Постанова

від 19.06.2018 по справі 826/15679/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15679/16 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Коротких А.Ю.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2016 року №20763-13.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки належний ОСОБА_3 транспортний засіб не є об'єктом оподаткування транспортним податком, а у контролюючого органу були відсутні підстави для нарахування позивачу вказаного податку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2018 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 24 червня 2016 року №20763-13.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

07 червня 2018 року до суду надійшло клопотанні від відповідача про необхідність залучення до часті у справі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України у якості третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року залучено до участі у справі Міністерство економічного розвитку і торгівлі України у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Даною ухвалою, зокрема, зобов'язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України надати на адресу апеляційного суду в строк до 18 червня 2018 року інформацію щодо середньоринкової вартості легкового автомобіля марки Toyota, модель Highlander, тип легковий універсал -В, об'єм двигуна 3456, реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 01 січня 2016 року.

На виконання вимог ухвали суду третьою особою не було надано жодних доказів, тому при прийнятті рішення суд виходив з наявних матеріалів справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки Toyota, модель Highlander, тип легковий універсал -В, об'єм двигуна 3456, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпунктом 267.6.2 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення - рішення 24 червня 2016 року №20763-13, яким за позивачем визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25 000,00 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що автомобіль позивача не підпадає під визначення об'єкта оподаткування транспортним податком відповідно до п.267.2.1 ПК України, оскільки вартість авто згідно розрахунку на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України становить менше ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , який набрав чинності 01 січня 2015 року, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції, якою запроваджено транспортний податок.

Згідно положень названої статті платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування (підпункт 267.1.1).

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті. (підпункт 267.2.1).

Базою оподаткування відповідно до підпункту 267.3.1 є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункту 267.4).

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 267.5.1).

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (положення пункту 267.6).

Податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України (підпункт 267.7.1).

Транспортний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (абзац а) підпункту 267.8.1.).

Тобто, об'єктом оподаткування транспортним податком на момент виникнення спірних правовідносин були легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно статті 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік станом 01 січня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1 378 грн. 00 коп.

Таким чином, у 2016 році об'єктом оподаткування транспортним податок були легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. 00 коп.

Відповідно до Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459, вказане Міністерство є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66 затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - Методика).

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14 Методики).

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить, що для визнання автомобіля об'єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється, виключно, Мінекономрозвитку.

Таким чином, повноваження податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі інформації про автомобілі середньоринкова вартість якого визначена Мінекономрозвитку і така вартість не підлягає перегляду чи коригуванню іншими суб'єктами владних повноважень чи власниками транспортних засобів. Більше того, до повноважень ДФС не входять повноваження з приводу перевірки визначеної Мінекономрозвитку середньоринкової вартості автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком з фізичних осіб.

Тобто, підставою для прийняття Відповідачем податкового повідомлення-рішення є інформація Мінекономрозвитку про середньоринкову вартість ідентичного автомобіля, що належить Позивачу, з урахування при розрахунку усіх параметрів і характеристик транспортного засобу.

Висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №820/4054/17 (провадження №К/9901/11237/18).

Згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна легкового автомобіля, що перебуває у власності позивача, його вартість складає 852 342,36 грн., що не перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, тобто 1 033 500 грн. та відповідно не є об'єктом оподаткування транспортним податком.

Факт проведення податковим органом оцінки транспортного засобу позивача жодним чином не доведено, будь-яких розрахунків вартості автомобіля не надано. Всупереч вимогам ПК України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів податкове зобов'язання визначено без врахування середньоринкової вартості автомобіля, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача..

Відповідачем обов'язок доказування правомірності оскаржуваного у даній справі рішення не виконано.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Коротких А.Ю.

Чаку Є.В.