Рішення

від 21.06.2018 по справі 139/356/18

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/356/18

Провадження № 2/139/163/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.

з участю:

представника позивача - прокурора Яровик І.В.,

секретаря судового засідання Хонькович Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці цивільну справу за позовом заступника керівника Могилів-Подільської місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_1 в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Наказом головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 08.07.2016 № 2-8722/15-16-сг ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га із земель резервного фонду державної власності сільськогосподарського призначення на території Вищеольчедаївської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-4845/15-17-СГ від 13.04.2017 затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку на території Вищеольчедаївської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області загальною площею 2 га з кадастровим номером 0522881600:02:001:0049 для ведення особистого селянського господарства. 03.07.2017 ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на вказану земельну ділянку. 27.10.2017 в інтересах ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу вчинено відчуження земельної ділянки співвідповідачу ОСОБА_3

В рамках кримінального провадження № 42018021220000008 Могилів-Подільською місцевою прокуратурою встановлено, що ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Вінницькій області № 2-3425/15-14-сг від 22.10.2014 вже отримав безоплатно у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 0521083600:004:0367 площею 2 га на території Леляцької сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

10 квітня 2018 року заступник керівника Могилів-Подільської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави і просить: визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 13.04.2017 № 2-4845/15-17-СГ; витребувати земельну ділянку з кадастровим номером 0522881600:02:001:0049 у ОСОБА_3 на користь держави; стягнути з відповідачів понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Ухвалою від 19 квітня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду Мурованокуриловецьким районним судом та відкрито підготовче провадження у справі (а.с. 60).

21 травня 2018 року проведено підготовче засідання, за результатами якого ухвалою суду (а.с. 75) закрито підготовче провадження і справу призначено до розгляду по суті, позивачу надано строк до 05 червня 2018 року для подання відповіді на відзив, а відповідачу - строк до початку розгляду справи по суті - для подання заперечень.

Відповідачі в судові засідання на 07 та 21 червня 2018 року не з'явилися, хоча кожного разу належним чином у відповідності до п. 2 ч. 7 та пунктів 1 і 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України були повідомлені про час і місце їх проведення (а.с. 77, 78, 81, 91, 92, 93-94).

Представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області подав відзив на позов (а.с. 68-71), а відповідач ОСОБА_2 подав заяву (а.с. 79) про визнання позовних вимог і про розгляд справи за його відсутності.

За таких обставин, суд з врахуванням ч. 3 ст. 211 ЦПК України та на підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України ухвалив розглянути справу за відсутності відповідачів на підставі доказів, які подав до суду позивач разом з позовною заявою.

Прокурор Яровик Ірина Віталіївна в судовому засіданні заявлений позов підтримала з викладених у ньому підстав. Зокрема, зазначила, що в порушення вимог ч. 4 ст. 116 ЗК України, ОСОБА_2 незаконно вдруге скористався правом безоплатної передачі земельної ділянки для ведення ОСГ в приватну власність, а тому земельна ділянка площею 2 га на території Вищеольчедаївської сільської ради вибула із державної власності поза волею власника, а тому на підставі ст. 388 ЦК України прокурор в інтересах держави має право на витребування цієї земельної ділянки у добросовісного набувача ОСОБА_3 без визнання недійсним договору, на підставі якого він набув у власність таку земельну ділянку.

Представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області подав до суду відзив на позовну заяву (а.с. 68-71), який зводиться до того, що наказ про затвердження проекту землеустрою та безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ОСГ став наслідком клопотання останньої, в якому та повідомила, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства раніше не скористався. А відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Розглянувши справу в судовому засіданні, оцінивши подані позивачем докази в їх сукупності та проаналізувавши відповідне законодавство, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що відповідно до клопотання ОСОБА_2 від 22.06.2016, яке подане нею згідно вимог ч. 6 ст. 118 ЗК України (а.с. 18), 08 липня 2016 року Головним управлінням Держгеокастру у Вінницькій області видано наказ № 2-8722/15-16-сг про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га із земель резервного фонду державної власності сільськогосподарського призначення на території Вищеольчедаївської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства (а.с. 23).

На підстав вказаного наказу ПП Центр земельних відносин розробило проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Вищеольчедаївської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області (а.с. 40-55)

Наказом ГУ Держгеокастру у Вінницькій області № 2-4845/15-17-СГ від 13 квітня 2017 року (а.с. 26) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Вищеольчедаївської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку із земель резервного фонду держаної власності сільськогосподарського призначення на території Вищеольчедаївської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області площею 2,000 га з кадастровим номером 0522881600:02:001:0049 для ведення особистого селянського господарства.

03 липня 2017 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку (а.с. 27).

27 жовтня 2017 року між ОСОБА_4, яка діяла від імені ОСОБА_2 за нотаріально посвідченою довіреністю (а.с. 30), як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем було укладено договір купівлі-продажу (а.с. 29) вище зазначеної земельної ділянки з кадастровим номером 0522881600:02:001:0049. Того ж дня приватним нотаріусом ОСОБА_5 зареєстровано право приватної власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_3 (а.с. 27-28, 39).

В той же час, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Вінницькій області № 2-3425/15-14-сг від 22.10.2014 отримала у приватну власність (право зареєстровано 14.11.2014) земельну ділянку з кадастровим номером 0521083600:05:004:0367 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Леляцької сільської ради Жмеринського району Вінницької області на підставі поданої заяви (а.с. 32, 33).

Звертаючись до суду із цим позовом, прокурор просив визнати рішення органу виконавчої влади про передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства незаконним та скасувати його, оскільки фізична особа, якій її передано, протиправно вдруге скористалася правом безоплатної передачі у приватну власність землі для ведення особистого селянського господарства, а також просив витребувати від ОСОБА_3 як власника (добросовісного набувача) на підставі статті 388 ЦК України вказану земельну ділянку як таку, що вибула з володіння власника (держави) не з його волі іншим шляхом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Статтею 80 ЗК України встановлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності. Згідно зі статтями 83 , 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до положень ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до положень ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не погоджується із твердженням відповідача - ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області - про те, що він не наділений функціями, повноваженнями та обов'язком перевіряти достовірність інформації про реалізоване право безоплатної приватизації земельних ділянок. Так, відповідно до п. 2 Положення Про Головне управління Держгеокадастру в області Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням. Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Основними завданнями Держгеокадастру є , зокрема, реалізація державної політики у сфері земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) використання та охорони земель усіх категорій і форм власності (підпункт 1 п. 3 Положення Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру ). Відповідно до покладених на нього завдань Головне управління, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, вносить у встановленому порядку пропозиції щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин (підпункти 13, 14 п. 4 Положення Про Головне управління Держгеокадастру в області ).

Таким чином, реалізація повноважень Головного управління має здійснюватися з дотриманням вимог законодавства, яке забороняє повторне отримання безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Отже, в даному випадку, на стадії погодження розробленого проекту землеустрою, яке здійснювалось ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, останнє повинно було перевірити розроблений проект на відповідність вимогам законів, в тому числі ч. 4 ст. 116, п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України, і лише в разі встановлення такої відповідності - його погоджувати.

Отже, судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0522881600:02:001:0049 вибула із державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_2 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника - держави.

Згідно ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 13.04.2017 № 2-4845/15-17-СГ підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки підстава набуття спірної земельної ділянки ОСОБА_2 внаслідок визнання вище вказаного наказу недійсним відпала, вона мала б повернути незаконно отриману нею земельну ділянку у власність держави. Однак, як встановлено судом, 27 жовтня 2017 року земельна ділянка з кадастровим номером 0522881600:02:001:0049 була відчужена за договором купівлі-продажу відповідачу ОСОБА_3, у власності якого вона перебуває і на час розгляду справи (а.с. 39).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки у справі не доведено протилежного, суд вважає ОСОБА_3 добросовісним набувачем спірної земельної ділянки. Разом з тим, оскільки сама земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі, то вона підлягає витребуванню від ОСОБА_3

Згідно постанови Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі за № 6-92цс13 особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес (п. 54 рішення).

Стаття 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Суспільний інтерес, який полягає в поверненні в розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю, явно переважає приватний інтерес у неправомірному отриманні ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, яка свідомо порушуючи закон, набула право власності на неї.

Згідно з практикою ЄСПЛ (наприклад, рішення від 8 липня 1986 року в справі Літгоу та інші проти Сполученого Королівства ) одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.06.2016 у справі № 6-1376цс16.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про повне задоволення вимог заступника керівника Могилів-Подільської місцевої прокуратури.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню понесені ним судові витрати у вигляді сплати при подачі позову в суд 3524 гривні судового збору (а.с. 1).

Керуючись, ст.ст. 116, 118, 121, 122, 155 ЗК України, ст. 1212 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 19, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 13 квітня 2017 року № 2-4845/15-17-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки на території Вищеольчедаївської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області площею 2 га з кадастровим номером 0522881600:02:001:0049.

Витребувати у ОСОБА_3 на користь держави земельну ділянку на території Вищеольчедаївської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області площею 2 га з кадастровим номером 0522881600:02:001:0049.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках на користь прокуратури Вінницької області (код ЄДРПОУ 02909909, МФО 820172, рахунок 35213099003988) 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) гривні судових витрат у вигляді сплаченого при подачі позову судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: