Рішення

від 14.06.2018 по справі 908/310/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/10/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2018 Справа № 908/310/18

Суддя господарського суду Запорізької області Колодій Н.А. при секретарі судового засідання Зеленцової К.Ю.

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 КОМПАНІ» (67057, м. Запоріжжя, Кам'яногірська , буд. 2, оф. 59, ЄДРПОУ 40086942)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛЮКСТОРГ» , (69071, АДРЕСА_1, ЕДРПОУ 36576796)

про стягнення суми 34476 грн. 72 коп.,

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився.

від відповідача не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

26.02.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 КОМПАНІ» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛЮКСТОРГ» про стягнення 34476грн. 72коп. з яких: сума 30267грн. 36коп. - основний борг за договором поставки №2703/17 від 27.03.2017, сума 3121грн. 09коп. інфляційних збитків, сума - 1078 грн. 33коп. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.03.2018 порушено провадження у справі № 908/310/18, присвоєний номер провадження 32/10/18, справа призначена до розгляду на 29.03.2018 за правилами спрощеного провадження.

Враховуючи неявку відповідача в судове засідання, ухвалою суд від 29.03.2018 справа прийнята до розгляду за правилами загального провадження. За клопотаннями відповідача (вх. № 08-08/6084/18 від 28.03.2018 та вх. № 08-08/7693/18) підготовче засідання відкладалось до 26.04.2018, 22.05.2018.

Ухвалою суду від 22.05.2018 судом закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/310/18 до судового розгляду по суті в судовому засіданні 14.06.2018.

В судове засідання 14.06.2018 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до ч. 3 п. 2 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представників сторін.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 КОМПАНІ (за договором - постачальник, надалі - позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЛЮКСТОРГ (за договором - покупець, надалі - позивач) був укладений договір поставки товару № 2703/17 від 237 березня 2017 року (надалі - договір поставки), відповідно до якого на адресу відповідача був поставлений товар - оливи моторні/ промислові в асортименті, відповідно до видаткових накладних (видаткова накладна № 81 від 29.03.2017 року на суму 56284,48 грн.; видаткова накладної № 89 від 07.04.2017 року на суму 8982,88 грн.).

Позивач виконав свої зобов'язання з поставки Товару в повному обсязі і у строк.

Отримання товару підтверджено підписом представника відповідача про одержання на зазначених видаткових накладних, а також довіреностями: довіреність № 20 від 29.03.2017, видана ТОВ ІНТЕРЛЮКСТОРГ ОСОБА_3 на отримання цінностей від ТОВ ОСОБА_2 КОМПАНІ ; довіреність №22 від 07.04.2017 року, видана ТОВ ІНТЕРЛЮКСТОРГ ОСОБА_3 на отримання цінностей від ТОВ ОСОБА_2 КОМПАНІ .

Відповідно до приписів ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим кодексом термін.

На виконання умов укладеного договору і та вимог ст. 201 Податкового кодексу України, позивачем було складено та зареєстровано в ЄРПН наступні податкові накладні:

- № 43 від 29.03.2017 року на суму 56284,48 грн. (п'ятдесят шість тисяч двісті вісімдесят чотири гривні 48 копійок), з урахуванням ПДВ (квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних свідчить про факт реєстрації податкової накладної 13.04.2017 за №9066075107);

- № 9 від 07.04.2017 року на суму 8982,88 грн. (вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят дві гривні 88 копійок), з урахуванням ПДВ (квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних свідчить про факт реєстрації податкової накладної 27.04.2017 за № НОМЕР_1).

Відповідно до п. 4.3 договору поставки відповідач зобов'язався сплатити товар на наступних умовах: передплата протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання рахунку -фактури. Однак, в порушення прийнятих на себе зобов'язань, оплата відповідачем в повному обсязі не здійснена.

10 квітня 2017 року відповідачем надано гарантійний лист за вих. № 01/04/17, яким гарантовано сплату заборгованості за видатковою накладною № 81 від 29.03.2017 року у строк до 15 квітня 2017 року.

Позивач звернувся до відповідача з досудовим попередженням (вимогою про оплату) (вих. № 1 від 17 травня 2017 року), яким вимагав сплатити заборгованість у розмірі 65267,36 грн. (шістдесят п'ять тисяч двісті шістдесят сім гривень 36 копійок).

Відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості на загальну суму 35000,00 грн. (тридцять п'ять тисяч гривень 00 копійок), яке відбувалося поетапно: 18.05.2017 року сплачено суму 5000,00 грн., 25.05.2017 року сплачено суму 5000,00 грн., 06.06.2017 року сплачено суму 5000,00 грн., 20.06.2017 року сплачено суму 5000,00 грн., 19.07.2017 року сплачено суму 5000,00 грн., 31.08.2017 року сплачено суму 10000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за вказані дати.

07 листопада 2017 року відповідачем надано пояснення за вих. № 06/11/17 про те, що відповідач знаходиться у тяжкому фінансовому становищі та гарантує погашення заборгованості у найкоротші строки.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення 30267грн. 36коп. - основного боргу за договором поставки №2703/17 від 27.03.2017.

Відповідно до статті 193 Господарського кодекс України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтею 610 Цивільною кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким. що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України, стаття 202 ГК України).

Таким чином, на момент розгляду спору по суті заборгованість відповідача перед позивачем складає 30267грн. 36коп., пред'явлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем пред'явлені до стягнення сума 3121грн. 09коп. інфляційних збитків, сума - 1078 грн. 33коп. 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимог кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надані позивачем розрахунки судом перевірені та встановлено, що сума індексу інфляції та 3% річних розрахована вірно, вимоги щодо їх стягнення позивачем доведені.

Отже, проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у спірних правовідносинах, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 46, 129, 202, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 КОМПАНІ» (67057, м. Запоріжжя, Кам'яногірська , буд. 2, оф. 59, ЄДРПОУ 40086942) до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛЮКСТОРГ» , (69071, АДРЕСА_1, ЕДРПОУ 36576796) про стягнення суми 34476 грн. 72 коп. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛЮКСТОРГ» , (69071, АДРЕСА_1, ЕДРПОУ 36576796) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 КОМПАНІ» (67057, м.Запоріжжя, Кам'яногірська , буд. 2, оф. 59, ЄДРПОУ 40086942) суму основного боргу у розмірі 30267 (тридцять тисяч двісті шістдесят сім) гривень 36 копійок, суму інфляційних втрат у розмірі 3121 (три тисячі сто двадцять одна) гривня 09 копійок, 3% річних у сумі 1078 (одна тисяча сімдесят вісім) гривень 33 копійки, судові витрати у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривень 00 копійок.

Видати наказ.

Повний текст рішення оформлено і підписано « 20» червня 2018.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій