Постанова

від 19.06.2018 по справі 804/4626/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2018 рокусправа № 804/4626/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , секретар судового засідання - Лащенко Р.В., з участю представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м.Дніпрі апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року у справі №804/4626/16 (головуючий суддя у 1 інстанції - Боженко Т.В., рішення прийнято у м.Дніпрі в залі судового засідання Дніпропетровського окружного адміністративного суду 27 лютого 2018 року, повний текст рішення суду складено 07 березня 2018 року) за позовом Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання неправомірними висновків та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС України, в якому, з урахуванням уточнень прийнятих судом, просило:

- визнати неправомірними висновки ОСОБА_3 від 29.06.2016 року №124/28-01-50-08596854 про результати позапланової виїзної перевірки Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2013 року по 30.05.2016 року в частині взаємовідносин УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області з ПП «Союзтех-Сервіс» ;

- визнати неправомірними висновки ОСОБА_3 від 29.06.2016 року №124/28-01-50-08596854 про результати позапланової виїзної перевірки Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2013 року по 30.05.2016 року в частині взаємовідносин УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області з ТОВ «АРКОМ-ДНІПРО» ;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 року №0000815001, прийняте відповідачем на підставі ОСОБА_3 від 29.06.2016 року №124/28-01-50-08596854 про результати позапланової виїзної перевірки Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2013 року по 30.05.2016 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 року №0000804000, прийняте відповідачем на підставі ОСОБА_3 від 29.06.2016 року №124/28-01-50-08596854 про результати позапланової виїзної перевірки Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2013 року по 30.05.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки ОСОБА_3 перевірки № 124/28-01-50-08596854 від 29.06.2016 року є безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, у тому числі, податкового законодавства та фактичним обставинам, оскільки господарські операції були реально вчинені, що підтверджується первинними документами. Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 12.07.2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 є неправомірними і мають бути скасовані.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2018 року замінено відповідача у справі - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної фіскальної служби її правонаступником - Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року адміністративний позов Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 року №0000815001.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 року №0000804000.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині скасування податкових повідомлень-рішень, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, в інтересах відповідача, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що у деяких наданих до перевірки первинним документах відсутні підписи посадових осіб і печатки підприємства, у видаткових накладних не заповнено поле дата та номер довіреності за якою було отримано товар, у актах здачі-прийняття робіт не заповнено поле Від виконавця: відповідальний за здійснення господарської операції і правильність її оформлення , що свідчить про порушення їх оформлення, а тому вони не можуть бути прийняті як первинні документи та підтверджувати факт поставки товару і надання послуг на адресу позивача. Також до перевірки не надано документи підтверджуючі транспортування товару на адресу позивача. Окрім того, неможливо простежити ланцюг придбання товару, реалізованого на адресу контрагентів позивача, у зв'язку з відсутністю постачальників даного виду товару, а тому неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій між контрагентами позивача та їх контрагентами. Посилається на відсутність у ТОВ АРКОМ-ДНІПРО основних засобів, торгівельного обладнання, складських та матеріальних ресурсів, недостатність трудових ресурсів, що ставить під сумнів можливість здійснення підприємством основного виду діяльності Неспеціалізована оптова торгівля , а тому вважає, що це свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині придбання, зберігання, реалізації товару. З огляду на вищевикладене, перевіркою встановлено неправомірне формування податкового кредиту по податковим накладним, виписаним контрагентами позивача у перевіряємий період, а саме: документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування коштів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Держбюджету України. Також позивач безпідставно відніc до складу витрат за 2014 рік суму витрат на придбання товару та послуг у ПП Союз-Сервис та ТОВ АРКОМ-ДНІПРО , що призвело до завищення витрат.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС згідно із п.п. 78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та на підставі наказу №230 від 27.05.2016 року було проведено позапланову виїзну перевірку Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2014 року по 30.05.2016 року.

За результатами перевірки було складено ОСОБА_3 №124/28-01-50-085-96854 від 29.06.2016 року (далі - ОСОБА_3 перевірки).

Згідно висновків ОСОБА_3, перевіркою встановлено наступні порушення позивачем:

- п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік у сумі 81 844,97 грн.;

- п.п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 90 938,85 грн., в тому числі:

- за липень 2014 року - 15 244,00 грн.;

- за серпень 2014 року - 22 707,96 грн.;

- за вересень 2014 року - 1 099,00 грн.;

- за листопад 2014 року - 51 887,86 грн.

Не погоджуючись з висновками ОСОБА_3 перевірки, УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області звернулось до СДПІ з ОВП у м.Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС із запереченнями на ОСОБА_3 №124/28-01-50-085-96854 від 29.06.2016 року, за результатами розгляду яких відповідач прийшов до висновку, що висновки зроблені в ОСОБА_3 перевірки є правомірними.

На підставі висновків викладених в ОСОБА_3 перевірки, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 12.07.2016 року:

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на суму 102 306,21 грн.;

- №0000804000, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 113 673,75 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

З матеріалів справи встановлено, що між УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області (Замовник) та ПП «Союзтех-Сервіс» (Виконавець) було укладено договір на обслуговування оргтехніки № 03/05-10/868-2010 від 23.05.2010 року. У відповідності до умов зазначеного договору Виконавець виконує роботи з профілактики, обслуговування, налаштування і підтримання в робочому стані оргтехніки Замовника. Замовник сплачує виконані роботи у відповідності з виставленими Виконавцем рахунками.

Також, між УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області (Покупець) та ПП «Союзтех-Сервіс» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу та №1050714 від 28.07.2014 року. Згідно умов договору купівлі-продажу Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар в кількостях та за ціною (вартістю), що наводяться в Додатках до цього Договору, які підписуються та скріпляються печатками обох Сторін та є невід'ємною частиною цього Договору.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано такі первинні бухгалтерські документи:

- видаткові накладні № ВН-58 від 28.07.2014 року, № ВН-89 від 21.11.2014 року, № ВН-90 від 21.11.2014 року, № ВН-91 від 21.11.2014 року, № ВН-92 від 21.11.2014 року, № ВН-93 від 21.11.2014 року, № ВН-94 від 21.11.2014 року;

- акти здачі прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2014 року № ОУ-157 (по рахунку від 31.07.2014 року №СФ-0000215) УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області від ПП «Союзтех-Сервіс» (код ЄДРПОУ 36841329) на суму 6 216,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 036,00 грн.; від 30.09.2014 року № ОУ-0000199 (по рахунку від 30.09.2014 року № СФ-000272) УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області від ПП «Союзтех-Сервіс» (код ЄДРПОУ 36841329) на суму 6 594,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 099,00 грн.; від 06.11.2014 року № ОУ-0000281 (по рахунку від 05.11.2014 року № СФ-0000323) УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області від ПП «Союзтех-Сервіс» (код ЄДРПОУ 36841329) на суму 540,00 грн., в т.ч. ПДВ 90,00 грн.; від 28.11.2014 року № ОУ-0000272 (по рахунку від 28.09.2014 року № СФ-0000361) УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області від ПП «Союзтех-Сервіс» (код ЄДРПОУ 36841329) на суму 5 736,00 грн., в т.ч. ПДВ 956,00 грн.;

- прибуткові накладні: №00-0000311 від 31.07.2014 року, №00-0000312 від 31.07.2014 року, №202-000411 від 31.07.2014 року, № 00-0000394 від 30.09.2014 року, №00-0000552 від 06.11.2014 року, №00-0000544 від 28.11.2014 року, № 202-000707 від 28.11.2014 року;

- податкові накладні: № 101 від 28.07.2014 року, № 107 від 31.07.2014 року, № 125 від 30.09.2014 року, № 173 від 06.11.2014 року, № 162 від 21.11.2014 року, № 163 від 21.11.2014 року, № 164 від 21.11.2014 року, № 165 від 21.11.2014 року, № 166 від 21.11.2014 року, № 167 від 21.11.2014 року, № 169 від 28.11.2014 року;

- платіжні доручення: № 2627 від 28.07.2014 року на суму 720,00 грн., № 3504 від 17.09.2014 року на суму 6 216,00 грн., № 4107 від 27.10.2014 року на суму 6 594,00 грн., № 4256 від 06.11.2014 року на суму 540,00 грн., № 4561 від 27.11.2014 року на суму 624,00 грн., № 4561 від 24.11.2014 року на суму 156,00 грн., № 4536 від 21.11.2014 року на суму 768,00 грн., № 4939 від 16.12.2014 року на суму 5 736,00 грн.

Окрім того з матеріалів справи встановлено, що між УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області (Замовник) та ТОВ «АРКОМ-ДНІПРО» (Виконавець) укладено договір поставки № 5661 від 15.04.2014 року. Згідно умов договору поставки Виконавець зобов'язується у 2014 році поставити Замовникові за його заявкою товар (пристрої та прилади пожежної та охоронної сигналізації), асортимент товару визначається в Специфікації (Додаток № 1 до Договору) - далі товар, а Замовник прийняти і оплатити отриманий товар.

22 серпня 2014 року між УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області (Замовник) та ТОВ «АРКОМ-ДНІПРО» (Виконавець) укладено договір поставки № 5665. Відповідно до умов вказаного договору поставки Виконавець зобов'язується у 2014 році поставити Замовникові за його заявкою товар (пристрої та прилади пожежної та охоронної сигналізації), асортимент товару визначається в Специфікації (Додаток № 1 до Договору) - далі товар, а Замовник прийняти і оплатити отриманий товар.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано такі первинні бухгалтерські документи: платіжні доручення, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки фактури, рапорти, акти прийому системи охоронної та тривожної сигналізації в експлуатацію (т. 1 а.с. 118-251, т. 2 а.с. 1-243, т. 3 а.с. 71-159, 165-178, 181-202, 210-219, т. 5 а.с. 53-250, т. 6 а.с. 1-88, 89-250, т.7 а.с. 1-13).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Згідно з положенням пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено: витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивач та його контрагенти на момент складання податкових накладних, зазначених в ОСОБА_3 перевірки, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п.2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Із змісту статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З досліджених під час розгляду справи первинних документів, які містяться в матеріалах справи встановлено, що вони в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , тобто містять: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, судами також встановлено, що всі податкові накладні постачальників за спірними операціями заповнені у відповідності до вимог п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Контролюючий орган в акті перевірки стверджує, що позивачем при проведені перевірки не надано ТТН, що унеможливлює встановлення факту передачі товарів від продавця до покупця, у т.ч. і у зв'язку з відсутністю документів, що засвідчують транспортування товару, та в цілому свідчить про безтоварність операцій.

З цього приводу слід зазначити, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу матеріальних цінностей та не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

При цьому, факт здійснення поставок фіксується шляхом оформлення видаткових накладних, які були відображені в бухгалтерському та податковому обліку.

Окрім того, контролюючий орган в акті перевірки посилається на те, що в ході перевірки позивачем не надано сертифікатів якості (відповідності) товару.

Відповідно до пп.20.1.8 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Тобто, документи, які засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості і т.н.) - документи, які за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів платнику податку, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам.

Також, слід зазначити, що відсутність у контрагентів позивача достатньої кількості трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності не є підставою для визнання господарської операції нереальною. Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, складських та виробничих приміщень для виконання того чи іншого виду діяльності. При цьому підприємство може залучати необхідні трудові ресурси на підставі цивільно-правових договорів.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентами позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинні нести саме ці підприємства.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Згідно з ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом.

Рішення суду про визнання правочинів між позивачем та його контрагентами недійсними контролюючим органом до суду не надано.

Крім того, щодо отриманої податкової інформації слід зазначити, що позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентом, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України" якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у позивача на час проведення перевірки були всі первинні документи, які підписані усіма сторонами та уповноваженими на це особами, всі контрагенти на час здійснення операцій перебували на обліку в податкових органах та не припинені, мають усі необхідні реквізити відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підприємств» . Факт підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами фактичного виконання договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, вказує на фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту та витрат.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилок та недоліків у їх оформленні не є беззаперечною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

За таких обставин, відповідачем не надано належних доказів, що фінансово-господарські операції між УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області та ПП «Союзтех-сервіс» , ТОВ «АРКОМ-ДНІПРО» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, отримані позивачем товари та послуги були використані в межах господарської діяльності позивача, що не заперечується відповідачем.

З огляду на вказане, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000815001 та №0000804000 від 12.07.2016 року прийняті відповідачем не обґрунтовано, а відповідно підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірними висновків ОСОБА_3 від 29.06.2016 року №124/28-01-50-08596854 про результати позапланової виїзної перевірки Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області, код за ЄДРПОУ 08596854, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2013 року по 30.05.2016 року в частині взаємовідносин УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області з ПП «Союзтех-Сервіс» та ТОВ «АРКОМ-ДНІПРО» , в задоволенні яких було відмовлено, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, беручи до уваги те, що рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено, сторонами не оскаржується, в цій частині воно не переглядається та залишається без змін.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року у справі №804/4626/16 за позовом Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання неправомірними висновків та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 19 червня 2018 року, в повному обсязі постанова виготовлена 22 червня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню до Верховного Суду в касаційному порядку не підлягає.

ОСОБА_4 ОСОБА_1

Судді Н.А.Олефіренко

ОСОБА_5