Рішення

від 22.06.2018 по справі 816/1280/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 червня 2018 року м. ПолтаваСправа №816/1280/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство "Приват.Зем" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1О.) звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі також відповідач) та з урахуванням заяви від 24.05.2018 /а.с. 77-80/ просила:

визнати протиправним та скасувати рішення, зазначене у листі від 22.03.2018 №2607/0/26-18, про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Решетилівської селищної ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту;

зобов'язати відповідача затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Решетилівської селищної ради Решетилівського району Полтавської області кадастровий номер 5324280500:00:002:0029.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у березні 2018 року вона звернулась до відповідача із клопотанням про затвердження проекту землеустрою, однак відповідне клопотання залишено без задоволення. Звертала увагу на те, що проект землеустрою погоджено у встановленому законом порядку без зауважень чи застережень, відповідно до висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 16.01.2017 №18/82-17 проект землеустрою відповідає вимогам статті 50 Закону України "Про землеустрій" та іншим актам земельного законодавства.

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. При цьому звертала увагу на невідповідність проекту землеустрою вимогам чинного законодавства, про що зазначено у листі-відповіді Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 22.03.2018 №2607/0/26-18. У відзиві на заяву про зміну предмету спору представник відповідача стверджувала про те, що повноваження Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із затвердження проекту землеустрою є дискреційними повноваженнями органу державної влади, а тому відповідне питання не може вирішуватись судом.

Представник третьої особи надав до суду заяву, у якій звертав увагу на відповідність проекту землеустрою вимогам чинного законодавства, просив справу розглядати без його участі /а.с. 63/.

Представник позивача у судовому засіданні 20.06.2018 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.

Після оголошення перерви у судовому засіданні, представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Як визначено пунктом 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

А відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, беручи до уваги достатність наданих сторонами доказів та відсутність потреби заслухати в судовому засіданні свідка чи експерта, суд розглянув справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 28.09.2016 наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 08.11.2016 №8679-СГ позивачу наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га сіножатей земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Решетилівської селищної ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с. 28, 29/.

За заявою ОСОБА_1 від 30.11.2016 та відповідно до завдання на виконання робіт з розробки проекту землеустрою Приватним підприємством "Приват.Зем" розроблений проект землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель запасу за межами населених пунктів на території Решетилівської селищної ради Решетилівського району Полтавської області /а.с. 23-57/.

07.03.2018 позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про затвердження проекту землеустрою, до якої додала відповідний проект та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку /а.с. 70/.

Листом від 22.03.2018 вих. №2607/0/26-18 відповідач повідомив ОСОБА_1 про наявні недоліки, а саме:

проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинен відповідати вимогам статті 50 Закону України "Про землеустрій", статей 22, 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр", Закону України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376, Вимогам до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.04.2013 №255;

кадастровий план земельної ділянки та акт приймання-передачі межових знаків на зберігання доопрацювати з урахуванням вимог статті 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр", Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376 із змінами;

з метою відображення складу угідь, категорії земель та землекористувача (землевласника) за рахунок земель якого відводиться земельна ділянка у довідці з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками (землекористувачами), угіддями, виданій відділом у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 14.12.2016 №34-1623-99.1-2064/2-16, відобразити відомості про земельну ділянку площею 2,00 га, що відводиться, в розрізі номерів та шифрів рядка, номерів граф;

матеріали землевпорядного проектування, передбачені в складі проекту землеустрою статтею 50 Закону України "Про землеустрій", доповнити даними щодо запроектованих земельних ділянок, проектних промірів, площі запроектованих земельних ділянок, проектних шляхів та інше з урахуванням загальної площі масиву;

у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки уточнити дані щодо віднесення (не віднесення) до земель водного фонду, прибережних захисних смуг, водоохоронної зон у відповідності до вимог статей 58, 60 Земельного та 4, 87, 88 Водного кодексів України;

у разі віднесення до земель водного фонду проект землеустрою погодити у відповідності до вимог статті 186 1 Земельного кодексу України;

відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок за рахунок земель водного фонду підлягають обов'язковій експертизі;

мають місце розбіжності щодо довжин ліній між поворотними точками земельної ділянки /а.с. 71-72/.

Окрім того, відповідач зазначив, що Решетилівська селищна рада Решетилівського району Полтавської області входить до складу Решетилівської селищної об'єднаної територіальної громади. Головним управлінням на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад" вживаються заходи щодо передачі земель державної власності сільськогосподарського призначення до земель комунальної власності Решетилівської селищної об'єднаної територіальної громади. Після завершення передачі відповідних земель питання щодо передачі у власність буде здійснюватись виключно Решетилівською селищною об'єднаною територіальною громадою /а.с. 72/.

Не погодившись з такою відповіддю суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Суд враховує, що у листі від 22.03.2018 вих. №2607/0/26-18 відповідач посилається на невідповідність землевпорядної документації вимогам статті 50 Закону України "Про землеустрій", а також державним стандартам, нормам і правилам при здійсненні землеустрою.

У контексті спірних відносин суд зауважує, що право позивача на одержання у власність земельної ділянки у розмірі не більше 2,00 га для ведення особистого селянського господарства гарантоване статтею 14 Конституції України та статтями 22, 116, 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку /абзац перший частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України/.

Виходячи з наведених вище приписів статті 118 Земельного кодексу України, право на одержання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянин реалізує шляхом звернення до компетентного органу із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Отримання відповідного дозволу умовно можна назвати першим етапом реалізації громадянином права на безоплатну приватизацію земельної ділянки за обраним цільовим призначенням.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 08.11.2016 №8679-СГ позивачу наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Решетилівської селищної ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с. 29/.

Суду не надано доказів скасування зазначеного наказу у встановленому законом порядку, що є підставою для висновку про чинність даного розпорядчого акта.

За змістом абзацу другого частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Таким чином, після отримання дозволу на розробку проекту землеустрою громадянин має звернутись до відповідного суб'єкта господарювання з метою укладення договору про розробку землевпорядної документації.

За змістом частини другої статті 26 Закону України "Про землеустрій" розробниками документації із землеустрою є, окрім іншого, юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Так, судом встановлено, що позивач уклала договір про розроблення проекту землеустрою із Приватним підприємством "Приват.Зем" /а.с. 27, 30/.

Частиною восьмою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.

Отже, після розроблення проекту землеустрою його належить погодити у порядку, визначеному статтею 186 1 Земельного кодексу України.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 186 1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин .

За змістом частини четвертої статті 186 1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

А відповідно до частини п'ятої згаданої статті, органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Суд зауважує, що надана до матеріалів справи копія проекту землеустрою містить висновок від 16.01.2017 №18/82-17 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності /а.с. 57/.

За змістом пунктів 8-10 даного висновку експерт державної експертизи ОСОБА_2, провівши аналіз проекту землеустрою, дійшов висновку про його відповідність вимогам статті 50 Закону України "Про землеустрій", а також земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам; зауваження та пропозиції до проекту землеустрою відсутні, підсумкова оцінка проекту землеустрою - погоджується.

Отже, позивачем у встановленому законом порядку погоджено проект землеустрою.

З приводу зауважень представника відповідача про те, що зазначений висновок містить посилання на розташування земельної ділянки на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, тоді як наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 08.11.2016 №8679-СГ позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Решетилівської селищної ради Решетилівського району Полтавської області, суд зауважує, що у пункті 4 висновку від 16.01.2017 №18/82-17 міститься посилання на наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 08.11.2016 №8679-СГ /а.с. 57/, а відтак, наведена обставина є технічною опискою та не впливає на суть складеного висновку.

Згідно з абзацом другим частини шостої статті 186 1 Земельного кодексу України у разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

У пункті 7 висновку від 16.01.2017 №18/82-17 про погодження проекту землеустрою "необхідність проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації" зазначено "ні" /а.с. 57/.

Обрана позивачем земельна ділянка не відноситься до особливо цінних земель, земель водного фонду, обмеження щодо використання земельної ділянки відсутні /а.с. 57/.

З урахуванням наведеного, посилання відповідача на необхідність уточнення даних щодо віднесення земельної ділянки до земель водного фонду та проведення державної експертизи землевпорядної документації є безпідставними.

Аналізуючи наведені вище положення статті 186 1 Земельного кодексу України, суд звертає увагу на те, що питання стосовно відповідності проекту землеустрою вимогам статті 50 Закону України "Про землеустрій" та інших нормативно-правових актів з'ясовується компетентним органом саме на стадії погодження відповідного проекту землеустрою та за наявності позитивного рішення про погодження такого проекту не може заперечуватись іншим органом Держгеокадастру.

Як зазначено судом вище, розроблений третьою особою проект землеустрою погоджений у встановленому законом порядку експертом державної експертизи ОСОБА_2, про що наданий висновок від 16.01.2017 №18/82-17 /а.с. 57/.

Таким чином, посилання відповідача на невідповідність проекту землеустрою вимогам статті 50 Закону України "Про землеустрій" є безпідставними та відхиляються судом з огляду на наявність у справі позитивного висновку про погодження відповідного проекту землеустрою.

До того ж, суд зауважує, що посилаючись у листі від 22.03.2018 вих. №2607/0/26-18 на невідповідність проекту землеустрою вимогам статті 50 Закону України "Про землеустрій", статей 22, 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр", Закону України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376, Вимогам до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.04.2013 №255, відповідач не зазначив, у чому полягає така не відповідність.

Окрім того, суд зауважує, що на підставі проекту землеустрою здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, визначено її кадастровий номер №5324280500:00:002:0029, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який надавався позивачем до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області разом із проектом землеустрою /а.с. 19-22/.

Відповідно до частин четвертої - шостої статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" від 07.07.2011 №3613-VI для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є, окрім іншого, невідповідність поданих документів вимогам законодавства .

Аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація державним кадастровим реєстратором земельної ділянки на підставі проекту землеустрою, розробленого на замовлення позивача, підтверджує відповідність такого проекту вимогам законодавства.

Стосовно посилань відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад", суд звертає увагу на таке.

Відповідно до абзацу четвертого даного розпорядження Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 01.02.2018 доручено забезпечити здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об'єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Системний аналіз даної норми є підставою для висновку, що погодження питання передачі у власність земель сільськогосподарського призначення з об'єднаними територіальними громадами має здійснювати саме орган Держгеокадастру, адже ні згаданим розпорядженням Кабінету Міністрів України, ані жодним іншим нормативно-правовим актом заявника не зобов'язано здійснювати таке погодження.

До того ж, лист Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 22.03.2018 вих. №2607/0/26-18 не містить посилань на необхідність погодження питання про передачу земельної ділянки з Решетилівською об'єднаною територіальною громадою. Так, відповідач, посилаючись на розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р, не зробив жодних висновків, у зв'язку з чим відповідні посилання визнаються судом необґрунтованими.

Визначаючись з належним способом захисту порушеного права позивача, суд враховує таке.

Згідно з частиною дев'ятою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Тобто, компетентний орган - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, зобов'язаний у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийняти рішення про його затвердження.

При цьому суд звертає увагу на те, що у статті 118 Земельного кодексу України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521).

У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 №34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 15.05.2013 №883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за №381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим правовим актом індивідуальної дії, а саме - наказом Головного управління Держгеокадастру у відповідній області. А тому, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом двотижневого строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надіслання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він уповноважений прийняти за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Верховного Суду в постанові від 11.04.2018 року у справі №806/2208/17.

Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи висновок Верховного Суду щодо застосування приписів статті 118 Земельного кодексу України, пункту 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, суд зауважує, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 07.03.2018 про затвердження проекту землеустрою.

При цьому суд виходить з того, що лист відповідача від 22.03.2018 №2607/0/26-18 не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не містить жодних висновків щодо задоволення чи відмови у задоволенні порушеного позивачем питання.

А оскільки відповідачем заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою у порядку та у спосіб, визначені частиною дев'ятою статті 118 Земельного кодексу України не розглянуто, вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою є передчасними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої цієї статті, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача у спірних відносинах буде зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.03.2018 про затвердження проекту землеустрою у порядку та у спосіб, визначені частиною дев'ятою статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду.

За таких обставин, позов належить задовольнити частково.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю шляхом подання звіту про виконання судового рішення, суд звертає увагу на те, що зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, за приписами частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, є правом, а не обов'язком суду. У цій справі позивач не довів, що відповідач, після набрання даним рішенням законної сили, буде ухилятись від його виконання.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

А відповідно до частини першої цієї статті, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 1408,80 грн, а тому, з огляду на ухвалення судом рішення про часткове задоволення позовних вимог, позивачу належить компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі 704,40 грн.

Відомості про інші судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 139, 205, 229, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство "Приват.Зем" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 07.03.2018 про затвердження проекту землеустрою.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930; вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36038) розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; с. Коржі, Решетилівський район, Полтавська область, 38420) від 07.03.2018 про затвердження проекту землеустрою у порядку та у спосіб, визначені частиною дев'ятою статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930; вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36038) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; с. Коржі, Решетилівський район, Полтавська область, 38420) судові витрати у розмірі 704,40 грн (сімсот чотири гривні сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Кукоба