'ятки архітектури), проводить роботу серед членів товариства та інших мешканців щодо раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів і зберігання будинку.

03.04.2001 рішенням КМР №254/1231 "Про погодження місць розташування об'єктів" ВАТ "Укртурінвест" погоджено місце розташування офісно-житлових прибудов до будинку № 12/14 на вул. Гайцана, 12 у Печерському районі м. Києва на землях міської забудови.

Рішенням КМР від 14.07.2005 №778/3353 "Про передачу відкритому акціонерному товариству "Укртурінвест" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлової прибудови до будинку по вул. М. Гайцана, 12/14 у Печорському районі м. Києва" передано в оренду земельну ділянку площею 0,17 га.

15.02.2006 за актом приймання-передачі земельної ділянки, складеного відповідно до договору оренди від 13.02.2006, КМР (орендодавець) передала, а ВАТ "Укртурінвест" (орендар) прийняв в оренду земельну ділянку по вул. Миколи Гайцана, 12/14 в Печерському районі м. Києва, розміром 0,1743 га, за цільовим призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлової прибудови до будинку кадастровий номер земельної ділянки - 8000000000:82:342:0008. Місце розташування земельної ділянки, що передається в оренду, зазначене на плані земельної ділянки, що є невід'ємною частиною до договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Київської міської ради від 08.02.2007 №125/786 "Про продаж земельної ділянки відкритому акціонерному товариству "Укртурінвест" для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлової прибудови до будинку по вул. М. Гайцана, 12/14 у Печерському районі м. Києва" затверджено умови продажу земельної ділянки та вирішено після сплати повної вартості земельної ділянки оформити та видати ВАТ "Укртурінвест" в установленому законом порядку державний акт на право власності на земельну ділянку.

02.04.2007 КМР та ВАТ "Укртурінвест" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі - Договір), за умовами якого ВАТ "Укртурінвест" купив земельну ділянку за адресою вул. Миколи Гайцана, 12/14 у Печерському районі м. Києва, площею 1 743 кв.м.

На підставі зазначеного договору купівлі-продажу ВАТ "Укртурінвест" видано державний акт на право власності на земельну ділянку по вул. Миколи Гайцана, 12/14 (серія КВ № 1375421 державна реєстрація за № 02-8-00194 від 30.10.2008 року).

Товариство власників квартир "Літа" звернулось до суду з позовом про визнання Договору та Акту недійсними, посилаючись на те, що зміст правочину суперечить чинному законодавству України та є підстави для визнання Акту недійсним, у зв'язку із тим, що рішення про передачу у власність спірної земельної ділянки скасовані.

Судом встановлено, що постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.12.2011 у справі № 2-а-2235/11, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.11.2013, задоволено позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до КМР, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ВАТ "Укртурінвест" визнано протиправними та скасовано пункт 4 рішення КМР від 03.04.2001 № 254/1231 "Про погодження місця розташування об'єктів", а також рішення від 14.07.2005 №778/3353 "Про передачу відкритому акціонерному товариству "Укртурінвест" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлової прибудови до будинку по вул. М.Гайцана, 12/14 у Печерському районі м. Києва" та рішення КМР від 08.02.2007 №125/786 "Про продаж земельної ділянки відкритому акціонерному товариству "Укртурінвест" для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлової прибудови до будинку по вул. М. Гайцана, 12/14 у Печорському районі м. Києва".

У вказаному рішенні зазначено таке:

- згідно з черговим кадастровим планом, наданим станом на 04.11.2008 земельна ділянка щодо якої укладено Договір включає в себе прибудинкову територію будинку по вул. Суворова, 14/12, а також сам будинок;

- будинок по вул. Суворова, 14/12 є пам'яткою історії та культури початку 20 сторіччя, охоронний № 258 відповідно до рішення КМР від 18.11.1986 № 1107, розташований на трикутнику землі, що обмежено вулицями Суворова-Гайцана-Царика. Інших будинків на вказаній ділянці землі немає. Земельна ділянка розташована в зоні забудови першої категорії, як вбачається з листа Головного управління охорони культурної спадщини від 14.03.2008;

- з відповіді Київської міської державної адміністрації 27.02.2008 вбачається, що ВАТ "Укртурінвест" було надано архітектурно-планувальне завдання для розробки проектної документації розширення пам'ятки історії та культури по вул. Суворова, 14/12. Але вказані дії відповідно до експертних висновків наданих архітектором, членом консультативних рад Комітету охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища м. Києва та Київської міської організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, призведуть до знищення пам'ятки архітектури початку 20 сторіччя;

- ділянка на вул. Суворова, 14/12 знаходиться в центральній планувальній зоні, історичному ареалі міста, зоні регулювання забудови першої категорії, на землях історико-культурного значення (рішення КМР від 28.03.2002 № 370/1804), відповідно до листа Головного управління охорони культурної спадщини від 22.01.2009 №241;

- як вбачається з відповіді на звернення Головного управління охорони культурної спадщини від 16.11.2007 проектна документація стосовно будинку-пам'ятки по вул. Суворова, 14/12 на розгляд та погодження не надавалась;

- будинок по вул. Суворова, 14/12 знаходиться на обліку як пам'ятка архітектури;

- отже, земельна ділянка, яка була виділена, надана в оренду та, в подальшому, продана ВАТ "Укртурінвест" КМР, є прибудинковою територією будинку по вул. Суворова, 14/12, та прибудова буде здійснюватись саме до вказаного будинку;

- 23.10.2007 проведено громадські слухання членів територіальної громади Печерського району м. Києва, на яких розглядалося питання з приводу рішень КМР щодо продажу земельної ділянки ВАТ "Укртурінвест". На вказаних слуханнях було заслухано експертний висновок архітектора щодо відповідності прибудови до будинку по вул. Суворова, 14/12 будівельним нормам та стандартам. Архітектором було зроблено висновок, що неможливо створити надбудову та створити автопаркінг у внутрішньому дворищі пам'ятки архітектури початку 20 століття, не зруйнувавши її;

- в результаті на слуханнях громадська думка була сформована проти даного будівництва. 19.12.2007 було проведено громадське обговорення, на якому також розглядалося питання щодо правомірності продажу КМР земельної ділянки по по вул. Суворова, 14/12 та забудови її ВАТ "Укртурінвест". В результаті вказаних громадських слухань було ухвалено рішення звернутися до КМР з вимогою про скасування рішень КМР від 14.07.2005 №778/3353 та від 08.02.2007 №125/786. Крім того, було зібрано територіальною громадою 1 300 підписів за скасування вказаних рішень КМР. Підготовлено позитивні висновки комісій КМР щодо скасування пункту 4 рішення від 03.04.2001, рішення від 14.06.2005, рішення від 08.02.2007;

- відповідно до положень статті 5 Закону України "Про основи містобудування" при винесенні рішень відповідачем не враховані інтереси територіальної громади та мешканців будинку, порушено норми статті 18 Закону України "Про планування і забудову території" щодо повного інформування населення про забудову території;

- відповідно до статті 22 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця;

- відповідно статті 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" території пам'яток, охоронних зон, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації;

- відповідач (КМР) порушив вимоги чинного законодавства та права позивачів як членів територіальної громади Печерського району м. Києва, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

За твердженням позивача, вказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили встановлено те, що прибудинкова територія будинку № 14/12 по вул. Суворова входила у склад земельної ділянки, яка була відчужена на користь ВАТ "Укртурінвест".

При цьому, за твердженням позивача, відповідно до інформації з офіційного сайту (http://municipal.kiev.ua) Департаменту житлово-комунальної інфраструктури департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу КМР (Київської міської державної адміністрації) вбачається, що на даний час прибудинкова територія будинку № 14/12 по вул. Суворова існує та складається з такого:

- площа проїздів та вулиць - 2 390 м2;

- площа будівлі (абрис) - 680 м2;

- площа дворів (асфальт) - 1 438,30 м2;

- озеленення територій (газонів, вулиць) - 1 810,20 м2;

- озеленення територій (газонів, дворів) - 0, м2.

При цьому, суд першої інстанції відхилив посилання відповідача-2 на листи Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, в яких повідомлено про те, що будинок № 14/12 по вул. Суворова перебуває у комунальній власності та під нього не відведено земельної ділянки для прибудинкової території, оскільки вказані листи не містять жодного документального підтвердження, викладеним обставинам та інформація, яка в них зазначена, спростовуються матеріалами даної справи.

Відповідно до статті 42 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на момент укладення Договору) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Враховуючи обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що для вирішення спору необхідно встановити межі земельної ділянки (прибудинкової території будинку № 14/12 по вул. Суворова) та чи входить/накладається вказана земельна ділянка на земельну ділянку яка передана у власність відповідача-2.

Для встановлення вказаних обставин судом було призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експерта було поставлено наступні питання:

1) Де проходять межі прибудинкової території житлового будинку № 14/12 по вул. Суворова?

2) Чи співпадають межі прибудинкової території житлового будинку № 14/12 по вул. Суворова та межі земельної ділянки кадастровий номер - 8000000000:82:342:0008, що належить ВАТ "Укртурінвест"?

3) Чи можливий розподіл земельної ділянки, що межує з житловим будинком № 14/12 по вул. Суворова на прибудинкову територію житлового будинку № 14/12 по вул. Суворова та ділянку, що є власністю ВАТ "Укртурінвест"? Якщо такий розподіл можливий - де проходить межа між вищезгаданими ділянками?

Листом від 12.12.2016 року експерт повідомив про неможливість надати відповідь на питання № 3.

Натомість, на питання № 1 та № 2 було надано висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 19868/19869/16-41 від 18.09.2017, відповідно до якого:

По першому питанню: Проаналізувавши наявні матеріали, провівши натурне обстеження об'єкту дослідження, експерт дійшов до висновку, що прибудинкова територія житлового будинку №14/12 по вул. Суворова у місті Києві не визначалася та не встановлювалась, тому визначити де проходять її межі не уявляється можливим (докладніше описано у дослідницький частині висновку).

По другому питанню: Межі земельної ділянки кадастровий номер - 8000000000:82:342:0008, що належить ВАТ "Укртурінвест" не накладаються на межі прибудинкової території житлового будинку №14/12 по вул. Суворова, оскільки межі прибудинкової території не визначалися та не встановлювалися (докладніше описано у дослідницький частині висновку).

Вказані висновки, експерт мотивував наступним.

Багатоквартирний житловий будинок по вул. Суворова 14/12 знаходиться у Печерському районі міста Києва. Фактично будинок розташований на розі вулиць Суворова та Миколи Гайцана (нині пров. Христовий).

Статтею 42 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

При цьому, зазначено, що розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

У пп 2.1 "Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками" (затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 № 376 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 № 391/17686) зазначено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Дослідивши матеріали господарської справи № 910/15932/14 експерт вказав, що у 1995 році мешканці багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: вул. Суворова 14/12 у Печерському районі міста Києва об'єдналися у Товариство власників квартир "Літа" (свідоцтво про реєстрацію від 12.04.1995 року №039036).

При цьому у складі зазначених вище матеріалів відсутня будь-яка землевпорядна документація, якою б визначалися розміри та конфігурація земельної ділянки яка б перебувала у користуванні Товариства власників квартир "Літа" за адресою: вул. Суворова№14/12 у м. Києві.

Натомість у матеріалах справи міститься лист Заступника керівника апарату Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 01.10.2015 року №1005/01-2974/1 в якому зазначено, що житловий будинок за адресою: вул.Суворова, 14/12 в Печерському районі м. Києва згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 року №1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" і розпорядженням Печерської районної в м.Києві державної адміністрації від 20.09.2013 року №509 "Про перезакріплення майна, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва та переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації", перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, у сфері управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, на балансовому утриманні комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва".

З метою отримання відповідної землевпорядної документації, клопотанням від 12.12.2016 року №19868/19869/16-41 судовий експерт звернувся до суду та сторін по справі з проханням надати: Технічну документацію (проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки або інша землевпорядна, або містобудівна документація) затверджена належним чином, якою закріплені (встановлені) межі прибудинкової території житлового будинку №14/12 по вул. Суворова, а також координати поворотних точок меж прибудинкової території житлового будинку №14/12 по вул. Суворова.

Клопотання експерта задоволено не було, вище перелічені матеріали до установи надані не були.

Під час проведення натурного обстеження, яке відбулося 25 липня 2017 року, експерт намагався знайти межові знаки, які б встановлювали (закріплювали) межі прибудинкової території житлового будинку №14/12 по вул.Суворова.

За результатами обстеження відповідні межові знаки виявлені не були.

Виходячи з вищевикладеного, проаналізувавши наявні матеріали, провівши натурне обстеження об'єкту дослідження, експерт дійшов до висновку, що прибудинкова територія житлового будинку №14/12 по вул.Суворова у місті Києві не встановлювалась, тому визначити де проходять її межі не уявляється можливим.

По другому питанню експерт зазначив, наступне:

Для того щоб встановити чи співпадають межі будь-яких земельних ділянок необхідно співставити між собою координати поворотних точок меж цих земельних ділянок, які містяться у відповідній технічній документації із землеустрою на ці ділянки.

Дослідивши матеріали господарської справи №910/15932/14 було встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Укртурінвест" має у власності земельну ділянку площею 0,1743 га за адресою: м. Київ, вул. Миколи Гайцана 12/14.

Підставою набуття права власності було рішення Київської міської ради від 08.02.2007 року №125/786 "Про продаж земельної ділянки відкритому акціонерному товариству "Укртурінвест" для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлової прибудови до будинку по вул. М. Гайцана, 12/14 у Печерському районі м.Києва".

Право власності посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серія КВ№137542.

У "Технічній документації із землеустрою щодо складання Державного акта на право власності на земельну ділянку відкритому акціонерному товариству "Укртурінвест" для будівництва та обслуговування офісно-житлової прибудови до будинку на вул. Миколи Гайцана, 12/14 у Печерському районі м.Києва" міститься Каталог координат зовнішніх меж земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:823:42:0008, який був використаний експертом для відновлення меж зазначеної земельної ділянки під час проведення натурного обстеження та здійснення комплексу топографо- геодезичних робіт.

За результатами обстеження встановлено, що земельна ділянка, що знаходиться у власності ВАТ "Укртурінвест" площею 0,1743 та розташована у центральній частині міста між вулицями: Миколи Гайцана (нині пров. Христовий), вул. Григорія Царика та вул. Суворова. З північного боку межує з вул. Миколи Гайцана, зі східного - із землями КП по утриманню житлового господарства у Печорському районі міста Києва "Печерськжитло" (КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"), із міськими землями не наданими у власність чи користування, з південного сходу - із землями загального користування (вул.Суворова), із півдня - із міськими землями не наданими у власність чи користування та із заходу - із землями загального користування (вул. Григорія Царика) (див. додаток 1).

Ділянка вільна від капітальної забудови, зайнята асфальтними стежками, автостоянкою, газонною рослинністю та тимчасовими спорудами.

Згідно ст. 36 Закону України "Про Державний земельний кадастр" на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру.

Тобто, Публічна кадастрова карта, що опублікована на веб-сайті Держземагентства, в тому числі, і є офіційними відомостями Державного земельного кадастру.

Проаналізувавши Публічну кадастрову карту було встановлено, що дані про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:823:42:0008 внесені до Державного земельного кадастру. Площа складає 174263 м.кв.; тип власності - приватна власність; цільове призначення - житлової і комерційної забудови.

Також було встановлено, що дані про жодну із суміжних земельних ділянок до Державного земельного кадастру офіційно не внесені.

Отримані дані оброблені в камеральних умовах за допомогою програмного забезпечення для цифрової картографії та землеустрою Digitals/Delta ХЕ Version 5.0 Professional та відображені у додатку 1 до висновку, де червоним кольором нанесені межі та лінійні проміри земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:823:42:0008, що належить на праві власності ВАТ "Укртурінвест".

Для співставлення меж прибудинкової території житлового будинку №14/12 по вул. Суворова та меж земельної ділянки кадастровий номер - 8000000000:82:342:0008, що належить ВАТ "Укртурінвест" в тому числі необхідні координати поворотних точок меж прибудинкової території.

У дослідженні по питанню 1 даної ухвали докладно описано чому саме експерт вважає, що прибудинкова територія житлового будинку №14/12 по вул. Суворова у місті Києві не встановлювалась і як наслідок цього, визначити де саме проходять її межі не уявляється можливим.

Виходячи із вищевикладеного, експерт дійшов висновку, що межі земельної ділянки кадастровий номер - 8000000000:82:342:0008, що належить ВАТ "Укртурінвест" не накладаються на межі прибудинкової території житлового будинку №14/12 по вул. Суворова, оскільки межі прибудинкової території не визначалися та не встановлювалися.

Колегія суддів, розглянувши заперечення позивача на висновок експерта зазначає, що доводи позивача про суперечливість між відповідями експерта на питання №1 та №2 є необґрунтованими, оскільки саме факт відсутності встановлення меж земельної ділянки, яка є прибудинковою діяльністю та відсутність землевпорядної документації відповідно до якої було б сформовано земельну ділянку як об'єкт правовідносин свідчить про неможливість накладення її меж на межі інших земельних ділянок.

Дослідивши зазначений висновок судової експертизи, колегія суддів дійшла висновку, що він є належним та допустимим доказом у справі та приймається судом до розгляду.

За нормами статті 11 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків" об'єднання після набуття статусу юридичної особи може: прийняти на власний баланс весь житловий комплекс; за договором з попереднім власником залишити його балансоутримувачем усього житлового комплексу або його частини; укласти договір з будь-якою юридичною особою, статут якої передбачає можливість здійснення такої діяльності, про передачу їй на баланс усього житлового комплексу або його частини.

Рішення про прийняття на баланс основних фондів приймається відповідно до цього Закону, інших нормативно-правових актів та статуту об'єднання.

Балансоутримувач забезпечує управління житловим комплексом.

У разі якщо у новозбудованому будинку власники квартир, приміщень протягом двох місяців після підписання акта державної приймальної комісії не створюють об'єднання і не приймають на баланс основні фонди, сільська, селищна, міська рада може своїм рішенням призначити балансоутримувача.

Призначений балансоутримувач здійснює свої повноваження по забезпеченню управління будинком до прийняття будинку на баланс об'єднанням. Витрати на здійснення цих функцій управління розподіляються між власниками пропорційно площі приміщень, що перебувають у їх власності.

Передача майна з балансу на баланс відбувається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (частина друга статі 10), рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 року № 4-рп/2004 власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.

За змістом статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є юридичною особою, створеною власниками для сприяння використання їхнього власного майна та управлення, утримання і використання неподільного та загального майна.

Відповідно до статті 18 Закону "Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків" об'єднання відповідно до цього Закону та статуту зобов'язане, зокрема, забезпечувати належний санітарний, протипожежний і технічний стан неподільного та загального майна, що належить членам об'єднання; припиняти дії третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження неподільним та загальним майном членами об'єднання; у випадках, передбачених законодавством, статутом об'єднання, асоціації, представляти інтереси членів об'єднання, асоціації відповідно до наданих повноважень у відносинах з третіми особами.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Нормами статті 210 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на дату укладення Договору; далі - ЗК України) встановлено, що угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що провівши натурне обстеження земельної ділянки експерт встановив, що земельна ділянка передана відповідачу-2 вільна від капітальної забудови, зайнята асфальтними стежками, автостоянкою, рослинністю та тимчасовими спорудами. При цьому, відповідно до публічної кадастрової карти будинок по вул. Суворова № 14/12 не розміщений на земельній ділянці переданій у власність ВАТ "Укртурінвест".

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 24.05.2017 у справі 752/13578/13-ц).

Враховуючи, що земельна ділянка, яка є прибудинковою територією будинку по вул. Суворова № 14/12 не сформована, а відповідно встановити її межі не вбачається за можливе, у власність чи користування Товариству власників квартир "Літа" не передавалась, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що договір купівлі-продажу земельної ділянки 02.04.2007 та державний акт серія КВ № 137542 на право власності на земельну ділянку порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача, а відповідно, підстави для задоволення позову відсутні.

Пунктом 2.2 Постанови № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи, що позивачем не доведено порушення відповідачами його прав та охоронюваних законом інтересів, колегія суддів не застосовує до спірних правовідносин строки позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Щодо інших обставин на яких наполягав позивач, зокрема, що на проданій ВАТ "Укртурінвест" земельній ділянці розташовано житловий будинок по вул. Суворова, 14/12, у м. Києві, квартири в якому приватизовані, а їх власники об'єдналися у товариство власників (ТВК "Літа"-позивач), яким відповідно до законодавства України одночасно із приватизацією квартир передаються у власність і допоміжні приміщення, що становлять житловий будинок у цілому, власники квартир також стають співвласниками прибудинкової території цього будинку, тобто у цьому випадку має місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів мешканців будинку і позивача; що рішення Київської міської ради, на підставі яких було укладено оспорюваний договір, скасовано судом адміністративної юрисдикції, із текстів судових рішень якого, окрім іншого, убачається, що земельна ділянка, щодо якої міською радою прийнято рішення, охоплює прибудинкову територію будинку по вул. Суворова, 14/12, а також сам цей будинок, для здійснення прибудови до якого відповідачеві виділено відповідну земельну ділянку, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини" 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції №475/97-ВР від 17.07.1997 р. ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 р. "Стретч проти Сполученого Королівства", майном у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 р. "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсною додаткової угоди до інвестиційного договору, згідно якої покупець отримав у власність відповідне нерухоме майно та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, наведені позивачем обставини не можуть бути підставою для визнання договору чи правочину недійсним.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти висновку про порушення місцевим господарським судом вимог ст.ст. 86, 236 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, розгляду всіх обставин справи підтверджених наявними у справі доказами, які мали бути досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи в їх сукупності, керуючись законом та нормами матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на таке, позовні вимоги Товариства власників квартир "Літа" є не обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З огляду на викладені вище обставини, з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року у справі № 910/15932/14 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Укртурінвест" підлягає задоволенню в позовному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 3 ч. 1 ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укртурінвест" - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року у справі № 910/15932/14 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

4. Стягнути з Товариства власників квартир "Літа" (01010, м. Київ, вул. Суворова, 14/12; ідентифікаційний код: 22972034) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртурінвест" (01023, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-д, код ЄДРПОУ 05518300) 2700,00 грн. (дві тисячі сімсот грн. 00 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги та 11 651,20 (одинадцять тисяч шістсот п'ятдесят одну грн. 20 коп.) витрат на проведення судової експертизи.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

6. Матеріали справи № 910/15932/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.М. Скрипка

Л.В. Чорна

повний текст складено 20.06.2018 року