Рішення

від 21.06.2018 по справі 318/278/18

КАМ'ЯНСЬКО-ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 318/278/18 Номер провадження №2/318/292/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2018 р. м. Кам'янка-Дніпровська

Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі: судді Васильченка В.В.; при секретарі: Крук О.В.; за участю: позивачки ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, відповідачки - державного виконавця Сєрікової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого державного виконавця Кам'янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Запорізької області ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, в обґрунтування якої вказано, що 12.04.2017 р. у її будинку відповідачем зроблено опис та арешт майна по зобов'язанням третьої особи. Накладено арешт на телевізор, будматеріали для налагодження санвузлу будинку, металеву конструкцію теплиці. Описане майно придбано нею ще до шлюбу. Просила суд зняти арешт з її майна шляхом скасування постанови державного виконавця від 12.04.2017 р.

Ухвалою суду від 07.02.2018 р. позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 12.02.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження та відкрито провадження по справі.

06.03.2018 р. ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

В судовому засіданні державний виконавець Сєрікова В.В. у задоволенні позовних вимог просила відмовити, посилаючись на те, що у неї на примусовому виконанні знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 318/2089/16-к від 11.11.2016 р. про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 110 352,39 грн. 24.01.2017 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку направлено боржнику. 06.02.2017 р. боржник надав письмові пояснення, що про рішення суду йому стало відомо з повідомлення виконавчої служби. 11.04.2017 р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. Вважає, щд переоформлення ОСОБА_4 житлового будинку на дружину після видачі виконавчого документу свідчить про ухилення боржника від виконання рішення суду. Квитанції та чеки, які долучені скаржником у якості доказу, що підтверджують факт придбання описаного майна є сумнівними, оскільки в момент проведення опису майна вказані документи надані не були. Крім того, вказані докази датовані 25.03.2015 р. та 13.09.2015 р. Відповідно до штампу в паспорті ОСОБА_1 зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1 з 19.07.2013 р. Син скаржника народився 19.10.2012 р., що свідчить про те, що з 2012 р. у боржника з ОСОБА_1 були тісні стосунки і майно придбано спільно для потреб сім'ї.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 до суду не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, перевіривши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 55 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України Про виконавче провадження , особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до положень ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" і роз'яснень, викладених у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

На рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред'явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 4, 60 ЦПК).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження"(у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI)

Відповідно до Закону України Про виконавче провадження" та роз'яснень, наданих у п. 24 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах вимоги осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про виключення майна з опису № 6 від 27 серпня 1976 року, при розгляді позовів про виключення майна з опису, суди зобов'язані всебічно і повно з'ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, додержуючись при цьому неухильно як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і правил про належність і допустимість доказів.

В ході судового розгляду було встановлено, що 11.11.2016 р. Кам'янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошової суми у розмірі 110 352,39 грн. (а.с. 40).

Постановою від 24.01.2017 р. відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошової суми у розмірі 110 352,39 грн. (а.с. 44).

Старшим державним виконавцем Сєріковою В.В. 12.04.2017 р. винесена постанова про опис та арешт майна боржника ОСОБА_4, а саме - металевої конструкції, телевізора, дошки пластикової (а.с. 48-49).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченомих цим Кодексом випадках.

Згідно ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Із розяснень викладених у п. 11постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч.ч. 1 та 2 ст. 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

При цьому суд звертає увагу на те, що п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України встановлено обов'язок суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, виходячи з принципів диспозитивності та змагальності цивільного процесу, суд не вправі з власної ініціативи встановлювати якісь обставини, що мають значення для справи. В ході судового розгляду судом створені усі необхідні умови для реалізації позивачем своїх прав на подання заяв та клопотань.

В той же час позивач ОСОБА_1 розпорядилася своїми процесуальними правами на свій розсуд, пред'явивши позов до особи, яка не є стягувачем в рамках виконавчого провадження і в інтересах яких накладався арешт на майно, і не зазначила належного відповідача. Клопотання про залучення відповідного співвідповідача суду не подала.

До початку розгляду справи по суті, судом були роз'яснені учасникам процесу їх права та обов'язки.

За таких обставин, з урахуванням того, що судом при розгляді справи встановлено, що до участі у справі не було залучено в якості належного відповідача ОСОБА_6 відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, тобто позов пред'явлено не до належного відповідача, який має відповідати за позовом, клопотання про залучення належного відповідача, позивачем та її представником в судовому засіданні не заявлялись, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

У відповідності з роз'ясненнями Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про зняття арешту з майна N 5, 03.06.2016, у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, арешт накладався державним виконавцем на виконання вироку Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області за обвинуваченням її чоловіка ОСОБА_4 Його також не залучено як співвідповідача.

За таких обставин, враховуючи все вище викладене, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 має бути відмовлено, за недоведеністю і безпідставністю.

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до старшого державного виконавця Кам'янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Запорізької області ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 про зняття арешту з майна - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. Якщо буде подано апеляційну скаргу, рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя