Вирок

від 21.06.2018 по справі 753/19554/17

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/19554/17

провадження № 1-кп/753/687/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі колегії: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,обвинуваченого ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадженняпо обвинуваченню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , ранішене судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.4 ст.190 КК України

ВСТАНОВИВ:

30.05.2008 року, у денний час доби, ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_6 , реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, використовуючи завідомо підроблений, офіційний документ - нотаріальну довіреність серії ВКС № 795896, видану 22.02.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (встановлено на підставі ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 12.07.2013 про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.4 ст.358 КК України на підставі ст.49 КК України, винесеної у кримінальному провадженні № 12013110030003396), відповідно якої він був уповноважений на підписання правочинів від імені свого батька ОСОБА_10 , скориставшись дружніми відносинами з ОСОБА_6 повідомив останньому заздалегідь вигадану неправдиву інформацію щодо продажу ним частини земельної ділянки площею 1 гектар, розташованої у с. Мостище Макарівського району Київської області (кадастровий номер № 3222784700:04:007:0016), належної батьку, за грошові кошти у розмірі 850 000 грн. Тоді, ОСОБА_6 , будучи введеним в оману, довіряючи ОСОБА_8 та впевнившись у дійсності намірів після огляду довіреності серії ВКС № 795896, не усвідомлюючи наявність у його діях злочинного умислу, на вказану пропозицію погодився.

У подальшому того ж дня 30.05.2008, приблизно о 14 год. 30 хв., ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , отримав від ОСОБА_6 чуже майно, яке належить останньому, а саме: грошові кошти на суму 850 000 грн., при цьому не маючи наміру його повертати, тим самим заволодівши ним шляхом обману, з приводу чого між ними було укладено відповідний договір з посиланням на той факт, що він діє за дорученням та від імені батька ОСОБА_10 , а також визначивши за собою зобов`язання відчуження на користь ОСОБА_6 частини земельної ділянки площею 1 гектар, розташованої у с. Мостище, Макарівського району Київської області, належної батьку, якою ОСОБА_8 нібито був уповноважений розпоряджатися на підставі зазначеної підробленої довіреності, розуміючи, що насправді не наділений таким правом.

Після того, продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, 20.10.2008 року у денний час доби, ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, використовуючи завідомо підроблений офіційний документ нотаріальну довіреність серії ВКС № 795896, видану 22.02.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 , відповідно якої він був уповноважений на підписання правочинів від імені свого батька ОСОБА_10 , скориставшись дружніми відносинами з ОСОБА_6 , повідомив останньому заздалегідь вигадану неправдиву інформацію щодо продажу ним частини земельної ділянки площею 1,37 гектари, розташованої у с. Мостище Макарівського району Київської області, належної батьку, за грошові кошти у розмірі 1 520 000 грн. Тоді, ОСОБА_6 , будучи введеним в оману, довіряючи ОСОБА_8 та впевнившись у дійсності намірів після огляду довіреності серії ВКС №795896, не усвідомлюючи наявність у його діях злочинного умислу, на вказану пропозицію погодився.

У подальшому того ж дня 20.10.2008, приблизно о 16 год. 00 хв., з метою доведення свого єдиного злочинного умислу до кінця, ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , отримав від ОСОБА_6 чуже майно, яке належить останньому, а саме: грошові кошти на суму 1 520 000 грн., тим самим заволодівши ним шляхом обману, при цьому не маючи наміру його повертати, з приводу чого між ними було укладено договір займу з посиланням на той факт, що він діє за дорученням та від імені батька ОСОБА_10 , а також визначивши за собою зобов`язання відчуження на користь ОСОБА_6 частини земельної ділянки площею 1,37 гектари, розташованої у с. Мостище Макарівського району Київської області, належної батьку, якою ОСОБА_8 нібито був уповноважений розпоряджатися на підставі зазначеної підробленої довіреності, розуміючи, що насправді не наділений таким правом. Зробивши це, ОСОБА_8 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, а грошима у подальшому розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди в особливо великих розмірах на загальну суму 2 370 000 грн.

Будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України не визнав , визнаючи вину у підробці довіреності серії ВКС № 795896, видану 22.02.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та був звільнений від кримінальної відповідальності за ч.4 ст.358 КК України на підставі ст.49 КК України, та суду пояснив, що знайомий з потерпілим ОСОБА_6 близько двадцяти років, кілька разів позичав в нього гроші, крім того у них був спільний бізнес на ринку " ІНФОРМАЦІЯ_2 ". На початок 2008 року у нього з потерпілим ОСОБА_6 були дружні стосунки. У 2007 році на ринку «Троєщина» під час розмови він повідомив потерпілому, що у нього є земельна ділянка у селі Мостище Макарівського району Київської області, ОСОБА_6 відразу зацікавився земельною ділянкою та запропонував відчужити земельну ділянку ( пай) , на що він відповів, що не планує продавати земельну ділянку, крім того вона належить його батьку, який проти відчуження. Тоді потерпілий пішов на авантюру шляхом відступного за спиною батька продати останньому земельну ділянку, запропонував п`ять тисяч доларів, місце на ринку та розповів план як дану ділянку можна продати, у зв`язку з скрутним матеріальним становищем своєї сім`ї він вирішив прийняти умови ОСОБА_6 та продати земельну ділянку без відома батька. Він взяв тихенько паспорт у свого батька та брата, вони про це не знали, оформив 22.02. 2008 року довіреність, при оформленні довіреності ОСОБА_11 не був присутній. Після цього під впливом та під диктовку ОСОБА_6 він написав кілька розписок на загальну суму близько двох з половиною мільйонів гривень, щоб в подальшому в порядку цивільного судочинства шляхом укладення мирової угоди з потерпілим можна було відсудити земельну ділянку на його користь так як дана сума у кілька разів перевищувала вартість даної землі, ОСОБА_11 написав відмову від торгового місця та з 2007 року вийшов з ринку і перестав отримувати дивіденди, в подальшому і він втратив бізнес, насправді ніколи коштів він ОСОБА_6 не отримував. Розписки були безгрошові під гарантію паю, проте до суду про визнання нікчемними цих розписок не звертався та шахрайських дій по відношенню ОСОБА_6 , не вчиняв.

Не дивлячись на зайняту в суді позицію обвинуваченого , вина ОСОБА_8 доводиться сукупністю доказів, досліджених та перевірених судом.

Потерпілий ОСОБА_6 будучи допитаним в судовому засідання суду пояснив, що з обвинуваченим знайомий з грудня 1996 року, останній з 1990 року займався підприємницькою діяльністю, неодноразово позичав йому гроші, також тривалий час вони вели спільний бізнес з 2004 року були компаньйонами на ринку « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». У 2007 році до нього звернувся обвинувачений та запропонував продати земельну ділянку яка знаходиться у селі Мостище Макарівського району Київської області, він погодився. Після цього він під розписку передав обвинуваченому кошти у сумі 2 370 000 гривень, а саме: 30.05. 2007 року - 850000 гривень та 20.10. 2008 року 1520000 гривень. В подальшому він звернувся до Миронівського районного суду Київської області де обвинувачений визнав суму боргу та запропонував укласти мирову угоду, однак тоді з`ясувалося, що ОСОБА_8 не має прав на дану земельну ділянку, а довіреність яку йому видав батько є підробленою. Тоді він звернувся в поліцію та паралельно в порядку цивільного судочинства домігся стягнення з ОСОБА_8 на свою користь даного боргу. В подальшому змінено порядок виконання рішення, скасовано мирову угоду у зв`язку з підробленою генеральною довіреністю, про що було порушено кримінальне провадження за підробку довіреності.

Крім того, у судовому засіданні, у відповідності до вимог положеньст.352 КПК України, були допитані свідки які були попереджені про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, введення в оману суд.

Будучи допитаним в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , суду пояснив, що обвинуваченого знає як бізнес партнера свого батька. Одного разу ОСОБА_8 разом з своїм братом прийшли до батька з пропозицією продати земельну ділянку, батько погодився, через деякий час здається в травні 2008 року під час наступної зустрічі на якій були присутні він, його батько, ОСОБА_8 та його брат, обвинуваченому під розписку було передано кошти в сумі 800 тисяч гривень, через деякий час відбулася ще одна зустріч на якій крім вище згаданих осіб була ще присутня дружина ОСОБА_8 - ОСОБА_13 , батько передав ОСОБА_8 ще півтора мільйона гривень, після цього обвинувачений написав розписку, зауважень до договору ні в кого не було. Пізніше з`ясувалося, що документи в обвинуваченого підроблені і він немав права розпоряджатися земельною ділянкою.

Будучи допитаною в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що перебуває з обвинуваченим у цивільному шлюбі, мають спільну дочку, разом працювали на ринку "Троєщина". Одного разу їх покликав ОСОБА_6 з яким у них був спільний бізнес, вони прийшли в кафе яке знаходилося прямо на ринку, там пішла розмова за продаж земельної ділянки ( пай), яка належала батьку ОСОБА_8 , потерпілий пообіцяв переоформити робоче місце, передплати п`ять тисяч доларів, автомобіль, та розповів план як саме потрібно переоформити ділянку. Після цього ОСОБА_8 під диктовку написав розписку потерпілому нібито для суду. Першу розписку на 850000 гривень, а другу на 1500000 гривень, проте ніяких грошей від ОСОБА_6 не отримував, а останній ніяких грошей не передавав, це були віртуальні кошти. Проте не заперечує той факт, що вони разом з ОСОБА_8 брали у борг у ОСОБА_6 кошти під солідарну відповідальність, боргові зобов`язання поверталися через суди. Через деякий час ОСОБА_6 повідомив, що не зміг отримати рішення суду, потім почав подавати позови до різних судів, щоб з ОСОБА_8 стягнули кошти по розписках.

Свідок ОСОБА_14 будучи допитаним в судовому засіданні суду пояснив, що являється рідним братом обвинуваченого ОСОБА_8 . У 2008 році брат познайомив його з потерпілим, в той період він вирішив продати земельну ділянку батька, за що пообіцяв йому гроші та автомобіль. У потерпілого вдома ніколи не був, та не був свідком передачі грошових коштів від потерпілого обвинуваченому. Деталі даного договору йому не відомі, так як всім займався його брат. Також йому відомо, що брат брав у батька паспорт для складання довіреності на продаж земельної ділянки, однак як саме це відбувалося йому не відомо.

Свідок ОСОБА_9 будучи допитаним в судовому засіданні суду пояснив, що дійсно посвідчував генеральну довіреність між батьком обвинуваченого та обвинуваченим ОСОБА_8 , перед цим він перевірив всі документи, про те що рукописні записи були виконані не ОСОБА_15 йому було не відомо. Нотаріальна дія відбувалася у приміщенні Приватного нотаріуса

Вказані показання свідків суд визнає належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленомуКПК України.

Тобто, цими показаннями, які є процесуальними джерелами доказів, у розумінніст. 84 КПК України, підтверджується орієнтовний час та інші обставини вчинення даного кримінального правопорушення.

У відповідності до вимог ч.1ст. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 92 КПК Українивизначено, що обов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91 цього Кодексупокладається на слідчого, прокурора, а обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Згідно дост. 84 КПК Українидоказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 86 КПК Українизазначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Так, з досліджених судом, у порядкуст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об`єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, судовим слідством було встановлено наступне.

Відповідно до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 10.05.2012 року ( т. 1, а.п. 129) вбачається, що у 2008 році між потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки розташованої на території Мостищенської сільської ради Макарівського району Київської області, однак обвинувачений не мав права на відчуження даної земельної ділянки, у зв`язку з чим шахрайськими діями заволодів коштами потерпілого.

Відповідно до протоколу виїмки від 26.07.2012 року (т.1, а.п.209), 26.07.2012 року у обвинуваченого ОСОБА_8 було здійснено виїмку довіреності від 22.02.2008 року ВКС № 795896 від імені ОСОБА_10 .

Відповідно до протоколу виїмки від 10.08.2012 року (т.1, а.п.211), 10.08.2012 року у приватного нотаріуса ОСОБА_9 було здійснено виїмку витягу з реєстру для реєстрації нотаріальних дій, з реєстровим знаком № 719, оригінал довіреності від 22.02.2008 року, згідно якої ОСОБА_10 уповноважив на представництво своїх інтересів ОСОБА_8 та ОСОБА_14 .

Протоколом огляду від 28.11.2016 року (т.2 а.п. 16) встановлено, що відповідно до договору від 30.05.2008 року ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_6 кошти в сумі 850 000 гривень, відповідно до договору від 20.10.2008 року, ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_6 кошти в сумі 1 520 000 гривень.

Відповідно до висновку експерта № 10763/10764/12-32 від 19.02.2013 року (т.1, а.п.213-225) записи " ОСОБА_16 " та " ОСОБА_16 " у графі "ПІДПИС:" на зворотній стороні відповідно першого і другого примірників довіреності від 28 лютого 2008 року від імені ОСОБА_10 на ім`я ОСОБА_8 та ОСОБА_14 виконані рукописним підписом без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів. Рукописні записи " ОСОБА_16 " та " ОСОБА_16 " у графі "ПІДПИС:" на зворотній стороні відповідно першого і другого примірників довіреності від 28 лютого 2008 року від імені ОСОБА_10 на ім`я ОСОБА_8 та ОСОБА_14 виконані ОСОБА_10 та іншою особою з наслідуванням почерку ОСОБА_10 .

Відповідно висновку експерта № 138 від 25.03.2013 року (т. 1, а.п.229-240), підписи та рукописний текст в наступних документах: договорі займу від 30.05.2008 року, договорі припинення займу від 20.10.2008 року, договорі займу від 20.10.2008 року виконані ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Аналізуючи зібрані по справі докази в своїй сукупності, у суду немає підстав сумніватися в достовірності висновку проведеної у справі експертизи, оскільки вона проведена з дотриманням встановленого процесуального порядку, компетентним фахівцем, що володіє спеціальними знаннями для вирішення постановлених перед ними питань і мав тривалий стаж експертної роботи, експертний висновок не суперечать іншим, зібраним по справі доказам, є науково обґрунтованими. Більш того, у дослідницькій частині хід дослідження викладено відповідно до методичних рекомендацій логічно та послідовно.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 141 від 09.03.2017 року (т.2 а.п. 43-48) ОСОБА_8 до кримінального правопорушення, в якому від підозрюється, яким-небудь психічним захворювання не страждав, за своїм психічним станом міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На період кримінального правопорушення ОСОБА_8 будь-яким психічним захворюванням не страждав, за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_8 яким небудь психічним захворюванням не страждає. Застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує.

Відповідно до Розпорядження Макарівської Районної державної адміністрації Київської області № 614 від 05 липня 2010 року земельну ділянку площею 2,3709 га передано громадянину України ОСОБА_10 для ведення особистого сільського господарства.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 06 травня 2014 року (т.2 а.п. 1-3) позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про повернення в натурі безпідставно набутого майна та визнання довіреності недійсної, задоволено частково. Визнано недійсною довіреність видану 22 лютого 2008 року громадянином ОСОБА_10 громадянину ОСОБА_8 на представлення інтересів, що була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 , зареєстрована в реєстрі за № 719.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 29.01.2015 року (т.2 а.п.5-7) позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визнання договору позики недійсним задоволено. Визнано недійсним договір позики укладений 20 жовтня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , який діяв від імені ОСОБА_10 . Вирішено стягнути з ОСОБА_8 та користь ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 1 520 000 гривень .

Рішенням Апеляційного суду Київської області вищевказане рішення Макарівського районного суду Київської області від 17.02.2016 року, залишено без змін.

Порушень вимог ст.ст.104-106,223,240 КПК Українисудом не встановлено та сторонами не доведено.

Вказані документи суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогамКПК України, а безпосередньо порушень вимог ст.ст.87,99 КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено.

Відповідно дост. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбаченихКПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

За такихумов твердженняобвинуваченого ОСОБА_8 що вінжодних злочинівне вчиняв,а лишеписав розписки,повністю спростованідослідженими усудовому засіданнідоказами та свідчать про спрямованість його дій саме на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

ОСОБА_8 не заперечувавта визнав,що приватнийнотаріус ОСОБА_9 посвідчив відімені йогобатька ОСОБА_10 довіреність від22.02.2008року,за реєстраційним№719,відповідно доякої нібито ОСОБА_10 уповноважив ОСОБА_8 та ОСОБА_14 представляти йогоінтереси,хоча віннавмисно привівдо нотаріусаіншу особубез відомасвого батькадля підробленняданого документу.

Так само, обвинувачений визнав, що укладав із потерпілим договір купівлі-продажу, та писав розписки про отримання грошових коштів у сумі 850 000 та 1 520 00 гривень.

Серед іншого, винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення об`активно підтверджена і фактом використанні ним завідомопідробленого офіційного документу нотаріальної довіреності серіїВКС №795896, виданої 22 лютого 2008 року виданої та посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 зареєстрована в реєстрі № 719, яка була визнана недійсною рішенням Макарівського районного суду від 06.05.2014 року.

Також встановлено ухвалою Деснянського районного суду від 12.07.2013 року ОСОБА_8 було звільнено від кримінальної відповідальності, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито, задля введення потерпілого ОСОБА_6 в оману щодо наявності у нього повноважень розпоряджатися належною батьку земельною ділянкою площею 2,37 гектари, розташованою у с . Мостище Макарівського району Київської області.

Крім того, факт передачігрошових коштів за переліченими вищедоговорами займу таотримання обвинуваченимвід потерпілогогрошових коштіввстановлений судовимирішеннями які набрализаконної сили,якими стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 850000 гривень та 1 520000 грн., а усього на загальну суму 2 370 000 грн.

У подальшому, в рамках відповідного виконавчого провадження за вказаними судовими рішеннями, на підставі постанови ВДВС Макарівського районного управління юстиції від 07.10.2015 року , накладено арешт на все майно ОСОБА_8 , зокрема: об`єкти нерухомості - квартири (будь-яка інформація щодо наявності у володінні ОСОБА_8 земельної ділянки відсутня), що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Також, в ході допиту як свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_13 останні не змогли підтвердити чи спростувати факти передачі грошових коштів, а показання обвинуваченого у частині формального написання ним договорів займу за вказівкою ОСОБА_6 без подальшого отримання коштів, що були визначені їх предметом, є непослідовними, нелогічними та свідчать про бажання особи уникнути передбаченої законом відповідальності за власні неправомірні дії.

Суд бере до уваги вимоги ч.1ст.337 КПК України, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

При цьому, потерпілий ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_12 , будучи попередженими про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України, у повному обсязі підтвердили встановлені фактичні обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема час, місце та спосіб його вчинення, розмір переданої суми грошових коштів, а також той факт, що з метою укладення договорів займу обвинувачений неодноразово пред`являв потерпілому довіреність від імені батька з приводу права розпоряджатися його власним майном, при цьому факт її підроблення був потерпілому невідомий, останній, будучи введеним в оману, вважав, що ОСОБА_10 діяв виключно за власною волею, уповноважуючи своїх синів здійснювати певні правочини.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, зважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, враховуючи належність та допустимість доказів, досліджених в судовому засіданні, приходить до висновку

проповну доведеністьвини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.190КК України, за обставин, встановлених судом.

Тож, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 4 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах;

Підстав, у відповідності до ч. 3ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

При цьому суд, виходить із того, що відповідно дост. 369 КПК Українисудове рішення, у якому суд вирішує питання по суті, викладається у формі вироку, що в свою чергу цілком кореспондується ізстаттею 374 КПК України, згідно якої суд зобов`язаний прийняти рішення за повним об`ємом обвинувачення.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд, відповідно дост. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідност. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Так, обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_8 судом не встановлено.

Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_8 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, працює, одружений, раніше не судимий, позицію сторони обвинувачення у справі та потерпілого, щодо необхідної міри покарання; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину) відповідно дост. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його ставлення до скоєного.

Тому, враховуючи ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини скоєння та особу, що його вчинила, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства. та вважаєза необхіднепризначити йомупокарання увиді позбавленняволі,у межахсанкіції ч.4ст.190КК України з подальшим звільненням від відбування покарання з випробованням з встановленням іспитового строку відповідно до вимог ст.ст.75,76 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Процесуальні витрати відсутні.Цивільний позов не заявлявся. Питання щодо речових доказів у кримінальному проваджені, суд вирішує відповідно дост.100 КПК України. На підставі викладеного та керуючись ст. ст.368-371,373-374,376 КПК України, колегія суддів,

З А С У Д И Л А :

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст.190 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк у 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_8 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації. Речові докази залишити при матеріалах кримінального провадження. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляції через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддя:

Судді: