Рішення

від 20.06.2018 по справі 903/219/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 червня 2018 р. Справа № 903/219/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватного підприємства "Ділеразов"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд"

про стягнення 513286,57 грн.

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з.

Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч.3 ст. 222 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть: Приватне підприємство "Ділеразов" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд" про стягнення 513 286,57 грн., з них 445145,17 грн. - основної заборгованості, 45581,68 грн. - пені, 17310,14 грн. - інфляційних втрат та 5249,58 грн. - 3% річних. Витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 10 000 грн. та судовий збір в сумі 7849,31 грн. просить покласти на відповідача.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки № 136-пм-13 від 07.08.2013 року в частині оплати товару.

20.04.2018 року від відповідача поступив відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що постачальник Приватне підприємство "Ділеразов" приймав замовлення, але не виконував його в повному обсязі, тому відбувалось систематичне порушення умов поставки, а саме недотримання термінів поставки товарів та невідповідність кількості визначеної відповідними замовленнями, постачальник Приватне підприємство "Ділеразов" не повідомляв покупця - Маріупольську філію ТОВ "Континіум-Трейд" про неможливість поставити товар в кількості та строки, що обумовлені у замовлені та суперечить умовам договору.

Систематичне порушення умов договору позивачем призвело до зменшення асортименту товару в гіпермаркеті відповідача чим спричинило несприятливі комерційні умови, що негативно вплинуло на фінансовий стан.

Враховуючи вищезазначені порушення зі сторони позивача, як постачальника товару, ТОВ "Континіум-Трейд" було застосовано оперативно-господарські санкції, що передбачено п. 1 ч. 1. ст. 236 ГПК України, а саме відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином.

Ухвалою суду від 03.04.2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, призначено підготовче засідання на 24.04.2018 року, зобов'язано відповідача надати відзив, позивача - відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 24.04.2018 року було продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 12.06.2018 року, зобов'язано позивача надати відповідь на відзив відповідача.

Ухвалою суду від 12.06.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.06.2018 року.

Позивач у судове засідання не з'явився, ухвала суду направлена останньому на адресу зазначену в позовній заяві, відповідач у судове засідання не з'явився, був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301036125750.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищенаведене та те, що сторони в судовому процесі повідомлені про розгляд справи належним чином, розглядає справу за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

07.08.2013р. між Приватним підприємством "Ділеразов" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Континіум-Трейд» в особі Маріупольської філії ТОВ «Континіум-Трейд» (далі - покупець) було укладено договір поставки № 136-пм-13(далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язувався прийняти цей товар і здійснити оплату відповідно до умов цього Договору.

Згідно п. 2.2 та п.2.3 Договору покупець направляє постачальнику замовлення на підставі специфікації (яка діє на момент направлення замовлення покупцем), затвердженої сторонами, в якій вказуються асортимент, вимоги до якості й ціна товару. Замовлення оформляється на бланку замовлення, де вказується асортимент, кількість і ціна товару, який поставляється, термін і місце поставки, загальна вартість замовлення.

Відповідно до п. 8.1.1 Договору ціна товару вказується у замовленні на підставі специфікації, яка діє на момент відправлення замовлення.

Відповідно до п. 8.2.1. Договору покупець здійснює оплату за поставлений товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до п. 6.3 Договору фактичною датою поставки товару є дата приймання Покупцем даного товару в місці поставки, яка відповідає даті товарної накладної, підписаної Сторонами.

07.08.2013р. сторони склали протокол розбіжностей до договору поставки від 07.08.2013р. № 136-пм-13.

07.08.2013р. сторони уклали додаткову угоду до Договору поставки №136-пм-13 від 07.08.2013р., якою доповнили даний договір п.п. 3.2.5, 3.2.6, 3.2.7 та 10.13.

30.12.2016р. сторони уклали додаткову угоду про внесення змін до договору поставки № 136-пм-13., в якій сторони узгодили порядок набрання чинності та термін дії договору №136-пм-13.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на суму 446220,30 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №Д/РН-000014321 від 29.08.17 на суму 5409,06 грн.;

- №Д/РН-000014551 від 31.08.17 на суму 19183,20 грн.;

- №Д/РН-000014785 від 05.09.17 на суму 12568,68 грн.;

- №Д/РН-000014783 від 05.09.17 на суму 5165,40 грн.;

- №Д РН-000014859 від 05.09.17 на суму 9308,52 грн.;

- №Д/РН-000014850 від 05.09.17 на суму 10125,12 грн.;

- № Д/РН-000014855 віл 05.09.17 на сому 11368,86 грн.;

- №Д/РН-000014896 від 05.09.17 на суму 4359,54 грн.;

- №Д/РН-000014907 від 05.09.17 на суму 4119,84 грн.;

- № Д/РН-000014923 від 05.09.17 на суму 2098,80 грн.;

- №Д/РН-000014891 від 05.09.17 на суму 10155,06 грн.;

- №Д/РН-000014889 від 05.09.17 на суму 10246,62 грн.;

- №Д/РН-000015228 від 09.09.17 на суму 7279,98 грн.;

- №Д/РН -000015237 від 09.09.17 на суму 5022,00 грн.;

- №Д/РН -000015439 від 15.09.17 на суму 1324,56 грн.;

- №Д/РН -000015437 від 15.09.17 на суму 31052,82 грн.;

- №Д/РН -000015593 від 19.09.17 на суму 19526,34 грн.;

- №Д/РН -000015596 від 19.09.17 на суму 13330,92 грн.;

- №Д/РН -000015757 від 21.09.17 на суму 1597,44 грн.;

- №Д/РН -000015761 від 21.09.17 на суму 5316,24 грн.;

- №Д/РН -000015764 від 21.09.17 на суму 2040,00 грн.;

- №Д/РН -000015766 від 21.09.17 на суму 2898,00 грн.;

- №Д/РН -000015768 від 21.09.17 на суму 11951,28 грн.;

- №Д/РН -000015778 від 21.09.1 7 на суму 20873,52 грн.;

- №Д/РН -000015801 від 22.09.1 7 на суму 7430,40 грн.;

- №Д/РН -000015891 від 26.09.17 на суму 60559,20 грн.;

- №Д/РН -000015893 від 26.09.17 на суму 1536,00 грн.;

- №Д/РН -000016022 від 29.09.17 на суму 27146,10 грн.;

- №Д/РН -000016224 від 29.09.17 на суму 1311,24 грн.;

- №Д/РН -000017269 від 23.10.17 на суму 832,50 грн.;

- №Д/РН -000017339 від 23.10.17 на суму 2883,12 грн.;

- №Д/РН -000017329 від 23.10.17 на суму 3845,28 грн.;

- №Д/РН -000017331 від 23.10.17 на суму 5203,08 грн.;

- №Д/РН -000017333 від 23.10.17 на суму 2344,44 грн.;

- №Д/РН -000017325 від 23.10.17 на суму 6994,32 грн.;

- №Д/РН -000017341 від 23.10.1 7 на суму 5438,88 грн.;

- №Д/РН -000017335 від 23.10.17 на суму 1704,72 грн.;

- №Д/РН -000017327 від 23.10.17 на суму 2875,44 грн.;

- №Д/РН -000017337 від 23.10.17 на суму 3659,76 грн.;

- №Д/РН -000018085 від 07.11.17 на суму 4822,50 грн.;

- №Д/РН -000018083 від 07.11.17 на суму 4332,66 грн.;

- №Д/РН -000018089 від 07.11.17 на суму 1 802,64 грн.;

- №Д/РН -000018087 від 07.11.17 на суму 1588,62 грн.;

- №Д/РН -000018096 від 07.11.17 на суму 7160,82 грн.;

- №Д/РН -000018095 від 07.11.17 на суму 10364,16 грн.;

- №Д/РН -000018730 від 20.11.17 на суму 1956,72 грн.;

- №Д/РН -000018732 від 20.11.17 на суму 796,14 грн.;

- №Д/РН -000018734 від 20.11.17 на суму 1015,38 грн.;

- №Д/РН -000018736 від 20.11.17 на суму 1634,16 грн.;

- №Д/РН -000018738 від 20.11.17 на суму 1144,08 грн.;

- №Д/РН -000018740 від 20.11.17 на суму 494,58 грн.;

- №Д/РН -000018742 від 20.11.17 на суму 7159,38 грн.;

- №Д/РН -000018800 від 21.11.17 на суму 1253,40 грн.;

- №Д/РН -000019139 від 28.11.17 на суму 3353,40 грн.;

- №Д/РН -000019141 від 28.11.17 на суму 3179,46 грн.;

- №Д/РН -000019134 від 28.11.17 на суму 3177,36 грн.;

- №Д/РН -000019147 від 28.11.17 на суму 11592,00 грн.;

- №Д/РН -000019132 від 28.11.17 на суму 7719,18 грн.;

- №Д/РН -000019738 від 09.12.17 на суму 11587,38 грн.(а.с.27-93).

Відповідач на виконання умов Договору здійснив часткову оплату за отриманий товар в сумі 1075,13 грн. по видатковій накладній №Д/РН-000014321 від 29.08.2017 року, а тому заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 445145,17 грн. (446220,30 грн.- 1075,13грн.), яка також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2018р. по 24.01.2018р. (а.с.97).

Позивачем на адресу Маріупольської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд" спрямовано вимогу №11 АБ від 29.01.2018 року про сплату заборгованості, проте, грошові зобов'язання щодо оплати боргу відповідачем не виконані.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено,що майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності із ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними договір поставки №136-пм-13 від 07.08.2013р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався.

Позивач у позовній заяві просить стягнути із відповідача неоплачену суму заборгованості по вищенаведених видаткових накладних в сумі 445145,17 грн., яка підтверджена наявними в матеріалах справи доказами, а тому вимога в даній частині є підставною та підлягає до задоволення. Доказів, які б спростовували заборгованість в розмірі 445145,17 грн., або доказів її оплати, відповідач суду не надав.

Щодо стягнення з відповідача 45581,68 грн. пені суд зазначає наступне.

Пунктом 10.5 Договору передбачено, що в разі невчасної сплати покупцем поставленого товару покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення від вартості поставленого, але несплаченого товару, за кожен день прострочення.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені (а.с.143-177) за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ» , враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору, а саме в частині оплати за отриманий товар, дійшов висновку, що нарахування пені в сумі - 45581,68 грн. є вірним, а тому вимога позивача є правомірною та підлягає задоволенню. Відповідачем контррозрахунку пені не надано.

Щодо стягнення з відповідача 5249,58 грн. - 3% річних та 17310,14 грн. - інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (а.с.98-142) за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ» , враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору, а саме в частині оплати за отриманий товар, дійшов висновку, що нарахування 3% річних в сумі 5249,58 грн. та інфляційних втрат в сумі - 17310,14 грн. є вірними, а тому є правомірним та підлягають стягненню з відповідача. Відповідачем контр розрахунку 3% річних та інфляційних втрат не надано.

Щодо твердження відповідача у відзиві № 81 від 19.04.2018 року про застосування оперативно-господарських санкцій щодо позивача, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 236 Господарського кодексу України, а саме: відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином, то суд їх до уваги не бере, оскільки вони є безпідставними з огляду на наступне.

Частинами 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

У господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій: 1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; 2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; 4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші види оперативно - господарських санкцій.

Відповідно до ч.1 ст. 237 ГК України, підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Відповідач у відзиві №81 від 19.04.2018р. зазначив, що постачальник не виконував замовлення у повному обсязі, систематично порушував умови поставки, не дотримувався термінів поставки товарів та здійснював поставку товару у невідповідній кількості; вказував, що систематичне невиконання позивачем умов договору призвело до зменшення асортименту товару та спричинило несприятливі комерційні умови, що негативно вплинуло на фінансовий стан товариства.

У р. 10 договору поставки № 136-пм-13 від 07.08.2013р. сторони узгодили, що у разі порушення умов договору, постачальник зобов'язаний відшкодувати покупцю завдані цим збитки в повному обсязі. Відшкодування покупцю завданих збитків проводиться шляхом надання постачальнику документів, які підтверджують факт понесення збитків покупцем та відшкодовуються постачальником шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок покупця або списанням кредиторської заборгованості на підставі підписання відповідного документа.

Відповідач не додав до відзиву жодних доказів, які б підтвердили факт заподіяння йому збитків.

Разом з цим, в договорі поставки № 136-пм-13 сторонами не визначено порядку застосування такої оперативно-господарські санкції, як відмова від оплати, тому вона не може бути застосована до позивача у даних правовідносинах, оскільки оперативно-господарські санкції мають виключно договірний характер, порядок їх застосування також має бути визначений договором.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача 513286,57 грн., з них 445145,17 грн. - основної заборгованості, 45581,68 грн. - пені, 17310,14 грн. - інфляційних втрат та 5249,58 грн. - 3% річних підставна та підлягає до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача 10 000 грн. витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката позивача, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Суд враховуючи, що позивачем надано суду докази, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.(Договір про надання правової (правничої)допомоги, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, Ордер серії ДН №009563, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжне доручення №1837 від 22.03.2018р. (а.с.15-17, 192, 193), з огляду на заявлену позивачем ціну позову та витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи обсяг наданих Адвокатським бюро МИРОНЕНКО ТА ПАРТНЕРИ послуг, суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат на відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог в сумі 513286,57 грн., судовий збір в сумі 7699,30 грн. (1,5% ціни позову(пп. 1 п.2 ч.2 ст.4 ЗУ Про судовий збір ) покладається на відповідача на підставі ст. 129 ГПК України.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 253, 254, 509, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 612, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 144, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 74, 86, 123, 126, 129, 130, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, -

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд" (43000, Волинська обл., місто Луцьк, проспект Соборності, 43, код ЄДРПОУ 33170637) на користь Приватного підприємства "Ділеразов" (87549, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 34028008) 513286,57 грн., з них 445145,17 грн. - основної заборгованості, 45581,68 грн. - пені, 17310,14 грн. - інфляційних втрат та 5249,58 грн. - 3% річних, а також 7699,30 грн. витрат по судовому збору та 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Рівненського апеляційного господарського суду.

Повний текст

рішення складено

23.06.2018 року.

Суддя С. В. Костюк