Постанова

від 18.06.2018 по справі 813/2803/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3088/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2017 року (головуючий суддя Грень Н.М.) ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Львів о 13 год. 26 хв. повний текст складено 22.12.2017 року у справі №813/2803/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ера Трейд до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ Ера Трейд 02.08.2017 року звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області в якому просить визнати протиправним та скасувати видане відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0013351412 від 27.07.2017 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2017 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Головне управління ДФС у Львівській області подало апеляційну скаргу. В якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю, апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального права, а саме позивачем не спростовуються висновків акту перевірки. В ході перевірки не підтверджено фактів реалізації товарів відповідним контрагентам, оскільки наявна у контролюючого органу інформація свідчить про те, що такі суб'єкти господарювання у перевірених періодах реалізовували продукцію відмінну від придбаної у позивача, у даних контрагентів недостатньо трудових ресурсів для здійснення спірних операцій, у контрагентів відсутні транспортні засоби для транспортування товару від позивача, відсутні основні засоби для зберігання товарів, документи надані позивачем до перевірки на підтвердження господарських операцій є юридично дефектними, оскільки містять порушення при їх складанні до перевірки не надано письмових заявок та рахунків-фактур на оплату. Таким чином, оскільки реалізація товарів контрагентам відображеним у первинних документах не відбулась, то податкові зобов'язання за цими операціями задекларовано неправомірно.

Позивачем не подано до суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача Іванський В.І. апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник позивача Мельничук В.А. заперечив проти апеляційної скарги, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просив оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що на підставі направлень від 23.05.2017 року працівниками Головного управління ДФС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Ера Трейд за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року. За результатами перевірки контролюючим органом складено акт перевірки № 965/13-01-14-12/37483962 від 12.07.2017 року. На підставі цього Акту відповідачем сформовано та вручено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0013351412 від 27.07.2017 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 261270,50 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 65317,63 грн., яке винесене на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України (далі - ПК України) за порушення пункту 187.1 статті 187, статті 198 ПК України.

Згідно акту, позивач порушив пункт 187.1 статті 187 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 261270,50 грн., в тому числі за червень 2014 року на суму ПДВ 24994,50 грн.; за листопад 2014 року на суму ПДВ 34833,33 грн.; за липень 2015 року на суму ПДВ 101833,30 грн. та за вересень 2015 року на суму ПДВ 99609,37 грн.

В червні 2014 року позивачем проведено взаєморозрахунки з ТзОВ Хорсса на підставі укладеного договору поставки № 28-05-01/2014 від 28.05.2014 року. За умовами цього Договору позивач поставляв вказаному контрагенту ПВХ (полівінілхлорид). Договором встановлено, що ціна поставки товару визначається в рахунках-фактурах та/або накладних на товар, що є невід'ємною частиною Договору. Поставка здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс у редакції 2010р. на умовах EXW зі складу постачальника - м. Львів, вул. Курмановича, 9. За вказаною операцією позивачем виписано видаткову накладну № 102 від 03.06.2014 року про поставку полівінілхлориду S-70 в кількості 8,77 т на загальну суму 149967 грн. (в т.ч. ПДВ 24994,50 грн.), яка підписана представниками обох сторін. За даною операцією позивачем оформлено і зареєстровано податкову накладну № 6 від 03.06.2014 року. На підтвердження транспортування товару покупцю до місця вказаного ним у договорі надано копію товарно-транспортної накладної № 3 від 03.06.2014 року. Транспортування виконано ПП ОСОБА_3 Розрахунки за товар проведено повністю, а сума податкових зобов'язань за вказаною операцією відображена у складі податкових зобов'язань з ПДВ за червень 2014р., що підтверджено актом перевірки.

В листопаді 2014 року позивачем проведено взаєморозрахунки з ТзОВ Універсал Люкс КБ на підставі укладеного договору поставки № 11-11/14 від 11.11.2014 року. За умовами цього Договору позивач поставляв вказаному контрагенту ПВХ (полівінілхлорид). Договором встановлено, що ціна поставки товару визначається в рахунках-фактурах та/або накладних на товар, що є невід'ємною частиною Договору. Поставка здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс у редакції 2010р. на умовах EXW зі складу постачальника - м.Львів, вул.Курмановича, 9. За вказаною операцією позивачем виписано видаткову накладну № 245 від 14.11.2014 року про поставку полівінілхлориду S-70 в кількості 10 т на загальну суму 209000 грн. (в т.ч. ПДВ 34833,33 грн.), яка підписана представниками обох сторін. За даною операцією позивачем оформлено податкові накладні № 11 від 13.11.2014 року та № 12 від 14.11.2014 року. На підтвердження транспортування товару покупцю до місця вказаного ним у договорі надано копію товарно-транспортної накладної № 2 від 14.11.2015 року. Транспортування виконано ПП ОСОБА_4, розрахунки за товар проведено повністю, а сума податкових зобов'язань за вказаною операцією відображена у складі податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2014р., що підтверджено актом перевірки.

В липні 2015 року позивачем проведено взаєморозрахунки з ТзОВ Інтертеймент Груп на підставі укладеного договору поставки № 27-03/15 від 27.03.2015 року. За умовами цього Договору позивач поставляв вказаному контрагенту ПВХ (полівінілхлорид). Договором встановлено, що ціна поставки товару визначається в рахунках-фактурах та/або накладних на товар, що є невід'ємною частиною Договору. Поставка здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс у редакції 2010р. на умовах EXW зі складу постачальника - м. Львів, вул. Курмановича, 9 або на умовах DDP склад покупця - м. Львів, вул. Персенківка, 70. За вказаною операцією позивачем виписано видаткову накладну № 148 від 06.07.2015 року про поставку полівінілхлориду S-67 в кількості 21,25 т на загальну суму 611000 грн. (в т.ч. ПДВ 101833,30 грн.), яка підписана представниками обох сторін. За даною операцією позивачем оформлено та зареєстровано податкову накладну № 6 від 06.07.2015 року. На підтвердження транспортування товару покупцю до місця вказаного ним у договорі надано копію товарно-транспортної накладної № 1 від 06.07.2015 року. Транспортування виконано власним транспортом позивача. Розрахунки за товар проведено повністю, а сума податкових зобов'язань за вказаною операцією відображена у складі податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2015 року, що підтверджено актом перевірки.

У вересні 2015 року позивачем проведено взаєморозрахунки з ТзОВ Трест Сервіс на підставі укладеного договору поставки № 16-09/15 від 16.09.2015 року. За умовами цього Договору позивач поставляв вказаному контрагенту ПВХ (полівінілхлорид). Договором встановлено, що ціна поставки товару визначається в рахунках-фактурах та/або накладних на товар, що є невід'ємною частиною Договору. Поставка здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс у редакції 2010р. на умовах EXW зі складу постачальника - м. Львів, вул. Курмановича, 9 або на умовах DDP склад покупця - м. Львів, вул. Персенківка, 70. За вказаною операцією позивачем виписано видаткову накладну № 226 від 17.09.2015 року про поставку полівінілхлориду S-67 в кількості 21,25 т на загальну суму 597656,25 грн. (в т.ч. ПДВ 99609,37 грн.), яка підписана представниками обох сторін. За даною операцією позивачем оформлено податкову накладну № 21 від 16.09.2015 року. На підтвердження транспортування товару покупцю до місця вказаного ним у договорі надано копію товарно-транспортної накладної № 2 від 17.09.2015 року. Транспортування виконано ПП П-Глобал . Розрахунки за товар проведено повністю, а сума податкових зобов'язань за вказаною операцією відображена у складі податкових зобов'язань з ПДВ за вересень 2015 року, що підтверджено актом перевірки.

Відповідачем вказані операції визначено як нереальні з огляду на наявність у базах даних ДФС відомостей, які, на думку відповідача, свідчать про те, що наведені вище контрагенти не могли бути покупцями за договорами поставки з позивачем. При цьому, працівниками відповідача вказано, зокрема, що на момент перевірки відсутня інформація про наявність у контрагентів позивача складських приміщень.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із пунктом 188.1 статті 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Суд звертає увагу на те, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , який поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В свою чергу, згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Досліджуючи обставини здійснення господарських операцій та стосується обґрунтувань нереальності з огляду на невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих ТзОВ Інтертеймент Груп , ТзОВ Трест Сервіс , ТзОВ Хорсса та ТзОВ Універсал Люкс КБ товарів у відповідних податкових періодах, то така невідповідність не спростовує факту здійснення спірних операцій, а може свідчити про обставини щодо порушень при веденні податкового обліку контрагентами позивача.

Не може спростовувати факту відпуску товару і відсутність у покупців складських приміщень чи поставки товарів не за місцем реєстрації контрагентів, оскільки поставка на умовах Міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс DDP склад покупця не передбачає обов'язкової поставки на склад, як приміщення для зберігання, а передбачає поставку в місце визначене покупцем.

При оцінці доводів сторін щодо надання до перевірки неналежно оформлених товарно-транспортних накладних, а саме по поставках ТзОВ Трест Сервіс і ТзОВ Хорсса , які не містять підписів одержувачів товарів, суд погоджується, що перевезення в цих випадках здійснювалось не самостійно позивачем, а іншими перевізниками. Враховуючи те, що покупцями повернуто належним чином підписані видаткові накладні про отримання товарів, які супроводжували товар, і жодних претензій щодо виконання поставок від покупців не надходило, то такі недоліки слід вважати такими, що не вплинули на результати операцій. Більше того, такі помилки допущені не позивачем. Натомість, саме видаткові накладні, в контексті Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , не є тими первинними документами, підтверджують факти здійснення операцій з реалізації полівінілхлорид. Адже, самі по собі товарно-транспортні накладні без оформлення відповідних видаткових накладних не можуть бути доказами приймання-передачі товарів.

Договори, укладені між позивачем та його контрагентами згідно презумпції правомірності є дійсними, оскільки, в судовому порядку не визнавались недійсними, щодо оподаткування якого перевіркою не встановлено жодних порушень, на підставі матеріалів справи та долучених документів вказується на те, що позивачем вчинено двосторонні, оплатні, пов'язані із господарською діяльністю правочини з ТзОВ Інтертеймент Груп , ТзОВ Трест Сервіс , ТзОВ Хорсса та ТзОВ Універсал Люкс КБ щодо реалізації товару (полівінілхлорид S-67 та S-70). За цими господарськими операціями позивачем оформлено у встановленому порядку податкові накладні, податкові зобов'язання за якими відображено належним чином у податкових деклараціях за відповідні податкові періоди, що підтверджено в акті перевірки та здійснені розрахунки між сторонами договорів.

Відповідачем на підставі пункту 187.1 статті 187 ПК України, зроблено висновок про те, що позивач зобов'язаний був збільшити суми податкових зобов'язань з ПДВ у липні 2015 року на 101833,33 грн. отримані від ТзОВ Інтертеймент Груп , у вересні 2015 року на 99609,37 грн. отримані від ТзОВ Трест Сервіс , у червні 2014 року на 24994,50 грн. отримані від ТзОВ Хорсса та в листопаді 2014 року на 34833,33 грн. отримані від ТзОВ Універсал Люкс КБ .

Однак, згідно із пунктом 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

У відповідності до пункту 86.10 статті 86 ПК України, в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

З огляду на це, вказуючи про нереальність операцій з продажу товарів, відповідач повинен був би зменшити податкові зобов'язання задекларовані позивачем за такими операціями.

Натомість, встановивши факт відображення спірних сум ПДВ в складі податкових зобов'язань відповідних податкових періодів, відповідачем в Акті зроблено висновок про заниження податку на ті ж суми, що є подвійним оподаткуванням операцій з продажу одного і того ж товару. Адже, перевіркою не встановлено фактів залишків відповідних товарів на складі на дати їх списання за даними бухгалтерському обліку позивача.

У відповідності до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

Однак, оскільки позивач не занизив сум податкових зобов'язань з ПДВ, то визначення їх спірним податковим повідомленням-рішенням є протиправним.

Згідно із пунктом 123.1 статті 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Натомість, відповідач збільшив вдвічі вже визначену позивачем суму податкового зобов'язання з ПДВ, а отже будь-які правові підстави для застосування санкцій у відповідача були відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Скаржником не надано суду жодних доказів на підтвердження своїх доводів зазначених в апеляційній скарзі, а тому висновок контролюючого органу є безпідставним та необґрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, яким правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2017 року у справі № 813/2803/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

Т.І. Шинкар

Повний текст постанови складено 20.06.2018 року