Постанова

від 13.06.2018 по справі 818/878/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/878/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Любчич Л.В. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.04.2018, (суддя М.М. Шаповал, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 10.04.18) по справі № 818/878/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація"

до Сумської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.04.2018р. відмовлено в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" до Сумської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень.

Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якому просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції не надана належна оцінка листу від 16.03.2018 року та платіжному дорученню в іноземній валюті від 20.03.2018 року № 30. Вважає, що висновки суду першої інстанції щодо правомірного посилання митниці на дані ЄАІС є необґрунтованими, оскільки відповідачем не проводився аналіз впливу якості двох порівнюваних товарів на ціну.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні та у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів останньої та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 07.11.2017 між ТОВ "Сумифітофармація" та компанією Toon Consolidated Company Ltd був укладений контракт № NG-071117 (а.с. 15-16) на поставку товару. Відповідно до п. 2.2. контракту загальна вартість контракту складає 50 000 дол. США. Згідно з п. 4.1. контракту оплата здійснюється у відповідності до умов, зазначених в специфікаціях. Відповідно до специфікації від 07.11.2017 № 1 до контракту (а.с. 18) продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити наступну рослинну сировину: каркаде сабдаріфа сухий цілий цвіт у кількості 12000 кг за ціною 1,60 дол. США/кг на загальну суму 19 200 доларів США; імбир корінь у вигляді слайсів в кількості 1000 кг за ціною 1,35 долара США/кг на загальну суму 1350 дол. США; каркаде сабдаріфа сухий ламаний цвіт (сіфтінг) в кількості 20 000 кг за ціною 1,42 дол. США/кг на загальну суму 28400 дол. США. Загальна сума цієї специфікації 48950 дол. США. Умови поставки товару: CFR ОСОБА_3, Україна відповідно до "Інкотермс 2010" (п. 1.3. специфікації). Оплата товару здійснюється в такому порядку: 80% вартості інвойсу - оплата на підставі копій відвантажувальних документів, вказаних у контракті; 20% вартості інвойсу - оплата протягом 30 днів з моменту отримання товару покупцем та його митного очищення (п. 1.4. специфікації). Відповідно до інвойсу умови оплати: 80% ціни на підставі документів, 20% - після прибуття товару.

Для здійснення митного оформлення вказаного товару позивач подав митну декларацію від 23.02.2018 № UA805180/2017/033447 (а.с. 12), у якій задекларовано митну вартість товару в розмірі відповідно до контракту до ціни контракту, за методом визначення митної вартості № 1, а саме: "частини рослин, сушені, не розфасовані для роздрібного продажу - каркаде суха ламана квітка (сіфтінг)" в кількості 20 000 кг за ціною 1,42 дол. США/кг на загальну суму 28 400 дол. США. Вартість товару склала 868840,34 грн. Разом з митною декларацією була надана документація, необхідна для митного оформлення та визначення митної вартості товару, в тому числі: зовнішньоекономічний контракт від 07.11.2017 № NG-071117 (а.с. 15-16), специфікація від 07.11.2017 № 1 (а.с. 18), комерційний інвойс від 22.01.2018 № NXP/0050/TCC/SU/18/01 з перекладом (а.с. 19-20), пакувальний лист до інвойсу віл 22.01.208 № NXP/0049/TCC/SU/18/01 з перекладом (а.с. 21-22), сертифікат походження від 11.01.2018 № А10415 з перекладом (а.с. 23-24), коносамент від 09.01.2018 № MSCULG 383049 (а.с. 25), CMR від 16.02.2018 № 201 (а.с. 26), фітосанітарний сертифікат від 10.01.2018 № IK2018/149 (а.с. 27), сертифікат якості аналізу на каркаде б/н від 22.01.2018 з перекладом (а.с. 28-29).

Не погодившись із заявленою митною вартістю товару за вказаною митною декларацією від 23.02.2018 № UA805180/2017/033447 Сумська митниця ДФС, прийняла рішення від 26.02.2018 № UA805180/2018/000007/1 (а.с. 10) про коригування митної вартості товарів, в результаті чого позивачу необхідно сплатити до Державного бюджету України 57460,06 грн та видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.02.2018 № UA805180/2017/00016 (а.с. 11).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення від 26.02.2018 № UA805180/2018/000007/1 про коригування митної вартості товарів, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.02.2018 № UA805180/2017/00016, прийняті відповідачем обґрунтовано, при їх прийнятті Сумська митниця ДФС діяла в межах повноважень, наданих законами України, Митним кодексом України,

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 7 Митного кодексу України (далі - МК України) митні органи визначено як спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено її безпосереднє здійснення.

За визначенням ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до частини 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 цієї статті визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 цієї статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 1 ст. 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2 цієї статті).

Згідно з частиною 3 цієї статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною 2 цієї статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 цієї статті).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2018 року декларантом ТОВ Сумифітофармація до митниці подано МД від 23.02.2018 № UA805180/2017/033447, відповідно до якої декларувався товар частини рослин, сушені, не розфасовані для роздрібного продажу: - каркаде суха ломана квітка (сіфтінг) (Hibiscus flowers, sifting).

Декларант обрав основний метод визначення митної вартості товару.

Під час митного оформлення товару, одночасно з поданням митних декларацій митному органу було подано такі скан-копії товаросупровідних документів:

- Зовнішньоекономічний контракт № NG-071117 від 07.11.2017 року

- Специфікація № 1 від 07.11.2017 року

- Сертифікат аналізу від 22.01.2018 року

- Комерційний інвойс від 22.01.2018 року № NXP/0049/TCC/SU 1S

- Пакувальний лист від 22.01.2018 року

- Коносамент N° MSCULG 383049

- CMR№201

- Фітосанітарний сертифікат №ІК2018/149.

В процесі перевірки заявлених Позивачем у митній декларації № UA805180/2018/003447 (далі - МД) відомостей щодо імпортованого товару встановлено необ'єктивність та недостатність документального підтвердження використаних декларантом даних в наданих до митного оформлення документах, що полягало у наступному.

Так, відповідно до пункту 1.1. контракту Продавець (Toon Consolidated Company Ltd.) зобов'язується продати, а Покупець (Позивач) прийняти та оплатити рослинну сировину, згідно Специфікації до цього контракту.

В той же час, пунктом 2.1 контракту передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах, вказаних в специфікаціях до даного контракту, а пунктом 4.1 контракту передбачено, що оплата товару здійснюється згідно з специфікацією до даного контракту.

У свою чергу, згідно з пунктом 1.4 специфікації № 1 до контракту від 07.11.2017 року оплата товару по даній специфікації здійснюється наступним чином: - 80% вартості інвойсу на підставі копій відвантажувальних документів, вказаних в контракті, 20 % вартості інвойсу - оплата протягом 30 днів з моменту отримання товару Покупцем та його митного очищення. В той же час й інвойсом передбачено терміни оплати: 80% ціни на підставі документів, а 20 % після прибуття товару.

Також статтею А.7 умови поставки CFR Міжнародних Правил Інкотермс-2010 передбачено, що Продавець зобов'язаний повідомити Покупця достатнім чином про те, що товар поставлено відповідно до статті А.4 (товар завантажено на борт судна), а також направити Покупцеві будь-яке інше повідомлення, що необхідно йому для здійснення потрібних заходів для отримання товару. Тобто, зважаючи на те, що в коносаменті вказано дату завантаження товару на борт судна - 31.12.2017 року, тому й повідомлення про поставку товару Позивач отримав завчасно.

Крім того з'ясовано, що інвойс видано 22.01.2018 року, а товар прямував до України з 09.01.2018 року, відповідно інвойс надсилався Позивачеві окремо від товару, а тому, отримавши його, Позивач мав сплатити 80% вказаної в ньому вартості товару та пред'явити до митниці відповідний платіжний документ.

Таким чином, на момент декларування імпортованого товару та пред'явлення його до митниці декларант мав надати платіжний документ про здійснення оплати за цей товар у розмірі 80% вартості інвойсу, однак в порушення вимог частини 2 статті 53 МК України такого документу не надав.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що відповідно до коносаменту № MSCULG 383049 датою завантаження товару на борт судна є 31.12.2017 року, а датою заповнення цього документу в порту відправлення 09.01.2018 року.

Таким чином, товар прямував з Нігерії до України з 09.01.2018 року до 17.02.2018 року відповідно. При цьому, умовою поставки імпортованого товару за МД, специфікацією та інвойсом являється CFR згідно з Правилами Інкотермс-2010 .

Згідно з Правилами Інкотермс-2010 умова поставки CFR - Вартість і фрахт (... назва порту призначення) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Також відповідно до статті А.4 вказаної умови поставки Правил Інкотермс-2010 Продавець зобов'язується завантажити товар на борт судна в порту відвантаження в установлену дату або в межах обумовленого терміну, а Покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, коли вона виконана у відповідності до статті А.4, і отримати товар від перевізника в названому порту призначення. У свою чергу, статтею В.5 визначено, що Покупець зобов'язаний нести усі ризики втрати або пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Тобто, поставка вважається здійсненою з моменту переходу товару через поручні судна, яке здійснюватиме морське перевезення товару до порту призначення.

Графа Declared value (задекларована вартість) коносаменту не містить даних про вартість завантаженого товару, що свідчить про неможливість ідентифікації завантаженого товару із тим, вартість якого має бути сплачена Позивачем згідно з інвойсом та специфікацією.

При цьому, пред'явлений до митниці інвойс видано аж 22.01.2018 року, в той час як фактична поставка товару здійснена 31.12.2017 року відповідно до графи коносаменту Shipped on board date (дата завантаження на борт судна), що також унеможливлює ідентифікацію завантаженого товару із товаром, вартість якого має сплачуватись згідно з цим інвойсом.

Також матеріалами справи встановлено, що товар прямував до порту призначення (ОСОБА_3, Україна) згідно коносамента в контейнері № MSCU9648201/40HC, однак в пакувальному листі та інвойсі вказано інший № контейнера - MSCU964820/1.

Графа коносаменту Freight&Chaспла (cargo shall not be delivered unless freight and charges are paid) (вантаж не доставляється доки не буде сплачений фрахт та збори) містить заповнену відмітку Freight Collect (фрахт збирається), яка означає, що фрахт підлягає оплаті вантажоотримувачем в порту призначення. Тобто, ця відмітка в коносаменті вказує на те, що вартість фрахту ще не оплачена і має збиратися по прибуттю вантажу в порту призначення.

При цьому, статтею В.6 умови поставки CFR Правил Інкотермс-2010 також визначено, що Покупець (Позивач) зобов'язаний з урахуванням поправок статті А.3а) нести усі витрати, пов'язані з товаром з моменту його поставки у відповідності до статті А.4 і нести усі витрати і збори, пов'язані з товаром під час його транзитного перевезення до прибуття в порт призначення, за виключенням випадків, коли вони згідно договору перевезення покладені на Продавця.

Поміж іншого, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до пункту 3.2 контракту відвантажувальний товар має супроводжуватися, в тому числі, й сертифікатом якості. Однак, разом із МД до митниці надано скан-копію тільки сертифікату аналізу, згідно якого досліджено мікробіологію товару, фізичні характеристики, зовнішній вигляд і зазначено умови його зберігання перед продажем.

При цьому, сертифікат аналізу видано 22.01.2018 року, після фактичної поставки товару та відправлення його морським транспортом до України. Тобто, згідно з коносаментом, починаючи з 09.01.2018 року, товар прямував до України і на території Нігерії не перебував, а тому провести його аналіз та видати за його результатами сертифікат Продавець фізично не мав можливості.

Так само й фітосанітарний сертифікат і сертифікат походження складено в Нігерії (місто Lagos) 10.01.2018 року та 11.01.2018 року відповідно, тобто після фактичного відправлення товару з порту відвантаження в Нігерії до порту призначення в Україну.

Отже, на момент перевірки товаросупровідних документів встановлено, що використані декларантом відомості не підтверджені документально та відсутня складова митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні обґрунтовані сумніви стосовно задекларованої позивачем митної вартості товару.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Так, матеріалами справи встановлено, що здійснивши вищевказаний аналіз поданого декларантом Позивача пакету документів та виявивши, що подано не всі документи, які містять відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів, а надані із МД відомості є необ'єктивними та не містять усіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, інспектором з митного оформлення на підставі частини 3 статті 53 МК України 23.02.2018 року направлено декларантові в електронному повідомленні перелік документів, необхідних для підтвердження правильності обчислення заявленої митної вартості товарів: документи, щодо здійсненої передоплати згідно умов контракту; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листа) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант затребуваних документів не надав.

Згідно з ч.ч. 2, 21 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отже, оскільки на вимогу митного органу позивач відмовився надати додаткові документи, необхідні для підтвердження правильності обчислення заявленої митної вартості товарів, то згідно з ч. 2 та ч. 21 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною контракту не може бути застосований.

Відповідно до ч. ч. 2-4 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно зі ст. 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до частин 1-4 статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Як свідчать матеріали справи, у базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної фіскальної служби України містилася інформація про оформлення подібного товару, заявленого позивачем у митній декларації, - "сушені квітки гібіскуса - каркаде" (митна декларація від 05.12.2017 № 125190/2017/657865).

Митна декларація позивача та митна декларація, за якою скориговано, містять однакову інформацію щодо коду товару, країни виробника та відправлення, валюти здійс

Враховуючи неможливість визначення митної вартості товарів на основі методу за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), другорядний метод визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів неможливо було застосувати через відсутність інформації про митну вартість операцій за ціною договору щодо ідентичних товарів, які продаються на експорт в Україну приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що і оцінюваний товар, то колегія суддів приходить до висновку, що митна вартість імпортованого товару була правомірно встановлена Сумською митницею з використанням другорядного методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо подібних товарів, який закріплений у ст. 60 Митного кодексу України - на підставі інформації, що містилась у базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної фіскальної служби України (митна декларація від 05.12.2017 № 125190/2017/657865).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно прийнято оскаржувані рішення від 26.02.2018 № UA805180/2018/000007/1 про коригування митної вартості товарів, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.02.2018 № UA805180/2017/00016, а тому відсутні підстав для їх скасування та задоволення позовних вимог.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не надана належна оцінка листу від 16.03.2018 року та платіжному дорученню в іноземній валюті від 20.03.2018 року № 30, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина 2 та 4 статті 73 КАС України).

В даній справі предметом доказування є правомірність/протиправність Рішення про коригування митної вартості товарів № ПА805180/2018/000007/1 (далі - Рішення) та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № ПА805180/2018/00016 (далі - Картка відмови), які винесено митницею 26.02.2018 року, а тому оцінка оскаржуваним рішенням митниці - суб'єкта владних повноважень здійснюється на підставі лише тих документів, що мав у своєму розпорядженні Відповідач на момент їх винесення.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на лист Продавця за контрактом від 16.03.2018 року та копію платіжного доручення в іноземній валюті № 30 від 20.03.2018 року, які створені значно пізніше за оскаржувані Рішення та Картку відмови, а тому не можуть брати участі у процесі доказування та встановленні фактичних обставин справи у зв'язку з їх не існуванням на момент виникнення спірних правовідносин між Позивачем та митницею та відповідно вважатися належними доказами у розумінні норм статті 73 КАС України.

При цьому, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано не взяв до уваги лист Продавця товару від 16.03.2018 року, в якому вказано про невідповідність товару якісним показникам (перевищення домішок) та згоду на знижку у розмірі 8721,21 дол. США, оскільки згідно з наданим листом Продавець надає згоду на знижку у розмірі 8721,21 дол. США за двома інвойсами № NXP/0049/ТСС/SU/18/01 та № NХР/0050/ТСС/SU/18/02 без зазначення ані відсоткового відношення знижки за кожним з них, ані конкретного кількісного розмежування, що робить неможливим обчислення її розміру для задекларованого у МД товару, митна вартість якого перевірялась.

Крім того, згідно з положеннями пункту 7.4 контракту, за поставку неякісного товару Продавець сплачує Покупцеві суму претензії, яка була надана Покупцем і в якій вказана сума витрат, які будуть в Покупця на переробку товарів і виробництва тієї якості, яка відповідатиме вимогам, вказаним в контракті. Пунктами 5.1 та 5.2 контракту визначено, що поставлений товар має відповідати специфікації на даний вид товару. Приймання продукції за якістю відбувається Покупцем на складі Покупця.

Тобто, вказані положення контракту не передбачають надання знижок до вказаної в специфікації та/чи комерційному інвойсі вартості товару, а тому створений через три тижні після митного оформлення МД лист Продавця прямо суперечить умовам контракту.

При цьому, реквізитів претензії та дати її отримання лист Продавця від 16.03.2018 року не містить, так само як і не містить вказівки на те, яка знижка і на який товар (із трьох, вказаних в специфікації) надається, а зазначено лише кінцевий загальний її розмір, який неможливо виразити у відсотковому відношенні від вартості інвойсів.

Таким чином, суд першої інстанції об'єктивно встановив, що наданий суду лист Продавця від 16.03.2018 року прямо суперечить умовам контракту, а тому не є належним і допустимим доказом у цій справі.

З-поміж іншого, апелянт у своїй скарзі посилається на платіжне доручення № 30 від 20.03.2018 року, однак саме цей документ свідчить про порушення Позивачем умов контракту щодо своєчасності оплати поставленого товару, що тягне за собою додаткову сплату пені у розмірі 0,05% від суми інвойсу за кожен день прострочення виконання зобов'язання (80% від 28400 дол. США це 22720 дол. США, тому пеня за час прострочення складає 11,36 дол.США за кожен день).

Крім того, відповідно до пункту 2.2. розділу 2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових іктів Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року N 216, реквізит 'Призначення платежу" заповнюється таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Так, цей платіжний документ містить посилання лише на контракт і специфікацію до контракту та суму переказу - 40228,79 дол.США, що не дає можливості ідентифікувати даний платіж з партією товару, що поставляється за інвойсом № NХР/0049/ТСС/SU/18/01 (в якому вказано інший розмір ціни - 28400 дол.США) та відповідно унеможливлює здійснення перевірки правильності заявленої декларантом митної вартості товару, задекларованого у поданій до митниці МД.

Отже, зважаючи на вимоги статті 58 МК України цілком об'єктивним є висновок, що цей документ не піддається обчисленню та свідчить про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Таким чином, Сумський окружний адміністративний суд належним чином здійснив оцінку наявних у справі доказів, що ґрунтувалась на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та ухвалив рішення у даній справі відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що в повному обсязі спростовує доводи Позивача та підтверджує відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо правомірного посилання митниці на дані ЄАІС, оскільки не проводився аналіз впливу якості двох порівнюваних товарів на ціну, колегія суддів також оцінює критично з наступних підстав.

Так, згідно з графою 31 Код МВВ митного органу оскаржуваного Рішення коригування заявленої митної вартості відбулось за третім методом - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. При цьому у графі 33 Рішення також зазначено, що другорядний метод визначення митної вартості товарів - за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовувався тому, що відсутня інформація по операціях з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну приблизно у тій же кількості та на тих це комерційних рівнях, що і оцінювані товари.

Таким чином, Відповідачем у повному обсязі виконано вимоги частин третьої та шостої статті 57 Митного кодексу України.

Крім того, пунктом другим частини другої статті 52 Митного кодексу України на декларанта покладається обов'язок подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних. що піддаються обчисленню. Зважаючи на вищевикладені обставини, декларантом цей встановлений Законом обов'язок не було виконано, а відтак інспектором митниці правомірно зазначено про цей факт в графі 33 оскаржуваного Рішення в якості обґрунтованої причини неможливості застосування основного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів.

Згідно з поясненнями до графи 33 Рішення пункту 2.1 розділу II до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Мінфіну від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила заповнення), при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу використовується цінова база Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС та у Рішенні обов'язково зазначається номер і дата МД, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (в 33 графі Рішення митницею правомірно вказано номер та дату МД, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, - це МД № ИА125190/2017/657865).

При цьому, відповідно до частин першої-четвертої статті 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Так, товари Dried Hibiscus flowers, сушені квітки гібіскуса - каркаде (за яким скориговано митну вартість) та Hibiscus flowers, sifting, каркаде суха ламана квітка, частини рослин, сушені (товар Позивача) складаються з одного й того ж компонента - сушеної квітки гібіскуса, виконують однакові функції, вміщують у собі один і той же хімічний склад (вітаміни, антиоксиданти, органічні кислоти), який забезпечує органічну цінність цієї сушеної рослини. Відтак, можлива різниця у їх фізичному стані (ціла, ламана, подрібнена) не впливає і не може впливати на органічну цінність та якість цих рослин.

Разом з тим, однаковість фізичних характеристик оцінюваного товару із товаром, за яким здійснюється коригування, для цілей коригування за третім методом (за ціною договору щодо подібних товарів) статтею 60 Митного кодексу України не вимагається, на що і звернув свою увагу суд першої інстанції при ухваленні законного рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 2 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 по справі № 818/878/18 залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 по справі № 818/878/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено та підписано 21.06.2018 р.