Постанова

від 18.06.2018 по справі 820/5174/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Кухар М.Д.

18 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5174/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії :

головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Мельнікової Л.В. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий-суддя І інстанції: Кухар М.Д.) від 10.04.2018р. (повний текст рішення складено 20.04.2018 р.) по справі №820/5174/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика", звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002351411 від 02.11.2017 року по податку на додану вартість на загальну суму 1008126,25 грн., з них сума основного зобов'язання - 806501,00 грн., штрафні санкції - 201625,25 грн. у зв'язку з порушенням п. 198.1 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України);

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002361411 від 02.11.2017 року по податку на додану вартість щодо зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 293480,00 грн. у зв'язку з порушенням п. 198.1 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Зазначив, що оскільки у позивача в наявності всі необхідні первинні документи, якими документовані операції з контрагентом - ТОВ "Павлонія Північ", то висновки перевіряючих про відсутність реального характеру вказаних операцій є помилковими.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення №0002351411 від 02.11.2017 року, прийняті ГУ ДФС у Харківській області.

Скасовано податкове повідомлення - рішення №0002361411 від 02.11.2017 року, прийняті ГУ ДФС у Харківській області.

Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на користь ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у сумі 19524 грн.10 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, за наслідком проведеної перевірки встановлено відсутність реального характеру укладених між позивачем та контрагентом - ТОВ "Павлонія Північ" господарських операцій. А тому, оскільки встановлені за наслідками перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, то спірні податкові повідомлення-рішення є законними.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що співробітниками ГУ ДФС у Харківській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Павлонія Північ" (податковий номер 40709572) за грудень 2016 року, за наслідками якої складено Акт № 16133/20-40-14-11-11/30655680 від 20.10.2017 року.

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме: п.198.1 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит за грудень 2016 року у сумі 1099981 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2016 року на 293480 грн. та заниження суми податку на додану вартість за грудень 2016 року на 806501 грн.

На підставі висновків викладених в акті перевірки, 02.11.2017 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0002351411 по податку на додану вартість на загальну суму 1008126,25 грн., з них сума основного зобов'язання - 806501,00 грн., штрафні санкції - 201625,25 грн.;

- № 0002361411 по податку на додану вартість щодо зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 293480,00 грн.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки контролюючого органу про відсутність реального характеру укладених між позивачем та контрагентом - ТОВ "Павлонія Північ" господарських операцій, через відсутність у підприємств трудових ресурсів, власних основних фондів, придбання послуг чи обладнання, необхідного для надання реалізованих на адресу позивача послуг. Вказані висновки ґрунтувались на наявності податкової інформації інших податкових органів відносно контрагента позивача, а саме, узагальненої податкової інформації, отриманої від Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо ТОВ "Павлонія Північ" код ЄДРПОУ 40709572 за звітний період декларування з листопада 2016 року по січень 2017 року, складеної з причини неможливості проведення документальної позапланової виїзної перевірки у зв'язку із відсутністю ТОВ "Павлонія Північ" за місцезнаходженням засвідчено актом Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про неможливість вручення запиту від 06.01.2017 року, з врахуванням первинної документації, наданої позивачем до перевірки.

Не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Павлонія Північ", а тому висновки податкового органу про завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2016 року на 293480 грн. та заниження суми податку на додану вартість за грудень 2016 року на 806501 грн. є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до положень п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку (п. 22.1 ст. 22 ПК України).

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом п.198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Як встановлено під час судового розгляду справи, позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентом - ТОВ "Павлонія Північ".

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру вищевказаних господарських операцій, які були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено під час розгляду справи, 05.10.2016 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "Павлонія Північ" (Виконавець) укладено договір № 16/10-16, предметом якого було надання послуг щодо експлуатації будівельних машин і механізмів (далі по тексту Техніки) для виконання земляних та будівельно-монтажних робіт на будівельних об'єктах Замовника (п. 1.1. Договору).

Відповідно до вимог п. 2.1 Договору, послуги щодо експлуатації Техніки надаються Виконавцем за заявкою Замовника, яка направляється у письмовому вигляді (факсом) або усно. В Заявці зазначається місце проведення робіт, тип необхідної техніки, дату початку робіт, термін роботи, а також інші умови, які ускладнюють процес експлуатації (в разі наявності).

Згідно п. 3.1. Договору, вартість Послуг Виконавця за цим договором вказується в актах виконаних робіт.

10.10.2016 року на адресу Виконавця факсимільним зв'язком направлено заявку за вих. № 488/1 в якій зазначено місце проведення робіт (Роз'їзд 376 км., 393 км.: дільниця Зачатівська-Хлібодарівка; дільниця Розівка-Зачатівська; блок-пост 346 км., блок-пост 412 км.), тип необхідної техніки (13 позицій з повним переліком), дати початку робіт, терміни роботи, а також інші умови, які були необхідні для конкретизації переліку робіт.

Обов'язки по доставці Техніки до місця виконання робіт було покладено на Виконавця.

На виконання п. 3.1. Договору, з боку Виконавця на адресу Замовника надано наступні акті прийому-передачі робіт: за № 29/12-12 від 29.12.2016 року на суму 435504,65 грн.; за № 29/12-11 від 29.12.2016 року на суму 89249,63 грн.; за № 29/12-10 від 29.12.2016 року на суму 296476,57 грн.; за №29/12-9 від 29.12.2016 року на суму 250192,03 грн.

Аналіз Договору, Заявки на виконання робіт та актів прийому-передачі робіт встановлено, що Акти містять перелік виконаних робіт, який відповідає Заявці, кількість машино-годин, ціну за кожну одиницю техніки, виходячи із кількості машино-годин.

Також, 10.10.2016 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "Павлонія Північ" (Виконавець) укладено договір № 18/10-16, предметом якого було надання Послуг з контролю якості устаткування, що надійшло до Замовника згідно з договором постачання обладнання, устаткування, приладів та матеріалів згідно Специфікації (Додаток 2), надалі - Послуги, в порядку та на умовах, обумовлених даним Договором (п. 1.1 Договору).

Відповідно до специфікації, Виконавцю було передано обладнання, устаткування, прилади та матеріали.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що згідно п. 1.1., Виконавець надає Замовнику наступні Послуги: перевірка комплектності устаткування, що перевіряється; візуальний контроль якості устаткування, перевіряється; перевірка працездатності устаткування та відповідності показників їх якості вимогам нормативної і технічної документації.

Відповідно до вимог п. 2.3. Договору, строк виконання Послуг, зазначених в п 2.1: з 10 жовтня 2016 року по 29 грудня 2016 року.

Згідно п. 3.1. Договору, вартість Послуг - договірна і становить: 2 446 440,00 грн. , в тому числі ПДВ 20% 407740,00 грн. згідно з протоколом узгодження договірної ціни (Додаток №1), що складає невід'ємну частину даного Договору.

Протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту закінчення надання Послуг, Сторонами підписується Акт здавання-приймання наданих Послуг (п. 3.3. Договору).

Конкретний перелік робіт, що було необхідно зробити щодо кожного окремого обладнання, міститься у Технічному завданні до Договору № 18/10-16 " 10" жовтня 2016 р.

На виконання умов Договору, Виконавцем було надано наступні акти виконання робіт: за №29/12-5 від 29.12.2016 року на суму 611610,00 грн.; за №29/12-6 від 29.12.2016 року на суму 611610,00 грн.; за №29/12-7 від 29.12.2016 року на суму 611610,00 грн.; за №29/12-8 від 29.12.2016 року на суму 611610,00 грн.

Перелік робіт, зазначений у актах прийому-передачі робіт відповідає умовам договору та технічному завданню до нього.

Крім того, 10.10.2016 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "Павлонія Північ" (Виконавець) укладено договір № 19/10-16, предметом якого було виконання перевірки відповідності показників їх якості вимогам нормативної та технічної документації, в порядку та на умовах, обумовлених даним Договором (п. 1.1. Договору).

Відповідно до вимог п. 1.2. Договору, термін виконання робіт - 30 грудня 2016 р., з можливістю дострокового виконання.

Згідно п. 2.1. Договору, вартість Послуг - договірна і становить: 3 082 021,64 грн., в тому числі ПДВ 20% 513 670,27 грн. згідно з протоколом узгодження договірної ціни (Додаток № 1), що складає невід'ємну частину даного Договору.

Оплата робіт проводиться "Замовником" після підписання двостороннього акту здачі-приймання робіт до 30.12.2017 року (п. 2.2. Договору).

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту закінчення надання Послуг, Сторонами підписується Акт здавання-приймання наданих Послуг.

Відповідно до специфікації, Виконавцю було передано товарно-матеріальні цінності для надання Послуг з контролю якості устаткування.

Конкретний перелік робіт, що було необхідно зробити щодо кожного окремого обладнання, міститься у Технічному завданні до Договору № 19/10-16 "10" жовтня 2016 р.

На виконання умов Договору, Виконавцем було надано наступні акти виконання робіт: за №29/12-4 від 29.12.2016 року на суму 770505,41 грн.; за №29/12-3 від 29.12.2016 року на суму 770505,41 грн.; за №29/12-2 від 29.12.2016 року на суму 770505,41 грн.; за №29/12-1 від 29.12.2016 року на суму 770505,41 грн.

Перелік робіт, зазначений у актах прийому-передачі робіт відповідає умовам договору та технічному завданню до нього.

Оплата за виконані контрагентом на підставі вказаних договорів роботи виконана позивачем частково, а саме, сума оплати на даний час складає 2892202,04 грн.

ТОВ "Павлонія Північ" на виконання вищевказаних договірних відносин виписано на адресу позивача податкові накладені. На момент спірних взаємовідносин контрагенти були платниками ПДВ.

Вищевказані первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України №996-XIV, ст. 44 ПК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/70 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Як зазначив під час розгляду справи позивач, зазначені вище договори були укладені на виконання п. 16.1 Договору № Дон/114-6-16449/НН від 10.10.2016 року, укладеного між ПАТ "Укрзалізниця" в особі СП "Маріупольська дистанція сигналізації та зв'язку" РФ "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" та позивачем, відповідно до вимог якого, позивач (підрядник) повинен був гарантувати можливість безперервної і нормальної експлуатації об'єкту протягом 10 років з моменту підписання акту здачі об'єкту в експлуатацію згідно вимог проектно-кошторисної документації. Оскільки такі строки експлуатації комплектуючих не передбачені виробниками тих матеріалів, які використовувались в проведенні робіт, позивач, з метою захисту власних інтересів, виконав додаткові випробування обладнання та ТМЦ.

Всі виконані ТОВ "Павлонія Північ" роботи (послуги) в подальшому були реалізовані в рамках Договору № Дон/114-6-16449/НН від 10.10.2016 року, укладений між ПАТ "Укрзалізниця" в особі СП "Маріупольська дистанція сигналізації та зв'язку", РФ "Донецька залізниця", ПАТ "Укрзалізниця" та ТОВ "НВП "Залізничавтоматика", про що свідчать наступні документи: акт прийому-передачі виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року за № 1 від 30.11.2016 року з додатками до нього; акт прийому-передачі виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року за № 2 від 30.11.2016 року з додатками до нього; акт прийому-передачі виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року за № 3 від 30.12.2016 року з додатками до нього; акт прийому-передачі виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року за № 4 від 30.12.2016 року з додатками до нього; акт прийому-передачі виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року за № 5 від 30.12.2016 року з додатками до нього; акт прийому-передачі виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року за № 6 від 30.12.2016 року з додатками до нього; акт прийому-передачі виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року за № 7 від 30.12.2016 року з додатками до нього; акт прийому-передачі виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року за № 8 від 30.12.2016 року з додатками до нього; акт прийому-передачі виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року за № 9 від 30.12.2016 року з додатками до нього; акт прийому-передачі виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року за № 10 від 30.12.2016 року з додатками до нього.

Аналізом первинної документації позивача по взаємовідносинах із ТОВ "Павлонія Північ" та ПАТ "Укрзалізниця" в особі СП "Маріупольська дистанція сигналізації та зв'язку" РФ "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" встановлено, що всі послуги та роботи, надані контрагентом на адресу позивача, містяться у переліку тих робіт та послуг, які виконані останнім на виконання умов договору №Дон/114-6-16449/НН від 10.10.2016 року.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що контрагент позивача виконав свої зобов'язання за вказаними вище договорами, а позивач прийняв відповідний товар (послуги, роботи), сплатив їх вартість та відобразив вказані операції у податковому та бухгалтерському облік.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що під час судового розгляду підтверджено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентом господарських операцій.

Надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання вказаних операцій та факт їх використання у господарській діяльності товариства, є помилковими.

Колегія суддів зазначає, що стан виконання податкових обов'язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення не те, які зобов'язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі, як на підставу відсутності реальності факту здійснення укладених між позивачем та контрагентом господарських операцій, на той факт, що у спірний період ТОВ "Павлонія Північ" не мало достатньої кількості кваліфікованого персоналу, який необхідний для їх виконання, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно із положеннями вимог діючого законодавства підприємство не обмежено у праві залучати до виконання робіт інших суб'єктів господарювання.

Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами (ст. 46 Конвенції).

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - "ЄСПЛ").

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії, ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагента позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача порушення вимог законодавства та, як наслідок, неправомірності нарахування за вказані порушення суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності визначення позивачу суми грошового зобов'язання колегія суддів вважає необґрунтованими з вищезазначених підстав.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2018р. по справі №820/5174/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик Судді (підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова Л.О. Донець Повний текст постанови складено 22.06.2018 року.