Постанова

від 29.05.2018 по справі 464/5500/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 464/5500/15 Головуючий у 1 інстанції: Борейко С.В.

Провадження № 22-ц/783/92/17 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія: 2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П. і Савуляк Р.В.

при секретарі Фейір К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ТзОВ "Галичина" на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 17 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСББ "Вітерець" про визнання права власності на цокольний поверх, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,-

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2015 року позивач звернувся до Сихівського районного суду міста Львова з позовом, я кому з врахування уточнень просить визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, виданого ОСББ "Вітерець", індексний номер НОМЕР_2 від 13.05.2014 року; вилучити запис про право власності ОСББ "Вітерець" №5634537 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: НОМЕР_3 від 13.05.2014 року 19:05:04 та визнати право власності на цокольний поверх, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 314,3 кв.м. за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1).

В обґрунтування позову покликається на те, між позивачем та ОСББ Вітерець 23.11.2010 року було укладено інвестиційний договір №27. Предметом даного договору було зобов'язання інвестора, члена ОСББ Вітерець - ОСОБА_3 взяти участь у фінансуванні будівництва багатоквартирного житлового будинку з мансардним поверхом і вбудованими автостоянками на АДРЕСА_1 (2 корпус - №1 на генплані), у розмірі вартості цокольного поверху, загальною проектованою площею 314,3 кв.м. Сума інвестицій відповідно до даного договору становить 569 687,61 грн. Після закінчення будівництва 13.05.2014 року ОСББ Вітерець зареєструвало право власності на цокольний поверх в житловому будинку загальною площею 314,3 кв.м., про що було видано свідоцтво про право власності НОМЕР_4, номер запису про право власності 5634537 від 29.04.2014 року. Хоча ОСББ "Вітерець" фактично діяв не як Замовник, а як комісіонер, та не вправі був проводити оформлення права власності на цокольний поверх на власне ім'я, а зобов'язаний був надати документи необхідні для оформлення права власності безпосередньо ОСОБА_3.

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 17 липня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно виданого ОСББ "Вітерець", індексний номер НОМЕР_2 від 13.05.2014 року.

Вилучено номер запису про право власності ОСББ "Вітерець" №5634537 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: НОМЕР_3 від 13.05.2014 року 19:05:04.

Визнано право власності на цокольний поверх, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 314,3 кв.м. за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1).

Вищезгадані рішення в апеляційному порядку оскаржило ТзОВ "Галичина". Вважає рішення суду незаконними та такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до порушення їх прав, як особи в інтересах якої було накладено арешт на майно, що було предметом спору та позбавило його можливості розраховувати на реальне виконання рішення господарського суду Львівської області від 27.07.2011 року у справі №5015/2993/11. Просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17 липня 2015 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з"явилися, хоча про час та дату розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТзОВ "Галичина" підлягає до задоволення із наступних підстав.

Відповідно до норм ЦПК України в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення, ст. ст.11,59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов"язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України в чинній редакції, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає що рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Судом встановлено, що загальними зборами ОСББ "Вітерець" було прийняте рішення оформлене протоколом №4 від 23.11.2010 року про участь членів ОСББ в якості інвесторів при добудові житлового будинку за адресою м. Львів, вул. І.Франка, 137 (2 корпус - №1 на генплані).

Будучи членом ОСББ "Вітерець" та маючи намір прийняти участь в інвестуванні будівництва цокольного поверху житлового будинку, 23.11.2010 року ОСОБА_3 уклала інвестиційний договір №27 з ОСББ Вітерець .

З метою належного фінансування будівництва житлового будинку, в тому числі цокольного поверху ОСОБА_3 були передані голові правління ОСББ "Вітерець" ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 560 000,00грн. Дані кошти були передані ОСОБА_4 протягом листопада 2011 - січня 2012 року, що підтверджується відповідними розписками.

Відповідно до п.2 Інвестиційного договору, укладеного між ОСОБА_3 та ОСББ "Вітерець" для виконання обов'язків, щодо участі у фінансуванні будівництва житлового будинку, ОСББ надавались повноваження: бути єдиним замовником будівництва (діючи при цьому як особа, спільно уповноважена Інвестором та іншими членами ОСББ-інвесторами, які мають такий же намір взяти участь у фінансуванні будівництва); представляти спільні інтереси Інвестора та інших інвесторів-членів ОСББ перед підрядником (генпідрядником), бюро технічної інвентаризації, іншими суб'єктами господарювання, органами влади та органами місцевого самоврядування (в т.ч. укладати договори, передавати земельну ділянку (прибудинкову територію ОСББ) в якості будівельного майданчика); акумулювати кошти інвестора та інших членів ОСББ-інвесторів і здійснювати їх наступний переказ підряднику з метою інвестування будівництва; отримувати необхідні висновки, погодження, дозволи тощо на ведення будівництва, видавати необхідні накази, сплачувати відповідні грошові кошти, в т.ч. - державне мито; підписувати заяви, акти, декларації та інші документи; брати участь у здачі житлового будинку (2-го корпусу) в експлуатацію, оформленні права власності на належний Інвестору (повністю профінансований ним) цокольний поверх тощо.

Іншими членами ОСББ "Вітерець" були укладені аналогічні за змістом інвестиційні договори на інвестування в будівництво квартир у житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1

25.11.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Вектор ДК", як генеральним підрядником, та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Вітерець" було укладено договір підряду, за яким ОСББ Вітерець було замовником та здійснювало фінансування будівництва житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1

18.10.2011 року ОСББ "Вітерець" отримало затверджену інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області декларацію про початок виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 (2 корпус - №1 на генплані).

Відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації житлового будинку з мансардою та вбудованими автостоянками на АДРЕСА_1 (2 корпус №1 на генплані) від 30.04.2013 року житловий будинок було закінчено будівництвом та здано в експлуатацію.

13.05.2014 року ОСББ "Вітерець" зареєструвало право власності на цокольний поверх в житловому будинку загальною площею 314,3 кв.м. про, що було видано свідоцтво про право власності НОМЕР_4, номер запису про право власності 5634537 від 29.04.2014 року.

Поряд з цим слід зауважити, що право власності на квартири в житловому будинку, стосовно яких були укладені інвестиційні договори, за змістом аналогічні інвестиційному договору №27 від 23.11.2010 року було відразу, після закінчення будівництва, зареєстроване безпосередньо за відповідними інвесторами членами ОСББ "Вітерець".

Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позову ОСОБА_3,суд виходив з тих обставин, що вимоги позивача щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого ОСББ Вітерець , індексний номер НОМЕР_2 від 13.05.2014 року; вилучення номеру запису про право власності ОСББ "Вітерець" №5634537 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: НОМЕР_3 від 13.05.2014 року 19:05:04 та визнання права власності на цокольний поверх, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 314,3 кв.м. за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) є законними та обґрунтованими.

З такими висновками колегія суддів не погоджується з наступних обставин.

Статтею 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно ст. 1014 ЦК України комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Згідно з вимогами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із вимогами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 620 ЦК України передбачено, що у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, оспорювання. Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів передбачено визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, припинення правовідношення.

28 грудня 2006 року між ОСББ "Вітерець" та ТзОВ "Галичина" був укладений договір №25, згідно умов якого замовник доручає, а підрядник в межах договірної ціни виконує власними (або залученими) силами і засобами передбачений замовленням комплекс робіт по будівництву триповерхового житлового будинку з мансардним поверхом і стоянкою автомобілів по АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.07.2011 року у справі №5015/2993/11 позов ТзОВ "Галичина" задоволено повністю, стягнуто з ОСББ "Вітерець" на користь ТзОВ "Галичина" 500000 грн. заборгованості та 5000 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Державним виконавцем Сихівського відділу ДВС ЛМУЮ було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу №5015/2993/11, виданого 19.01.2012 року Господарським судом Львівської області про стягнення з ОСББ "Вітерець" 505236 грн. на користь ТзОВ "Галичина".

Постановою Сихівського відділу ДВС ЛМУЮ від 24.02.2014 року було накладено арешт на все майно ОСББ "Вітерець", в тому числі на цокольний поверх будинку АДРЕСА_1. Арешт на згадане майно накладено в межах виконавчого провадження про стягнення коштів з ОСББ "Вітерець".

Арешт майна є мірою, що забезпечує інтереси громадян, організацій та держави у випадках, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" від 27.08.1976 року №6 (із наступними змінами) відповідачами у справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Відповідно до ч.2 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

При накладенні арешту відповідний відділ державної виконавчої служби є "посередником" між особою, в інтересах якої накладається арешт, та особою, на майно якої накладається арешт. Саме між цими особами існують спірні правовідносини, саме ці особи зацікавлені в результаті розгляду справи про зняття арешту з майна, оскільки рішення суду стосується їх прав та обов'язків.

Суд першої інстанції не залучивши до участі у справі особу, в інтересах якої було накладено арешт на майно (ТзОВ Галичина ) вирішив питання про її права і обов'язки.

Відповідно до п.п.2,3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2009 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК України в редакції чинній на момент ухвалення рішення). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108 - 114 ЦПК України в редакції чинній на момент ухвалення рішення).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК України в редакції чинній на момент ухвалення рішення у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17 КАС України в редакції чинній на момент ухвалення рішення), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1,12 ГПК України в редакції чинній на момент ухвалення рішення), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК України в редакції чинній на момент ухвалення рішення, не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

В порушення вище зазначених норм, судом було відкрито провадження в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вилучення номеру запису про право власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1952-РУ "у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав".

Пунктом 2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року №3502/5, передбачено, що для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав, "заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили".

Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою КМУ від 26.10.2011 року № 1141, у пункті 41 закріпив, що державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Таким чином, скасування запису про реєстрацію права власності можливе лише у випадку скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності. Відтак, для скасування запису про реєстрацію права власності в будь-якому випадку необхідно звертатися з окремим позо вом до суду.

Такі позови підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами підсудності відповідного Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до наведеного та вимог закону внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їх вилучення відносяться до повноважень Державної реєстраційної служби, а не відповідачів по справі.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обстави, провадження в даній справі в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вилучення номеру запису про право власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підлягає закриттю.

Задовольняючи позов в частині визнання права власності за позивачем та визнаючи недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно виданого ОСББ Вітерець суд виходив з того, що між позивачем та ОСББ "Вітерець" 23.11.2010 року було укладено інвестиційний договір №27. Предметом даного договору було зобов"язання інвестора, члена ОСББ "Вітерець" ОСОБА_3 взяти участь у фінансуванні будівництва багатоквартирного житлового будинку з мансардним поверхом і вбудованими автостоянками на АДРЕСА_1 (2 корпус - №1 на генплані), у розмірі вартості цокольного поверху, загальною проектованою площею 314,3 кв.м. Сума інвестицій відповідно до даного договору становить 569 687,61 грн.

Відповідно до умов інвестиційного договору, технічні показники будівництва житлового будинку, а також технічна характеристика поверху, розподілена Інвестору за рішенням зборів наводиться в проектно-кошторисній документації (змінах до неї). Рішення зборів про розподілення позивачу, як інвестору цокольного поверху членами ОСББ "Вітерець" не приймалось.

Згідно умов інвестиційного договору у разі відмови інвестора здійснити доплату коштів, він вважається таким, що відмовився від фінансування будівництва та розірвав цей договір в односторонньому порядку.

Враховуючи, що позивач передав кошти в розмірі 560000 грн. голові ОСББ "Вітерець" ОСОБА_4, дані кошти були передані протягом листопада 2011 року - січня 2012 року, що підтверджується відповідними розсписками, однак відсутні жодні докази, що вказані кошти поступили і перераховані на розрахунковий рахунок ОССБ "Вітерець".

Окрім цього, у відповідності до інвестиційного договору, на якій покликається позивач, сума договору становила 569 687, 61 грн., а згідно розписок голові ОССБ "Вітерець" ОСОБА_4 останньому передано грошові кошти лише в сумі 560000 грн., що згідно умов договору, у разі відмови інвестора здійснити доплату коштів, то він вважається таким, що відмовився від фінансування будівництва та підлягає розірванню в односторонньому порядку.

За наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що у суда першої інстанції відсутні правові підстави для визнання за позивачем по справі права власності на цокольний поверх, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 314,3 кв.м., визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого ОСББ "Вітерець", індексний номер НОМЕР_2 від 13.05.2014 року.

Згідно ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ТзОВ "Галичина"- задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 17 липня 2015 року скасувати.

Закрити провадження в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вилучення номеру запису про право власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В задоволення позову ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання права власності на цокольний поверх - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 29 травня 2018 року.

Головуючий: О.Я.Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

Р.В. Савуляк