Рішення

від 17.04.2018 по справі 369/13873/17

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/13873/17

Провадження № 2/369/511/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

17.04.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.

за участі секретаря Водала А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Груп", третя особа: ОСОБА_2 та Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий союз" про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ "Авто Груп" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. Свої вимоги мотивував тим, що 30 жовтня 2017 року сталось ДТП з вини водія ОСОБА_2, який працює в ТОВ "Авто Груп" та під час ДТП виконував свої трудові обов'язки. В результаті зіткнення його автомобіль зазнав механічних пошкоджень. В добровільному порядку відшкодовувати заподіяні збитки не бажає. Відповідно до звіту №47/11/17 від 21.11.2017 року встановлено, що вартість матеріального збитку в наслідок ДТП складає 52 260,57 грн. ПрАТ Європейський страховий союз фактично не веде господарської діяльності, не виконує покладені на неї законом обов'язки, МТСБУ виключило ПрАТ Європейський страховий союз з повноправних членів, позбавлений права укладати договори страхування, тому позивач позбавлений можливості виконати свої обов'язки перед страховиком з питань надання документів, забезпечити права та законні інтереси з отримання страхового відшкодування, а тому позивач бажає стягнути таку шкоду з відповідача на підставі ст.ст.11,22,23,599,1166-1168 ЦК України. В добровільному порядку відповідач відмовляється відшкодувати шкоду. Тому він вимушений був звернутись до суду.

Просив суд стягнути з ТОВ "Авто Груп" на його користь завдану матеріальну шкоду в розмірі 52 260,57 грн., витрати на залучення спеціаліста в розмірі 1700 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 400 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 грн.

У судове засіданні представник позивача не з'явився. Подав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

У судове засідання представник ТОВ "Авто Груп" не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання представник ПрАТ Європейський страховий союз та ОСОБА_2 не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

За таких підстав судом відповідно до положень статті 280 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та за погодженням представником позивача.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При розгляді справи судом встановлено, що 30 жовтня 2017року о 08 год. 10 хв. на автодорозі Київ-Одеса, М-05, 15 км. в межах Києво-Святошинського району Київської області водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки Богдан А-09202 , р.н. НОМЕР_1, при здійсненні розвороту у невідповідному місці не надав переваги в русі та вчинив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який в подальшому зіткнувся з автомобілем марки Opel Combo , р.н. НОМЕР_6. Під час ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив п. 10.7 (д) Правил дорожнього руху України.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 листопада 2017 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

З свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, виданого Центр ДАІ 8005, вбачається, що власником автомобіля ЗАЗ Daewoo , державний номерний знак НОМЕР_3, є ОСОБА_1.

З матеріалів справи вбачається, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність водіїв автомобіля Богдан А-09202 , державний номерний знак НОМЕР_4, була застрахована в ПрАТ Європейський страховий союз .

За ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З матеріалів справи встановлено, що на час ДТП ОСОБА_2 працював в ТОВ "Авто Груп" на посаді водія.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Обумовлені диспозицією ст. ст. 1187, 1188 ЦК України обставини відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом ( ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

У такому випадку обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, покладається на власника цього джерела підвищеної небезпеки, а не на винного водія (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-108цс13 від 6 листопада 2013 року).

Як роз'яснено у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6 з послідуючими змінами, володілець джерела підвищеної небезпеки, не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо ( доведене, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона тощо), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.

З означеного вбачається, що винна в ДТП особа (водій) відшкодовує шкоду за правилами відповідальності володільця джерела підвищеної небезпеки, тобто, на підставі ч.2 ст. 1187 ЦК України, проте, зазначене не виключає відповідальності власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, винні дії якого сприяли скоєнню ДТП, який повинен відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду у відповідності до ч. 4 статті 1187 ЦК України у визначеному судом розмірі.

Враховуючи вище наведене, зібрані по справі докази, а також заявлені позивачем позовні вимоги, суд вважає, що відповідачем не було доведено тих обставин, що автомобіль вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, і ОСОБА_2 керував ним під час ДТП не у зв'язку з виконанням своїх посадових обов'язків.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи було безспірно встановлено, що ОСОБА_2 на момент ДТП використовував автомобіль, саме, з метою виконання своїх посадових обов'язків, оскільки дані обставини не було спростовано жодним належним та допустимим доказом, а отже, і шкоду повинен відшкодовувати відповідач ТОВ "Авто Груп" в повному розмірі, відповідно до ст.1172 ЦК України.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз'яснено, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

В силу ч.2 ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Порушення водієм вимог Правил дорожнього руху України стало причиною та умовою виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, які наступили в результаті ДТП - пошкодження автомобілів.

Ст. 6 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталась за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно ст. 22.1 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За ст. 28 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01 липня 2004 року шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

У ст. 9.2 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та п.2 полісу №АМ/1441366 обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 100 000 грн. на одного потерпілого та встановлений розмір франшизи в розмір 1000 грн.

Ст. 12.1 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Частиною другою статті 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Так, на підтвердження вартості ремонту автомобіля позивач надав суду звіт №46/11/17 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу (КТЗ) від 21.11.2017 року на суму 52 260,57 грн. На підставі наведеного суд приходить до висновку, що позивачу завдано збитків на суму 52 260,57 грн.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Виходячи зі змісту вищезазначеного, при вирішенні вказаного спору, у судовому засіданні підлягала обов'язковому встановленню наявність самої такої шкоди; протиправна, винна поведінка у формі дій або бездіяльності відповідача; причинний зв'язок між діями або бездіяльністю відповідача та наслідками, у вигляді шкоди, що були заподіяні позивачеві.

Жодних клопотань про забезпечення/витребування доказів представник відповідача не заявив, не повідомив про неможливість подання даних доказів. Враховуючи, що обов'язок доведення у деліктних правовідносинах покладається на відповідача, який не спростував надані позивачем докази щодо фактично понесених витрат, тому вимоги про стягнення з ТОВ "Авто Груп" завданих матеріальних збитків в розмірі 52 260,57 грн. підлягають до задоволення.

За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України, тобто з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем. Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 640 грн., витрати, пов'язані із залученням спеціалістів в розмірі 1700 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 400 грн., підлягають задоволенню відповідно до задоволеної частини позовних вимог, а саме в розмірі 8740 грн.

Керуючись ст.ст.1-18, 76, 77-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Груп", третя особа: ОСОБА_2 та Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий союз" про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Груп" (Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 55, код 32343040) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на відшкодування матеріальної шкоди 52 260,57 грн. (п'ятдесят дві тисячі двісті шістдесят грн. 57 коп.), на відшкодування понесених судових витрат 8740 грн. (вісім тисяч сімсот сорок грн. 00 коп.).

Копію заочного рішення негайно направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 23 квітня 2018 року.

Суддя Пінкевич Н.С.