Рішення

від 22.06.2018 по справі 815/1702/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1702/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гунька О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрочіф до Державної фіскальної служби України про скасування рішення від 26.02.2018 року № 602331/40521161 про відмову у реєстрації податкової накладної та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрочіф (надалі по тексту - позивач або ТОВ Агрочіф ) звернулося до суду з позовом Державної фіскальної служби України (надалі по тексту - відповідач або ДФС України), в якому просить суд:

- скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України №602331/40521161 від 26.02.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної ТОВ Агрочіф №2 від 30.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ Агрочіф №2 від 30.11.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач в цілому зазначив, що 14 грудня 2017 року ТОВ Агрочіф було відправлено на реєстрацію податкову накладну №2 від 30.11.2017 року, складену за результатом поставки в адресу ТОВ Сакара-Груп (ІПН 405211615532) горох лущений, шліфований (код УКТЗЕД НОМЕР_1) в кількості 816,0 т. по ціні 6150,0 грн. без ПДВ за 1 т. 14 грудня 2017 року було отримано електронну квитанцію про те, що Документ прийнято. Реєстрація зупинена . У квитанції зазначалося про те, що виявлені наступні помилки: За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 0713.. Пропонуємо надати пояснення та/або

копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена п.4 Наказу . 19 лютого 2018 року ТОВ Агрочіф було надіслано пояснення, з факту виявленої невідповідності, з копіями документів, про що свідчить Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК від 19.02.2018 року № 1. Позивач зазначає, що ним у відповідності до п.п.201.16.1 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №567 від 13.06.2017 року, були подані всі документи, які підтверджують факт реальності операцій між ТОВ Агрочіф та ТОВ Сакара-Груп . Проте комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації 26.02.2018 року було прийнято рішення №602331/40521161 про відмову у реєстрації податкової накладної ТОВ Агрочіф №2 від 30.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вважаючи зазначене рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою судді від 19 квітня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Перше судове засідання по справі призначено на 14 травня 2018 року на 10:00 годину.

15 травня 2018 року представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву (вхід № 13477/18), згідно якого, відповідач позивні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись в цілому на те, що ТОВ Агрочіф направлено на реєстрацію до Єдиного державного реєстру податкову накладну № 2 від 30.11.2017 року. За отриманими квитанціями з єдиного вікна приймання звітності ДФС України підприємству було повідомлено, що реєстрація відповідних податкових накладних зупинена та висловлено пропозицію щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Надалі платник податку, направив засобами електронного зв'язку 19.02.2018 року повідомлення № 2, щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК. За наслідками розгляду повідомлення комісією ДФС України прийнято рішення від №602331/40521161 від 26.02.2018 року про відмову у реєстрації відповідної податкової накладної № 2, з огляду на відсутність надання платником податків копій первинних документів щодо договорів, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами, договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції, постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність. паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством, платником не до державно вимог наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567. Таким чином, на думку відповідача, рішення комісії ДФС України із посиланням на підставу - надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, - є повністю обґрунтованим.

21 травня 2018 року від представника позивача через канцелярію суду (вхід. № 14055/18) надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представник відповідача у судове засідання 19 червня 2018 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив, перевіривши їх доказами, суд виходив з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 14 грудня 2017 року ТОВ Агрочіф було відправлено на реєстрацію податкову накладну №2 від 30.11.2017 року, складену за результатом поставки в адресу ТОВ Сакара-Груп (ІПН 405211615532) товару - горох лущений, шліфований (код УКТЗЕД НОМЕР_1) в кількості 816,0 т. по ціні 6150,0 грн. без ПДВ за 1 т.

14 грудня 2017 року позивачем було отримано електронну квитанцію про те, що Документ прийнято. Реєстрація зупинена . У квитанції зазначалося про те, що виявлені наступні помилки: За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:0713. Одночасно позивачу було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена п.4 Наказу.

Судом встановлено, що 19 лютого 2018 року ТОВ Агрочіф було надіслано пояснення, з факту виявленої невідповідності, з копіями документів, про що свідчить Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК від 19.02.2018 року № 1.

Водночас, рішенням комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 26.02.2018 року № 602331/40521161 позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №2 від 30.11.2017 року.

У якості підстави для відмови у реєстрації зазначено: надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. .

Вважаючи зазначене рішення ДФС України від 26.02.2018 року № 602331/40521161 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що на підставі договору поставки № 1430 від 20.09.2017 року та додатку № 3 від 30.11.2017 року ТОВ Агрочіф реалізувало на адресу ТОВ Саркара- Груп товар - горох лущений, шліфований (код УКТЗЕД НОМЕР_1), в кількості 816,000 т. за ціною 6 150,00 грн. без ПДВ. На що виписано видаткову накладну № 139 від 30.11.2017 року та акт приймання-передачі товару № 3 від 30.11.2017 року.

На поставку виписано податкову накладну № 2 від 30.11.2017 року. Передача товару відбувалась за адресою: Одеська обл. Лиманський р-н. смт. Доброслав, що підтверджується копією договору оренди №43 від 01.08.2016 року.

Як пояснив позивач, ТОВ Агрочіф придбає горох продовольчий (код УКТЗЕД 0713 та 0708) у підприємств, які розташовані на території України, що підтверджено копіями видаткових накладних, договорів купівлі - продажу та платіжних доручень.

Придбаний горох продовольчий н підставі договору переробки гороху № ДС-04 від 01.09.2016 року з ТОВ Одеський комбікормовий завод № 1 передавався на переробку, що підтверджується актом № 85 прийому-передачі товару на переробку. Після проведених робіт ТОВ Одеський комбікормовий завод № 1 передає горох щліфований та висівки горохові, що підтверджується актом №287/ГП прийому-передачі товару від 31.10.2017 року.

Судом встановлено, що зазначені пояснення з копіями всіх підтверджуючих документів були надані контролюючому органу. Крім того позивачем додатково був наданий витяг з затверджених технічних умов, згідно яких ТОВ Одеський комбікормовий завод №1 виготовляє на власному обладнанні товар - горох шліфований .

При цьому, як вбачається з відзиву, відповідач зазначає, що ТОВ Агрочіф не надано достатніх документів, визначених Вичерпним переліком документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної ЄРПН, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567, а саме відсутність: довіреностей, актів керівного органу, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію; зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи; документи, щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором/законом.

Разом з тим, суд не приймає до уваги зазначені твердження, оскільки, як встановлено судом, до пояснень, наданих до ДФС позивачем були надані первинні документи щодо постачання товару, а саме: договір поставки №1430 від 20.09.2017 року, додаток №3 від 30.11.2017 року, видаткова накладна №139 від 30.11.2017 року та акт приймання-передачі товару №3 від 30.11.2017 року.

Як пояснив позивач, приймання-передача товару здійснювалась директорами ТОВ Агрофіч та ТОВ Сакара-Груп , тому оформлення довіреностей чи будь-яких інших документів не вимагалось.

Зберігання товару здійснювалось на орендованих у ТОВ Одеський комбікормовий завод №1 складських приміщеннях, розташованих за адресою: смт. Доброслав, вул. Садова, 95, про що свідчить договір оренди №43 від 01.08.2016 року, згідно якого, також, здійснювались навантажувально-розвантажувальні роботи.

Твердження відповідача про не надання документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором/законом, суд вважає також не заслуговує на увагу, оскільки ні договором, ні законом не передбачено обов'язку постачальника гороху лущеного шліфованого надавати такі документи. В п. 4 Договору № 1430 від 20.09.2017 року передбачено, що якість товару повинна відповідати державним стандартам України на відповідний вид товару, однак не передбачено обов'язку продавця надавати будь-які документи, які підтверджують якість товару. Крім того, під час отримання покупцем товару від ТОВ Агрочіф будь яких претензій стосовно кількості чи якості товару не було.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ Одеський комбікормовий завод №1 здійснює виробництво товару Горох шліфований згідно Технічних умов ТУ У 01.1-3569759- 001:2017, затверджених Мінекономрозвитку України 17.03.2017 року, що підтверджується копією витягу з Технічних умов, наявного в матеріалах справи.

Крім того, позивачем надані всі необхідні та достатні документи, які підтверджують придбання гороху продовольчого у постачальників, а саме договори купівлі-продажу, видаткові накладні та платіжні доручення.

З огляду на викладене, суд вважає, що ТОВ Агрочіф у відповідності до вимог п.п.201.16.1 п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №567 від 13.06.2017 року, були подані всі документи, які підтверджують факт реальності операцій між ТОВ Агрочіф та ТОВ Саркара-Груп .

Крім того, суд зазначає, що реальність зазначених поставок не оскаржена, судові справи щодо визнання-фіктивними зазначених правочинів відсутні.

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу документи про походження та рух товару. При цьому, первинні документи оформленні позивачем та його контрагентом, копії яких були надані ДФС України, не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі відповідно ст. ст. 198, 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Таким чином, первинні документи засвідчують факт реальності виконання позивачем та його контрагентом господарських зобов'язань. Позивач надав відповідачу документи щодо походження та руху товару, які в сукупності підтверджують наявність підстав для реєстрації податкових накладних, а саме: договори поставки, видаткові накладні, платіжні доручення та інше. Перелік наданих документів відповідає переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 13.06.2017 року № 567.

Разом з тим, як встановлено судом, 26.02.2018 року позивач отримав від комісії ДФС України рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 26.02.2018 року № 602331/4052116, яким позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №2 від 30.11.2017 року.

Як вбачається із змісту квитанції від 14.12.2017 року по податковій накладній від 30.11.2017 року №2, контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567.

Зокрема, у квитанції зазначено, що за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:0713, на підставі чого здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування та запропоновано надати пояснення та/або копій документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію.

Пункт 6 наказу Мінфіну України від 13.06.2017 року №567, яким затверджено Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Критерії ) містить у собі визначення двох різних критеріїв.

Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями: 1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється); 2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 ПК України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

У пункті 1 Вичерпного переліку документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, наведено вичерпний перелік документів, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом №567, а саме:

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 наказу №567: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 наказу №567: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Як вбачається із квитанції, якою зупинено реєстрацію податкової накладної, фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних відповідно до пункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом №567.

Відповідно до пп. 201.16.1 п. 201 ст. 201 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

У пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України зазначено, що письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту. Форма таких рішень встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пп. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється удень настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд вважає, що відповідачем порушено норми підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки ним не зазначено у квитанції від 14.12.2017 року конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Фіскальним органом у Квитанції зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених наказом №567. Натомість, підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також факт того, що зазначені документи були надані контролюючому органу, свідчать про те, що останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної від 30.11.2017 року №2.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення комісії ДФС України від 26.02.2018 року № 602331/40521161 є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржуване рішення комісії ДФС України не відповідає критерію чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно суд вважає доведеним безпідставність та незаконність оскаржуваного рішення ДФС України про відмову у реєстрації зазначеної податкової накладної.

Суд наголошує, що відповідно до положень п. 56.4 ст. 56 ПК України під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Так, ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Такий підхід цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що ...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на презумцію правомірності рішень платника податку, яка закріплена в статті 4.1 ПК України у випадку, коли є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, пріоритет правомірності рішення залишається за платником податків.

З аналізу ст.2 КАС України випливає, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення комісії Державної фіскальної служби України від 26.02.2018 року № 602331/40521161 про відмову в реєстрації податкової накладної від 30.11.2017 року № 2 прийняте не у спосіб визначений законом, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (Заява №28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті б Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства ). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії , заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії , заява № 48778/99, п. 25) .

В даному випадку, суд зазначає, що задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 30.11.2017 року № 2, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Агрочіф до Державної фіскальної служби України про скасування рішення від 26.02.2018 року № 602331/40521161 про відмову у реєстрації податкової накладної та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 26.02.2018 року № 602331/40521161 про відмову в реєстрації податкової накладної від 30.11.2017 року № 2.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 30.11.2017 року № 2 та вважати вказану податкову накладну прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку - товариством з обмеженою відповідальністю Агрочіф , а саме - 30.11.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агрочіф (код ЄДРПОУ 40521161) суму сплаченого судового збору в розмірі 3 524 грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено та підписано суддею 22 червня 2018 року.

Суддя С.О. Cтефанов