Рішення

від 22.06.2018 по справі 150/271/18

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

"22" червня 2018 р.

Справа № 150/271/18

Провадження по справі №2/150/115/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2018 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Суперсона С. П.,

за участі секретаря Горбей О.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Саїнської сільської ради Чернівецького району Вінницької області про визнання права власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Саїнської сільської ради Чернівецького району Вінницької області про визнання права власності на земельну ділянку. Позов обгунтований тим, що 02.06.2017 померла ОСОБА_2 Після її смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки, розташованої на території Саїнської сільської ради Чернівецького району Вінницької області. Згідно заповіту від 27 квітня 2016 року, ОСОБА_2 зазначену земельну ділянку заповіла ОСОБА_1 Втім, звернувшись до державного нотаріуса Ямпільської державної нотаріальної контори, останнім було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30 березня 2018 року №372/02-31 , так як в ОСОБА_1 відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, видані на ім'я спадкодавця. Втім, оригінал державного акту на земельну ділянку був втрачений ще за життя спадкодавця, у позивача наявна лише його копія. За таких обставин позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права.

Позивач подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу у його відсутність, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить суд їх задоволити.

Відповідач в особі сільського голови Саїнської сільської ради Чернівецького району Вінницької області ОСОБА_3 також подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, зазначивши, що позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази дійшов висновку про наступне.

02 червня 2017 року у м. Сороки Республіки Молдова померла ОСОБА_2, що стверджується свідоцтвом про її смерть серії DC-IV 541667. Останнє місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується повідомленням про зняття з реєстрації місця проживання особи від 08.12.2016.

За життя померлій належала земельна ділянка площею 1,7411 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Саїнської сільської ради Чернівецького району Вінницької області, кадастровий номер 0524985500:04:003:0014, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №071545, виданим Чернівецькою районною державною адміністрацією 10 жовтня 2012 року.

Згідно заповіту від 27 квітня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за №526, ОСОБА_2 зазначену вище земельну ділянку заповіла ОСОБА_1

Втім, при зверненні позивача до державного нотаріуса Ямпільської державної нотаріальної контори, останнім було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30 березня 2018 року №372/02-31 , так як в ОСОБА_1 відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, видані на ім'я спадкодавця.

Втім, оригінал державного акту на земельну ділянку був втрачений ще за життя спадкодавця, у позивача наявна лише його копія.

Разом із тим, довідкою, виданою відділом у Чернівецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 26.12.2017 №31-2-0.38-259/120-17 стверджується, що ОСОБА_2 на території Саїнської сільської ради за межами населеного пункту було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №071545, площею 1,7411 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинились внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1225 ЦК України встановлено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення та належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 5 статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися за свідоцтвом про право на спадщину.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в п.23 постанови №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з ст.ст. 41 , 55 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються законом. Кожен має право будь - якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 26 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII від 19.10.73 року ; статті 7, 17 Загальної декларації прав людини прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року визначають, що всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Кожна людина має право володіти майном як особисто так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року).

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 Постанови ПВС України від 12.06.2009 року №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

При вирішенні даного цивільно - правового спору суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки позивач, як спадкоємець майна, що є предметом спору в даній цивільній справі за заповітом має право на спадкове майно в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 та враховуючи те, що іншим чином ОСОБА_1 не має можливості оформити право власності на спадкове майно, задоволення позову не порушуватиме права та інтереси третіх осіб у тому числі держави, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Саїнської сільської ради Чернівецького району Вінницької області про визнання права власності на земельну ділянку - задоволити .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 1,7411 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Саїнської сільської ради Чернівецького району Вінницької області, кадастровий номер 0524985500:04:003:0014, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, що мала місце 02 червня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ С.П. СУПЕРСОН