Справа № 510/917/18
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.18 року Ренійський районний суд Одеської області
У складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,
при секретарі - Івановій Н.С.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені справу за позовом ОСОБА_1 до Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно , -
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно у вигляді житлового будинку з надвірними спорудами по вул.. Прикордонна, 31 в с. Орлівка Ренійського району Одеської області, земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (площею 1,6345 га - кадастровий номер 5124183600:01:003:010; площею 0,5175 га - кадастровий номер 5124183600:01:005:0156) та права на земельну частку (пай) в КСП Прикордонник , після смерті бабусі ОСОБА_2 Житловий будинок та земельну частку (пай) в КСП Прикордонник , ОСОБА_2 успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_3 в порядку ст. 549 ЦК УССР 1963 р.. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є спадкоємцем за заповітом, на момент відкриття спадщини постійно проживав із спадкодавцем. Пізніше, 12.05.2018 р., позивач звернувся до державної нотаріальної контори за оформленням спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
Позивач у підготовче судове засідання не з'явився, направив до суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача по справі, у підготовче судове засідання не з'явився, направив до суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3, помер 21.01.2002 р.; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2, померла 06.08.2017 р.; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1, батько - ОСОБА_4, мати - ОСОБА_5; копія свідоцтва про народження ОСОБА_4., батько - ОСОБА_3, мати - ОСОБА_2П; копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, прізвище дружини після укладення шлюбу - Кальчу ; копія довідки Орлівської сільської ради № 05-07/230 від 03.05.2018 р., згідно якої на момент смерті ОСОБА_3 разом з ним мешкала дружина ОСОБА_2; копія довідки Орлівської сільської ради № 05-07/231 від 03.05.2018 р., згідно якої на момент смерті ОСОБА_2 разом з ним мешкав онук - ОСОБА_1; копія заповіту від 14.02.2011 р., згідно якого ОСОБА_2 заповіла все майно ОСОБА_1; копія технічного паспорту на житловий будинок по вул.. Прикордонна, 31 в с. Орлівка Ренійського району Одеської області, самочинних споруд не має, власник - ОСОБА_3; звіт ПП Експерт - центр Авант про проведення незалежної оцінки вартості житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами по вул.. Прикордонна, 31 в с. Орлівка Ренійського району Одеської області, вартість складає - 79620 грн.; копія витягу з по господарської книги виконавчого комітету Орлівської сільської ради № 9 (2001-2005р.р.), особовий рахунок № 831, згідно якого власником житлового будинку по вул.. Прикордонна, 31 в с. Орлівка Ренійського району Одеської області,є ОСОБА_3; копія державного акту на право власності на земельну ділянку розміром 2,16 га, серія ОД № 060080, власник - ОСОБА_2; копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка площею 1,6345 га, кадастровий номер 5124183600:01:003:0110, власник - ОСОБА_2; копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка площею 0,5175 га, кадастровий номер 5124183600:01:005:0156, власник - ОСОБА_2; нормативно грошова оцінка земельних ділянок площею 2,16 га на території Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області, оцінка складає - 57742,60 грн.; копія сертифікату на право на земельну частку (пай) в КСП нормативно грошова оцінка земельних ділянок площею 2,16 га на території Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області, оцінка складає - 57742,60 грн.; Прикордонник розміром 2,55 умовних кадастрових гектара, власник - ОСОБА_3; нормативно грошова оцінка земельної частки (пай) розміром 2,55 умовних кадастрових гектара на території Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області, оцінка складає - 53953,08 грн.; копія постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії, підстава - відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
Дослідивши надані докази, судом було встановлено, що 21.01.2002 року помер ОСОБА_3. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку по вул.. Прикордонна, 31 в с. Орлівка, Ренійського району Одеської області та земельної частки (пай) в КСП Прикордонник , на підставі сертифікату серії ОД № 0092963.
Під час життя ОСОБА_3. заповідального розпорядження не залишив, тому спадкоємство здійснюється за законом. Спадкоємцем першої черги була дружина ОСОБА_2. У шестимісячний строк ОСОБА_2. не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак фактично вступила в управління та володіння майном, оскільки після смерті чоловіка продовжувала мешкати у спадковому житловому будинку та утримувала у себе документи на земельний пай. Таким чином ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка, однак не оформила її відповідно до вимог закону.
06.08.2017 р. померла ОСОБА_2., на випадок своєї смерті залишила заповідальне розпорядження, яким все своє майно заповідала онуку ОСОБА_1, який є позивачем по справі, таким чином спадкоємство здійснюється за заповітом.
У встановлений законодавством строк позивач не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак на момент відкриття спадщини, постійно проживав разом із спадкодавцем. Ці обставини підтверджуються довідкою Орлівською сільської ради Ренійського району Одеської області від 03.05.2018 р. Інших спадкоємців, які б мали обов'язкову частку у спадщині не має.
12.05.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса за оформленням спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину, йому було відмовлено, у зв'язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що підтверджується постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії. Відсутність оригіналів правовстановлюючих документів пояснюється їх втратою спадкодавцем. Ця обставина змусила позивача звернутися до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно.
Таким чином, бабуся позивача ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 в порядку ст. 549 ЦК УССР (1963 р), а позивач, в свою чергу, прийняв спадщину, що залишилася після смерті бабусі, шляхом постійного проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інших спадкоємців, які б мали обов'язкову частку у спадщині не має.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Так як спадщина на майно ОСОБА_3 відкрилась до 1 січня 2004 року, зазначені правовідносини мають регулюватись ЦК України (1963) р.
Згідно ст. 548 ЦК України (1963 р.) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
На підставі ст. 549 ЦК України (1963 р.) признається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
ОСОБА_2 яка є спадкоємцем першої черги за законом (ст. 529 ЦК України (1963 р.)), не звернулась до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак шляхом фактичного вступу в управління та володіння майном прийняла спадщину, оскільки після смерті чоловіка продовжувала мешкати у спадковому житловому будинку та утримувала у себе документи на земельний пай, однак згодом були втрачені.
Таким чином, ОСОБА_2 прийняла спадщину в порядку ст. 549 ЦК України (1963 р.), однак не оформила її.
Так як спадщина на майно ОСОБА_2 відкрилась після 1 січня 2004 року, зазначені правовідносини мають регулюватись ЦК України 2003 р.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за заповітом (ст. 1235 ЦК України). Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину шляхом постійного проживанням із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, відмову від спадщини не заявляв. Інших спадкоємців, які б мали обов'язкову долю у спадщині, не має.
Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, однак оформити її не може у зв'язку з обставинами, які не залежать від нього.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на нерухоме майно з підстав прийняття спадщини за заповітом в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України.
З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.
Керуючись ст. ст. 524, 529, 548, 553 ЦК УССР (1963), ст.ст. 328, 1217, 1218, 1222, 1225, 1233, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України суд -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, який розташовано за адресою: Одеська область, Ренійський район, с. Орлівка, вул.. Прикордонна, 31.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки (площею 1,6345 га - кадастровий номер 5124183600:01:003:0110, площею 0,5175 га - кадастровий номер 5124183600:01:005:0156), цільове призначення яких - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області, на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку, серії ОД № 060080, виданого Ренійської райдержадміністрацією Одеської області 08.06.2005 р.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на право на земельну частку (пай) в КСП Прикордонник (Одеська область, Ренійський район, с. Орлівка) на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), серії ОД № 0092963.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя К.В. Сорокін
Суд | Ренійський районний суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 21.06.2018 |
Оприлюднено | 24.06.2018 |
Номер документу | 74887691 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Ренійський районний суд Одеської області
Сорокін К. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні