Рішення

від 31.08.2015 по справі 920/1073/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.08.2015 Справа № 920/1073/15 Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Григор'євої О.І. розглянув матеріали справи № 920/1073/15

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК Фабрикант , м. Городище Городищенського району Черкаської області,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Сумський завод гумотехнічних виробів , м. Суми Сумської області,

про стягнення 1509994,46 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 02юр-15 від 03.07.2015 року,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 1509994,46 грн. з них: заборгованість за поставлений товар в сумі 786037,55 грн., яка виникла станом на 03.07.2015 року, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов контракту № 18-06/13 від 18.06.2013 року, укладеного між сторонами; 3 % річних в сумі 55091,95 грн., інфляційні втрати в сумі 519467,74 грн., пеню в сумі 99258,86 грн. та штраф в сумі 50138,36 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 30199,89 грн.

Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог б/н від 14.07.2015 року (вх. № 8588 від 22.07.2015) позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 1431336,43 грн. з них: заборгованість за поставлений товар в сумі 786037,55 грн., яка виникла станом на 03.07.2015 року, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов контракту № 18-06/13 від 18.06.2013 року, укладеного між сторонами; 3 % річних в сумі 53385,92 грн., інфляційні втрати в сумі 475812,54 грн., пеню в сумі 75634,16 грн., штраф в сумі 40466,26 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 28626,73 грн., а також просить суд повернути на його користь надлишково сплачений судовий збір у сумі 1573,16 грн.

Передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Враховуючи, що подана позивачем заява відповідає приписам частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав, про час, дату та місце судового слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ф. 107, яке повернуте на адресу Господарського суду Сумської області відділенням поштового зв'язку.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 4 3 та 33 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 75 названого Кодексу за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у даному судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог, з урахуванням вказаної заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

18.06.2013 року між позивачем та відповідачем укладено контракт № 18-06/13 (надалі - контракт), відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар, найменування, кількість і ціна якого обумовлюється сторонами в специфікаціях, які з моменту підписання є невід'ємною частиною контракту (пункт 1.1 контракту).

За умовами пунктів 3.1 - 3.4 контракту, поставка товару здійснюється на умовах зазначених у специфікаціях, які з моменту підписання є невід'ємною частиною контракту. Термін поставки, кількість та асортимент товару вказується у специфікаціях на кожну окрему партію. Замовлення товару здійснюється покупцем (відповідачем) шляхом відправлення постачальнику (позивачу) заявки на постачання товару, у якій визначається кількість товару та бажаний термін поставки. Позивач зобов'язаний протягом 4-х днів з моменту отримання заявки, підтвердити або відмовити у можливості виконання поставки товару.

Відповідно до пункту 4 контракту, загальна вартість товару за контрактом визначається як загальна сума всіх специфікацій. Ціни на товар вказуються в специфікаціях.

Порядок розрахунків між сторонами передбачено пунктом 5 контракту, відповідно до якого оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача згідно виставленого рахунку. Термін та порядок оплати передбачається сторонами у специфікації на кожну окрему партію товару.

Згідно з пунктом 11.4 контракт діє від дати підписання до 31.12.2014 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що він на виконання умов контракту № 18-06/13 від 18.06.2013 року, поставив у власність відповідача товар на загальну суму у розмірі 3063739,32,25 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 34 від 20.06.2013 року, № 39 від 05.07.2013 року, № 42 від 12.07.2013 року, № 44 від 17.07.2013 року, № 46 від 23.07.2013 року, № 49 від 02.08.2013 року, № 52 від 06.08.2013 року, № 57 від 15.08.2013 року, № 58 від 27.08.2013 року, № 116 від 03.12.2013 року, № 131 від 25.12.2013 року, № 107 від 14.05.2014 року, № 136 від 30.05.2014 року, № 169 від 25.06.2014 року, № 191 від 04.07.2014 року, № 201 від 24.07.2014 року, № 285 від 16.10.2014 року, № 302 від 04.11.2014 року, № 318 від 21.11.2014 року та довіреностями: № 459 від 20.06.2013 року, № 513 від 05.07.2013 року, № 546 від 12.07.2013 року, № 557 від 17.07.2013 року, № 574 від 23.07.2013 року, № 612 від 02.08.2013 року, № 624 від 06.08.2013 року, № 679 від 14.08.2013 року, № 705 від 23.08.2013 року, № 877 від 28.11.2013 року, № 921 від 25.12.2013 року, № 126 від 12.05.2014 року, № 144 від 20.05.2014 року, № 189 від 25.06.2014 року, № 206 від 03.07.2014 року, № 234 від 24.07.2014 року, № 361 від 14.10.2014 року, № 388 від 04.11.2014 року, № 423 від 21.11.2014 року, а також рахунками: № 34 від 20.06.2013 року, № 39 від 05.07.2013 року, № 42 від 11.07.2013 року, № 44 від 17.07.2013 року, № 46 від 23.07.2013 року, № 49 від 02.08.2013 року, № 52 від 06.08.2013 року, № 57 від 14.08.2013 року, № 58 від 23.08.2013 року, № 108 від 27.11.2013 року, № 127 від 25.12.2013 року, № 116 від 12.05.2014 року, № 131 від 20.05.2014 року, № 174 від 20.06.2014 року, № 198 від 03.07.2014 року, № 212 від 24.07.2014 року, № 300 від 14.10.2014 року, № 313 від 29.10.2014 року, № 325 від 19.11.2014 року. Але відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар станом на 03.07.2015 року складає 768037,55 грн.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

За приписами частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно пунктом 5.2 контракту, терміни та порядок оплати передбачаються сторонами у специфікації на кожну окрему партію товару. Так, зокрема, оплата товару згідно специфікації № 10 здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в розмірі 100 % передоплати. Оплата товару згідно специфікацій №№ 12, 13 здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на протязі 10 (десяти) календарних днів після отримання партії товару. Згідно всіх інших специфікацій оплата узгоджених партій здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на протязі 30 (тридцяти) календарних днів після отримання партії товару.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними: № 34 від 20.06.2013 року, № 39 від 05.07.2013 року, № 42 від 12.07.2013 року, № 44 від 17.07.2013 року, № 46 від 23.07.2013 року, № 49 від 02.08.2013 року, № 52 від 06.08.2013 року, № 57 від 15.08.2013 року, № 58 від 27.08.2013 року, № 116 від 03.12.2013 року, № 131 від 25.12.2013 року, № 107 від 14.05.2014 року, № 136 від 30.05.2014 року, № 169 від 25.06.2014 року, № 191 від 04.07.2014 року, № 201 від 24.07.2014 року, № 285 від 16.10.2014 року, № 302 від 04.11.2014 року, № 318 від 21.11.2014 року та довіреностями: № 459 від 20.06.2013 року, № 513 від 05.07.2013 року, № 546 від 12.07.2013 року, № 557 від 17.07.2013 року, № 574 від 23.07.2013 року, № 612 від 02.08.2013 року, № 624 від 06.08.2013 року, № 679 від 14.08.2013 року, № 705 від 23.08.2013 року, № 877 від 28.11.2013 року, № 921 від 25.12.2013 року, № 126 від 12.05.2014 року, № 144 від 20.05.2014 року, № 189 від 25.06.2014 року, № 206 від 03.07.2014 року, № 234 від 24.07.2014 року, № 361 від 14.10.2014 року, № 388 від 04.11.2014 року, № 423 від 21.11.2014 року, а також рахунками: № 34 від 20.06.2013 року, № 39 від 05.07.2013 року, № 42 від 11.07.2013 року, № 44 від 17.07.2013 року, № 46 від 23.07.2013 року, № 49 від 02.08.2013 року, № 52 від 06.08.2013 року, № 57 від 14.08.2013 року, № 58 від 23.08.2013 року, № 108 від 27.11.2013 року, № 127 від 25.12.2013 року, № 116 від 12.05.2014 року, № 131 від 20.05.2014 року, № 174 від 20.06.2014 року, № 198 від 03.07.2014 року, № 212 від 24.07.2014 року, № 300 від 14.10.2014 року, № 313 від 29.10.2014 року, № 325 від 19.11.2014 року, копії яких долучено судом до матеріалів справи. Зазначені первинні документи містять відомості щодо найменування відпущеного товару, його кількість, ціну та підписані представниками сторін і скріплені їх печатками.

Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт передачі позивачем та прийняття відповідачем товару повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідач, в свою чергу, будь-яких заперечень (відзиву на позов) не подав, доказів оплати отриманого товару не подав, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у розмірі 786037,55 грн. визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 9.4 контракту, у разі несвоєчасної оплати (доплати) вартості товару покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період стягування пені за кожний день прострочення.

Також, у відповідності до пункту 9.5 контракту, у разі затримки оплати за поставлений товар більш ніж на 30 календарних днів, крім пені відповідач сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості отриманого, але неоплаченого товару.

Згідно статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом, а стаття 547 цього ж Кодексу встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума пені становить 75634,16 грн. та сума 10 % штрафу становить 40466,26 грн.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Частина 6 статті 232 названого Кодексу встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Права позивача щодо стягнення з відповідача штрафу та пені передбачені умовами вищевказаного договору, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 75634,16 грн. та штрафу в розмірі 40466,26 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі вимог статей 549-552, 629 Цивільного Кодексу України.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 53385,92 грн. та інфляційні втрати у розмірі 475812,54 грн. В обґрунтування зазначених вимог позивачем наведено обґрунтований розрахунок 3-х процентів річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 53385,92 грн. та інфляційних втрат у розмірі 475812,54 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 наведеного вище Кодексу.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 28626,73 грн. покладаються на відповідача.

Позивачем, при поданні позовної заяви № 03/07 від 03.07.2015 року про стягнення з відповідача на користь позивача 1509994,46 грн., у відповідності до платіжного доручення № 282 від 03.07.2015 року сплачено судовий збір в розмірі 30199,89 грн. 05 коп. За заявою б/н від 14.07.2015 року позивач зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 1431336,43 грн. 84 коп. заборгованості та просить суд повернути на його користь надмірно сплачений судовий збір у сумі 1573,16 грн.

Згідно положень пункту 1 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Тому, згідно із положеннями зазначеної правової норми, у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог позивачу повертається 1573,16 грн. судового збору сплаченого за платіжним дорученням № 282 від 03.07.2015 року, оригінал якого знаходиться у Господарському суді Сумської області в матеріалах справи № 920/1073/15.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сумський завод гумотехнічних виробів (40007, Сумська область, Сумський район, м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 47, ідентифікаційний код 33813854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК Фабрикант (19500, Черкаська область, Городищенський район, м. Городище, вул. Кожедуба, буд. 6-б, ідентифікаційний код 34874766) основний борг у розмірі 786037,55 грн., штраф у розмірі 40466,26 грн., пеню у розмірі 75634,16 грн., 3 % річних у розмірі 53385,92 грн., інфляційні втрати у розмірі 475812,54 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 28626,73 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ТВК Фабрикант (19500, Черкаська область, Городищенський район, м. Городище, вул. Кожедуба, буд. 6-б, ідентифікаційний код 34874766) з державного бюджету України (р/р 31218206783002, код бюджетної класифікації доходів 22030001, одержувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), код ЄДРПОУ 37970593, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013) судовий збір в розмірі 1573,16 грн., у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, який сплачено відповідно до платіжного доручення № 282 від 03.07.2015 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи № 950/1073/15.

Повне рішення складено 07.09.2015 року.

Суддя ОСОБА_2