Рішення

від 18.06.2018 по справі 911/1062/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1062/18

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Луговацького Сергія Дмитровича, с.Баланівка Бершадського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Євір , м.Фастів Київської області

про стягнення заборгованості

Учасники справи у судове засідання не з'явились

ВСТАНОВИВ:

21.05.2018 Фізична особа-підприємець Луговацький Сергій Дмитрович (далі - позивач, ФОП Луговацький С.Д.) звернувся до Господарського суду Київської області (далі - суд) із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Євір (далі - відповідач, ТОВ Євір ) про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 26 856,08грн, з яких: 21 224,00грн - основна заборгованість; 3 655,18грн - пеня; 356,00грн - 3% річних; 1 620,90грн - втрати від інфляції. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 000,00грн витрат на оплату послуг адвоката та усі судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 173-174, 180, 193, 230, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 509, 530, 610, 611-612, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та вказує на порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг міжнародного перевезення.

Ухвалою суду від 23.05.2018 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 18.06.2018 та встановлено строк для надання учасниками справи відповідних документів.

У судове засідання представники учасників справи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання вимог ч. 5 ст. 176 та ч. 11 ст. 242 ГПК України. У разі якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомлену суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. За таких обставин, суд вважає учасників справи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи (а.с. 4-8).

Крім того, відповідач процесуальним правом, передбаченим ст. 165 ГПК України, не скористався та відзиву на позов не надав.

До того ж, явка обов'язковою судом не визнавалась, а тому, ураховуючи, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

11.10.2017 між ТОВ Євір (замовник) та ФОП Луговацьким С.Д. (виконавець) підписано заявку №11.10.17 (далі - Заявка, а.с. 16), із змісту якої вбачається, що ФОП Луговацький С.Д. зобов'язується здійснити міжнародне перевезення вантажу, а саме, дерев'яні кілки соснові, палети 13шт на автомобілі НОМЕР_1, НОМЕР_2 у строк до 12.12.2017. Оплата за виконані послуги здійснюється протягом 3-5 банківських днів.

У свою чергу, 11.10.2017 відповідач отримав відповідний вантаж, що підтверджується транспортною накладною CMR №121081 (а.с. 17).

У подальшому, 17.10.2017 між замовником та виконавцем підписано акт здачі-прийняття наданих послуг №136 (а.с. 18), із змісту якого вбачається, що виконавцем було виконано покладений на нього обов'язок із перевезення вантажу належним чином, а якість перевезення відповідає вимогам договору.

Вартість послуг становить 21 224,00грн, що підтверджується вищевказаним актом, підписаним сторонами без зауважень, доказів протилежного суду учасниками справи надано не було.

Як зазначає позивач, відповідачем не було здійснено оплату наданих ФОП Луговацьким С.Д., у зв'язку із чим, позивач направив до ТОВ Євір претензію від 13.04.2018 (а.с.22-25), у якій просив погасити заборгованість у розмірі 21 224,00грн до 27.04.2018 (а.с. 27-28).

Проте, вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення. Доказів протилежного суду учасниками справи надано не було.

Зважаючи на те, що відповідачем не було виконано обов'язок щодо оплати наданих ФОП Луговацьким С.Д. послуг, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 909 ЦК України передбачено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч.1 ст.207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що підписавши Заявку ТОВ Євір як замовник, з однієї сторони, та ФОП Луговацький С.Д., як виконавець з іншої сторони, фактично уклали договір перевезення у спрощений спосіб.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання, що підтверджується підписаними без зауважень сторонами відповідним актом здачі-прийняття наданих послуг від 17.10.2017 (а.с.18).

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ТОВ Євір у відповідності до Заявки повинно було сплатити заборгованість у розмірі 21 224,00грн протягом 3-5 банківських днів після вивантаження вантажу. Водночас, із змісту вказаної Заявки неможливо встановити, з якого моменту необхідно обчислювати відповідний строк оплати. Крім того, позивачем також не було надано суду належних та допустимих доказів того, що сторонами було узгоджено питання щодо початку перебігу строку оплати. За таких обставин, посилання позивача на те, що відповідач повинен оплатити заборгованість протягом 3-5 банківських днів після вивантаження вантажу є лише припущенням ФОП Луговацького С.Д. та не може братись судом до уваги.

Разом з цим, згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалось вище, 13.04.2018 позивачем було пред'явлено претензію до відповідача про сплату заборгованості у розмірі 21 224,00грн (а.с. 22-25). Проте, вказану вимогу ТОВ Євір не виконало, а відтак, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, днем, з якого зобов'язання вважається простроченим є 21.04.2018.

Як встановлено судом, відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг не виконав. Доказів протилежно відповідачем, до прийняття рішення у справі, суду надано не було. З огляду на те, що своєчасна оплата наданих послуг є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 21 224,00грн.

Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 655,18грн. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Із змісту наявної у матеріалах справи Заявки вбачається, що сторонами не було погоджено відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо оплати наданих ФОП ОСОБА_2 послуг перевезення. Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для стягнення пені у розмірі 3 655,18грн з відповідача.

Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивач просить стягнути з ТОВ Євір 3% річних у розмірі 356,00грн та інфляційні втрати у розмірі 1 620,90грн за період прострочення з 24.10.2017 по 16.05.2018. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає його арифметично неправильним, оскільки позивачем, невірно визначено початок прострочення зобов'язання.

Як вже зазначалось вище, днем, з якого зобов'язання вважається простроченим є 21.04.2018, тобто, через сім днів з моменту пред'явлення вимоги позивача про сплату відповідної заборгованості. Так, оскільки вказану оплату відповідачем здійснено не було, у позивача наявне право нараховувати 3% річних на наявну суму заборгованості, починаючи з 21.04.2018.

Так, розрахунок 3% річних здійснюється за формулою: Сума 3% річних = С х 3 : 100 х Д : 365/366, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

Таким чином, правильним розрахунком 3% річних на суму заборгованості 21 224,00 за період з 21.04.2018 по 16.05.2018 є:

21 224,00*3:100*26:365=45,36.

Ураховуючи викладене, загальна сума 3% річних, яка є правильною, обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача складає 45,36грн

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат, суд вважає його неправильними, оскільки у відповідача, як вже зазначалось вище, днем, з якого зобов'язання відповідача вважається простроченим є 21.04.2018. Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач указує, що кінцевою датою розрахунку інфляційних втрат є 16.05.2018.

Відповідно до приписів ст. 3, 13 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях, зокрема, в газеті Урядовий кур'єр .

Водночас, розрахунок інфляційних втрат здійснюється із урахуванням листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права у яких зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Ураховуючи те, що прострочення відповідачем зобов'язання виникло 21.04.2018, а втрати від інфляції позивачем були нараховані до 16.05.2018, то загальний період відповідного нарахування становить 26 днів.

Зважаючи на те, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, то суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для здійснення відповідних фінансових нарахувань та відмовляє позивачу у задоволення відповідної вимоги.

Окрім цього, на виконання вимог ст. 162 ГПК України та позивачем надано суду попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Розрахунок складається із судового збору у розмірі 1 762,00грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00грн адвоката ОСОБА_3, що були сплачені позивачем за надання відповідних послуг.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом договору про надання професійної правової (правничої) допомоги №01/05-18 від 08.05.2018 (далі - Договір №01/05-18), укладеного між ФОП Луговацьким С.Д. та адвокатом ОСОБА_3 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №456 від 30.05.2005, а.с. 29) вбачається, що вартість наданих адвокатом послуг становить 5 000,00грн. ФОП Луговацький С.Д. в порядку та на умовах визначених цим Договором, дає завдання, а адвокат ОСОБА_3 зобов'язується за плату надати послуги: захищає права ФОП Луговацького С.Д. у Господарському суді Київської області у справі про стягнення коштів за господарським зобов'язаннями. Здача-приймання наданої правової (правничої) допомоги оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг (а.с. 26-27).

На виконання вимог вищевказаного договору між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 підписано акт №1 про приймання передачі виконаних робіт від 16.05.2018 (а.с. 27) із змісту якого вбачається, що адвокат ОСОБА_3 надала такі послуги згідно Договору №01/05-18: ознайомлення з документами; збирання доказів; подача претензії;розробка, підготовка та подача позовної заяви; подача інших процесуальних документів, що передбачені ГПКУ.

Проте, ані із змісту Договору №01/05-18 ані із змісту відповідного акту неможливо встановити, яку саму позовну заяви та із якими вимогами було підготовлено адвокатом ОСОБА_3 для звернення до Господарського суду Київської області. Інших доказів, які б вказували на те, що зазначені витрати були направлені на вирішення даного спору позивачем суду надано не було.

Ураховуючи зазначене, суд вважає необґрунтованими вимоги про стягнення 5 000,00грн з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, у зв'язку із чим, суд відмовляє у її задоволенні.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 42, 123, 129-130, 194-221, 233, 237, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Євір (08500, Київська обл., м.Фастів, вул. Червоний Шлях, 16, ідентифікаційний код 38508653) на корить фізичної особи-підприємця Луговацького Сергія Дмитровича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 21 224,00грн (двадцять одна тисяча двісті двадцять чотири грн. 00 коп) основного боргу; 45,36грн (сорок п'ять грн. 36коп) 3% річних; 1 395,46грн (одна тисяча триста дев'яносто п'ять грн. 46коп) судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Луговацький Сергій Дмитрович (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Євір (08500, Київська обл., м.Фастів, вул. Червоний Шлях, 16, ідентифікаційний код 38508653)

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.06.2018.