Ухвала

від 20.06.2018 по справі 910/1535/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.06.2018Справа № 910/1535/16

За поданням Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

Про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа

За позовом Приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ватек"

Про стягнення 278 261,83 грн

Без виклику представників учасників судовго процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.16. позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ватек" задоволено повністю.

29.04.16. на виконання вказаного рішення суду був виданий наказ Господарського суду міста Києва № 910/1535/16.

15.06.18. до Господарського суду міста Києва надійшло подання Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, відповідно до якого державний виконавець просить суд тимчасово обмежити у праві на виїзд за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ватек" (м. Київ, ул. Пухівська, 1-А; ідентифікаційний код 34634997) ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІдН: НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до виконання зобов'язань, покладених на нього наказом Господарського суду міста Києва 910/1535/16 від 29.04.16. щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ватек" (02222, м. Київ, вул. Пухівська, б. 1-А; ідентифікаційний код 34634997) на користь Приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9; ідентифікаційний код 24742491) 253 864 (двісті п'ятдесят три тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн. 29 коп. - основного боргу, 19 749 (дев'ятнадцять тисяч сімсот сорок дев'ять) грн. 84 коп. - 3% річних, 4 647 (чотири тисячі шістсот сорок сім) грн. 70 коп. - інфляційних втрат, 4 173 (чотири тисячі сто сімдесят три) грн. 93 коп. - судового збору.

Згідно ч. 4 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає подання Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб.

Розглянувши вищевказане подання та додані до нього матеріали, Господарський суд міста Києва, встановив:

Подання Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа обґрунтоване наступним.

Постановою Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 01.02.17. відкрито виконавче провадження № 53274308 про примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 910/1535/16 від 29.04.16.

Далі, 01.02.17. державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 53274308.

До вказаного подання були додані виклики державного виконавця від 02.03.17., 15.03.17. та від 04.06.18., відповідно до яких керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ватек" ОСОБА_2 зобов'язували з'явитися до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві для надання пояснень щодо стану виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/1535/16 від 29.04.16.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд критично ставить до тверджень державного виконавця щодо того, що ним були направлені вищевказані виклики на адресу керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ватек" ОСОБА_2, оскільки виконавчою службою не подано до суду доказів направлення означених викликів.

У вказаному подані державний виконавець посилається на ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України, яка регулює питання тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд зауважує на тому, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України).

Положення ч. ч. 4, 10 ст. 11 ГПК України передбачають, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Крім того, так як правовідносини з приводу тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України врегульовані у господарському процесі, відсутні підстави для застосування аналогії закону у таких правовідносинах, унормованих також у цивільному процесі ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України , - тому у суду відсутні підстави застосовувати у даному випадку положення ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України .

Відповідно до ч. ч.1, 2, 3 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, про яку зазначено у п.51 Рішення ЄСПЛ у справі "Щокін проти України", говорячи про закон , стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки , № 26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-І).

Крім того, свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною . При чому згідно ч. 3 указаної статті це на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі Гочев проти Болгарії ( Gochev v. Bulgaria від 26.11.2009року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч.3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Слід зауважити, що Боржником за наказом Господарського суду міста Києва № 910/1535/16 від 29.04.16. є саме - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ватек", а не фізична особа ОСОБА_2.

Таким чином, з огляду на те, що норма ст. 337 ГПК України чітко врегульовує, що судом може бути застосовано тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України, тобто, окреслено коло осіб, які можуть піддані такому заходу забезпечення виконання судового рішення, що охоплює лише фізичну особу, яка має статус боржника у виконавчому провадженні.

З врахуванням викладеного, суд у порядку ст. 337 ГПК України не може обмежити пересування за межі України осіб, фізичних осіб, які не є боржниками.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що подання Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 337, 235, 336 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні подання Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 20.06.18. та її може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за адресою: http://court.gov.ua/fair/sud5011/ .

Суддя Т.М. Ващенко