Ухвала

від 21.06.2018 по справі 414/344/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 414/344/18

Провадження № 11-кп/782/216/18

УХВАЛА

іменем України

21 червня 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря - ОСОБА_4

прокурора - ОСОБА_5

захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу прокурора Кремінського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_5

на ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 24 травня 2018 року, якою повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ст.ст.187 ч.2, 357 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

В ухвалі зазначено, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, що унеможливлює його призначення до судового розгляду, а тому відповідно до ч.3 ст.314 КПК України суд повертає обвинувальний акт прокурору.

Згідно з п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт, має містити, крім іншого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до п.1 та 2 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню , зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

На підставі ч.1ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, за результатами якого, у разі визнання особи винуватою, мотивувальна частина вироку має містити, як на тому наголошується в п.2 ч.3ст.374 КПК України, зокрема, формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення та статтю (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Важливим є виклад у обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому, про що також наголошується у Постанові Верховного Суду України від 24.11.2016 року справа № 5-328кс16.

З обвинувальному акті належним чином не викладений спосіб вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.2 КК України. Так, зазначається, що обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , діючи спільно, наздогнали потерпілого ОСОБА_10 , після чого, із застосуванням насильства, небезпечного для здоров`я останнього, що виразилося у завданні тілесних ушкоджень, відкрито заволоділи грошовими коштами та платіжною карткою потерпілого. Жодним чином не конкретизується, яке саме насильство застосовувалося обвинуваченими відносно потерпілого та яким чином, тобто не визначені характер та форма цього насильства із розмежуванням дій кожного з обвинувачених, які під час його застосування, як про це зазначається в обвинувальному акті, діяли спільно. Таким чином, в обвинувальному акті фактично зазначається витяг із диспозиції статті, а не фактичні обставини конкретного кримінального правопорушення.

Неконкретність обвинувачення порушує права обвинуваченого на захист вже з моменту надання йому копії обвинувального акта, оскільки захищатися від неконкретного обвинувачення неможливо, з урахуваннямст.42 КПК України, яка передбачає, що обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.

В той же час, підставою для зміни прокурором обвинувачення в суді (що є правом, а не обов`язком прокурора) є лише встановлення нових фактичних обставин кримінального правопорушення.

У ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначається, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Вказане свідчить про те, що суть обвинувачення має бути детально викладена та доведена до відома особи, стовно якої висунуто обвинувачення, ще до початку судового розгляду для того, щоб підсудний мав можливість одразу визначити для себе максимально ефективну лінію захисту та сформулювати її на початковій стадії судового провадження, зокрема до початку дослідження доказів.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008 року у справі «Ващенко проти України», зазначається, що обвинувачення для цілей п.1 ст.6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру, визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2000 року у справі «Маттоціа проти Італії» вказано, що обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення, а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Крім того, підставою повернення обвинувального акта згідно зі ст.314 КПК України є невідповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а не лише вимогам ст.291 КПК України.

В порушення вимог ч.2 ст.109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування, який є невід`ємною складовою обвинувального акту, не містить всіх необхідних відомостей, зокрема щодо завершення досудового розслідування, надання доступу до матеріалів досудового розслідування та складення обвинувального акту.

В апеляційнійскарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального процесуального законодавства.

Складений слідчим обвинувальний акт, з яким погодився прокурор, відповідає вимогам ст.291 КПК України, оскільки слідчий з достатньою повнотою відобразив фактичні обставини кримінального правопорушення, які вважав встановленими, правову кваліфікацію цього правопорушення з посиланням на положення КК України, сформулював обвинувачення та виконав інші вимоги, передбачені вказаною статтею, а висновки з цього приводу суду першої інстанції виходять за межі його компетенції на підготовчій стадії судового розгляду, оскільки фактично мають ознаки оцінки доведеності обвинувачення, що є неприпустимим та не відповідає завданням, які постають перед учасниками судового провадження на стадії підготовки до судового розгляду.

Також судом першої інстанції не взято до уваги те, що зміст формулювання обвинувачення, як складової частини обвинувального акта, підлягатиме доведенню під час судового розгляду і згідно положень ст.338 КПК України, не завжди може бути остаточним на момент його надходження до суду та має містити формулювання вчиненого особою діяння, передбаченого КК України.

Крім того, судом безпідставно зазначено, що неконкретність обвинувачення порушує право обвинувачених на захист, оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 отримали обвинувальний акт, та під час підготовчого судового засідання пояснили, що їм зрозуміло у вчиненні якого кримінального правопорушення останніх обвинувачують.

Більш того, суд при ухваленні рішення про повернення обвинувального акту, не прийняв до уваги думку обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , які зазначили, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України та просили суд призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Також судом першої інстанції зроблено висновок про порушення процесуального законодавства при складанні реєстру матеріалів досудового розслідування, хоча відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України, єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт, а додатки до нього визначені ч.4 ст.291 КПК України, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання так як КПК України не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування, як підставу для повернення обвинувального акту прокурору.

Таким чином, обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК, якщо слідчим або прокурором взагалі не зазначені відомості, обов`язковість яких визначена ст.291 КПК України, зокрема щодо фактичних обставин кримінального правопорушення, а трактування ж судом, що установлені під час досудового розслідування обставини злочину викладені без конкретизації, є суб`єктивним.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які просили прийняти по справі законне та обґрунтоване рішення, перевіривши матеріали судового провадження і доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Згідно п.2 ч.3ст.374 КПК України, мотивувальна частина вироку має містити, зокрема, формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення та статтю (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції з посиланням на ст.6Конвенції прозахист правлюдини таосновоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини обгрунтовно зазначено, що в обвинувальному акті належним чином не викладено спосіб вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.2 КК України, оскільки не вказано, яке саме насильство застосовувалося обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відносно потерпілого ОСОБА_10 та яким чином, тобто не визначені характер та форма цього насильства із розмежуванням дій кожного з обвинувачених, які під час його застосування, як про це вказується в обвинувальному акті, діяли спільно.

Таким чином, в порушення вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України, в обвинувальному акті не викладені в повному обсязі фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, та формулювання обвинувачення, що є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині є безпідставними.

Разом з тим, посилання суду на невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ч.2 ст.109 КПК України, як підставу для повернення обвинувального акту прокурору, є надуманим, оскільки це протирічіть п.3 ч.3 ст.314 КПК України, а тому ухвала підлягає зміні з виключенням вказаного посилання з мотивувальної частини.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Кремінського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 24 травня 2018 року, якою повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ст.ст.187 ч.2, 357 ч.1 КК України змінити, виключити з мотивувальної частини посилання суду на невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ч.2 ст.109 КПК України, як підставу для повернення обвинувального акту прокурору.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: