Рішення

від 11.06.2018 по справі 910/1339/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2018 м. Київ Справа № 910/1339/18

За позовом: приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР";

до: антимонопольного комітету України;

про: визнання недійсним рішення.

Суддя Балац С.В.

Секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники:

позивача: Соболь О.М., Ахтімірова М.Г., Логінова О.А.;

відповідача: Кравченко О.К., Перелигина О.О.

С У Т Ь С П О Р У:

Приватне акціонерне товариство "КИЇВСТАР" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до антимонопольного комітету України (далі - відповідач/Комітет) про визнання недійсним рішення Комітету "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 23.11.2017 № 664-р у справі № 20-26.13/76-17 (далі - Рішення).

Позовні вимоги мотивовані тим, що дії позивача, кваліфіковані відповідачем як порушення приписів пункту 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) у вигляді неподання інформації відповідачу, у встановлений останнім строк, не можуть вважатися правопорушенням, оскільки виконання таких вимог Комітету суперечить приписам Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Кримінального процесуального кодексу України, Закону України "Про телекомунікації" в частині дотримання прав і свобод людини та громадянина в державі, що призвело до прийняття Комітетом Рішення з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, що враховуючи приписи ч. 1 ст. 59 Закону № 2210 є підставами для визнання такого Рішення недійсним.

Ухвалою господарського суду від 08.02.2018 № 910/1339/18 вказану позовну заяву залишено без руху на підставі п. 8 ч. 3 ст. 162 ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 7 (сім) днів з дня вручення даної ухвали.

До господарського суду 19.02.2018 надійшла заява позивача з якої вбачається, що позивачем усунуті недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі господарського суду від 08.02.2018 № 910/1339/18.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.02.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1339/18 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 26.03.2018.

Комітет скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю з посиланням на повноваження, надані ст. 16 Закону України "Про антимонопольний комітет України", відповідно до яких, в рамках розгляду справи, позивачу була направлена вимога про надання інформації стосовно телефонних номерів, які належали двом особам (із зазначенням дати початку та припинення користування номером телефону, а також назви, дати та номера договору або іншого документу, на підставі якого здійснювалося користування номером телефону), крім того, надати Комітету роздруківки вхідних та вихідних дзвінків (зазначити дату, час, номер телефону, з якого здійснювалося з'єднання (дзвінок), номер телефону, з яким здійснювалося з'єднання (дзвінок) та тривалість розмови). Разом з тим, Комітет не вимагав розкривати зміст телефонних розмов. Проте, позивач, в порушення вимог Комітету, не надав останньому запитувану інформацію. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 34 інформація про споживача та про телекомунікаційні послуги, що він отримав, може надаватись у випадках і в порядку, визначених законом.

Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій вказано про те, що при витребуванні конфіденційної інформації Комітет повинен враховувати не лише норми Закону України "Про антимонопольний комітет України", але й норми спеціального законодавства, якими визначений порядок доступу до такої інформації. Відтак Комітетом не враховано особливого порядку доступу до конфіденційної інформації про особу та інформації яка знаходиться у операторів та провайдерів телекомунікацій.

До господарського суду надійшла заява позивача про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙФСЕЛЛ", приватного акціонерного товариства "ВФ УКРАЇНА" та публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" на стороні позивача.

До господарського суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙФСЕЛЛ" про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.

В підготовчому судовому засіданні 26.03.2018 суд на місці ухвалив: відмовити в задоволенні клопотань про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, оскільки предметом оскарження є акт індивідуальної дії, відтак рішення у даній справі не вплине на права та обов'язки таких осіб.

В підготовчому судовому засіданні 26.03.2018 оголошено перерву до 23.04.2018.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, надав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких знову звернув увагу на приписи Закону України "Про антимонопольний комітет України", а позбавлення органів Комітету прав на витребовування у телекомунікаційних провайдерів інформацію щодо типу з'єднання, дати, часу та тривалості з'єднання абонентів мобільного зв'язку шляхом направлення вимоги про надання інформації означає неможливість одержання такої інформації для розслідування конкуренційних порушень.

До господарського суду надійшли пояснення позивача в яких вказано, що висновки Комітету про те, що інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій про зв'язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання, є надважливою для доведення факту змови на торгах, є його власними припущеннями та не підтверджена конкретними нормами закону.

До господарського суду надійшла заява позивача про залучення до участі у справі секретаріату уповноваженого ВР з прав людини в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.

До господарського суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом зупинення нарахування пені та зупинення дії Рішення з дати надходження позовної заяви до господарського суду м. Києва до набрання законної сили судовим рішенням у справі, яка відхилена судом з підстав, викладених в ухвалі суду від 23.04.2018.

В підготовчому судовому засіданні 23.04.2018 суд на місці ухвалив:

- закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 16.05.2018;

- відмовити в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі секретаріату уповноваженого ВР з прав людини в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, оскільки рішення у даній справі не вплине на права та обов'язки такої особи.

Ухвалами-повідомленнями від 21.05.2018 сторони процесу повідомлені про призначення справи № 910/1339/18 до судового розгляду на 11.06.2018.

В судовому засіданні 11.06.2018 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням постановлено:

- визнати, що позивач вчинив порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону № 2210, у вигляді неподання інформації відповідачу на вимогу державного уповноваженого Комітету від 07.04.2017 № 20-26.13/05-3782 у встановлений ним строк (п. 1 Рішення);

- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення,

накласти на позивача штраф у розмірі 54 400 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста) гривень (п. 2 Рішення).

Рішення обґрунтоване наступним:

- в Комітеті здійснюється розгляд справи № 20-26.13/222-16 за ознаками вчинення компаніями "Moston Properties Limited" (номер компанії 3828841, 393, Lordship Lane, Wood Green, London, N1726AE) та "North Scale Enterprises Ltd" (номер компанії 106912, Salamat Housе, LaPoudriere Lane, Victoria, Mahe, Seychelles) порушення, передбаченого пунктом 4

частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю блочно-модульного комплексу колтюбингової установки, які проводило публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" у травні 2015 (п. 5 Рішення);

- у зв'язку із зазначеним, позивачу було направлено вимогу державного уповноваженого Комітету про надання інформації від 07.04.2017 № 20-26.13/05-3782 (далі - Вимога) (п. 6 Рішення);

- у Вимозі, відповідно до статей 7, 16, 22 та 221 Закону України "Про антимонопольний комітет України" позивачу було запропоновано впродовж 10 календарних днів з дня отримання цієї вимоги надати Комітету відповідну інформацію та документи (п. 7 Рішення);

- у відповідь на Вимогу позивач надіслав в Комітет лист від 13.04.2017 № 9786/02, який не містив інформації на жоден із пунктів Вимоги (п. 11 Рішення);

- отже, неподання позивачем інформації відповідачу на вимогу державного уповноваженого Комітету від 07.04.2017 № 20-26.13/05-3782 у встановлений ним строк є

порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону № 2210 (п. 19 Рішення).

Спір між сторонами судового процесу виник в результаті того, що дії позивача, кваліфіковані відповідачем як порушення приписів пункту 13 статті 50 Закону № 2210 у вигляді неподання інформації відповідачу у встановлений останнім строк, на думку позивача, не можуть вважатися правопорушенням, враховуючи те, що виконання таких вимог Комітету суперечить приписам Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Кримінального процесуального кодексу України, Закону України "Про телекомунікації" в частині дотримання прав і свобод людини та громадянина в державі, що призвело до прийняття Комітетом Рішення з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, що враховуючи приписи ч. 1 ст. 59 Закону № 2210 є підставами для визнання такого Рішення недійсним.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Приписами ч. 1 ст. 60 Закону № 2210 встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Судом встановлено, що позов поданий до суду без пропуску двомісячного строку на оскарження Рішення.

Приписами частини 1 статті 59 Закону № 2210 визначені підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів антимонопольного комітету України, а саме:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приписами частини 13 ст. 50 Закону № 2210 встановлено, що порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Приписами пункту 6 статті 16 Закону України "Про антимонопольний комітет України" встановлено, що державний уповноважений Комітету має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Відповідно до п. 13 постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", у перевірці правильності застосування органами Комітету пунктів 13 та 14 статті 50 Закону № 2210 судам необхідно враховувати, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено статтею 22 1 Закону України "Про антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань. Судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Комітету, його територіальному відділенню слід з'ясовувати, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.

Так вимогою від 07.04.2017 № 20-26.13/05-3782 "Про надання інформації" (далі - Вимога) позивача зобов'язано надати до Комітету наступну інформацію:

- інформацію щодо всіх телефонних номерів позивача, які використовувались ОСОБА_6 протягом періоду з січня 2015 по травень 2015 включно за відповідною табличною формою;

- роздруківки вхідних та вихідних дзвінків, а саме: зазначити дату, час, номер телефону, з якого здійснювалося з'єднання (дзвінок), номер телефону, з яким здійснювалося з'єднання (дзвінок), тривалість розмови, за період часу з січня 2015 по травень 2015 включно з номерів та на номери телефонів, що використовувалися ОСОБА_6. Інформацію надати по кожному номеру телефону, вхідним та вихідним дзвінкам окремо;

- інформацію щодо всіх телефонних номерів позивача, які використовувались ОСОБА_7 протягом періоду з січня 215 по травень 2015 включно за відповідною табличною формою;

- роздруківки вхідних та вихідних дзвінків, а саме: зазначити дату, час, номер телефону, з якого здійснювалося з'єднання (дзвінок), тривалість розмови, за період часу з січня 2015 по травень 2015 включно з номерів та на номери телефонів, що використовувалися ОСОБА_7. Інформацію надати по кожному окремому номеру телефону, вхідним та вихідним дзвінкам окремо.

Вказана вище інформація була витребувана у позивача в межах розгляду справи Комітету № 20-26.13/222-16.

Із змісту Вимоги вбачається, що Комітет запитував відомості про конкретних фізичних осіб, які ідентифіковані та мають відношення до розгляду справи Комітету, а також відомості про осіб, які не мають до справи жодного відношення, яка, в свою чергу, може мати відношення до приватного життя інших фізичних осіб, які будь-якої згоди на її розголошення не надавали.

Частинами 1, 3 Закону України "Про телекомунікації" передбачено, що оператори, провайдери телекомунікацій повинні забезпечувати і нести відповідальність за схоронність відомостей щодо споживача, отриманих при укладенні договору, наданих телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо. Інформація про споживача та про телекомунікаційні послуги, що він отримав, може надаватись у випадках і в порядку, визначених законом. В інших випадках зазначена інформація може поширюватися лише за наявності письмової згоди споживача.

Положеннями статей 31, 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (дата ратифікації 17.07.1997) (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України від 20.01.2012 № 2-рп/2012, зокрема, визначено, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Пунктом 7 частини 1 статті 162 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв'язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо.

Частиною 2 статті 15 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що ніхто не може збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію про приватне життя особи без її згоди, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

В свою чергу, Комітет надає пріоритет у застосуванні норм "Про антимонопольний комітет України" перед нормами Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України, які встановлюють особливий порядок розкриття конфіденційної інформації про фізичних осіб та абонентських даних споживачів телекомунікаційних послуг, оскільки при витребуванні такого виду інформації Комітет повинен враховувати не лише норми "Про антимонопольний комітет України" щодо обов'язку надання інформації з обмеженим доступом але й норми інших законів яким визначений порядок доступу до такої інформації.

Відтак, Комітетом не враховано особливого порядку доступу до конфіденційної інформації про особу та інформацію яка знаходиться у операторів та провайдерів телекомунікацій, враховуючи те, що виключно у нормах Конституції та Кримінального процесуального кодексу України передбачена можливість у виняткових випадках та у встановленому порядку за мотивованою ухвалою суду надання тимчасового доступу до речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Крім того, до направлення Вимоги органами Комітету приймалася позиція позивача викладена у відповідях на вимоги комітету з посиланням на норми ст. 31 та 32 Конституції України, ст. 34, 162, 163, Кримінального процесуального кодексу України щодо неможливості надання інформації про споживача, з'єднань телефонних номерів, маршрутів передавання телефонного трафіку, дат та тривалості з'єднань за відповідними номерами, яка є складовою охоронюваної законом таємниці яка може надаватися виключно на підставі ухвали суду або згоди особи.

У практиці Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 8 Конвенції у справі AMANN v. SWITZERLAND встановлено порушення статті 8 Конвенції у зв'язку з записом телефонного дзвінка та порушення того ж положення через створення та зберігання файлу, виходячи з того, що таке втручання у право заявника на повагу до його особистого життя не відповідає закону, оскільки швейцарський закон незрозумілий щодо дискреційних повноважень влади у цій сфері.

Суд вказує, що ні норми Конституції України ні норми іншого закону не містять положень, що встановлюють право Комітету запитувати персональні дані та абоненські дані про особу без згоди зазначеної особи, чи в спосіб інший, ніж на підставі ухвали суду (у випадку відсутності згоди фізичної особи).

В свою чергу, відповідно до ст. 45 Закону № 2210, для забезпечення проведення розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема виконання дій, передбачених статтею 44 цього Закону, органи Національної поліції, органи доходів і зборів та інші правоохоронні органи зобов'язані надавати у межах наданих їм прав допомогу Антимонопольному комітету України, його територіальним відділенням.

Таким чином, Комітет не позбавлений прав та повноважень звернутися до правоохоронних органів з метою отримання інформації у встановлений законом спосіб, яка може бути надана Комітету у разі наявності достатніх підстав для її отримання.

Вказаний механізм отримання інформації Комітетом виключає застосування останнім наданих Законом України "Про антимонопольний комітет України" повноважень на власний розсуд (у вигляді можливості отримання будь-якої інформації на вимогу Комітету) та дає можливість законного захисту та можливість в судовому порядку (ухвала слідчого судді) оцінити межі та необхідність втручання держави в особі уповноважених органів в особисте життя фізичних осіб.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що Рішення прийняте Комітетом з неповним з'ясуванням обставин справи, які мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, які призвели до прийняття неправильного рішення, що враховуючи приписи ч. 1 ст. 59 Закону № 2210 є підставами для визнання Рішення недійсним.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення антимонопольного комітету України від 23.11.2017 № 664-р у справі № 20-26.13/76-17 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

3. Стягнути з антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45; ідентифікаційний код 00032767) на користь приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" (03113, М.КИЇВ, ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОН, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, БУДИНОК 53; ідентифікаційний код 21673832) витрати по сплаті судового збору в сумі 1.762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21 червня 2018 року

Суддя С.В. Балац