Постанова

від 18.06.2018 по справі б29/58-10

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року

м. Київ

Справа № Б29/58-10

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін:

скаржника (кредитора) - Коновал Р.О.

ліквідатора - Черненченко Д.А., Касаткін Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 06.02.2018

та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області

від 13.12.2017

у справі № Б29/58-10

за заявою Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"

до Акціонерного товариства закритого типу "Завод залізобетонних виробів і конструкцій"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою господарського суду від 22.02.2010 порушено провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства закритого типу "Завод залізобетонних виробів і конструкцій".

2. Постановою суду від 12.04.2011 Акціонерне товариство закритого типу "Завод залізо-бетонних виробів і конструкцій" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі.

3. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 у справі №Б29/58-10 призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Черненченка Д.А.

4. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 здійснено заміну кредитора у справі № Б29/58-10 ПАТ "Кредитпромбанк" на його правонаступника ПАТ "Дельта Банк" за договором 05/94-КЛ-2005 від 07.10.2005.

5. Ухвалою Господарського суду 12.05.2016 замінено кредитора ПАТ "Кредитпромбанк" на його правонаступника - ПАТ "Дельта Банк" за договором №05/95-КЛ-2005 від 07.10.2005.

6. ПАТ "Дельта Банк" звернувся до господарського суду зі скаргою на дії ліквідатора, в якій скаржник посилаючись на затримку в перерахуванні коштів у сумі 50 000,00 грн., які було отримано від продажу заставного майна, що перебувало в іпотеці, просило зобов'язати ліквідатора Черненченко Д.А. перерахувати на рахунок ПАТ "Дельта Банк" залишок коштів у розмірі 50 000,00 грн отриманих від продажу майна, що було предметом іпотеки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Ухвалою Господарського Дніпропетровської області суду від 13.12.2017 у задоволенні скарги ПАТ "Дельта Банк" на дії ліквідатора банкрута було відмовлено.

8. Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. подано апеляційну скаргу, в якій скаржник посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу господарського суду скасувати, справу направити до господарського суду для розгляду.

9. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 у задоволенні апеляційної скарги ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. відмовлено, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2017 (скарга на дії ліквідатора) у справі №Б29/58-10 залишено без змін.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

10. 19.02.2018 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою вих. № 23.1/1031 від 19.02.2018 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2017 у справі № Б29/58-10, підтвердженням чого є відбиток штампу відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

11. 05.03.2018, на підставі підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа № Б29/58-10 Господарського суду Дніпропетровської області разом з вказаною касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № Б29/58-10 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями.

13. Ухвалою Верховного Суду від 14.05.2018 відкрито касаційне провадження у справі № Б29/58-10 за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. вих. № 23.1/1031 від 19.02.2018 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2017; розгляд скарги призначено на 07.06.2018 о 10:30 год.

14. Разом з тим, розгляд касаційної скарги призначений на 07.06.2018 о 10:30 год. не відбувся у зв'язку із перебуванням судді Білоуса В.В. у відпустці без збереження заробітної плати в період з 07.06.2018 по 08.06.2018.

15. Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2018 призначено розгляд касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. від 19.02.2018 вих. № 23.1/1031 на 18.06.2018 о 10 год. 30 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

16. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. подано касаційну скаргу від 19.02.2018 № 23.1/1031 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2017 у справі № Б29/58-10, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення, яким касаційну скаргу задовольнити та зобов'язати ліквідатора Черненченко Д.А. перерахувати ПАТ "Дельта Банк" залишок належних кредитору коштів у розмірі 50 000,00 грн, виручених від продажу майна на аукціоні.

17. Касаційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої та апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

18. 04.06.2018 ліквідатором банкрута - арбітражним керуючим Черненченко Д.А. подано відзив від 30.05.2018 № 01-34/51-05 на касаційну скаргу скаржника від 19.02.2018 № 23.1/1031, в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Позиція Верховного Суду

19. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

20. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

21. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

22. Судами попередніх інстанцій при розгляді справи було встановлено наступне.

22.1 Матеріали справи свідчать про те, що 15.03.2013 на засіданні комітету кредиторів Акціонерного товариства закритого типу "Завод залізо-бетонних виробів і конструкцій", в присутності забезпеченого кредитора ПАТ "Кредитпромбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк") прийнято рішення про встановлення порядку виплати заборгованості за надання охоронних послуг за рахунок коштів, які будуть отримані від реалізацій майна боржника відповідно до статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (протокол від 15.03.2013).

22.2 Листом вих.№18.5/1829 від 04.07.2016 ПАТ "Дельта Банк", як заставний кредитор, надало згоду на реалізацію заставного майна.

22.3 Згідно протоколу №26 проведення відкритих публічних торгів (другого повторного аукціону), продаж майна, що було предметом іпотеки за іпотечним договором №05/94-ІП-2005 від 07.10.2005, укладений між боржником та ПАТ "Кредитпромбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк") відбувся 07.10.2016. Вартість продажу майна склала 1 344 000,00 грн.

22.4 За результатами проведеного аукціону 07.10.2016 підписано акт від 12.10.2016 про передання права власності на майно.

22.5 У відповідності до вимог статті 75 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції від 22.12.2011) приватним нотаріусом 13.10.2016 видано покупцю свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні.

22.6 Кошти отримані від реалізації майна банкрута, що було предметом іпотеки за іпотечним договором №05/94-ІП-2005 від 07.10.2005, розподілені наступним чином:

- 33 600,00 грн - погашення витрат з продажу майна (що було предметом іпотеки) - винагорода організатора аукціону ТБ "Днепрофорвард" (2,5% від ціни реалізації, відповідно до пункту 3.2 договору про організацію та проведення аукціону від 10.04.2015 №1004/15);

- 50 000,00 грн - погашення витрат із збереження майна (що було предметом іпотеки) (згідно пункту 3.1 договору про надання послуг охорони №2302/15 від 23.02.2015) ТОВ "Охоронна компанія "Авангард";

- 1 260 400,00 грн - погашення кредиторських вимог забезпеченого кредитора ПАТ "Дельта Банк".

23. Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діє з 19.01.2013) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури".

24. Провадження у даній справі порушено 22.02.2010, а постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури прийнята 12.04.2011, а тому при розгляді даної справи необхідно застосовувати приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діє з 19.01.2013 виключно в межах розділів ІІІ-ІV зазначеної редакції Закону, якими встановлено порядок реалізації майна банкрута.

25. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до діяла до 19.01.2013), у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повноваження, передбачені цими Законом.

26. Матеріали справи свідчать про те, що предметом даного спору є оскарження дій ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Черненченка Д.А. щодо розпорядження коштами в розмірі 50 000,00 грн, отриманими від продажу майна банкрута, що перебувало в іпотеці у ПАТ "Дельта Банк" та направленими на погашення витрат із збереження майна.

27. Розділом IV Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено порядок та умови продажу майна банкрута в провадженні у справі про банкрутство, в тому числі і майна, що перебуває в заставі.

28. При проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів у справі представляє комітет кредиторів (частина 9 статті 7 Закону). З моменту утворення комітету кредиторів саме він, а не окремі кредитори, вважається стороною у справі про банкрутство у випадках, передбачених Законом.

29. Частинами 1, 2 статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013) передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

30. Відповідно до частин 8, 9 статті 27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону. З основного рахунку проводяться такі виплати: поточні комунальні та експлуатаційні платежі; інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

31. Згідно підпунктами а, г пункту 1 частини 1 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею: у першу чергу задовольняються: а) вимоги, забезпечені заставою; г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута.

32. У разі якщо усі майнові активи банкрута або їх більшу частку було передано в іпотеку (стаття 38 Закону України "Про заставу") або інший вид застави і після продажу майна банкрута виручених коштів не вистачає для задоволення інших, крім заставодержателя, вимог першої черги, усі вимоги першої черги мають задовольнятись за правилами частини 3 статті 31 Закону. У таких випадках за правилами про конкуренцію різних вимог першої черги мають задовольнятись вимоги, необхідні для проведення самої ліквідаційної процедури (витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство) та надання мінімальних соціальних гарантій персоналу (вихідна допомога звільненим працівникам банкрута).

33. У разі якщо усі майнові активи банкрута або їх більшу частку було передано в іпотеку (стаття 38 Закону України "Про заставу") або інший вид застави і після продажу майна банкрута виручених коштів не вистачає для задоволення інших, крім заставодержателя, вимог першої черги, усі вимоги першої черги мають задовольнятись за правилами частини 3 статті 31 Закону. У таких випадках за правилами про конкуренцію різних вимог першої черги мають задовольнятись вимоги, необхідні для проведення самої ліквідаційної процедури (витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство) та надання мінімальних соціальних гарантій персоналу (вихідна допомога звільненим працівникам банкрута). Отже, з урахуванням наведених правових норм, за рахунок коштів від продажу заставного майна, які спрямовуються на погашення вимог заставного кредитора в процедурі ліквідації, можливо погасити лише витрати, пов'язані з утриманням, збереженням, а також продажем такого заставного майна.

34. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Чернеченко Д.А. правомірно перерахував кошти, отримані від реалізації заставного майна у розмірі 50 000,00 грн, на погашення витрат пов'язаних із збереженням майна за договором про надання послуг охорони №2302/15 від 23.02.2015; таким чином, відсутні підстави для задоволення скарги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на дії арбітражного керуючого.

35. З огляду на викладене, доводи скаржника викладені в касаційній скарзі спростовуються вищевикладеним та визнаються колегією суддів безпідставними та необґрунтованими.

36. В силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції від 15.12.2017), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

37. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

38. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

39. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

40. Таким чином, посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування судових рішень під час касаційного провадження.

41. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

42. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

43. Оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідають.

44. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

45. Вказані вимоги судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень були дотримані.

46. Оскільки підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. від 19.02.2018 вих. № 23.1/1031 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2017 у справі № Б29/58-10 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2017 у справі № Б29/58-10 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко