Рішення

від 18.06.2018 по справі 906/236/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/236/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - ордер №49207 від 27.04.2018;

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Подік"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11"

про визнання недійсним договору іпотеки від 20.10.2016р

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору іпотеки від 20.10.2016, який було укладено між ПП "Подік та ТОВ "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11".

Ухвалою суду від 30.03.2018 господарським судом відкрито провадження у справі та призначено дату підготовчого засідання для розгляду справи.

В засіданні суду від 22.05.2018, у відповідності до п.3 ч.2 ст. 185 ГПК України, судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 18.06.2018.

05.06.2017 на адресу суду повернулась ухвала господарського суду Житомирської області від 12.12.2017, яка направлялась на юридичну адресу відповідача, з відміткою поштового відділення про неможливість вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні 18.06.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві (а.с. 3-7).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, правом на надання письмового відзиву на позовну заяву не скористався .

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала направлялась відповідачу на адресу - м. Житомир, м-н Смолянський,3, тобто на адресу зазначену у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте, повернулась на адресу господарського суду Житомирської області без вручення "за закінченням терміну зберігання". Крім того, судом також направлялися копії ухвал за місцем проживання керівника та засновника ТОВ "ВЖПЕП-11" - ОСОБА_2: АДРЕСА_1, яка, згідно відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, була отримана останнім особисто під підпис 29.05.2018.

Згідно п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічні приписи містить п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки поштова кореспонденція направлялась відповідачу як за юридичною адресою, так і за місцем проживання засновника відповідача, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки представника останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов'язання, що виникло у ПП "Подік" на підставі договору про надання поворотної фінансової позики від 12.04.2016, між Приватним підприємством "Подік" (позивач/іпотекодавець) та ТОВ "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 11" (відповідач/іпотекодержатель), 20.10.2016 року укладено договір іпотеки (далі-Договір) (а.с. 13-16).

Відповідно до п. 1.1. Договору іпотеки сторонами погоджено, що цим договором забезпечується виконання зобов'язання, що виникло у Іпотекодавця на підставі Договору про надання поворотної фінансової позики від 12 квітня 2016 року (далі Основний договір), укладеного з Іпотекодавцем у письмовій формі на суму 1000000,00грн. з обумовленим строком повернення боргу до 21 жовтня 2016 року .

Відповідно до п.п. 6.1,6.2 Договору, договір вступає в силу з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов'язань за Основним договором та додатковими договороми до нього та припиняє дію при виконанні Іпотекодавцем умов Основного договору, на підставах, визначених ст. 17 ЗУ "Про іпотеку", та інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 09.01.2018 встановлено, до договір про надання поворотної фінансової допомоги № б/н від 12.07.2016 є не укладеним, оскільки позикодавець не виконав свого обов'язку та не передав позичальнику грошових коштів в обумовленому у договорі розмірі 1000000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовну вимогу про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного між сторонами 20.10.2016, позивач зазначає, що відповідно до ч. 5 ст.3 ЗУ "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Враховуючи висновки, викладені у вищевказаному рішенні суду, у зв'язку із не укладенням зобов'язання, в забезпечення якого було укладено договір іпотеки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зсилається на ст.ст.1,3,7 ЗУ "Про іпотеку", ст.ст. 203,215,572,575,1046,1047 ЦК України, ст. 207 ГК України.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір іпотеки від 20.10.2016, з метою забезпечення виконання зобов'язання ПП "Подік" за договором про надання поворотної фінансової позики від 12.04.2016 щодо повернення позики в сумі 1000000,00 грн.

Згідно п. 1.2 Договору, в забезпечення виконання зобов'язань за основним договором іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно, а саме:

Майновий комплекс адміністративних та виробничих будівель, а саме: офісні приміщення літ."З", площею 268,8 кв.м., баня, склад, гараж літ "Ж" площею 446,2 кв.м., майстерня літ."К" площею 366 кв.м., прохідна літ. "Р" площею 8,5 кв.м., загальною площею 1088,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Житомир, майдан Смолянський буд.3.

Вказане нерухоме майно є приватною власністю іпотекодавця і належить на підставі: свідоцтва про право власності серії САС № 101900 виданого Виконавчим комітетом Житомирської міської ради Житомирської області від 05 січня 2009 року, зареєстрованого в Комунальному підприємстві "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради від 16 січня 2009 року за реєстраційним номером № 25734425 та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13 березня 2015 року за реєстраційним номером № 602756518101.

Пунктом 2.1 договору іпотеки обумовлено, що сторони оцінюють предмет іпотеки в сумі 1579725,00 грн. Оцінка предмета іпотеки проведена за згодою сторін з урахуванням ринкових цін та обсягу можливих витрат, пов'язаних з його реалізацією.

Згідно висновку про вартість майна, складеного ФОП ОСОБА_3 станом на 10 травня 2016 року ринкова вартість нерухомого майна становить 1579725,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За приписами ч.ч. 1, 4, 5 ст. 3 ЗУ "Про іпотеку", іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про іпотеку", обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

З аналізу вищезазначених норм ЗУ "Про іпотеку" вбачається, що договір іпотеки укладається виключно для забезпечення виконання основного зобов'язання.

В даному випадку основним зобов'язання за договором іпотеки визначено зобов'язання позивача перед відповідачем щодо повернення суми позики згідно договору про надання поворотної фінансової позики № б/н від 12.04.2016.

Як вбачається з рішення господарського суду Житомирської області від 09.01.2018, судом встановлено, до договір про надання поворотної фінансової допомоги № б/н від 12.07.2016, на забезпечення виконання якого укладався оспорюваний договір, є не укладеним, оскільки позикодавець не виконав свого обов'язку та не передав позичальнику грошових коштів в обумовленому у договорі розмірі 1000000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На час вирішення спору обставин щодо не укладення договору про надання поворотної фінансової допомоги № б/н від 12.07.2016 не спростовано.

Не укладення договору про надання поворотної фінансової допомоги № б/н від 12.07.2016 вказує на порушення порядку укладення договору іпотеки від 20.10.2016, як способу забезпечення основного зобов'язання.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З огляду на те, що договір про надання поворотної фінансової позики № б/н від 12.04.2016 є неукладеним, тобто у позивача не виникло зобов'язання з повернення суми позики відповідачу, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання договору іпотеки від 20.10.2016 недійсним є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача, натомість позивач обгрунтував свої позовні вимоги належними доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір іпотеки від 20.10.2016, укладений між Приватним підприємством "Подік" (10002, Житомирська обл., м. Житомир, майдан Смолянський, буд. 3, ід. код 32066937) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11" (10002, Житомирська обл., м. Житомир, майдан Смолянський, буд. 3, ід. код 30060116), яким передано в іпотеку майновий комплекс адміністративних та виробничих будівель, а саме: офісні приміщення літ. "З" площею 267,8 кв.м., баня склад, гараж літ. "Ж" площею 446,2 кв.м, майстерня літ. "К" площею 366 кв.м, прохідна літ. "Р" площею 8,5 кв.м, загальною площею1088,5 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Житомир, майдан Смолянський, буд.3.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11" (10002, Житомирська обл., м. Житомир, майдан Смолянський, буд. 3, ід. код 30060116)

на користь Приватного підприємства "Подік" (10002, Житомирська обл., м. Житомир, майдан Смолянський, буд. 3, ід. код 32066937) 1762,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 23.06.18

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1- до справи;

2- позивачу (рек. з пов.);

3- відповідачу (рек з пов.)