Рішення

від 12.06.2018 по справі 917/2145/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2018р. Справа № 917/2145/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Еталон" (юридична адреса: 61036, м. Харків, вул. Енергетична, 18, фактична адреса: 61060, м. Харків, проспект Льва Ландау, 171, код ЄДРПОУ 38771657)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід - Євробуд" (36003, м. Полтава, вул. Дмитра Коряка, буд. 3, оф. 215, код ЄДРПОУ 36362748)

про стягнення 95 324,20грн.,

Суддя Ореховська О.О.

Секретар судового засідання Кобець Н.С.

За участю представників сторін:

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Еталон" (далі по тексту - ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій "Еталон" - позивач) звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою від 13.12.2017р., б/н (вх. № 2462/17 від 20.12.2017р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід - Євробуд" (далі по тексту - ТОВ "Захід - Євробуд" - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки від 01.06.2016р. № 0106/16 в сумі 95 324,20грн., з яких 82 428,08грн. - основний борг, 7 049,40грн. - пеня, 2 472,84грн. - штраф, 801,48грн. - 3% річних, 2 572,40грн. - інфляційні втрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо проведення розрахунку за отриманий від позивача товар, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яка до цього часу ним не погашена.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.01.2018р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/2145/17. Призначено підготовче засідання у справі на 15.02.2018р.

Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 15.02.2018р. у справі № 917/2145/17 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 27.03.2018р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.03.2018р. у справі № 917/2145/17 відкладено підготовче засідання у справі на 03.04.2018р.

Ухвалою господарського суду від 03.04.2018 р. закрито підготовче провадження у справі № 917/2145/17, справу призначено до судового розгляду по суті на 12.04.2018 р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.04.2018р. у справі № 917/2145/17 відкладено судове засідання на 02.05.2018р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.05.2018р. у справі № 917/2145/17 відкладено судове засідання на 11.05.2018р.

Судове засідання у справі № 917/2145/17, призначене на 11.05.2018р., не відбулося у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.05.2018р. визначено нові дату та час розгляду справи № 917/2145/17 - 12.06.2018 р.

Позивач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечи, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням вручення рекомендованого поштового відправлення - ухвали суду від 29.05.2018р. (отримано 31.05.2018р.).

Відповідач відзив на позов не надав, явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Ухвала господарського суду Полтавської області від 29.05.2018р., рівно як і попередні ухвали суду у даній справі, які направлялись відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві - 36003, м. Полтава, вул. Дмитра Коряка, буд. 3, оф. 215, повернуті підприємством зв"язку до господарського суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Також ухвали суду направлялись відповідачу за адресами:

- Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Велика Арнаутська, буд. 76 (місцезнаходження юридичної особи за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань);

- м. Харків, вул. Енергетична, 18 (наявна в матеріалах справи);

- м. Харків, пров. Мало-Панасівський, 417 (наявна в матеріалах справи).

проте, були повернуті підприємством зв"язку до господарського суду з відмітками "за закінченням терміну зберігання", "інші причини що не дали змоги виконати обов"язки щодо пересилання поштового відправлення".

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.

Отже, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 02.05.2018р. вважається врученою відповідачу.

Також, ухвала господарського суду Полтавської області від 29.05.2018 р. по даній справі розміщена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Крім цього, інформація про дату, час та місце проведення судового у справі 917/2145/17, розміщена на сторінці господарського суду Полтавської області офіційного веб-порталу Судова влада в Україні в мережі Інтернет.

Відповідно до ст.165 (ч.9) Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що неявка в судове засідання представників позивача і відповідача, а також неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджають розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, встановив:

01.06.2016р. між ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій "Еталон" (постачальник, позивач) та ТОВ "Захід-Євробуд" (покупець, відповідач) укладено Договір поставки за № 0106/16 (далі - Договір поставки) (а.с. 22-27), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався проводити поставку (продаж) покупцю у власність (повне господарське відання) товари, що перераховані у Специфікаціях (далі - товар), окремими партіями відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов"язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього Договору.

У зазначеному Договорі поставки сторони узгодили, зокрема, наступне:

- поставка товару здійснюється на підставі попередньо надісланої заявки покупцем, оформленої належним чином, відповідно до якої виготовляється товар (п. 1.2 Договору поставки);

- асортимент, найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначаються у бухгалтерських документах постачальника, які після підписання сторонами мають юридичну силу специфікації в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.3. Договору поставки);

- товар повинен бути поставлений покупцю в термін, погоджений в письмовій формі з постачальником, на кожну окрему партію товару відповідно до умов цього Договору. Поставка товару здійснюється партіями по заявкам постачальника, в яких визначається номенклатура товару, кількість одиниць та строк поставки. (п. 2.1. Договору поставки);

- датою поставки (передачі ) товару постачальником у власність покупця є дата , зазначена в накладній на відпуск товару (кожної окремої партії товару) (п. 2.2. Договору поставки);

- товар вважається поставленим постачальником та переданим у власність покупця з моменту підписання покупцем накладних, які свідчать про факт отримання товару і не потребує підписання між сторонами цього Договору будь-яких актів приймання - передачі товару у власність (п. 2.3. Договору поставки);

- оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури постачальником, на умовах 100% попередньої оплати за товар. При цьому поставка товару може здійснюватися з відстроченням платежу на суму, що не перевищує 200 000,00грн.(п. 6.2. Договору поставки);

- кожен останній робочий день місяця, сторони повинні звірити стан розрахунків, оформити та підписати Акт звірки, а також розрахуватися за відвантажений товар (п. 6.3. Договору поставки);

- товар вважається повністю оплаченим з дня надходження всієї суми коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата вважається проведеною з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 6.5., п. 6.6. Договору поставки).

Позивач стверджує, що на виконання умов Договору поставки здійснив поставку відповідачу товару на загальну, на підтвердження чого надав (а.с. 28-32, 34-39, 41-42, 44-46):

- видаткові накладні: № РН-0004033 від 24.07.2017р. (на суму 22 414,20грн.), № РН - 0004053 від 24.07.2017р. (на суму 23 799,00грн.) , № РН - 0004250 від 29.07.2017р. (на суму 34 706,04грн.), № РН - 0004265 від 31.07.2017р. (на суму 47 583,90грн.), № 0004266 від 31.07.2017р. (на суму 16 172,64грн.), № РН - 0004267 від 31.07.2017р. (на суму 4 805,64грн.), № РН - 0004623 від 16.08.2017р. (на суму 27 449,28грн.), № РН - 0004641 від 16.08.2017р. (на суму 22 177,92грн.);

- товарно - транспортні накладні № НОМЕР_1 від 24.07.2017р., № НОМЕР_2 від 24.07.2017р., № НОМЕР_3 від 29.07.2017р., № НОМЕР_4 від 31.07.2017р., № НОМЕР_5 від 16.08.2017р., № 00000004043 від 16.08.2017р.;

- довіреності на отримання цінностей № 83 від 01.07.2017р., № 92 від 01.08.2017р.,

Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується підписами його представника на зазначених накладних, претензій щодо неналежної поставки товару з боку покупця до позивача не надходило.

В супереч взятим на себе договірним зобов"язанням відповідач оплату за поставлений позивачем товар здійснив частково, в результаті чого станом на 10.11.2017р. у нього утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар, яка за розрахунком позивача, становить 82 428,08грн.

У зв'язку із простроченням виконання зобов'язання по оплаті товару, позивачем направлено на адресу відповідача претензію за № 1 від 10.11.2017р. з вимогою про сплату суми боргу (а.с. 16-18, 21), яка відповідачем залишена без відповіді, а грошове зобов'язання - без виконання.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 95 324,20грн., з яких 82 428,08грн. - основний борг, 7 049,40грн. - пеня, 2 472,84грн. - штраф, 801,48грн. - 3% річних, 2 572,40грн. - інфляційні втрати.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до норм ст. ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли правовідносин, що випливають з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини 1 та 6 ст. 265 ГК України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

За змістом ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, факт поставки позивачем товару відповідачеві підтверджується видатковими та товарно - транспортними накладними (наявні в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення своїх зобов'язання за Договором поставки, оплату поставленого товару здійснив частково, у зв"язку з чим на момент подання позивачем позову заборгованість відповідача за поставлений товар становить 82 428,08грн.

Доказів того, що відповідач здійснив оплату поставленого позивачем товару у повному обсязі матеріали справи не містять.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 82 428,08грн.

За неналежне виконання відповідачем умов Договору постачання позивач нарахував та заяви до стягнення з відповідача 7 049,40грн. пені, 2 472,84грн. штрафу, 801,48грн. 3% річних, 2 572,40грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у розі порушення боржником зобов"язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, визначений ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В. п. 7.5 Договору поставки сторони узгодили, що у разі прострочення оплати товару, покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені, нарахованої на суму заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, за кожен день прострочення від суми заборгованості, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням, а також штраф у розмірі 3 (трьох) відсотків від суми простроченої заборгованості.

Суд враховує, що штраф і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання неустойки. Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони можуть врегульовувати свої відносини на власний розсуд. Умовами Договору передбачено цивільно-правову відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати неустойки пені та штрафу. При цьому законом не встановлено обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такої форми неустойки як пеня. Судом приймається до уваги правова позиція Верховного Суду України з даного питання викладена, зокрема, в постанові від 09.04.2012 року №3- 88гс11 по справі № 12/039.

Таким чином, одночасне застосування штрафу та пені, у разі неналежного виконання зобов'язань за Договором, не суперечить вимогам закону та умовам Договору.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд прийшов до висновку, що заявлена до стягнення з відповідача сума пені є завищеною. Судом здійснено перерахунок суми пені і встановлено, що сума пені, яка є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача становить 6 859,72грн. В іншій частині вимоги про стягнення пені слід відхилити, як безпідставні. (перевірка правильності розрахунку пені здійснена за допомогою калькулятора підрахунку штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон", розрахунки залучено до матеріалів справи).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафу та встановив його правильність, тому позовні вимоги в частині нарахування штрафу в сумі 2 472,84грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що заявлені розміри нарахувань не перевищують розрахункових, відповідають вимогам чинного законодавства і є правомірними (перевірка правильності розрахунку 3% річних та інфляційних витрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон").

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 82 428,08грн. основного боргу, 6 859,72грн. пені, 2 472,84грн. штрафу, 801,48грн. 3% річних та 2 572,40грн. інфляційних втрат обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині - позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129 (ч. 1), 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід - Євробуд" (код ЄДРПОУ 36362748, місцезнаходження: Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Велика Арнаутська, буд. 76 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Еталон" (код ЄДРПОУ 38771657; юридична адреса: 61036, м. Харків, вул. Енергетична, 18, фактична адреса: 61060, м. Харків, проспект Льва Ландау, 171, р/р 26005210336998 в АТ "ПроКредитБанк" м. Київ, МФО 320984, ІПН 387716520324) заборгованість за Договором поставки від 01.06.2016р. № 0106/16 в сумі 95 134,52грн. , з яких 82 428,08грн. основного боргу, 6 859,72грн. пені, 2 472,84грн. штрафу, 801,48грн. 3% річних та 2 572,40грн. інфляційних втрат, а також судовий збір в сумі 1 596,87грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 18.06.2018р.

Суддя О.О. Ореховська