Постанова

від 20.06.2018 по справі 820/2402/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2402/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.,

за участю представника відповідача Виноградова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 року (м.Харків, головуючий суддя І інстанції Спірідонов М.О., повний текст складено 26.04.2018 року) по справі № 820/2402/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль Буд" до Головного управління ДФС у Харківській області, Державної фіскальної служби України про визнання дій незаконними ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль Буд" (далі - ТОВ "Модуль Буд"), звернувся до суду із позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), Державної фіскальної служби України (далі- ДФС України), в якому просив: (а.с.5-9)

- визнати протиправною відмову ДФС України (код ЄДРПОУ 392921197) у прийнятті поданої ТОВ "Модуль Буд" (код ЄДРПОУ 36034516) засобами телекомунікаційного зв'язку податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2017 року із додатком 2 (довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового періоду), яка нараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) (Д2), додатком 5 (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) (Д5) та вважати її прийнятою датою її фактичного отримання контролюючим органом, а саме: 22.01.2018 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198) від 21.03.2018 року № 0044461213;

- стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані неправомірністю відмови відповідачами у прийнятті декларації за наявності чинного Договір №251120161 від 25.11.2016 року про визнання електронних документів, а тому оскаржуване протиправним податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 21.03.2018 року № 0044461213 є протиправним.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 року по справі №820/2402/18 адміністративний позов задоволено в повному обсязі та стягнуто з ДФС України і ГУ ДФС у Харківській області на користь ТОВ "Модуль Буд" сплачений судовий збір у сумі 3524,00 грн. (а.с.55-59)

Не погодившись із судовим рішенням, ГУ ДФС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Модуль Буд" у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянтом зазначено, що рішення суду прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи. Зокрема, податковий орган вказує на розірвання 14.11.2017 року Центральною ОДПІ в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів від 25.11.2016 року №251120161 відповідно до умов даного договору.

Крім того, апелянт вказує на право позивача, як платника податків, згідно із п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України у разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

При цьому, апелянт звертає увагу, що жодних доказів оскарження дій Центральної ОДПІ щодо розірвання в односторонньому порядку вказаного Договору у судовому порядку позивач не надає.

Апеляційна скарга ДФС України на оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 8.06.2018 року було повернуто скаржнику у зв'язку із не усуненням недоліків апеляційної скарги, а саме, у зв'язку із несплатою судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, також просить суд апеляційної інстанції розглядати справу без його участі..

Представник відповідача - ГУ ДФС у Харківській області- підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача , дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Модуль Буд", код ЄДРПОУ 36034516, зареєстроване у встановленому законом порядку в якості юридичної особи із місцезнаходженням за адресою: 61052, м. Харків, вул. Котлова, 19, а також перебуває на обліку в Центральній ОДПІ м.Харкова ГУ ДС у Харківській області (Ленінський район м. Харкова) (далі - Центральна ОДПІ (Ленінський район)). (а.с.10-13)

ГУ ДФС у Харківській області було проведено камеральну перевірку ТОВ "Модуль Буд" з питання своєчасного подання податкової декларації з ПДВ за грудень 2017 року, за результатами якої складено акт від21.02.2018 року №2558/20-40-12-13-19/36034516 (а.с.29-30).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.49.18.1 п.49.1 ст.49, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, а саме: підприємством несвоєчасно подано податкову декларацію з ПДВ за грудень 2017 року. Так, граничний термін подання такої декларації 22.01.2018 року, а платником податків фактично подано таку декларацію 12.02.2018 року за №10410.

Позивачем було надано до податкового органу заперечення на акт перевірки, однак листом ГУ ДФС у Харківській області від 20.03.2018 року № 10746/10/20-40-12-13-26 було повідомлено про залишення висновків акту перевірки без змін. (а.с.24-25)

Враховуючи висновки проведеної перевірки, ГУ ДФС у Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 21.03.2018 року №0044461213, яким застосовано до ТОВ "Модуль Буд" штрафні (фінансові) санкції (штрафи) з податку на додану вартість у розмірі 1020,00 грн. (а.с.31-32).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами до суду не було надано доказів на підтвердження зміни позивачем свого місцезнаходження, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з даного приводу не вносилось жодних записів, в тому числі, про відсутність підприємства за місцезнаходженням або про не підтвердження відомостей про підприємство тощо. При цьому, сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа позивача був чинним. Відтак у податкового органу були відсутні законодавчо визначені підстави для розірвання в односторонньому порядку договору з ТОВ "Модуль Буд" про визнання електронних документів і, як наслідок, для неприйняття відповідної податкової декларації та винесення в подальшому оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Згідно із ст.15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Положеннями п.п.16.1.2., 16.1.3 п.16.1. ст.16 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.п.19-1.1.27 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19 3 цього Кодексу, в тому числі, забезпечують розвиток, впровадження та технічне супроводження інформаційно-телекомунікаційних систем і технологій, автоматизацію процедур, зокрема організацію впровадження електронних сервісів для суб'єктів господарювання контролюючими органами.

Згідно із п.46.1 ст.46 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Положеннями п. 49.1 ст. 49 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 49.2 ст. 49 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Згідно із п.п.49.18.1 п.49.18 ст. 49 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Положеннями п.203.1 ст.203 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.49.3 ст.49 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Положеннями п.49.8 ст.49 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно із п. 49.9 ст. 49 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до п.120.1 ст.120 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб'єктами електронного документообігу визначає Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, затверджений наказом Міністерства фінансів України 06.06.2017 року № 557, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.08.2017 року за № 959/30827 (подалі - Порядок № 557).

Пунктом 1 розділу ІІ "Загальні вимоги щодо електронного документообігу" Порядку № 755 передбачено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства та на підставі Договору, що визначає взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Автор (юридична особа, самозайнята особа, фізична особа, податковий агент, контролюючий орган, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, що створили електронний документ) створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов'язкових реквізитів та з використанням надійного засобу ЕЦП, керуючись цим Порядком, а також Договором (крім фізичних осіб, які не є самозайнятими особами).

Створення електронного документа завершується накладанням на нього ЕЦП підписувача (підписувачів), електронної печатки (за наявності), як передбачено для аналогічного документа в паперовому вигляді (п. 3 розділу ІІ Порядку № 755).

Після накладання ЕЦП автор здійснює шифрування електронного документа з дотриманням вимог до форматів криптографічних повідомлень, затверджених в установленому законодавством порядку, та надсилає його у форматі (стандарті) засобами телекомунікаційного зв'язку до адресата протягом операційного дня (п. 4 розділу ІІ Порядку № 755).

Автор здійснює надсилання електронних документів з урахуванням встановлених законодавством граничних строків для подання таких документів (п. 5 розділу ІІ Порядку № 755).

Пунктами 8, 9 розділу ІІ Порядку № 755 передбачено, що у разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка, яка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня або за 1 годину до його закінчення.

Автоматизована перевірка електронного документа включає (п. 10 розділу ІІ Порядку № 755):

перевірку правового статусу ЕЦП шляхом встановлення чинності посиленого сертифіката ключа підписувача на час підписання електронного документа та відповідності особистого ключа підписувача відкритому ключу, зазначеному у посиленому сертифікаті. При цьому дата та час накладення ЕЦП встановлюються за даними позначки часу, отриманої підписувачем від АЦСК в момент підпису, а чинність посиленого сертифіката на цей момент встановлюється за даними відповідного онлайн-сервісу АЦСК (OCSP) та/або даними актуальних списків відкликаних сертифікатів (CRL) зазначеного АЦСК;

перевірку обов'язковості та послідовності накладення на електронний документ ЕЦП підписувачів та електронної печатки (за наявності) у встановленому порядку;

перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);

перевірку наявності обов'язкових реквізитів;

перевірку наявності Заяви про приєднання до Договору;

перевірку дії Договору.

Перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.

У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 10 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається електронна печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі (п. 11 розділу ІІ Порядку № 755).

Не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено законодавством та цим Порядком, формується друга квитанція.

Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції) (п. 12 розділу ІІ Порядку № 755).

На другу квитанцію накладається електронна печатка відповідного контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник другої квитанції зберігається в контролюючому органі (п. 13 розділу ІІ Порядку № 755).

Матеріалами справи підтверджено, що між Центральною ОДПІ (Ленінський район) та платником податків з ЄДРПОУ 36034516 (даний ЄДРПОУ належить саме ТОВ "Модуль Буд") укладено договір №251120161 від 25.11.2016 року про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. (а.с.14-16)

22.01.2018 року засобами електронного зв'язку ТОВ "Модуль Буд" було направлено до ДФС України податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2017 року разом із додатками 2 та 5 (а.с.26-28), яка була доставлена до центрального рівня ДФС України 22.01.2018 року, проте не прийнята через виявлені помилки. Зокрема, вказано, що Документ не може бути прийнятий - Відсутній укладений із платником 36034516 договір приєднання, який визначає права та обов'язки сторін в процесі електронного документообігу. Надішліть заяву про приєднання до договору . (а.с.19)

В подальшому, позивачем було направлено до ДФС України заяву про приєднання до договору про визнання електронних документів, однак податковим органом не прийнято цей документ, оскільки діє Договір про визнання електронних документів від 25.11.2016 року №251120161. Інформація щодо електронного цифрового підпису відповідальних осіб може бути подана Повідомленням. . (а.с.17)

Колегія суддів звертає увагу, що положеннями п.6.4 Договору №251120161 від 25.11.2016 року про визнання електронних документів передбачено, що орган Державної фіскальної служби має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що законодавчо обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів органом ДПС в односторонньому порядку є виключно: 1) ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; 2) зміна платником податків місця реєстрації.

Разом з тим, матеріали справи містять .інформацію про діючий договір про визнання електронних документів від 25.11.2016 року №251120161, а сертифікат директора із діючого договору є чинним і не скасовувався. (а.с.17)

Крім того, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань (запит від 16.02.2018 року за № 1003631408) ТОВ "Модуль Буд" з моменту державної реєстрації підприємства 25.09.2008 року і станом на 16.02.2018 року знаходиться за адресою: 61052, м. Харків, вул. Велика Панасівська, (Котлова) 19, та місце реєстрації не змінювалось. (а.с.10-13)

Згідно п.45.2 ст.45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр, ЄДР).

Положеннями ст.9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань передбачено, що відомості 1. Відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі відповідних заяв про державну реєстрацію; документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.

В Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться такі відомості щодо юридичної особи як місцезнаходження юридичної особи.

Водночас, відповідно до ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Доказів зворотнього зазначених обставин судам першої та апеляційної інстанції відповідачами не надано.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч.ч.1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та прийняв законне рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача - відсутні.

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 року по справі № 820/2402/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку, а у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з 22.06.2018 року.

Повний текст постанови складено 22 червня 2018 року .

Головуючий суддя (підпис)О.П. Лях Судді (підпис) (підпис) М.І. Старосуд М.М. Яковенко