Рішення

від 20.06.2018 по справі 916/325/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/325/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_2 (представник діючий за довіреністю);

від 3-ї особи: ОСОБА_3 (представник діючий за довіреністю);

за позовом: Одеської міської ради (65004, Одеська обл., м. Одеса, пл. Думська, буд. 1);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю »Слияние» (65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Успенська, буд. 2);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1)

про стягнення 68 034,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивач - Одеська міська рада звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО № 357/18 від 21.02.2018р.) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю »Слияние» (надалі - ТОВ »Слияние» ), в якій просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 230126,90 грн., з яких: 162 091,95 грн. - заборгованість з орендної плати, 8 578,42 грн. - 3% річних, 54 063,96 грн. - інфляційні витрати, 5 392,57 грн. - пеня, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 451,90 грн.

Підставою для звернення з даним позовом Одеська міська рада визначає неналежне виконання відповідачем умов договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 06.12.2001 року, в частині сплати орендної плати та стверджує про наявність у відповідача заборгованості за даним договором у розмірі 162091,95 грн. яка утворилась за період з 01.05.2014р. по 30.11.2017р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.01.2018 року суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/325/18 в порядку загального позовного провадження із призначення підготовчого засідання на 19.03.2018 року. Крім того, вищевказаною ухвалою суду, в порядку ст. 50 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Ухвалою суду від 19.03.2018р., відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання було відкладено на 23.04.2018р.

Ухвалою суду від 23.04.2018 року строк підготовчого провадження у справі №916/325/18, за клопотанням представника відповідача, в порядку ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, було продовжено до 27.05.2018р.

У судовому засіданні від 23.04.2018 року було оголошено перерву до 14.05.2018 року.

11.05.2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. ГСОО №9433/18), згідно якого відповідач заявлені позовні вимоги вважає необґрунтованими, оскільки вони частково заявлені до неіснуючих орендних зобов'язань та поза межами загальної та спеціальної позовної давності, які відповідач просить суд застосувати в порядку ст. 267 Цивільного кодексу України. Крім того, звертає увагу суду щодо погашення ТОВ »Слияние» заявленої до стягнення суми заборгованості по орендній платі.

14.05.2018 року від Одеської міської ради надійшли додаткові пояснення (вх. ГСОО №9545/18), відповідно до яких позивач посилається на положення ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , тобто на існування обставин поновлення орендних правовідносин у справі, з урахуванням фактичного використання відповідачем земельних ділянок та сплатою вже після відкриття провадження у справі, а саме 12.04.2018 року за всі земельні ділянки орендної плати у розмірі заявленої до стягнення заборгованості.

У судовому засіданні 14.05.2018 року судом було оголошено перерву до 29.05.2018 р.

21.05.2018 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. ГСОО №9977/18), згідно якої Одеська міська рада заперечує проти доводів, викладених у відзиві на позовну заяву та зазначає, що наслідки спливу строків позовної давності до заявлених позовних вимог у даній справі про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені не підлягають застосуванню.

23.05.2018 року до суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення на позовну заяву (вх. ГСОО №10265/18), відповідно до яких ТОВ »Слияние» визнає наявність обставин щодо існування орендних правовідносин щодо земельних ділянок загальною площею 872 кв.м, з огляду на положення ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , однак на застосуванні судом наслідків спливу строків загальної та спеціальної позовної давності наполягає.

Ухвалою суду від 29.05.2018р. провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 162 091,95грн., на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України було закрито, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

У судовому засіданні 29.05.2018р. представниками сторін було надано суду клопотання (вх. ГСОО №10516/18), відповідно до якого останні просили суд розпочати розгляд справи по суті на підставі ч.6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що під час підготовчого засідання були вирішені всі питання, визначені в ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 29.05.2018 року судом було закрито підготовче провадження у справі №916/325/18 та розпочато розгляд справи по суті в той самий день після закінчення підготовчого судового засідання - 29.05.2018 року.

У судовому засіданні 29.05.2018 року судом оголошено перерву до 18.06.2018 року.

У судовому засіданні 18.06.2018 року судом оголошено перерву до 20.06.2018 року.

У судовому засіданні від 20.06.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні від 20.06.2018 року представник третьої особи позовні вимоги Одеської міської ради підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач у даному судовому засіданні проти задоволення судом позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та відповідних поясненнях та просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 20.06.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено учасникам справи, що повне рішення буде складено 23.06.2018 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст.792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, 06.12.2001 року між Одеською міською радою (надалі - орендодавець) та ТОВ »Слияние» (надалі - орендар) укладено договір на право тимчасового користування землею, на умовах оренди, згідно якого орендодавець на підставі ст.ст. 3, 10 Земельного кодексу України, Закону України »Про оренду землі» та рішення Одеської міської ради №2890-ХХІІІ від 15.10.2001 року надає, а орендар приймає у строкове, платне володіння та користування земельну ділянку, загальною площею 872 кв. м, що знаходиться у місті ОСОБА_2, у Жовтневому районі, по вулиці Успенській під номером два, за рахунок земель міста, та згідно з планом земельної ділянки (додаток №1), який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.1.2 договору, зазначена земельна ділянка, загальною площею 872 кв. м надається у володіння і користування орендаря, у тому числі: земельна ділянка площею 240 кв.м (код УКЦВЗ 1.11.3 - землі роздрібної торгівлі та комерційних послуг), терміном на 49 років, для будівництва (терміном на один рік), експлуатації та обслуговування клуба-бару з офісом; земельна ділянка площею 17 кв. м (код УКЦВЗ 1.11.3 - землі роздрібної торгівлі та комерційних послуг), терміном на 49 років, для реконструкції (терміном на один рік) існуючої будівлі під бар, експлуатації та обслуговування об'єкту; земельні ділянки загальною площею 473 кв. м (код УКЦВЗ 1.11.3 - землі роздрібної торгівлі та комерційних послуг), терміном на 10 років, для будівництва (терміном на один рік), експлуатації та обслуговування літніх майданчиків; земельна ділянка площею 142 кв. м (код УКЦВЗ 1.11.4 - землі ринкової інфраструктури), терміном на 10 років, для будівництва (терміном на один рік), експлуатації та обслуговування міні-ринку.

За умовами п. 1.4 договору, грошова оцінка земельної ділянки на момент посвідчення договору складає 424742,48 грн., згідно довідки №182, виданої Управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради 06.12.2001р.

Положеннями п. 2.1 договору встановлено, що за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцеві орендну плату.

Згідно з п. 2.2 договору, орендна плата за землю вноситься орендарем щомісяця рівними частинами до 15 числа місяця, наступного за звітним, у розмірі:

- за земельну ділянку, площею 240 кв. м, на період експлуатації клуба-бара з офісом, після вводу в експлуатацію: 48,71*240=11690,40 грн. на рік;

- за земельну ділянку, площею 17 кв. м, на період експлуатації бару, після вводу в експлуатацію: 48,71*17=828,07 грн. на рік;

- за земельні ділянки, загальною площею 473 кв. м, на період експлуатації літніх майданчиків, після вводу в експлуатацію: (48,71*473):12*5=9599,93 грн. за період ефективного використання з травня по вересень включно; (4,87*473):12*7=1343,71 грн. за період неефективного використання з жовтня по квітень включно;

- за земельну ділянку, площею 142 кв. м, на період експлуатації міні-ринку, після вводу в експлуатацію: 36,53*142=5187,26 грн. на рік.

Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації на дату її виплати відповідно до індексу інфляції національної валюти України.

У відповідності до п.2.5 договору, орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності. Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені і є невід'ємними частинами цього договору. Орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати у випадку збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку.

Положеннями п.п. 3.1.2 договору передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно положень п.п. 3.4.1 та п.п. 3.4.7 договору орендар зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди зобов'язання, додержувати вимог, встановлених законом України „Про оренду землі» , виконувати обов'язки відповідно до умов договору і Земельного кодексу України. Після припинення договору повернути земельну ділянку орендодавцеві у належному стані, по акту, що підписується орендарем та представником орендодавця.

Відповідний договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № АЕІ №37246412434, а також зареєстровано у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) 12.12.2001 р. за №515/8.

Статтею 31 Закону України „Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. При цьому, порядок поновлення договору оренди землі врегульований статтею 33 Закону України „Про оренду землі» .

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Враховуючи, що сторони, посилаючись на положення ст. 33 Закону України „Про оренду землі» зазначають про поновлення правовідносин щодо передачі у володіння та користування ТОВ „Слияние» земельної ділянки загальною площею 872 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 2, суд приймає позицію сторін та з огляду на викладене вважає за можливе здійснити розгляд заявлених позовних вимог з огляду на зазначені обставини.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору Одеською міською радою передано, а ТОВ „Слияние» прийнято у володіння та користування земельну ділянку загальною площею 872 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 2, що ніяким чином не заперечується відповідачем.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Статтею 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Як встановлено матеріалами справи, згідно розрахунку заборгованості (а.с. 20-21) за відповідачем на момент звернення з позовом рахується заборгованість із сплати орендної плати за землю за договором №515/8 у розмірі 162091,95 грн. за період з травня 2014 року по жовтень 2017 року включно.

Разом з тим, під час розгляду справи, а саме 12.04.2018 року, згідно квитанції банку №0.0.1008985256.1 (а.с.81) ТОВ „Слияние» було сплачено 162091,95 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором №515/8. Зазначене також підтверджується листом Департаменту комунальної власності від 23.04.2018р. за №01-13/1726 (а.с. 99).

Однак, за умовами п. 2.2 договору №515/8 орендна плата за землю вноситься орендарем щомісяця рівними частинами до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням заявленого періоду існування заборгованості з орендної плати, а саме, з травня 2014 року по жовтень 2017 року, а також обов'язку відповідача щодо сплати орендної плати щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним, суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем зобов'язання в частині своєчасної сплати орендної плати за договором №515/8.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Враховуючи вищевикладене, фактичний обов'язок ТОВ "Слияние" по сплаті орендної плати за договором №515/8 від 12.12.2001р. окремо по кожному місяцю, мав бути виконаний до 15-го числа місяця наступного за звітним.

Положеннями ч.2 ст.218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно п. 5.1 договору визначено, що за несвоєчасне внесення орендної плати, передбаченої р. 2 цього договору орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за кожний день прострочки.

У відповідності до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Положеннями ст. 252 Цивільного кодексу України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

У відповідності до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 5392,57 грн. за договором №515/8 від 12.12.2001р. встановив, що відповідач невірно визначив період нарахування пені, оскільки не врахував положення ст. 253 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок пені з урахуванням періоду виникнення заборгованості у відповідача, а саме з 15-го числа місяця наступного за звітним та положень ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України у межах заявленого до стягнення періоду та встановив, що розмір пені за підрахунком суду перевищує розмір заявленої до стягнення позивачем. Отже, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає до уваги суму пені заявлену до стягнення позивачем.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Водночас, згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунки позивача, щодо стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 54063,96 грн. по кожному окремому зобов'язанню по сплаті орендної плати починаючи з травня 2014 року, згідно заявленого позивачем періоду нарахування по 30.11.2017 року (а.с. 100-101) та щодо 3% річних у розмірі 8578,42 грн. (а.с.102-103) також нарахованих по 30.11.2017 року, заявлених до стягнення на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, вважає їх вірними та обґрунтованими.

Разом з тим, суд зазначає, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 8 578,42 грн., інфляційних витрат у розмірі 54 063,96 грн. та пені у розмірі 5 392,57 грн. підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено поняття позовної давності, відповідно до якого позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Водночас ст. 257 цього кодексу передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З урахуванням вищевикладеного, а також правової природи заявлених до стягнення сум, суд зазначає, що нарахування передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України не є штрафними санкціями, а тому підлягає застосування загальний строк позовної давності - тривалістю у три роки, тоді як щодо вимог про стягнення пені - в один рік.

У відповідності до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, початок перебігу строку позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, перебіг строку позовної давності щодо стягнення з відповідача пені, з урахуванням положень ч.5 ст. 261 Цивільного кодексу України, починається, зокрема, за грудень 2016 року - з 15.01.2016 року, за січень 2017 року - з 15.02.2017 року та щодо інфляційних втрат за травень-грудень 2014 з наступного місяця відповідного року, січень 2015 року з лютого 2015 року.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 267 цього кодексу, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що строк позовної давності для звернення з позовними вимогами щодо стягнення пені за грудень 2016 року сплив у січні 2017 року, а за січень 2017 року - у лютому 2018 року та щодо інфляційних втрат та 3% річних за травень-грудень 2014 року - у червні 2017 та травні 2017 року, відповідних місяцях 2017 року та у січні 2018 року, за січень 2015 року - у січні 2018 року, тоді як з позовом позивач звернувся 21.02.2018 року, та позивачем не зазначено причин пропущення таких строків, а також приймаючи до уваги заявлене відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності, суд вважає за необхідне відмовити у задоволені позовних вимог Одеської міської ради в частині стягнення пені за грудень 2016 року у розмірі 519,95 грн. та за січень 2017 року у розмірі 539,46 грн., а також інфляційних нарахованих за травень-грудень 2014 року у розмірі 25 854,79 грн., за січень 2015р. у розмірі 1 845,51 грн. та 3% річних за травень -грудень 2014 року у розмірі 2579,27 грн. та за січень 2015 року у розмірі 227,31 грн.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Одеської міської ради та стягнення з відповідача пені у розмірі 4333,16 грн., 3% річних у розмірі 5771,84 грн. та інфляційних у розмірі 26363,66 грн.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3451,90 грн., на підставі ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на ТОВ „Слияние» .

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Слияние" (65014, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 2; код ЄДРПОУ 31358464) на користь Одеської міської справи (65004, м. Одеса, площа Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691) 4333/чотири тисячі триста тридцять три/грн. 16 коп. пені, 5771/п'ять тисяч сімсот сімдесят одна/грн. 84 коп. 3% річних, 26363/двадцять шість тисяч триста шістдесят три/грн. 66 коп. інфляційних та 3451/три тисячі чотириста п'ятдесят одна/грн. 90 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23 червня 2018 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська