Рішення

від 18.06.2018 по справі 906/389/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/389/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

прокурор: Дереча І.В. - сл. посвідчення №023362 від 04.12.2013,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі П'ятківської сільської ради Чуднівського району

до Фізичної особи-підприємця Волинець Марини Миколаївни

про визнання недійсним договору від 19.01.2018р. №1, з припиненням зобов'язання за договором на майбутнє

Керівник Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області звернувся до суду в інтересах держави в особі П'ятківської сільської ради Чуднівського району до Фізичної особи-підприємця Волинець Марини Миколаївни про визнання недійсним укладеного між сторонами договору від 19.01.2018р. №1 про закупівлю продуктів харчування на суму 49700,00 грн, з припиненням зобов'язання за договором на майбутнє.

Ухвалою суду від 22.05.2018 провадження у справі судом було відкрито, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено дату підготовчого засідання.

15.06.2018 від П'ятківської сільської ради надійшов лист № 127 від 11.06.2018 згідно якого останній підтримує позов керівника Бердичівської місцевої прокуратури, просить, розгляд справи здійснювати без участі представника П'ятківської сільської ради та задовольнити позов у даній справі.

Також 15.06.2018 на адресу суду від відповідача надійшов лист від 11.06.2018, згідно якого позовні вимоги Керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі П'ятківської сільської ради Чуднівського району до ФОП Волинець М.М. про визнання недійсним договору від 19.01.2018р. №1, з припиненням зобов'язання за договором на майбутнє визнає у повному обсязі та просить розгляд справи здійснювати без участі відповідача. Значена заява підписана особисто ФОП Волинець М.М.

Прокурор у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала, просить суд позов задовольнити, а також зазначила, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України, в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що заява відповідача про визнання позову підписана ним особисто та скріплена відповідною печаткою товариства, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

За приписами ч.ч. 3.4 ст.185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Бердичівською місцевою прокуратурою в порядку ст.23 ЗУ "Про прокуратуру" опрацьовано інформацію щодо використання бюджетних коштів на закупівлю товарів, робіт та послуг у сфері охорони дитинства органами місцевого самоврядування на території Чуднівського району.

Місцевою прокуратурою встановлено, що між П'ятківською сільською радою (покупець/позивач) та ФОП Волинець Мариною Миколаївною (продавець/відповідач) укладено договір № 1 від 19.01.2018, предметом якого є постачання продуктів харчування ( п.1.1. Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору, "продавець" зобов'язується згідно замовлення "покупця" вчасно поставити товар. "Покупець" зобов'язується вчасно провести оплату за поставлений товар.

Пунктом 3.1. Договору, сторони визначили вартість поставленого товару 49700,00 грн. (Сорок дев'ять тисяч сімсот гривень 00 копійок).

Даний договір набирає сили з моменту підписання і діє до "31" грудня 2018 (п.4.1. Договору).

Прокурор у позовній заяві вказує, що в порушення вимог законодавства, П'ятківською сільською радою при здійсненні закупівлі товарів, робіт (поставка продуктів харчування) не було дотримано принципів здійснення публічних закупівель установлених Законом України "Про публічні закупівлі", зокрема:

- не оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу N (www.prozorro.gov.ua) електронні документи (річний план закупівель та додаток до річного плану), які б підтверджували планування П'ятківською сільською радою закупівель товарної продукції, яка є предметом спірного договору від 19.01.2018 №1, що підтверджується даними веб-порталу Уповноваженого органу (www.prozorro.gov.ua);

- не був оприлюднений на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, звіт про укладений договір.

- не визначено конкретний предмет закупівлі відповідно до вимог вищевказаного законодавства на підставі Національного класифікатора України Єдиний закупівельний словник ДК 021:2015;

Оскільки на думку прокурора, договір про закупівлю товарів за кошти бюджету між П'ятківською сільською радою та ФОП Волинець М.М. від 19.01.2018 № 1 укладено сторонами з порушеннями норм законодавства, останній вважає, що наявні правові підстави для визнання вищезазначеного договору недійсним, у зв'язку із чим прокурор звернувся з позовом до суду.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зсилається на ст.ст. 202, 207, 215, 216, 236, 655, 656, 669 ЦК України, 179, 180,ГК України, ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", ст. 1, 2, 3, 4, Закону України Про публічні закупівлі , п. 1 розділу2 Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 № 454.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши письмові пояснення сторін, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2018 Бердичівською місцевою прокуратурою голові сільських, селищних рад Чуднівського району було направлено запит № 06-34/1325 вих.18 про надання інформації стосовно виділених у 2017-2018 роках коштів на закупівлю товарів, робіт та послуг у сфері охорони дитинства, діючі програми у даній сфері, суми і розмір коштів виділених на використання їх заходів (бюджет із якого виділені кошти), стан використання коштів із зазначенням на які заходи програти вони використані та в якому розмірі. Надати копії вказаних програм, реєстри закупівель договора на купівлю продуктів харчування за 2017-2018 роки (а.с. 25).

19.03.2018 на запит Бердичівської місцевої прокуратури про надання інформації від П'ятківської сільської ради надійшов лист відповідь № 51 від 19.03.2018, згідно якого останній повідомляє, що в 2017-2018 роках закупівлі продуктів харчування через сайт www.prozorro.gov.ua з оголошенням тендерів закупівель не проводились (а.с. 26).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами у справі, що між П'ятківською сільською радою та ФОП Волинець Мариною Миколаївною укладено договір № 1 від 19.01.2018, предметом якого є постачання продуктів харчування.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України). Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

Згідно ст. 669 ЦК України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

У відповідності до ч.1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

За ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Як вбачається із змісту укладеного сторонами Договору № 1 від 19.01.2018, сторонами не визначено конкретне найменування та кількість продукції, що є предметом цього договору, що свідчить про неузгодження між сторонами всіх істотних умов договору.

Крім того, із наданих суду документів вбачається, що стороною договору є орган місцевого самоврядування - П'ятківська сільська рада, в особі голови сільської ради Коника Миколи Васильовича, який є розпорядником бюджетних коштів.

Згідно п.п. 9,18 ч.1 ст.1 ЗУ "Про публічні закупівлі" замовниками є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів.

Предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом.

Відповідно п. 1 розділу 2 Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 № 454, предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з п. 17 і 32 ч. 1 ст. 1 Закону України Про публічні закупівлі та на основі національного класифікатора України ДК 021:2015 Єдиний закупівельний словник , затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 № 1749, за показником четвертої цифри основного словника із зазначенням у дужках конкретної назви товару чи послуги.

Згідно ч.5 ст. 259 ГК України складовою частиною національної системи класифікації є національні класифікатори. Національні класифікатори та процедури їх розроблення затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.

Національний класифікатор України Єдиний закупівельний словник ДК 021:2015, затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 № 1749, призначений для стандартизації опису в договорах (контрактах) предмета державних закупівель, забезпечування більшої прозорості процедур закупівель товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти.

Відповідно до ч. 1,7 ст. 2 ЗУ "Про публічні закупівлі" під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.

Відповідно до ст.3 вказаного Закону, закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Статтею 4 ЗУ "Про публічні закупівлі" передбачено обов'язок здійснення закупівель відповідно до річного плану. Річний план, додаток до річного плану та зміни до них безоплатно оприлюднюються на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель протягом п'яти днів з дня їх затвердження.

У пунктах 3, 4, 6, 7 форми річного плану закупівель, затвердженої наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.03.2016 № 490 Про затвердження форм документів у сфері публічних закупівель зазначається: конкретна назва предмета закупівлі; коди та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі (за наявності); розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі; процедура закупівлі.

Згідно ст.10 зазначеного закону, замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, а саме: - оголошення про проведення процедури закупівлі та тендерну документацію - не пізніше ніж за 15 днів до дня розкриття тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині четвертій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж; - зміни до тендерної документації та роз'яснення до неї (у разі наявності) - протягом одного дня з дня прийняття рішення про їх внесення або надання роз'яснень; - оголошення з відомостями про укладену рамкову угоду (у разі здійснення закупівлі за рамковими угодами) - не пізніше ніж через сім днів з дня укладення рамкової угоди; - протокол розгляду тендерних пропозицій - протягом одного дня з дня його затвердження; - повідомлення про намір укласти договір про закупівлю - протягом одного дня з дня прийняття рішення про визначення переможця процедури закупівлі; - інформацію про відхилення тендерної пропозиції учасника - протягом одного дня з дня прийняття рішення про відхилення;-договір про закупівлю - протягом двох днів з дня його укладення; - повідомлення про внесення змін до договору - протягом трьох днів з дня внесення змін; - звіт про виконання договору - протягом трьох днів з дня закінчення строку дії договору, виконання договору або його розірвання; - звіт про укладені договори - протягом одного дня з дня укладення договору.

Відповідальність за повноту та достовірність інформації, що оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу, несуть голова та секретар тендерного комітету замовника або уповноважена особа (особи).

Інформація, зазначена у частині першій цієї статті, може додатково оприлюднюватися замовником в інших засобах масової інформації, на веб-сайтах замовника (у разі наявності) або веб-сайтах відповідних органів влади, органів місцевого самоврядування.

Тендерні процедури закупівлі не можуть проводитися до/без оприлюднення оголошення про проведення процедури закупівлі на веб-порталі Уповноваженого органу згідно із частиною першою цієї статті.

З вищенаведеного вбачається та підтверджується листом П'ятківської сільської ради № 51 від 19.03.2018, що останнім не було оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу (www.prozorro.gov.ua) електронні документи (річний план закупівель та додаток до річного плану), які б підтверджували планування П'ятківською сільською радою закупівель товарної продукції, яка є предметом спірного договору від 19.01.2018 №1, що є що порушенняи вимог законодавства.

Доказів оприлюднення повідомлення про намір укласти договір про закупівлю товарів, робіт, послуг в інших засобах масової інформації матеріали справи не містять.

Таким чином, оспорюваний Договір суперечить принципам закупівель, встановлених ст.3 Закону України "Про публічні закупівлі", що є порушенням абз.3 ч.1 ст.2 Закону "Про публічні закупівлі", та, відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання Договору недійсним.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальні правові підстави визнання правочину недійсним визначені статтею 215 ЦК України. Зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін.

Прокурор у позовній заяві ставить вимогу про визнання договору недійсним із посиланням на ст. 207 ГК України, яка на момент подання позову до суду була чинною, та передбачала можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє.

Як вбачається з наявних у справі документів, зокрема накладних № 1230,1235,1236 (а.с. 22-24) ФОП Волинець за спірним договором було поставлено товар, за який відповідно до платіжних доручень № 31 від 23.01.2018р, № 112 від 16.03.2018 (а.с. 20-21) було здійснено оплату.

Якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

Відповідно до ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що договір №1 від 19.01.2018 укладений з порушенням вимог законодавства України, а тому вимога прокурора про визнання договору від 19.01.2018 недійсним та припинити зобов'язання на майбутнє є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За вказанорго та враховуючи те, що визнання відповідачем позову відповідає вимогам ст. 191 Господарського процесуального кодексу України і такі дії останнього не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд ухвалює повернути прокурору з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 881,00 грн.

Щодо решти судового збору суд виходить з наступного.

Прокурором сплачено судовий збір в розмірі 1762,00грн, з яких 881,00грн повертається. Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, судовий збір має бути покладено на відповідача. Разом з тим, частина 9 вказаної статті вказує на те, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. В даному випадку суд вбачає вину обох сторін у виникненні спору, тому невідшкодовані витрати прокурора на сплату судового збору покладаються на позивача та відповідача порівну.

Керуючись ст.ст. 2, 73-79, 91, 129, 185, 191, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним на майбутнє договір від 19.01.2018 №1, укладений між П'ятківською сільською радою (13222, Житомирська обл., Чуднівський р-н., с. П'ятка, вул. Жданівського, буд. 15, ід код 04345121) та Фізичною особою - підприємцем Волинець Мариною Миколаївною (АДРЕСА_1, ід номер НОМЕР_1) про закупівлю продуктів харчування на суму 49700,00грн.

3. Стягнути з П'ятківської сільської ради (13222, Житомирська обл., Чуднівський р-н, с.П'ятка, вул.Жданівського, буд. 15, код 04345121) на користь Прокуратури Житомирської області (10008, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, ід код 02909950) - 440,50грн судового збору.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Волинець Марини Миколаївни (АДРЕСА_1, ід номер НОМЕР_1) на користь Прокуратури Житомирської області (10008, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, ід код 02909950) 440,50грн судового збору.

5. Повернути Прокуратурі Житомирської області (10008, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, ід код 02909950) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 881,00грн, сплачений згідно платіжного доручення №538 від 16.04.2018, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 23.06.18

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1- у справу;

2-позивачу - П'ятківській сільській раді (13222, Житомирська область, Чуднівський р-н, с.П'ятка, вул.Жданівського, 15)- рек. з пов.;

3- відповідачу -ФОП Волинець М.М.(АДРЕСА_1)- рек. з пов.;

4- Бердичівська місцева прокуратура- рек. з пов.;

5- Прокуратура Житомирської області- рек. з пов.