Постанова

від 19.06.2018 по справі 813/3305/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №813/3305/15

адміністративне провадження №К/9901/28002/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма Зест , ЛТД

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 (головуючий суддя - Гудим Л.Я., судді - Довгополов О.М., Пліш М.А.)

у справі № 813/3305/15

за позовом Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма Зест , ЛТД

про стягнення коштів з рахунків платника податків,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма Зест , ЛТД (далі - Товариство) про стягнення до Державного бюджету України коштів з рахунків Товариства в сумі 18 453,00 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України (далі - ПК України) і на даний час має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов'язань з податку на прибуток, що нараховані згідно з рішенням про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін № 0000522321 від 03.03.2011 на суму 15816,40 грн., пені в сумі 2486,27 грн., та по податку на додану вартість, що складається із залишку не сплаченого боргу в сумі 150,33 грн.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 02.10.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовив у повному обсязі. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що податкові зобов'язання Товариства з податку на прибуток не узгоджені у встановленому законом порядку, тому нарахування пені за їх несвоєчасну сплату є неправомірним, а сума заборгованості з податку на додану вартість погашена відповідачем самостійно 08.07.2015 у повному обсязі.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 02.02.2016 рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким адміністративний позов задовольнив, стягнув із банківських рахунків Товариства, відкритих в установах банків, обслуговуючих такого платника податків, до Державного бюджету України податковий борг у сумі 18 453,01 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 у справі № 2а-13680/11/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015, у задоволенні позову про скасування рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін №0000522321 від 03.03.2011 відмовлено. Таким чином, зобов'язання відповідача з податку на прибуток є узгодженим в установленому законом порядку.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги Товариство зазначило, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про узгодженість суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом в рішенні про застосування звичайних цін, оскільки таке рішення не створює жодного обов'язку для платника податків без підтвердження правомірності його прийняття відповідним рішенням суду за позовом податкового органу про стягнення податкових зобов'язань. Крім того, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 150,33 грн. не підлягали задоволенню з огляду на самостійне погашення вказаної суми платником 08.07.2015 у повному обсязі, що підтверджується актом звірки №2352-20 від 28.07.2015.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Разом з тим 16.01.2017 надіслав на адресу суду клопотання про заміну первісного позивача - Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова на належного позивача - Галицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області у зв'язку з перейменуванням деяких територіальних органів ДФС на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 892.

23.02.2018 справу в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (в редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 КАС України.

Розглянувши клопотання позивача, враховуючи положення статті 52 КАС України, колегія суддів вирішила задовольнити клопотання та замінити Державну податкову інспекцію у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області її правонаступником Галицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з довідкою ДПІ у Сихівському районі ГУ ДФС у Львівській області від 24.06.2015 №10192/8/13-50-20-0041/581 станом на 24.06.2015 за відповідачем рахується податковий борг у сумі 18453,01 грн., який складається з податку на прибуток підприємств у розмірі 18302,67 грн. (у тому числі: основний платіж - 15007,00 грн. та штрафні санкції - 809,40 грн., а також несплачена пеня - 2486,27 грн.) та податку на додану вартість - 150,33 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 15816,40 грн. було нараховане Товариству згідно з рішенням про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін №0000522321 від 03.03.2011.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що визначене відповідачу податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств є узгодженим, оскільки у задоволенні позову Товариства про скасування рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін №0000522321 від 03.03.2011 постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 у справі № 2а-13680/11/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015, відмовлено.

Однак колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції помилковим з огляду на те, що податкові зобов'язання, визначені із застосуванням звичайних цін, згідно з нормами податкового законодавства, чинного на момент прийняття рішення №0000522321 від 03.03.2011, повинні були сплачуватися до бюджетів та, відповідно, набували статусу узгоджених лише на підставі судового рішення у справі за позовом податкового органу про стягнення податкових зобов'язань. У зв'язку з цим, безпосередньо, й було відмовлено судами у справі № 2а-13680/11/1370 за позовом Товариства до ДПІ у Сихівському районі м. Львова про скасування рішення №0000522321 від 03.03.2011.

Так, згідно з підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (чинного на момент прийняття рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін №0000522321 від 03.03.2011), обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідно до підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Приписами підпунктів 4.3.1, 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 № 2181-III (у редакції, чинній на момент проведення перевірки Товариства - 14.09.2010) визначено, що якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом а підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з не веденням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Наказом ДПА України від 11.09.2008 № 584 було затверджено Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень (далі -Методичні рекомендації).

Так, згідно з пунктом 3.1.4 Методичних рекомендацій, у разі встановлення порушення податкового законодавства у випадках, законодавчо передбачених для застосування звичайної ціни, додатково зазначається сума податкового зобов'язання, розрахованого у зв'язку із незастосуванням (невірним застосуванням) платником податків у податковому обліку звичайних цін.

Матеріали про нарахування податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін відповідно до наказу ДПА України від 22.02.2008 № 106 Про організацію роботи юридичних підрозділів в органах державної податкової служби передаються юридичному підрозділу для підготовки позовної заяви до суду (за місцезнаходженням платника податків) на підставі пункту 11 статті 10 Закону України Про державну податкову службу в Україні , відповідно до якого органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

До Рішення в обов'язковому порядку додається розрахунок податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій, передбачених законодавством).

Для забезпечення можливості добровільної сплати платником податків розрахованих із застосуванням звичайних цін податкових зобов'язань (разом із штрафними санкціями) працівником, відповідальним за проведення перевірки, протягом одного дня від дати реєстрації акта перевірки (а при наявності заперечень до акта - від дати надання відповіді щодо результатів їх розгляду) готується та направляється платнику податків лист-пропозиція щодо самостійної сплати розрахованих із застосуванням звичайних цін податкових зобов'язань.

У Додатку 9 до наказу ДПА України 31.12.2009 № 756 затверджено зразок форми рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін. Так, формою рішення передбачено, що податкові зобов'язання, визначені із застосуванням звичайних цін, сплачуються до бюджетів (державних цільових фондів) на підставі судового рішення.

З аналізу вищенаведених нормативно-правових актів випливає, що рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін не створює жодного обов'язку для платника податків самостійно сплатити визначену у ньому суму податкового зобов'язання, а правомірність прийняття такого рішення повинна підтверджуватись відповідним рішенням суду за позовом податкового органу про стягнення податкових зобов'язань.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Сихівському районі м. Львова зверталася до Львівського окружного адміністративного суду із відповідним позовом, в якому просила стягнути в дохід державного бюджету кошти в розмірі 15816,40 гривень. Однак ухвалою суду від 07.09.2012 у справі №2а-8564/11/1370 позов ДПІ у Сихівському районі м. Львова залишено без розгляду за заявою позивача, який повторно з таким позовом вже не звертався до суду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки податкові зобов'язання відповідача з податку на прибуток у розмірі 15816,40 грн. не узгоджені у встановленому законом порядку, то нарахування пені в розмірі 2486,27 грн. за їх несвоєчасну сплату є неправомірним, а позовна вимога про стягнення цих сум - протиправною, а отже такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, позовна вимога щодо стягнення заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 150,33 грн. також не підлягає задоволенню, оскільки вказана сума боргу погашена Товариством 08.07.2015 у повному обсязі. Дана обставина підтверджується актом звірки №2352-20 від 28.07.2015, що судом апеляційної інстанції не було враховано.

Згідно з приписами статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Постанова суду апеляційної інстанції не відповідає наведеним вимогам КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 139, 242, 345, 352, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма Зест , ЛТД задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 скасувати та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2015.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма Зест , ЛТД (ідентифікаційний код 20771805) за рахунок бюджетних асигнувань Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (ідентифікаційний код 39508163) сплачений судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2480,60 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят гривень 60 коп.).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова