Постанова

від 20.06.2018 по справі 815/5432/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5432/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибницька Ферма "Акватоп" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року, прийняте в порядку письмового провадження в м. Одесі, по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибницька Ферма "Акватоп" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 16.10.2014 р. № 0000901505.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року, адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2017 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року у задоволенні позовної заяви відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити поданий по цій справі позов. Доводами апеляційної скарги зазначено, що позивач здійснював реальні господарські операції з ТОВ Нерасофт та ТОВ Никотек з придбання у них Гроверу для осетра Естелла , у зв`язку з чим мав місце фактичний рух активів. На думку апелянта, суд першої інстанції залишив поза увагою, що укладені позивачем договори з ТОВ "Нерасофт" та ТОВ "Никотек" відповідачем не оскаржувалися та у судовому порядку не були визнані недійсними; суми ПДВ, за виписаними ТОВ "Нерасофт" та ТОВ "Никотек" податковими накладними позивач не тільки відобразив у складі податкового кредиту декларацій з ПДВ, а й ці податкові накладні були відображені в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, а також позивач відобразив відомості про ці накладні та про придбання товарів у ТОВ "Нерасофт" та ТОВ "Никотек" в додатках до декларації з ПДВ, які подавалися ним в електронному вигляді на адресу відповідача, який прийняв ці документи та ніяких зауважень щодо їх достовірності до моменту перевірки не висловлював, чим фактично визнав законність таких дій. Проте, суд першої інстанції під час розгляду цієї справи жодного з цих доводів позивача до уваги не прийняв, і замість цього в рішенні поклався фактично на вироки Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 квітня 2015 року, якими керівників ТОВ "Нерасофт" та ТОВ "Никотек" на підстав угод про визнання винуватості було визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ст. 205 КК України, які ґрунтуються виключно на протоколах допитів цих осіб від 03.11.14р. та 25.12.14р., які в свою чергу підтверджують достовірність відомостей складеного відповідачем Акту перевірки. Апелянт зазначив, що самі по собі факти порушення кримінальних проваджень та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб ТОВ "Нерасофт" та ТОВ "Никотек", в рамках такої кримінальних проваджень, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених цими підприємствами з Позивачем.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Від сторін не надійшло клопотань про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, у зв`язку з чим справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Рибницька ферма "Акватоп" на час виникнення спірних правовідносин перебувало на обліку як платник податків в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, було платником податку на додану вартість, основним видом діяльності позивача є прісноводне рибництво (аквакультура).

ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області в період з 25.09.2014 року по 01.10.2014 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Рибницька ферма "Акватоп" щодо законності декларування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за січень 2014 року, за результатами якої складений акт перевірки №5475/15-53-15-514/34995070 від 08.10.14 року.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в січні 2013 року на 37000 грн., в березні 2013 року на 74000 грн., в вересні 2013 року на 14907 грн., в листопаді 2013 року на 22933 грн. та в грудні 2013 року на 22933 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в січні 2014 року на суму 171773 грн.

На підставі виявлених порушень, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення №0000901505 від 16 жовтня 2014 року, яким позивачу зменшений розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість всього на 171773 грн.

З акту перевірки №5475/15-53-15-514/34995070 від 08.10.14 року вбачається, що підставою для висновків про порушення позивачем положень ст. 198 Податкового кодексу України є ознаки безтоварності господарських операцій між ТОВ "Рибницька ферма "Акватоп" та ТОВ "Нерасофт", ТОВ "Нікотек", штучне формування податкового кредиту позивачем по цим операціям, що підтверджується податковою інформацією щодо контрагентів позивача.

Позивач не погодився з висновками акту перевірки та правомірністю податкового повідомлення-рішення №0000901505 від 16 жовтня 2014 року, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, видані контрагентами, діяльність яких була фіктивною, підписані керівниками підприємств, які фактично фінансово-господарську діяльність не здійснювали та не підписували цих документів, однак на податкових та видаткових накладних містяться підписи від їх імені.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.36, 14.1.178, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно до ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 187.1 ст. 187 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно до абз.1 п.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п.198.1, п.198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно до п.201.1, п.201.4 ст. 201 ПК України Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до абз.1 п.201.7, абз.1 п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з поданою позивачем до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області податковою декларацією з ПДВ за січень 2014 року (вх. № 9008371911 від 19.02.2014) з додатками залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відображений у рядку 24 податкової декларації, складає 1504803 грн. та цей залишок сформований в податкових періодах з жовтня 2011 року по грудень 2013 року.

Перевіркою правомірності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків з бюджетом та показників, відображених у деклараціях з ПДВ за січень, березень, вересень, листопад та грудень 2013 року (з додатками) встановлено, що позивачем сформовані показники рядку 10.1 Декларацій, в тому числі, за рахунок податкових накладних на загальну суму ПДВ 171773 грн., виписаних платниками податків: ТОВ "НИКОТЕК" на загальну суму ПДВ 111000 грн. та ТОВ "НЕРАСОФТ" на загальну суму ПДВ 60773 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Рибницька ферма "Акватоп" та ТОВ "Нерасофт" 20.09.2013 року укладений договір №01/20, відповідно до якого ТОВ "Нерасофт" зобов'язується поставити, а ТОВ "Рибницька ферма "Акватоп" прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності, сума поставки за цим договором зазначається в видаткових накладних.

На виконання умов зазначеного договору за даними первинних документів, зокрема, видаткових накладних, у вересні, листопаді та грудні 2013 року ТОВ "Нерасофт" здійснено на адресу позивача поставку товару: "Гровер для осетра Естелла" та ТОВ "Нерасофт" виписані позивачу податкові накладні №41 від 20.09.2013 року на суму з ПДВ 89440 грн., ПДВ - 14906,67 грн., № 118 від 20.11.2013 року на суму з ПДВ - 137600,00 грн., ПДВ - 22933,33 грн., №31 від 05.12.2013 року на суму з ПДВ - 137600 грн., ПДВ - 22933,33 грн., на підтвердження оплати товару позивачем надані платіжні доручення та виписки по рахунку.

На підставі зазначених податкових накладних ТОВ "Рибницька ферма "Акватоп" сформувало податковий кредит у відповідних періодах.

Крім того, між ТОВ "Рибницька ферма "Акватоп" та ТОВ "Никотек" 11.09.2012 року укладений договір №1/9 відповідно до якого ТОВ "Никотек" зобов'язується поставити, а ТОВ "Рибницька ферма "Акватоп" прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності, сума поставки за цим договором зазначається в видаткових накладних.

На виконання умов зазначеного договору за даними первинних документів, зокрема, видаткових накладних, у січні, березні 2013 року ТОВ "Никотек" здійснено на адресу позивача поставку товару: "Гровер для осетра Естелла" та ТОВ "Никотек" виписані позивачу податкові накладні №286 від 29.01.2013 року на суму з ПДВ - 222000 грн., ПДВ - 37000 грн., №14 від 04.03.2013 року на суму з ПДВ - 444000 грн., ПДВ - 74000 грн., на підтвердження оплати товару позивачем надані платіжні доручення та виписки по рахунку.

Отже, висновок відповідача про те, що фінансово-господарські операції ТОВ НИКОТЕК та ТОВ НЕРАСОФТ з ТОВ Рибницька ферма Акватоп мають ознаки безтоварності проведених операцій, у зв'язку з чим має місце штучне формування податкового кредиту від третіх осіб на користь вигодо набувача та сприяння в отриманні податкової вигоди у вигляді завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, на думку суду, є помилковими та не узгоджуються з вищевказаними приписами податкового законодавства.

Щодо посилань податкового органу на вироки за фактом фіктивного підприємництва, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктами 6 та 7 ст. 78 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 квітня 2015 року, який набрав законної сили, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, тобто, придбання суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ "Никотек" з метою прикриття незаконної діяльності без мети здійснення господарської діяльності та отримання прибутку.

З протоколу допиту ОСОБА_2 від 25.12.2014 року вбачається, що він господарською діяльністю ТОВ "Никотек" не займався, зареєстрував зазначене підприємство за винагороду, будь-яких фінансово-господарських документів ТОВ "Никотек" (договорів, накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт, тощо) не підписував.

Крім того, вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 квітня 2015 року, який набрав законної сили, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, тобто, реєстрація на своє ім'я ТОВ "Нерасофт" без мети здійснення господарської діяльності, пособництво у незаконній діяльності, а саме створення фіктивного підприємства з метою здійснення незаконної діяльності.

Незаконна діяльність ТОВ "Нерасофт" полягала у використанні реквізитів цього підприємства, його розрахункових рахунків та печатки для документального оформлення неіснуючих операцій з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на адресу підприємств - контрагентів, після чого такі документи надавалися замовнику "послуг" з метою уникнення від оподаткування шляхом незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат з податку на прибуток.

При цьому, ОСОБА_3 фінансово-господарську діяльність ТОВ "Нерасофт" не здійснював, документів по взаємовідносинам з підприємствами-контрагентами не підписував, товар не поставляв, розрахунковими рахунками не керував, податкову звітність не складав та не підписував і нікому цього не доручав, що також підтверджується його допитом від 03.11.2014 року.

З огляду на вищезазначене суд першої інстанції дійшов висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, видані контрагентами, діяльність яких була фіктивною, підписані керівниками підприємств, які фактично фінансово-господарську діяльність не здійснювали та не підписували цих документів, однак, на податкових накладних, видаткових накладних, договорах містяться підписи від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_2, щодо яких є вироки за фактом фіктивного підприємництва, а тому ці документи не можуть вважатися складеними у відповідності до вимог законодавства та підтверджувати здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Нерасофт", ТОВ "Нікотек".

Апелянт в апеляційній скарзі зазначав про не можливість використання в цій справі вищезазначених вироків суду, оскільки вони не досліджувалися під час проведення перевірки (вироків на час проведення перевірки не було) та необхідно брати до уваги тільки ті докази і обставини, які зазначені в акті перевірки, а тому висновки податкового органу ґрунтуються тільки на податковій інформації щодо ТОВ "Нерасофт", ТОВ "Нікотек" та актах про не можливість проведення передвіки цих суб'єктів господарювання, тобто, на припущеннях.

При цьому, в матеріалах справи міститься постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.05.14р. по справі №814/851/14 за позовом ТОВ Нерасофт до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області було: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області щодо корегування показників податкової звітності з податку на додану вартість, які полягають у зменшенні в Автоматизованій системі (АС) Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України , що здекларовані ТОВ НЕРАСОФТ , у листопаді 2013 року: податкових зобов'язань на суму '996533,00 грн., податкового кредиту на суму 1908630,00 грн., у грудні 2013 року: додаткових зобов'язань на суму 2438428,00грн., податкового кредиту на суму 2338558,00 зобов'язано Державну податкову інспекцію у Центральному районі М.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області поновити в Автоматизованій системі (АС) Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України показники податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ НЕРАСОФТ у листопаді 2013 року: податкових зобов'язань на суму 1996533,00 грн., податкового кредиту - 1908630,00 грн.; у грудні 2013 року: податкових зобов'язань - 2438428,00 грн., податкового кредиту - 2338558,00 грн.; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Центральному районі М.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області вилучити з інформаційної системи Податковий блок та Автоматизованої системи (АС) Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України інформацію, внесену на підставі акта від 05.03.14р. №109/14-03-22-08/38458452 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ НЕРАСОФТ (код ЄДРПОУ 38458452) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків контрагентами - постачальниками за період листопад, грудень 2013 року та контрагентами - покупцями.

Також цією постановою було встановлено, що інформація в акті від 05.03.14р. №109/14-03-22-08/38458452 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ НЕРАСОФТ (код ЄДРПОУ 38458452) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків контрагентами - постачальниками за період листопад, грудень 2013 року та контрагентами - покупцями про нереальність господарських операцій та відсутність позивача за місцем знаходження базується тільки на припущеннях, що не підтверджені будь-якими допустимими доказами, висновки про зроблені передчасно без достатніх для цього підстав.

Постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.05.14р. по справі №814/851/14, була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.09.14р., ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.10.14р. та постановою Верховного Суду України від 10.11.15р., а отже набрала законної сили.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року (п.57 Рішення) зазначив, що у разі, якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаного зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватись між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також, Судом вказано, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Необхідно зазначити, що податковий орган, не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем законодавства.

Сам факт наявності вироків стосовно контрагентів позивача та отримання свідчень посадових осіб господарських суб`єктів в рамках кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами, оскільки вирок суду не містить відомостей про відсутність господарських операцій між позивачем і контрагентами, то таке рішення не може бути визнано належним доказом на підтвердження порушення товариством вимог податкового законодавства, які зумовили визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням.

Необхідно зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Така правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 27.02.18 р. у справі № 802/1853/16-а.

Судом встановлено, що позивач здійснював реальні господарські операції з ТОВ "Нерасофт" та ТОВ "Никотек" з придбання у них Гроверу для осетра Естелла у січні, березні, вересні, листопаді та грудні 2013 року (видаткові та податкові накладні, книги складського обліку кормів для риби, платіжні доручення та банківські виписки, пояснення свідка ОСОБА_5, відомості про бухгалтерській облік цих операцій, відомості про реєстрацію ТОВ "Никотек" та ТОВ "Нерасофт" як юридичних осіб та як платників ПДВ).

Здійснені позивачем з ТОВ "Нерасофт" та ТОВ "Никотек" операції з придбання у них Гроверу для осетра Естелла мали за собою наслідки у власному капіталі та зобов'язання позивача, адже внаслідок їх проведення збільшилися залишки кормів на складі позивача та зменшилася кількість грошових коштів на його банківському рахунку (виписки по банківському рахунку позивача та відомості бухгалтерського обліку разом із книгою складського обліку кормів для риби).

За результатом здійснених позивачем господарських операцій з ТОВ "Нерасофт" та ТОВ "Никотек" з придбання у них Гроверу для осетра Естелла мав місце фактичний рух активів у вигляді отриманого корму, який був отриманий позивачем, певний час зберігався на складі, а потім був використаний для годування риби, яка продавалася протягом перевіряємого періоду (видаткові накладні ТОВ "Нерасофт" та ТОВ "Никотек", книга складського обліку кормів, внутрішні видаткові накладні та акти на списання кормів, експертні висновки щодо якості вирощеної риби та відомості про її продаж).

Вже тільки наведене само по собі свідчить про обґрунтованість включення позивачем до складу податкового відповідних місяців сум ПДВ, які виникли внаслідок проведення ним господарських операцій з придбання корму для риби у ТОВ "Нерасофт" та ТОВ "Никотек", а отже і про недостовірність Акту перевірки щодо нереальності таких господарських операцій та протиправність прийнятого на підставі такого Акту податкового повідомлення - рішення. Крім того, в матеріалах справи наявна постанова Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.15р., яка набрала законної сили, по справі №815/5234/15 за позовом позивача до відповідача, по якій суд встановив, що ТОВ Никотек дійсно поставляло на адресу позивача Гровер для осетра Естелла і останній на законних підставах відобразив у складі податкового кредиту грудня 2012 року суму ПДВ за виписаною ТОВ Никотек податковою накладною, отже відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України ці обставини не підлягають повторному доказуванню. Суд 1-ї інстанції всупереч вимогам ст.ст. 90, 196, 242 КАС України взагалі цієї постанові в рішенні не надав юридичної оцінки, не вказавши чому він не приймає її як доказ по цій справі.

Колегія суддів зазначає, що позивачем було надано відповідну первинну документацію на підтвердження господарських операцій з контрагентами, які підтверджують факт реальних господарських відносин з контрагентами.

Таким чином, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів чи послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товарів або послуг, наявність первинних документів та використання в господарській діяльності придбаного товару чи послуг.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням наданих до суду доказів, судом встановлено наявність руху активів, підтверджений первинними документами відображеними в бухгалтерському обліку, що є безперечним доказом реальності проведених господарських операцій ТОв Рибницька ферма Акватоп .

Таким чином, зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому відповідають критеріям належного доказу, відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, а позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні постанови припустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибницька Ферма "Акватоп" - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року - скасувати.

Прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибницька Ферма "Акватоп" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 16 жовтня 2014 року № 0000901505.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибницька Ферма "Акватоп" судовий збір в розмірі 5640,39 гривень (п`ять тисяч шістсот сорок гривень тридцять дев`ять копійок).

Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик