Рішення

від 20.06.2018 по справі 510/1011/18

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1011/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.06.2018 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Тєрєщенко С.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача - Котловинської сільради Ренійського району позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Позивачка на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про одруження позивачки із ОСОБА_2; копія свідоцтва про народження позивачки; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 - помер 20.01.2006р.; копія заповіту від 08.02.2005р., оформленого на ім'я позивачки; копія заяви позивачки від 08.11.2013р. про прийняття спадщини після смерті батька; копія державного акту серії ЯА №269633 від 09.02.2005р. на право власності на земельну ділянку площею 2,89 га, оформленого на ім'я ОСОБА_3; копія довідки Відділу Держгеокадастру у Ренійському районі про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; копії витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.05.2018р. із кадастровим планом земельної ділянки; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.05.2018р.; копія рішення Ренійського райсуду від 23.10.2013р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка у справі є донькою ОСОБА_3

За життя ОСОБА_3 на підставі державного акту серії ЯА №269633 від 09.02.2005р. про право власності на земельну ділянку - належала земельна ділянка площею 2,89 га, розташована на території Котловинської сільської ради Ренійського району, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На випадок смерті ОСОБА_3 розпорядився належним йому майном, 08.02.2005р. склав заповіт на ім'я позивачки, 20.01.2006р. - помер. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому майно.

Рішенням Ренійського районного суду від 23.10.2013р. ОСОБА_1 було визначено додатковий строк для подання до Ренійської районної державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті її батька - ОСОБА_3, померлого 20 січня 2006р.

У встановлений законодавством строк (додатково наданий судом) для прийняття спадщини (08.11.2013р.) позивачка звернулась до Ренійської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька за заповітом.

Таким чином, позивачка - донька померлого, єдина спадкоємиця, яка заявила про себе шляхом подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом. Відповідач на спадщину не претендує, не заперечує, щоб її оформила позивачка, інших спадкоємців немає.

Пізніше, при зверненні позивачки до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на вищевказане майно, про що 26.05.2018р. нотаріусом було винесено відповідну постанову. Після смерті ОСОБА_3 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельну ділянку, як на об'єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Окрім вищевказаного, перешкодою в оформленні прийняття спадщини є також і те, що згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) правовстановлюючих документів - при видачі свідоцтва про право на спадщину. На копіях (фотокопіях) зазначених документів проставляється відмітка згідно з оригіналом з проставлянням дати та підпису нотаріуса.

Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, що залишилася після померлого ОСОБА_3 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інших спадкоємців немає, а відповідач на спадщину не претендує.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Згідно із ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як було встановлено судом, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті склав заповіт на ім'я позивачки, отже спадкування після його смерті здійснювалося за заповітом. Після смерті батька позивачка в установлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, отже, вважається такою, що прийняла спадщину за заповітом.

Як зазначила позивачка, після смерті батька у неї були відсутні оригінали правовстановлюючих документів на земельну ділянку. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивачка також не має можливості у зв'язку із відмовою нотаріуса з причини відсутності правовстановлюючих документів.

Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачка прийняла спадщину юридично, оскільки її воля, як спадкоємиці за заповітом, була виражена у подачі відповідної заяви про прийняття спадщини, діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання правовстановлюючих документів на земельну ділянку, розпорядження нею за цільовим призначенням тощо).

Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки подала заяву про прийняття спадщини та не заявила про відмову від неї.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на земельну ділянку з підстав прийняття спадщини за заповітом в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачкою та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в порядку спадкування за заповітом право власності на:

-земельну ділянку загальною площею 2,89 га із кадастровим номером 5124181200:01:001:0082, розташовану на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту серії ЯА №269633 від 09.02.2005 року на право власності на земельну ділянку,

що належала ОСОБА_3, померлому 20.01.2006 року.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник