Рішення

від 21.06.2018 по справі 127/9844/18

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 127/9844/18

Провадження № 2/127/1699/18

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

21 червня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Прокопчук А.В.,

при секретарі - Крижанівському В.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Позовні вимоги мотивовано тим, що сторони перебували в шлюбі, який було розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.03.2016 року. В період шлюбу в них народилась донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачем і знаходиться на її утриманні.

ОСОБА_1 зазначає, що їх донька відвідує школу-гімназію №6, яку вона повністю забезпечує самостійно, зі своїх коштів. На утримання дитини вона витрачає більше 5 000 грн. на місяць, а також несе додаткові витрати на виховання, розвиток. Все це потребує значних коштів і ОСОБА_1 не здатна цього забезпечити.

Батько дитини навчанням, вихованням доньки не займається, її розвитком не цікавиться та матеріальної допомоги на її утримання не надає. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 працює офіційно дизайнером в ТОВ Виробниче підприємство Маріо , а також суміжно виконує обов'язки маркетолога, фрілансінга. В зв'язку з цим, він має високий дохід, близько 20 000 грн. Встановлення аліментів у розмірі 5000 грн., на думку позивача, є найбільш доцільним. Дана сума взята як ? середнього доходу відповідача. Оскільки відповідач не виконує свої батьківських обов'язків, ОСОБА_1 була змушена звернутися до суду з даним позовом та просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 5 000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 15 травня 2018 року дану позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу запропоновано протягом п'яти днів із дня вручення даної ухвали, подати суду заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Також ОСОБА_2 роз'яснено, що якщо він не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин. Крім того, даною ухвалою суду було визначено строки для подання сторонами відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення.

Відзив на позовну заяву відповідачем в строк визначений судом, подано не було.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

З огляду на це, суд приходить до висновку про вирішення спору за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні позивач позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Додала, що на основному місці роботи заробітня плата відповідача складає 5-6 тисяч гривень. Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також не заперечила проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився з невідомих причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. За таких обставин у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив заочне рішення у його відсутність на підставі наявних в справі доказів, оскільки позивач не заперечила проти такого порядку вирішення спору.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 7 червня 2009 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області був зареєстрований шлюб між сторонами.

Проте, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2016 року, справа № 127/2313/16-ц, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний (а.с. 12). Дане рішення суду набрало законної сили 26.03.2016 року.

Відповідно до свідоцтва про народження серії 1-АМ № 191091, виданого 28.04.2011 року відділом ДРАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, судом встановлено, що сторони по справі є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).

З довідки ТОВ ЖЕО від 12.05.2018 року вбачається, що донька сторін Єлизавєта зареєстрована та проживає разом з матір'ю в м. Вінниці на АДРЕСА_1 (а.с. 21). Також факт реєстрації дитини за вищевказаною адресою підтверджується довідкою Департаменту адміністративних послуг ВМР (а.с. 11).

Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН "Про права дитини" в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Статтею 27 вищевказаної Конвенції визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Виходячи з положень вищевказаної статті, утримання дитини є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. А тому, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути аліменти на утримання доньки.

Визначаючи розмір аліментів, які слід стягнути з відповідача на утримання дитини, суд виходить з положень ст.ст. 181, 182 СК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 СК України) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачується щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Суд не прймає до уваги посилання позивача на те, що ОСОБА_2 суміжно також виконує обов'язки маркетолога, фрілансінга та його місячний дохід становить 20 000 грн., оскільки дані твердження не підтверджені жодними письмовими доказами. Хоча, ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України) .

Щодо витрачання позивачем коштів на відвідування дитячого логопеда та уроків вокалу і театру моди, то дані витрати відносяться до додаткових витрат на дитину і є окремим предметом позову. Таким чином, дані витрати не враховуються при визначені розміру аліментів.

Частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Так, ОСОБА_5 України Про державний бюджет на 2018 рік визначено, що прожитковий мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років станом на 1 січня становить 1860,00 грн.

Прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (ст. 1 ОСОБА_5 України Про прожитковий мінімум ).

Отже, прожитковим мінімумом визначається мінімальний розмір матеріального забезпечення дитини.

Виходячи з положень статті 141 СК України (що мати, батько мають рівні обов'язки щодо дитини), для забезпечення дитини прожитковим мінімумом батьки мають рівними частками брати участь в матеріальному утриманні дитини, тобто 1860,00 : 2 = 930 грн. Отже, кожен з батьків дитини має мінімально сплачувати аліменти в розмірі 930 грн. Разом з тим, суд зазначає, що даний розмір є лише мінімальним, тобто суд може визначити розмір і в більшій сумі.

Також, суд звертає увагу, що, 08.07.2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів № 2037-VIII від 17.05.2017 року. ОСОБА_5 ч. 2 ст. 182 СК України викладена в новій редакції, згідно якої розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Виходячи із наведеного, суд вважає, що відповідач може і повинен надавати матеріальну допомогу дитині.

Так, судом враховується, що донька проживає разом із позивачем ОСОБА_1, ОСОБА_2 є працездатною особою, працює у ТОВ Виробниче підприємство Маріо , інших утриманців немає.

З урахуванням викладеного, враховуючи зміни у чинному законодавстві щодо встановленого державою мінімального розміру аліментів на дитину, для найкращого забезпечення інтересів дитини, враховуючи майновий стан відповідача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої доньки в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000,00 грн. щомісячно, до її повноліття.

Частиною 1 ст. 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає за необхідне стягнення аліментів розпочати з 26.04.2018 року.

У відповідності до ст. 430 ЦПК України, суд допускає рішення в частині стягнення аліментів до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути 704, 80 грн. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1-3, 27 Конвенції ООН "Про права дитини", ст. 51 Конституції України, ст. 1 ОСОБА_5 України Про прожитковий мінімум , ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 180, 181, 182, 191 СК України, п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", ст.ст. 12, 13, 76-81 , 89, 133, 141, 178, 191, 263-265, 268, 279, 280-282, 288, 289, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого у ТОВ Виробниче підприємство Маріо (код ЄДРПОУ 33801896, адреса: 22300, Вінницька область, Літинський район, смт. Літин, Сосонське шосе, буд. 4В), ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: 21036, м. Вінниця, вул. Данила Галицького, буд. 43, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованої та проживаючої за адресою: 21007, м. Вінниця, вул. Замостянська, 3/35, аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 (тисяча) грн., щомісячно до її повноліття, починаючи з 26.04.2018 року.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. судового збору.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складений 22.06.2018 року.

Суддя: